Тема 3. Аналіз трудового процесу і витрат робочого часу

Мета заняття: закріпити теоретичні знання та сформувати практичні навички у студентів з питань аналізу трудового процесу і витрат робочого часу.

План

1. Основні види класифікації витрат часу.

2. Загальна класифікація елементів витрат змінного робочого часу.

3. Нормативний баланс робочого часу.

4. Рішення задач з аналізу витрат робочого часу.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Для засвоєння теми рекомендується вивчити теоретичні та методологічні положення і розпочати з питання: завдання аналізу трудового процесу. На кожному підприємстві відбуваються різноманітні трудові процеси. Їх різноманітність зумовлюється саме технологією тих чи інших виробничих процесів.

Трудовий процес являється досить складним і багатоваріантним явищем. Особливістю трудового процесу є цілеспрямована та суспільно-корисна праця людини по відтворенню матеріальних благ (продукції) або послуг.

Слід відмітити таке поняття як зміст трудового процесу, що характеризується певним поєднанням фізичних і розумових зусиль людини.

Всі трудові процеси відрізняються між собою своїм змістом. Практично це означає, що будь-який трудовий процес відрізняється тим чи іншим специфічним поєднанням фізичних і розумових зусиль працівника. Схематично це можна показати таким чином:

Трудовий процес (перший) = Затрати фізичних зусиль (х’) + Затрати розумових зусиль (у’);

Трудовий процес (другий) = Затрати фізичних зусиль (х2) + Затрати розумових зусиль (у2);

Трудовий процес (третій) = Затрати фізичних зусиль (х3) + Затрати розумових зусиль (у3) і т. д.

Крім того, трудові процеси відрізняються також і часом тривалості. Зміст і час тривалості завжди перебувають у досить складних взаємозв’язках. Тривалість трудового процесу в значній мірі залежить від його змісту, іншими словами: залежить від кількості фізичних рухів та розумових дій. А тому, для встановлення норми затрат часу необхідно детально проаналізувати сам трудовий процес. Останній являється об’єктом нормування праці.

В більшості випадків трудовий процес здійснюється людиною із застосуванням машин та обладнання у певних організаційних та інших умовах. В зв’язку з цим, аналіз трудового процесу включає в себе такі складові:

· стан організації та обслуговування робочого місця;

· робота устаткування;

· умови праці;

· діяльність людини.

Аналіз трудового процесу можна схематично представити на рис. 2.2.

Рис 2.2. Напрями аналізу трудового процесу

Важливо досягти високої якості аналізу трудового процесу, що вирішується шляхом:

а)правильного обрання самого методу аналізу;

б)підбору технічних засобів;

в)раціональної організації аналізу.

В умовах одиничного та малосерійного виробництва при дослідженні трудових процесів використовуються переважно візуальні спостереження, а також такі прості прилади як секундомір, хронометр, хронограф.

По іншому проводяться дослідження (аналіз) трудового процесу за умов функціонування на підприємстві великосерійного та масового виробництва. Трудові прийоми тут повторюються за робочу зміну сотні, а то й тисячі разів. Тривалість кожного прийому досить коротка і в більшості випадків вимірюється в хвилинах і в секундах. Тому тут будуть вигідно і раціонально застосовувати метод кінозйомки трудових процесів. Переваги кінозйомки ось у чому: по-перше, можливість зафіксувати всі фізичні дії працівника, його рухи, маршрут його просування. По-друге, за допомогою плівки можна відтворювати на екрані всі зафіксовані рухи та затрати часу.

Відповідальним моментом (етапом) є підготовка дослідника (нормувальника) до проведення аналізу. Підготовчу роботу слід розпочинати з вибору або визначення об’єкту аналізу, яким може бути потокова лінія, робоче місце, бригада, дільниця тощо. Потім треба обґрунтувати доцільність проведення аналізу на вибраному об’єкті.

Наступним етапом може бути вивчення літературних джерел, де розкривається сутність методологічних положень аналізу трудового процесу.

На підготовчому етапі необхідно детально вивчити сам трудовий процес, його складові, а також вивчити технічні можливості машин, устаткування. Крім того, не зайвим буде вивчення умов праці виконавців. Всі перелічені чинники можуть істотно впливати на трудовий процес та на його тривалість.

Заслуговує на увагу виконання та тривалість підготовчо-завершальних робіт (операцій). Це зокрема такі роботи як видача змінних завдань, інструктаж виконавців, комплектування інструментів та інше.

Одержані попередні дані щодо затрат на підготовчо-завершальні операції необхідно порівнювати з іншими даними, вивчати причини розбіжностей, виявляти резерви скорочення затрат часу. Після такої підготовчої роботи переходимо до основної діяльності по нормуванню праці – вивчення, аналіз трудових процесів. На цьому етапі вивчаються можливості скорочення (зменшення) затрат праці на всіх (без винятку) виробничих операціях. Аналіз трудового процесу завжди завершується висновками щодо покращення якості роботи, виявлення резервів скорочення виробничих затрат.

Класифікація затрат робочого часу. В процесі нормування праці важливого значення набуває класифікація затрат робочого часу. Класифікація - це не що інше як групування різних видів затрат робочого часу за характерними ознаками на протязі однієї зміни.

Маючи фактичні данні про класифікацію затрат робочого часу, спостерігач (дослідник) має можливість:

· Аналізувати доцільність окремих видів затрат трудового процесу;

· Порівнювати нормований і ненормований час у структурі змінного фонду часу;

· Складати та порівнювати фактичний і нормативний баланси робочого часу;

· Виявляти ще невикористані резерви зростання продуктивності праці.

Наука нормування праці передбачає в залежності від об’єкта спостереження наступні види класифікації затрат часу:

А) працівника;

Б) роботи устаткування;

В) тривалості робочого процесу;

Трудовий процес – заздалегідь передбачена сукупність дій працівника над предметами праці за допомогою технічних засобів праці з метою отримання результату праці.

Трудовий процес можна розкласти на складові: трудова операція, трудовий прийом, трудова дія, трудовий рух. Аналіз трудового процесу розпочинається з підготовчо-заключної роботи, тобто з моменту отримання робітником завдання до моменту передачі робочого міста.

Робочий час поділяється на час роботи та час перерв у роботі впродовж зміни.

Час роботи – період виконання робітником робочого завдання для перетворення предметів праці у готову продукцію на даному робочому місці. Робочий час складається з оперативного часу, часу підготовчо-заключної роботи та часу обслуговування робочого місця.

В свою чергу оперативний час складається з основного та допоміжного часу:

t_оп = t_ос + t_доп, (2.1)

Час перерв – це час, коли працівник не працює незалежно від причин бездіяльності. час перерв складається з: перерв з організаційно-технічних причин, перерв на відпочинок та особисті потреби.

На основі вивчення витрат робочого часу можна розрахувати норму часу:

НЧ = t_осн + t_доп + t_обсл + t_від + t_пер + t_пз, (2.2)

де t_осн – основний час;

t_доп – допоміжний час;

t_обсл – час на обслуговування робочого місця;

t_від – час на відпочинок та особисті потреби;

t_пер – час перерв за орг-технічними причинами;

t_пз – підготовчо-заключний час.

На основі норми часу можна розрахувати норму виробітку:

н_вир = (2.3)

де Т_д – дійсний фонд робочого часу.

Якщо норма виробітку збільшується на %, то норма часу зменшується на 100 а / 100 + а %, а якщо норма виробітку зменшується на %, то норма часу зростає на 100 а / 100 - а %.

У виробничому процесі значна роль належить застосуванню технічних засобів - машин, устаткування, автоматичних ліній тощо. Відомо, що продуктивність праці робітників залежить від інтенсивного використання технічних засобів.

Виникає необхідність аналізувати стан експлуатації машин, завантаження устаткування тощо. В зв’язку з цим, необхідно знати класифікацію часу використання технічних засобів (рис. 2.3).

Змінний робочий час складається із двох частин:

1) Час роботи устаткування;

2) Час простоїв устаткування.

Час роботи устаткування - це весь час експлуатації устаткування незалежно від того, використовується воно за прямим призначенням чи ні.

Рис 2.3. структура часу використання устаткування

Технічні засоби можуть використовуватись ефективно, коли їх продуктивність відповідає технологічним можливостям згідно паспортних даних.

Може бути і неефективне використання устаткування. Головні причини тут можуть бути такі: недосконала структура устаткування, занижений технологічний режим роботи, виконання зайвої роботи та інші.

Час простоїв устаткування – це такі періоди зміни або ціла зміна, коли технічно справна техніка не виконує жодного обсягу робіт.

Час простоїв устаткування може: залежати від конкретного працівника і не залежати від нього.

Робітник може спричинити простої устаткування в таких випадках:

А) в зв’язку з перервою на відпочинок та для особистих потреб;

Б) порушенням трудової дисципліни;

В) поломкою устаткування в результаті недбалого його використання (експлуатації).

Простої, що не залежать від працівника, мають в більшості випадків організаційно-технічний характер. Наприклад, випадкові поломки, малий обсяг партії виробів, відсутність електроенергії та ін.

В теорії „нормування праці” існує таке поняття як тривалість виробничого процесу. При аналізу виробничого процесу всі затрати ґрунтуються таким чином, щоб повніше розкривати його зміст.

Тривалість виробничого процесу складається з тривалості різних процесів (операцій), зокрема технологічних, вантажних, пакувальних, транспортних, контрольних, міжопераційних перерв та пролежувань предметів праці на складських приміщеннях.

Методичні основи аналізу затрат робочого часу. На підприємстві виникає необхідність систематично вивчати затрати робочого часу. Досвід показує, що за умов постійного вивчення затрат робочого часу на всіх ділянках виробництва можна досягти практичного вирішення цілого ряду завдань, що стоять перед нормуванням:

· створення бази даних (первинної інформації) про фактичні затрати робочого часу;

· використання створеної бази даних з метою подальшої розробки норм та нормативів;

· вивчення досвіду передовиків щодо скорочення затрат робочого часу;

· виявлення причин невиконання раніше встановленних норм;

· виявлення резервів по запобіганню втрат робочого часу тощо.

Систематичні спостереження робочого часу сприяють удосконаленню організації праці, запровадженню більш раціональних методів і прийомів праці. Зрештою, все це сприяє зростанню продуктивності праці.

Але щоб досягти позитивного економічного ефекту, необхідно володіти знаннями та досвідом з методичних основ аналізу затрат часу. Крім цього, велика різноманітність і складність трудових процесів вимагають від дослідників (спостерігачів) робочого часу глибоких теоретичних знань методичних основ вивчення та аналізу затрат праці на виробництві.

В сфері нормування праці дослідник (спостерігач) повинен:

· правильно вибрати об’єкт спостереження;

· досконало оволодіти методами дослідження і застосовувати їх при організації проведення спостережень;

· знати та застосовувати на практиці методи реєстрації затрат часу;

· знати існуючі форми запису одержуваної інформації;

· вміти систематизувати та обробляти інформацію щодо затрат робочого часу.

Якщо ж дослідник не має навичок в роботі, недостатньо володіє методичними основами аналізу затрат робочої сили, мало практичного досвіду, то внаслідок цього нерідко одержує помилкові результати, бездоказові висновки тощо.

В той же час висококваліфіковані і досвідчені фахівці в галузі нормування праці мають завжди точну інформацію про фактичне використання змінного робочого часу, причини надмірних перерв у роботі, резерви зростання продуктивності праці на виробництві тощо.

Все вищезгадане свідчить про об’єктивну необхідність кваліфіковано (грамотно) використовувати методологію проведення аналізу затрат робочого часу.

В теорії та на практиці нормування використовуються два методи аналізу (вивчення) затрат робочого часу:

1) Безпосередніх вимірів;

2) Моментних спостережень.

Метод безпосередніх вимірів полягає в тому, що дослідник в певній послідовності фіксує тим чи іншим способом тривалість різних елементів затрат робочого часу.

Переваги цього метода ось у чому: досягається вірогідність та точність реєстрації затрат часу. Проте є і недоліки: метод потребує великої трудомісткості як підготовки самого спостереження, так і обробки одержаних матеріалів. Слід відмітити також неможливість охоплення значної кількості робочих місць одночасно.

Метод моментних спостережень ґрунтується на використанні теорії ймовірності та випадкових чисел. За цих умов дослідник в окремі моменти (через окремі проміжки часу) фіксує затрати часу на робочих місцях.

При використанні на практиці цього методу значно зростає кількість спостережуваних об’єктів (зокрема працівників, машин, верстатів тощо), а також зростає оперативність одержуваної інформації, забезпечується точність наслідків спостереження.

Особлива увага приділяється підготовці до спостереження, яка складається з таких напрямів (робіт):

А) обрання об’єкта дослідження;

Б) вивчення об’єкта дослідження;

В) планування маршруту обходу дослідником зони спостереження;

Г) визначення кількості моменто-спостережень;

Д) завчасне заповнення спеціального бланку для проведення спостереження.

Важливим напрямом при нормуванні є визначення необхідної кількості моменто-спостережень, яка визначається за формулами із застосуванням математичної статистики.

Формули мають такий вид:

а) для стабільного трудового процесу

; (2.4)

б) для нестабільного трудового процесу

(2.5)

В наведених формулах:

М – кількість моменто-спостережень;

К – питома вага затрат робочого часу на безпосереднє виконання виробничого завдання (коефіцієнт завантаження робітників);

Р – задана або припустима величина похибки наслідків спостереження (р коливається в межах 3-10%).

Для визначення кількості моменто-спостережень можна користуватися також таблицями 2.1 та 2.2 (Абрамов В.М. та ін. Нормування праці. Підручник / за ред. В.М.Данюка і В.М.Абрамова.- К., ІСДО, 1995-с. 33-34).

Таблиця 2.1

Чисельність моменто-спостережень при стабільному трудовому процесі

Таблиця 2.2

Чисельність моменто-спостережень при нестабільному трудовому процесі

Наведемо приклад розрахунку кількості моменто-спостережень для умов нестабільного виробництва, якщо к = 0,75; р = 6%.

Тепер розрахуємо кількість обходів спостерігача за умови, що на дільниці розташовано 31 діюче робоче місце, а кількість спостережень 278. кількість обходів дорівнює = 278: 3 = 9.

Швидкість пересування спостерігача за маршрутом може будь-якою, але щоб не потрапити в ритм трудового процесу. Перерви між черговими обходами необхідно встановлювати за таблицею випадкових чисел.

Існує таке поняття як загальна тривалість спостереження, яка складається з суми часу обходів та часу перерв між обходами.

Чим більше число спостережень, тим більшою буде трудомісткість спостереження.

Місця на маршруті обходу, з яких спостерігач фіксує елементи затрат робочого часу, мають назву фікcажні пункти.

В момент появи спостерігача на фіксажному пункті робиться відповідний запис у спеціальному бланку, де передбачено записувати індекс операцій, наслідки спостереження, кількість моменто-спостережень і питому вагу моменто-спостережень (в % до загальної кількості).

Незалежно від методу нормування будь-яке вивчення (аналіз) робочого часу проводиться у чотири етапи:

· Перший етап: підготовка до спостереження;

· Другий етап: саме спостереження;

· Третій етап: опрацювання одержаної інформації;

· Четвертий етап: аналіз одержаних результатів.

В залежності від вибраного об’єкта дослідження (спостереження), цілей спостереження, точності вимірів, техніки та форм реєстрації на практиці використовуються три основні способи спостережень:

1) фотографія робочого часу;

2) хронометраж;

3) фотохронометраж.

Питання для самоконтролю

1. У чому полягає єдність трудового і виробничого процесів?

2. Що являє собою трудовий процес?

3. Які існують наукові принципи ефективної організації трудового процесу?

Теми для підготовки доповідей та рефератів

1. Загальна класифікація елементів витрат змінного робочого часу.

2. Нормативний баланс робочого часу.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: