Вилучення професійної техніки

12 липня 2006 року група людей з Партії регіонів, серед яких був депутат Олег Калашников, перешкодила роботі телевізійної групи СТБ під стінами Верховної Ради України. Вони застосували фізичну силу до журналістки Маргарити Ситник, силоміць відібрали касету і побили телеоператора Володимира Новосада. 14 липня 2006 року прокуратура Печерського району міста Києва по­рушила кримінальну справу за ст. 171 Кримінального кодексу Ук­раїни - за фактом перешкоджання законній професійній діяль­ності журналістів. У цей же день журналісти з різних мас-медіа підписали відкритого листа до Генеральної прокуратури та Партії регіонів з вимогою покарати винних в інциденті. Під вимогою, розміщеною на сайті "Української правди", поставили підписи більше тисячі працівників ЗМІ. 6 липня 2007 року Генеральний прокурор України Олександр Медведько заявив, що прокуратура не знайшла достатньо доказів для притягнення до відповідаль­ності депутата О. Калашнікова.

Проте, вже 14 липня 2007 року, після пікетування Генпрокуратури активістами Незалежної Медіа-Профспілки, ГПУ скасувала постано­ву про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно депутата і направила справу для організації подальшого розслідування.

Цей випадок показує, наскільки важливою і ефективною є взаємодопомога і корпоративна солідарність журналістів. Саме за­вдяки підтримці журналістської спільноти, було порушено кримінальну справу, народного депутата було притягнуто до відповідальності, а його імідж як публічного політика сильно по­страждав. Важливу роль у цій справі відіграла Незалежна Медіа-Профспілка України, яка проводила акції, збирала підписи, звер­талась до державних органів і врешті добилась, щоб цю справу не закривали, а розслідували. Не дивлячись на те, що справа досі розслідується, Калашніков все ж таки поніс певне покарання - 4 серпня 2007 року X з'їзд Партії регіонів не включив його до пере­двиборчого списку кандидатів у народні депутати України в зв'яз­ку з інцидентом за його участі.

Справа Калашнікова стала прецедентом, на який журналістам варто завжди посилатись при порушенні їх прав публічними політиками.

Пошкодження і вилучення професійної техніки журналістів -камер, фотоапаратів, диктофонів, мікрофонів, та ін., є дуже роз­повсюдженим в Україні. Часто журналісти самі віддають свої за­писи, щоб "не нариватись", або ставляться до зламаної апаратури філософськи, мовляв, без цього не обійтись в нашій професії, і не подають заяв ні в міліцію, ні в прокуратуру. Але вони повинні зна­ти, що в будь-якому випадку, пошкоджувати і відбирати про­фесійну техніку журналістів - незаконно. Навіть якщо жур­наліста застукали за незаконною діяльністю, навіть якщо він про­ник на приватну територію, ніхто не має права пошкоджувати про­фесійну техніку журналіста або, більше того, бити самого жур­наліста.

Стаття 17 Закону України про соціальний захист журналістів
говорить, що службова діяльність журналіста не може бути
підставою для вилучення зібраних, опрацьованих, підготованих ма­
теріалів, та технічних засобів, якими він користується у своїй ро­
бот. _____________________________________________ |

Відшкодування збитків

У випадку пошкодження професійної техніки, слід вимагати відшкодування збитків в цивільному процесі, або повернення са­мої техніки, навіть якщо техніка була вилучена, коли журналіст займався незаконною діяльністю. Роботодавець не має права ви­магати від журналіста відшкодування збитків за пошкоджену про­фесійну техніку, якщо вона була вилучена або розбита третьою особою в процесі професійної діяльності журналіста. Якщо техніка службова, компенсувати витрати повинен роботодавець, або, через суд - особа, винна в її пошкодженні або вилученні. Якщо пошкоджено вашу особисту професійну техніку, під час виконан­ня завдання вашого роботодавця, то відповідальність за відшкоду­вання збитків повинен теж нести роботодавець. Це повинно бути зазначеним у вашій трудовій угоді.

Пошкодження професійної техніки кваліфікується за статтею 171 Кримінального Кодексу України, і карається штрафом до п'ят­десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або аре­штом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Проте, якщо з вилученням професійної техніки все більш-менш чітко і зрозуміло, то стосовно записів може бути інше тлумачення - вилучення матеріалів може вважатись незаконним, лише якщо ви вже добули цю інформацію, принесли додому, і розповсюдили.

Якщо у вас відбирають професійну техніку:

- Поводьтесь спокійно і впевнено. Закон на вашій стороні. В будь-якому випадку, вилучення і пошкодження про­фесійної техніки під час виконання журналістом своїх обов'язків тягне за собою порушення кримінальної справи за статтею 171 КК України.

- Нагадайте порушникам про цю статтю і поцікавтесь, чи го­тові вони нести кримінальну відповідальність. Згадайте справу Калашникова - навіть депутати не можуть уникнути відповідальності за перешкоджання професійній діяль­ності журналістів.

- Намагайтесь привернути увагу оточуючих, адже згодом во­ни можуть виступати як свідки в суді.

- Якщо техніку б'ють на мітингу, розлючені люди, які бачать в вас ворогів, краще кидайте все і тікайте, тут головне вря­тувати себе. Якщо відступати нікуди, психологи радять "пе­рейти на особистості", тобто, пояснити людям, що це ваша робота, що ви особисто, наприклад, нейтрально ставитесь до учасників мітингу, може, навіть співчуваєте, або поділяєте їх погляди. Справа в тому, що, коли людина сприймає іншу людину як особистість, а не як представни­ка якоїсь сили, вона починає цій людині співчувати, і завда­ти шкоди такій людині вже набагато важче, ніж якомусь аб­страктному журналісту.

Якщо вашу професійну техніку розбили/пошкодили:

- Зверніться до правоохоронних органів, прокуратури, з за­явою про перешкоджання вашій професійній діяльності. Обов'язково наполягайте, щоб ваша заява кваліфікувалась за статтею 171 КК (перешкоджання законній професійній діяльності журналістів), а не за статтею 296 КК (хуліганст­во). Чим більше ця стаття буде застосовуватись на прак­тиці, тим краще вона буде захищати права журналістів.

- Зверніться до вашої журналістської профспілки, яка допо­може, щоб ця справа набула розголосу і не пройшла не­поміченою. Це не дасть правоохоронним органам її закрити "за відсутністю доказів", або перекваліфікувати в хуліган­ство. Зрештою, профспілка може допомогти вам добитись компенсації матеріальної шкоди та надати юридичні кон­сультації.

- Якщо техніїса належала вашому роботодавцю, а не була ва­шою особистою, роботодавець не повинен вимагати від вас матеріальної компенсації.

Напад на редакцію

Метою нападів на редакції ЗМІ є залякування, помста, або вик­радення носіїв шформації. У перших двох випадках, в Україні нерідко вдаються до стрілянини по вікнах вночі, коли в редакції нікого немає, або підпалюють приміщення.

У середині 90-х років та на початку 2000-х, напади на мас-медіа серед білого дня не були дивиною. Люди, часто з масками, респіра­торами чи протигазами на обличчях, інколи зодягнуті у камуф-іяж, вривались в кабінети редакщй, трощили техніку і били жур­налістів. Міліція розслідувала справи, встановлювала організа­торів і учасників злочинів, проте до суду чомусь так і не доходило. Жахливою повсякденністю України було не лише насильство проти преси, а й майже загальна безкарність таких дій. Після 2004 року ситуація в країні змінилась, і напади на редакції стали більш "цивілізованими". Так, згідно зі статистикою Інститу-

ту Масової Інформації, тепер "прийнято" нападати вночі, щоб обійтись без свідків та людських жертв, стріляти по вікнах, рідше - влаштовувати підпали. Традиційно, ситуація загострюється пе­ред виборами.

Вночі 23 липня 2007 року невідомі з автоматів обстріляли ре­дакцію газети "Істеблішмент "у Запоріжжі. Було розбито вікна на першому поверсі будівлі, де розташована редакція, і вікна на бал­коні, розташованому біля приміщення, де зазвичай знаходяться журналісти. За попередніми даними, нічого не викрадено, інших по­шкоджень у будівлі редакції немає.

Будь-яке З МІ в Україні, особливо таке, що проводить розсліду­вання на гострі суспільні теми, не є застрахованим від нападів. Ро­ботодавці повинні пам'ятати, що, згідно законодавства, вони не­суть персональну відповідальність за життя і здоров'я своїх співробітників. Тому, в їхніх же інтересах вжити низку запобіжних заходів, щоб завадити нападам на приміщення редакції і можли­вим людським жертвам:

- Не економити гроші на охороні. Охоронці повинні сидіти при вході в офіс ЗМІ, перевіряти посвідчення осіб, що проходять всередину. Також, бажано вести журнал відвідувань, де б за­значалось, хто і до кого прийшов, з якого по який час був візит.

- Встановити сигналізацію, датчики руху, тривожну кнопку, проведену на центральний пункт міліції, який одразу відреа-гує у випадку небезпеки.

- Встановити системи аудіо та відео спостереження при вході.

- Встановіть решітки на вікнах, по можливості, укріпити двері.

- Застрахувати приміщення і майно на випадок крадіжки або руйнування.

- Періодично слід обходити приміщення і перевіряти його захи­щеність.

- У редакції обов'язково повинен бути хоча б один вогнегасник, краще - повний протипожежний комплект, перевірений та у справному стані.

- Проінструктувати або провести навчання працівників щодо порядку дій у випадку надзвичайних ситуацій, протипожеж­ної охорони.

Дотримання техніки безпеки на робочому місці повинно бути на першому місці і для працівників редакцій, адже, у випадку на­паду чи пожежі, саме їм доведеться рятувати своє життя, і, можли­во, майно редакції. Якщо керівництво відмовляється вживати за­ходи безпеки, журналістам варто звернутись по допомогу до профспілок Вони можуть допомогти провести оцінку техніки без­пеки робочого місця, так само як і його технічного оснащення. Як­що щось потрібно придбати, ці речі можна прописати в колектив­ному договорі між працівниками ЗМІ та керівництвом, тоді влас­ник не зможе відмовитись від обіцянок, посилаючись на брак коштів.

Якщо ЗМІ потрапляє під таку форму тиску, найбільш ефектив­ним методом боротьби будуть наступні дії:

- публічне звернення до якомога ширшого кола органів вла­ди, правоохоронних органів, профспілок і правозахисних організацій, як українських, так і міжнародних;

- проведення прес-конференцій, на яких слід розказати про факт нападу, про те кого ви підозрюєте, і поширити інфор­мацію про напад серед інших мас медіа;

- освітлення в своєму і дружніх ЗМІ кожного кроку, який за­стосовують правоохоронні органи для вашого захисту, по якій статті порушено справу. Також варто детально описа­ти, яким саме покаранням загрожує ця стаття злочинцям. Слід постійно освітлювати реакцію органів влади на вашу проблему, дії, до яких ви вдалися, тощо. Саме якнайбільша публічність буде запорукою вашої безпеки.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: