Теми для підготовки доповідей та рефератів

1. Організація нормування праці робітників-верстатників.

2. Особливості нормування праці слюсарних і складальних робіт.

3. Нормування праці робітників у виробничих бригадах.

Бібліографічний список

1, 5, 9, 11, 18.

Тема 11. Нормування праці допоміжних робітників

Мета заняття: поглибити та систематизувати знання студентів про:

· встановлення норми часу і норми виробітку на ремонтно-будівельних роботах;

· особливості нормування на міжремонтному обслуговування устаткування та налагоджувально-регульованих роботах.

План

1. Особливості встановлення норм при виконанні таких робіт:

а) міжремонтне обслуговування технологічного устаткування;

б) налагоджувальні роботи;

в) контроль якості продукції;

г) ремонт устаткування;

д) використання транспортних та вантажних операцій..

2. Рішення задач з нормування допоміжних робіт:

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Необхідно відмітити, що значна частина працівників зайнята обслуговуванням виробництва. Це пояснюється тим, що рівень механізації допоміжних операцій досить низький і не перевищує 40 %. Мають місце недоліки в організації і нормуванні праці допоміжних робітників. Такий стан є також причиною значних витрат робочого часу в основному виробництві підприємств.

Отже, поліпшення якості нормування допоміжних робіт є досить вагомим резервом зростання продуктивності праці і ефективності виробництва. При нормуванні праці допоміжних робітників слід враховувати характер і зміст закріплених за ними робіт.

Весь комплекс обслуговування виробництва можна умовно поділити на дві частини. Перша включає роботи, для яких можна встановити норми часу і норми виробітку, подібно, як це робиться в основному виробництві. До таких робіт можна віднести:

· виготовлення інструментів і пристроїв;

· планово-попереджувальний ремонт обладнання;

· виготовлення запасних частин, ремонтно-будівельні роботи тощо;

В технологічному плані вони не відрізняються від аналогічних робіт в основному виробництві.

До другої частини відносяться: налагоджувально-регулювальні роботи, міжремонтне обслуговування устаткування, підсобні роботи тощо.

Основними особливостями цих робіт є:

· змінність складу операцій;

· неритмічність їх виконання;

· відкритість постійних робочих місць;

· неможливість завчасного і чіткого регламентування складу послідовності і тривалості трудових прийомів.

В зв’язку з цим ці роботи неможливо нормувати тими методами, що застосовуються для основних робіт.

При нормуванні основних видів нестабільних допоміжних робіт (транспортно-заготівельних, ремонтних, налагоджувально-регулювальних, інструментальних, контрольно-сортувальних) слід розрізняти:

а) норму обслуговування;

б) норму часу обслуговування.

Норма обслуговування означає кількість робочих місць або інших об’єктів, які повинен обслуговувати один робітник даної професії.

Норма часу обслуговування характеризує тривалість виконання допоміжних операцій в закріпленій зоні.

На основі норм обслуговування і коефіцієнта змішаності можна визначити норматив чисельності робітників даної професії.

При нормуванні праці допоміжних робітників застосовують різні види норм і нормативів, їх вибір залежить від функції обслуговування, характеру робіт, типу виробництва. Зокрема, широко використовуються укрупнені нормативи чисельності. Вони призначені для розрахунків потрібної кількості тих груп допоміжних робітників, нормування праці яких за трудомісткістю операцій дуже ускладнене через нестабільність обсягів роботи.

Норми обслуговування і норми часу обслуговування широко використовуються для наладчиків, якщо в їх роботі можна виділити періодично повторювані елементи і середній час їх використання.

Норма чисельності Нчис і норма обслуговування Ноб зв’язані між собою залежністю:

(2.68)

де О – обсяг роботи на даному об’єкті (кількість обслуговуваних одиниць обладнання, виробничої площі тощо).

Для розрахунку норми обслуговування може бути використана безпосередньо норма часу на виконання одиниці обсягу роботи або норма часу обслуговування Нч об, яка виражається через норму часу:

(2.69)

де Нчоб – норма часу на виконання прийнятої для розрахунку одиниці обсягу роботи (в хвилинах);

ОI – кількість одиниць обсягу роботи, що припадає на одну одиницю обслуговування протягом розглядуваного періоду (зміни, місяця і т. п.);

К – коефіцієнт, що враховує виконання допоміжних функцій, які входять в обов’язки даної категорії допоміжних працівників, а також час на відпочинок і особисті потреби (визначаються за підсумками фотографії робочого дня).

Величина норми обслуговування прямо пропорційна фонду робочого часу Ф і обернено пропорційна нормі часу обслуговування:

(2.70)

де Ф і Нчоб - взяті для одного і того ж календарного періоду.

Наприклад, для однієї робочої зміни ця формула матиме такий вигляд:

(2.71)

Рекомендується вивчити також особливості нормування праці в окремих напрямках:

а)міжремонтне обслуговування технологічного устаткування. Виконується слюсарями з поточного обслуговування устаткування, електриками, мастильниками.

Норму чисельності робітників можна визначити через норму обслуговування:

(2.72)

де РСР - середня ремонтна складність одиниці устаткування;

п - кількість фізичних одиниць діючого устаткування;

Ноб - норма обслуговування одиниць ремонтної складності на одного робітника;

Кзм - коефіцієнт змінності роботи устаткування.

Якщо відомі норми часу обслуговування, то кількість робітників визначається за такою формулою:

(2.73)

б)налагоджування технологічного устаткування. Виконується робітниками-наладчиками. Основними функціями наладчиків є:

· Наладка верстатів;

· Обробка пробних партій деталей з перевіркою усіх параметрів якості;

· Встановлення оптимальних режимів роботи устаткування відповідно до вимог технології;

· Заточування інструментів (за відсутністю централізованого заточування);

· Інструктаж верстатів.

Чисельність наладчиків залежить від трудомісткості налагоджувальних робіт:

(2.74)

Де Т_н –трудомісткість налагоджувальних робіт за зміну.

В свою чергу трудомісткість налагоджувальних робіт за зміну обчислюється таким способом:

(2.75)

Де n₁ – кількість одиниць устаткування;

К_зв - коефіцієнт завантаження верстатів.

В)контроль якості продукції.

Виконується контролерами відділу технічного контролю. Чисельність контролерів залежить від трудомісткості контрольних операцій, які за ними закріплені:

(2.76)

Де Т_к - трудомісткість контрольних операцій в розрахунку на одну зміну;

Трудомісткість обчислюється за такою формулою:

(2.77)

Де Т _оп - оперативний час контролю однієї деталі;

Т_об - час обслуговування робочого місця у % від оперативного часу;

N_д - кількість деталей, що підлягають контролю протягом зміни;

Т_воп - час відпочинку та особистих потреб у % від оперативного часу.

Г) планово-запобіжний ремонт устаткування.

Виконується робітниками служб головного механіка і головного енергетика підприємства. Система планово-запобіжного ремонту устаткування запроваджується на кожному підприємстві з метою продовження строку безвідмовної експлуатації верстатів, машин, апаратів та іншого технологічного обладнання.

Поточний, середній та капітальний ремонт устаткування виконується за спеціальними графіками, які враховують ступінь зношування найбільш вразливих деталей і вузлів. Чим інтенсивнішою є експлуатація устаткування, тим швидше воно зношується, тим більшою буде трудомісткість ремонтних робіт в розрахунку на певний період (рік, квартал, місяць).

Для нормування ремонтних робіт використовуються два види нормативів системи планово-запобіжного ремонту:

А)нормативи категорії ремонтної складності різних типів устаткування;

Б)нормативи трудомісткості різних видів ремонту.

Чисельність ремонтного персоналу, яка необхідна для виконання усіх видів планово-запобіжного ремонту протягом року, обчислюється так:

(2.78)

Де Т_рр - сумарна планова трудомісткість ремонтних робіт на рік;

Ф_пл - плановий фонд робочого часу на рік.

Трудомісткість ремонтних робіт визначається окремо по кожній одиниці устаткування залежно від виду ремонту, його складності і кількості ремонтів за річним графіком.

В організації і нормуванні ремонтних робіт широко використовують нормовані завдання для ремонтних бригад. Такі завдання розробляють на календарний місяць, виходячи з місячних план-графіків запобіжного ремонту. У поєднанні з нормативно-відрядною системою оплати праці і преміювання за недопущення простоїв устаткування з вини ремонтників нормовані завдання сприяють високій якості ремонтних робіт, продовженню строків безаварійної роботи устаткування.

Велике значення для своєчасного забезпечення робочих місць основного виробництва всім необхідним має організація транспортного обслуговування, яка включає:

- доставку в цехові склади і на робочі місця матеріалів, заготовок, деталей, напівфабрикатів, інструменту тощо;

- розвантаження, сортування і складання різних вантажів;

- видалення з робочих місць виробничих відходів.

Нормування транспортних та вантажно-розвантажувальних робіт слід проводити на основі проектування технології виконання цих робіт.

Норма часу на виконання комплексу транспортних операцій обчислюється таким чином:

(2.79)

де Т1;Т2;Т3;Т4 - відповідно час навантаження, транспортування вантажу, розвантаження, повернення транспортного засобу порожняком;

К - коефіцієнт, що враховує час на виконання допоміжних функцій, відпочинок та особисті потреби робітника.

Для цілей нормування вантажно-розвантажувальні роботи класифікують залежно від виду транспортних засобів, фізичних характеристик вантажів, особливостей виконання робіт.

Час на вантаження і розвантаження встановлюють за галузевими і міжгалузевими нормативами.

Нормативну чисельність робітників для виконання транспортних і вантажно-розвантажувальних робіт визначають виходячи:

а) із норм часу на виконання відповідних операцій;

б) кількості цих операцій в плановому періоді;

в) фонду часу одного робітника за цей період.

Кількість транспортних засобів відповідного виду (автомобіль, трактор, електровізок) для внутрішньо-цехових і міжцехових перевезень і чисельність водіїв можна розрахувати за такою формулою:

(2.80)

де Нчис - чисельність водіїв, а також кількість транспортних засобів відповідного виду;

Qв - вантажопотік за розрахунковий період (у тонах);

L - відстань перевезення вантажу, км;

V - швидкість руху транспортного засобу, км/год;

Нч - норма часу на вантаження (розвантаження) 1т, год;

Фпл - плановий фонд часу робітника за робочий період;

q - вантажопідйомність транспортного засобу, т;

К1 - коефіцієнт можливих затримок транспортного засобу на маршруті;

К2 - коефіцієнт, що враховує регламентовані перерви, час на відпочинок та особисті потреби;

К3 - коефіцієнт вантажопідйомності транспортного засобу.

Чисельність обслуговуючого персоналу для стаціонарних підйомно-транспортних засобів(мостових кранів, кран-балок, електротателей і т.п.) встановлюється за кількістю цих засобів з урахуванням змінності їх роботи.

Ефективність транспортного обслуговування робочих місць залежить від рівня оснащеності транспортних процесів спеціальною тарою та іншими транспортними елементами. Кількість транспортних робітників залежить від кількості обслуговуваних робочих місць, вантажообороту, виду транспортних засобів, тари та відстані перевезень.

Питання для обговорення

1. В чому сутність норми обслуговування та норми часу обслуговування?

2. Які рекомендовані види нормативних матеріалів при масовому і великосерійному виробництві?

3. Методи обчислення норми чисельності робітників при міжремонтному обслуговуванні устаткування.

4. Особливості нормування при планово-запобіжному ремонті устаткування.

Тести

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: