Погрози при персональному контакті

За даними правоохоронних органів, погрози при персонально­му контакті є другим найпоширенішим видом погроз, після теле­фонних. Цей більш драматичний варіант погроз, як правило, пла­нується заздалегідь, і передається через інших людей, адже зло­вмисники прекрасно розуміють, що їх в будь-який момент можуть упізнати і затримати. Інколи трапляється, що журналісту погро­жують імпровізовано, коли він стає, наприклад, випадковим свідком скоєння злочину, прямо на місці події. В імпровізованих варіантах використовують дії, реально загрозливі для життя даної людини і його близьких, причому період на обдумування тут різко обмежують. Сам характер погрози визначається можливостями виконавця - наприклад, можуть засунути стовбур зброї у вухо, прикласти ніж до горла і, можливо, надрізати шкіру, тощо.

Журналісту газети "Рівне вечірнє" Владу Ісаєву погрожували пістолетом у зв'язку з його професійною діяльністю. Вже кілька років він проводить розслідування діяльності бізнесмена, колишнь­ого українця, а нині громадянина США, Анатолія Пєхотіна. 23 лю­того 2007 року журналіст проводив фотозйомку інциденту, в яко­му приймав участь Пехотін, коли бізнесмен, який був озброєний, по­бачив, що його знімають. Він підбіг до журналіста, приставив пістолет до його шиї і став погрожувати, що вб'є його. До цього він вже поранив охоронця автостоянки, де все відбувалося. За словами журналіста, раніше бізнесмен погрожував лише на словах. Пізніше приїхали правоохоронці і заарештували Пєхотіна, проте, не зважа­ючи на те, що він поранив одну людину і погрожував вбити іншу, міліція того ж дня його відпустила. Влад Ісаєв подав скаргу в міліцію та прокуратуру, вимагаючи притягнути бізнесмена до відповідальності. Пехотін намагається уникнути відповідальності за свої дії. Тому на допитах та на очній ставці, що відбулася на­прикінці вересня 2007 року, він заперечував факт, що погрожував журналісту пістолетом. "Знаю, що мені нічого не буде. Бачите, на­ручники на мене ще не надяглії. І вже не надягнуть'', заявив АЛехотін на прес-конференції Ісаєва.

На відміну від імпровізованої погрози, метою спланованого особистого контакту є не просто залякати, а ще й перевірити вашу реакцію на погрозу. В тому числі, перевірити, до кого ви будете звертатись по допомогу (можливо, за вами встановлять нагляд, бу­дуть прослуховувати телефонні розмови, тощо).

У разі отримання погроз такого типу, дуже важливо застосува­ти превентивні заходи, адже часто погрози при персональному контакті передують фізичному насиллю. Коли виходите з роботи, зателефонуйте додому і повідомте, що будете, наприклад, через 15 хвилин. Бажано, щоб ваші родичі та друзі знали ваш маршрут, тоді, якщо станеться непередбачений випадок, принаймні будуть знати, де вас шукати. Крім того, дуже важливо постійно міняти маршрут, яким ви йдете додому чи на роботу. Якщо можливо, пев­ний час не виходьте з дому.

Народний депутат Володимир Ар 'єв, у минулому відомий жур­наліст і керівник продюсерського центру "Закрита зона", отриму­вав погрози як через інших людей, так і при особистому контакті:

- Я розумів, що в цих погрозах може бути певний еле­мент серйозності. Кожна людина, коли їй погрожують, не може залишитись просто так байдужою. Тобто, лю­дина або боїться, або діє. Ось я ставав розлюченим. Інколи, коли мені говорили, я зараз тобі камеру розіб'ю, я відповідав - тільки спробуй. Тільки підійди до неї, тільки тронь. Одразу кримінальна справа по статті 171. Хо­чеш опинитись за ґратами? Вперед! А насправді, тут існує закон джунглів - виживає той, хто сильніше. Скажімо, тваринний інстинкт. Людина, яка нападає, погрожує, ближче до тваринного світу за рівнем розвит­ку, особливо якщо це його останній аргумент. Тобто, як­що на вас нападає страус, підніміть руку так, щоб ваша рука була вища від його голови. Якщо на вас нападає морж, розставте руки-ноги в сторони, тоді тварина, яка нападає, зупиниться. Покажіть, що ви сильніше. Ось я продемонстрував що я сильніше. В будь-якому ви-

падку, при безпосередньому контакті мені це вдавалось. Якось, коли мені погрожували, що знайдуть мою дитину в школі, я звернувся в міліцію. Крім того, я знав цю лю­дину в обличчя. Міліція одразу почала діяти, ця людина почала тікати. Вони й так і не піймали, проте погроз я більше не отримував. Швидше за все, та людина бум психічно ненормальною.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: