Ігнорувати чи ставитись серйозно?

Заданими опитування, проведеного серед журналістів в рамках цього проекту у липні 2007 року, ми встановили, що приблизно 70% з них або самі отримували погрози, або такі журналісти є се­ред їх найближчого оточення. Чому журналістам так часто погро­жують? Є кілька відповідей на це запитання: перше - таким чином журналіста хочуть підпорядкувати чужій волі, і змусити його пе­рестати передавати певну інформацію.

В цьому випадку, до погроз можуть переходити після спроб підкупу, тобто журналіст може мати певне уявлення про тих, хто погрожує. Другий розповсюджений випадок - це погрози від психічно неврівноважених людей, які ототожнюють певного жур­наліста з ворожою для себе силою, і виливають на нього свої нега­тивні емоції.

Залякування можуть використовувати і для отримання інфор­мації, насильницького примушення до якої-небудь дії, а також, щоб "поставити на місце" об'єкт, що зайшов надто далеко. Типовою реакцією українських журналістів на погрози є нехту­вання ними. Досить часто їм просто не приділяють достатньо ува­ги. Дійсно, за даними міліції, 80% погроз надходять від психічно

неврівноважених людей, і ніколи не втілюються у життя. Проте, немає гарантії, що саме ви не потрапите до тих 20% людей, які по­винні поставитись до погрози серйозно. Крім того, постійне відчуття небезпеки впливає і на роботу, і на стосунки з людьми.

Журналіст Олексій Просекін (Український тиждень, Київ) от­римував погрози в зв 'язку зі своєю професійною діяльністю: коли працював в Росії - від чеченських бойовиків І від російських внутрішніх військ, а коли переїхав працювати до України - від представників українських політичних кіл, сектантів, психічно неврівноважених громадян. За його словами, погрози від чеченців і військових дійсно викликали страх, їх доводилось брати до уваги і діяти, відповідно, обережніше. Зараз, в Україні, він на погрози час­то не звертає уваги, тому що не вважає їх реальними. Можливо, во­ни викликають якісь негативні емоції, їх неприємно згадувати, але він не сприймає їх серйозно.

Психологи радять, перше і найголовніше - слід не ігнорувати погрози, а прийняти той факт, що всі люди вразливі. Розуміння то­го, що ви вразливі - це крок до вашої особистої турботи про само­го себе. Якщо на вашу територію зазіхають, краще захистити себе грамотно, а не на рівні "раптом пронесе".

Залякування є порушенням прав людини, і, хоча може залиши­тись невиконаним, воно здатне порушити фізичну і психічну недо­торканість людини, змусити її змінити свій хід життя (покинути країну, змінити місце перебування, припинити свою участь у якійсь діяльності, і т.п.). Факторами, які керують людською по­ведінкою під час залякування, є реальне побоювання за фізичну безпеку (себе і своїх близьких), за збереження своєї власності, або за нормальне функціонування своєї справи (бізнесу, хобі).

Спеціалісти розділяють декілька типів погроз. Згідно даних правоохоронних органів, найчастіше погрози надходять по теле­фону, або їх передають через інших людей.

2. Телефонні погрози

Телефонні погрози є найпоширенішим різновидом погроз, тому що вони дозволя­ють ефективно, і, як сподівається той, хто погрожує, анонімно, налякати. Психологи вважають, що мотивом телефонних погроз є своєрідна заміна звичайних стосунків, і можливість вплинути на іншу людину, про­явити над нею владу.

Журналістка Людмила Шубіна отримувала погрози під час ми­нулих парламентських виборів, коли вона працювала в районній га­зеті "Яворівщина":

" Це було під час минулих виборів до Верховної Ради, коли бились між собою місцевий кандидат, і депутат Яворівський. Люди з його команди дзвонили мені і казали - у мене прізвище Шубіна - "Москалько, забирайся!" і т.д., і т.п. Як тільки напишу про місцевого кандидата щось добре, одразу йдуть погрози. Я одразу звернулася в СБУ, прокуратуру і міліцію. Потім я відмовилась від їх допомоги, бо побачила, що вони непрофесійно працю­ють. Також, я старалась повідомити цілому світові про те, що я отримую погрози. Я приблизно знала, хто це робить, і написала про те все статтю. Я написала, що отримую погрози від опонентів одного з кандидатів. Але погрози припинились тільки після виборів.

Під час телефонних погроз від вас чекають страху та істеричної реакції. Отже, не тіште зловмисників емоційною реакцією. На­томість, ваш голос повинен бути спокійним і впевненим. Дайте зрозуміти, що всі погрози для вас є непорозумінням. В такому ви­падку, зловмисник, щоб вас переконати, може згадати якісь деталі, або джерела інформації, які виявляться корисними для правоохо­ронних органів.

Якщо ви отримуєте погрози по телефону, варто спробувати:

_• Вдати, що зловмисник потрапив не туди, щоб йому здалося
що його погроза не дійшла до жертви. Це змусить його застосу­
вати інші кроки, в процесі яких він може викрити себе.

• Імітувати збій зв 'язку - в середині розмови замовкнути, і зберіга­ти мовчання. Зловмисник буде продовжувати говорити, але не зро­зуміє, чуєте ви його чи ні. Це також може змусити його викрити се­бе.

• Затягувати розмову, якщо, звичайно, ви впевнені що розмов­ляєте не з психопатом. Ступінь інформованості зловмисника дозволяє його відшукати, тому запитуйте його і отримуйте максимум відомостей. Бувають випадки, коли погрози продов­жуються без пояснень і аргументації. З вашої сторони може бу­ти така репліка - "Якщо я не розумію, чому ви мені погрожуєте, то як я можу це виправити? Я можу зробити інакше, але чи вла­штує вас моя відповідь? Влаштують вас мої дії?"

Запис погроз

Якщо ви отримуєте погрози систематично, скористайтесь технікою - автовідповідачем або диктофоном. Краще, по змозі, скористатись плівковим а не цифровим диктофоном, оскільки ци­фрові записи не приймаються як докази в суді. Записаний голос того, хто вам погрожував, непогано б дати прослухати колегам чи знайомим - може хтось з них впізнає його, або їм спаде на думку якась деталь, зачіпка, яка підкаже напрямок пошуку. Крім того, за­вдяки сучасному розвитку науки і технологій, запис розмови доз­волить досить легко встановити, хто телефонував, шляхом фоно­логічної експертизи. Спеціалісти по фоноекспертизі можуть навіть дати приблизні відомості про вік людини, риси характеру, освіту. Проте, фоноекспертиза проводиться лише після порушен­ня кримінальної справи.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: