Збір інформації про того, хто погрожує

Телефонні погрози - це свого роду шантаж. Тому слід з першого ж моменту почати збирати інформацію про того, хто дзвонить. Це особливо важливо, якщо ви не встигли підготувати диктофон.

Перш за все, зверніть увагу на характер дзвінка - чи не був він часом міжміським, з автомобіля, з телефону-автомату, з мобільно­го?

Має значення також початок розмови: перші слова вашого співбесідника, чи він уточнив з ким він говорить, чи одразу перей­шов до погроз, чи він відрекомендувався.

Зверніть увагу на такі моменти:

- Швидко чи повільно вимовляються слова;

- Чи є якісь дефекти вимови, акцент, інші особливості;

- Який тембр голосу, тихий чи голосний, хрипкуватий чи дзвінкий;

- Чи є якісь характерні особливості в манері розмови? Спокійна і впевнена манера, чи плутана, сумбурна, ввічлива чи груба, емоційна чи безколірна, говорить тверезий чи п'яний? Чи не відчули ви підкресленої байдужості?

- Які сторонні шуми були під час розмови: інший голос, який,
щось підказував вашому співбесіднику, шум вулиці, поїзду
трамваю, метро, або, навпаки - абсолютна тиша.

За словами психологів, що працювали над цим посібником, по­гроза "я тебе вб'ю" вказує на те, що автор настроєний серйозно. З іншого боку, "тебе вб'ють" або "ти будеш убитий" вказує на те, що автор може вагатись, що йому бракує рішучості, щоб ототожнити себе з суб'єктом погрози.

Під час розмови необхідно, по змозі, отримати відповіді на такі запитання:

- Куди, по якому номеру телефонує ця людина?

- Які вимоги висуває?

- Це вимоги від цієї людини, чи вона є посередником групи осіб?

- На яких умовах вони згодні відмовитись від задуманого?

- Як і коли можна з ними зв'язатись?

- Кому ви можете і повинні повідомити про дзвінок?

Намагайтеся з'ясувати деталі під приводом того, що вам не­обхідно впевнитись в інформованості співбесідника, вимагайте доказів. І знову ж таки, запишіть, по змозі, розмову на диктофон. Зафіксуйте все, що вам вдалося помітити, по пунктах. Не покла­дайтесь на власну пам'ять, в екстремальній ситуації вона часто підводить. Після розмови одразу зверніться з заявою в міліцію з проханням вжити заходів. В заяві вкажіть якомога повнішу інфор­мацію про дзвшок, і дії, до яких ви вдалися. Заяву передайте чер­говому, а в себе залиш-~~

те її копію, на якій чер­говий повинен поста­вити підпис. Ваша за­ява буде зареєстрована в журналі для реєстрацій, після чого міліція почне здійсню­вати перевірку.

У разі отримання по­гроз в зв'язку з вашою журналістською

діяльністю, вам допоможе ^^

журналістська спільнота, Учасниця акції вільних журналістів сидить на

а саме профспілки. Барикаді Свободи, побудованої біля агентства

' УНІАН в Києві, 4 травня 2000р

Якщо ви захищаєте свої інтереси за підтримки колег, і міліція, і злочинці зрозуміють, що мають справу не з однією людиною, яку можна проігнорувати, або яку можна залякати. Крім того, жур­налісти можуть один одного підтримати, наприклад, починаючи з того, щоб людину проводжати додому, і закінчуючи прийняттям якогось рішення на рівні редакції. Дуже важливо звернутись по допомогу до роботодавця. Він повинен чітко розуміти, що залиша­ти журналіста одного в такій ситуації не можна. Практика дово­дить, що приховування факту погроз значно ускладнює становище і сприяє скоєнню злочину.

КОМЕНТАР ПСИХОЛОГА:

Виходимо з того, що лише 20% погроз збуваються, але ви можете потрапити в це число. Перший крок - оцінити, від кого йде погроза. Це можна з'ясувати, проаналізувавши, на яку сферу соціально-політичного життя були спрямовані ваші ма­теріали. В основі погроз лежить один важливий момент - якщо вам погрожують, значить хтось образився. Дуже часто жур­наліст може щиро дивуватись, як він міг когось образити. Така позиція - це самообман, від якого постраждаєте тільки ви. Відповідно, другий крок - при безпосередньому контакті по те­лефону з'ясувати, чому людина погрожує. І уважно слухати відповідь, тому що саме формулювання відповіді підкаже вам, чи телефонує психопат, чи людина яка відповідає за свої дії. Емоційно нестабільні люди не пояснюють своєї поведінки. Третій крок - пояснити свою позицію, а не висловлювати агре­сивні контрпогрози. Якщо журналіст пояснить свою особисту зацікавленість в тому матеріалі, який він подав, наприклад, "мені особисто образливо, що склалась ось така ситуація", це може справити враження. Коли люди бачать перед собою на­хабного журналіста, це викликає агресію, а коли бачать перед собою людину, яка теж за щось переживає - це зовсім інше. Варто навіть вказати на власні емоційні враження від змісту свого матеріалу, наприклад, "я особисто спілкувався з люди­но, про яку написав, вона викликала в мене симпатію."

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: