Главная | Случайная
Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






ВІДМІНЮВАННЯ ПРІЗВИЩ ТА ОСОБОВИХ ІМЕН




Згадав Василя Черних чи Василя Черниха?

В українському вжитку неприродно звучать російські невідмінювані прізвища на -их, пор. Черних, Долгих, Жарких, Крутих, Сєдих, сформовані на основі родового відмінка множини прикметників. Одні пропонують відмінювати їх, тому що в українській мові чоловічі прізвища на приголосний відмінювані (Український правопис. – К. : Наук. думка, 1997, § 102, п. 4), інші не змінюють таких прізвищ, подібно до російської мови. У різних довідкових виданнях зовсім не згадають цих прізвищ. На нашу думку, уживати в українській мові чоловічі російські прізвища на -их за зразком відмінюваних чоловічих прізвищ на приголосний не можна, бо вони втрачають зв’язок з вихідною формою прикметника, пор.: Василя Черниха, Василеві Черниху, (з) Василем Чернихом і т. д.; Віктора Долгиха, Вікторові Долгиху, (з) Віктором Долгихом і т. д.; Івана Жаркиха, Іванові Жаркиху, (з) Іваном Жаркихом і т. д.

Отже, рекомендуємо вживати: ЗгадавВасиляЧерних; Зустрівся з Віктором Долгих; Подарував книжку ІвановіЖарких; Немає Миколи Крутих; Відповів Андрієві Сєдих.

Які грузинські прізвища відмінювані в українській мові?

 

 

У повсякденному українському вжитку серед прізвищ різного походження трапляються й грузинські на -швілі, -дзе та -ія. Пор. найвідоміші: Гурамішвілі, Саакашвілі, Шеварднадзе, Гонгадзе, Берія, Гамсахурдія, Телія. Їх прийнято вважати невідмінюваними в українській мові. Справді, прізвища на -швілі, -дзе через їхній виразний неслов’янський характер невідмінювані. Проте прізвища на -іяформально подібні до українських відмінюваних іменників І відміни м’якої групи на -ія (пор.: надія, мрія, Марія та ін.), тобто в українській мові є зразки для відмінювання таких грузинських прізвищ, томувони стали відмінюваними, пор.: Гамсахурдія, Телія (називний відмінок), Гамсахурдії, Телії (родовий, давальний та місцевий відмінки), Гамсахурдію, Телію (знахідний відмінок), Гамсахурдією, Телією (орудний відмінок). Свого часу відмінювали і грузинське прізвище Берія.

Отже, грузинські прізвища на -ія в українській мові потрібно відмінювати як іменники І відміни м’якої групи, тому що вони за своєю формою уподібнилися до таких іменників.

 

Сестри Тельнюк, брати Яремчуки і тріо Мареничів

 

У якій формі – однини чи множини – потрібно вживати прізвище, якщо йдеться про двох і більше жінок, чоловіків або жінок і чоловіків? Треба зважати на те, чим закінчується прізвище і кому воно належить – чоловікам чи жінкам. Чоловічі прізвища на -а, -о та кінцевий приголосний в українській мові відмінюють, тому їх уживають у множині, якщо йдеться про двох і більше чоловіків, пор.: Платон і Георгій Майбороди, Брати Майбороди; Іван і Петро Потапенки, брати Потапенки; Дмитро і Назарій Яремчуки, брати Яремчуки. Так само форму множини мають і жіночі прізвища на , пор.: Уляна і Софія Майбороди, сестри Майбороди. Жіночі прізвища на та кінцевий приголосний, як відомо, не відмінюють, тому вони мають форму однини, іменуючи двох і більше жінок, пор.: сестри Байко, сестри Тельнюк, Леся і Галя Тельнюк. Якщо ж потрібно назвати на прізвище гурт, родину, де є жінки і чоловіки, то його вживають у формі множини, пор.: Антоніна, Світлана та Валерій Мареничі, тріо Мареничів; Василь і Діана Матющенки, дует Матющенків; родина Скиданів.

Геєць – Гейця

В одному з офіційних документів читаємо: “…доручити віце-президенту НАН України академіку НАН України В.М. Геєцю внести їх на розгляд і затвердження Президії НАН України”; “Контроль за виконанням цієї постанови покласти на голову Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України академіка НАН України В.М. Геєця”. Прізвище Геєцьв обох реченнях ужито неправильно, тому що в українській мові голосний есуфікса -ець (-єць) у непрямих відмінках випадає як у загальних, так і власних назвах – назвах населених пунктів, річок, у чоловічих прізвищах тощо, пор.: українець – українця, українцеві (українцю), українцем, (на) українцеві (українцю), (Кл. в.) українцю; адигеєць – адигейця, адигейцеві (адигейцю), адигейцем, (на) адигейцеві (адигейцю), (Кл. в.) адигейцю; Трускавець – Трускавця, Трускавцеві (Трускавцю), Трускавцем, (у) Трускавці, (по) Трускавцеві; Сіверський Донець – Сіверського Дінця, Сіверському Дінцеві (Дінцю), Сіверським Дінцем, (по) Сіверському Дінцеві (Дінцю), (у) Сіверському Дінці; Левенець (Віктор) – Левенця, Левенцеві (Левенцю), Левенцем, (на) Левенцеві (Левенці).

Отже, чоловіче прізвище Геєць правильно відмінювати так: Геєць – Гейця, Гейцеві (Гейцю), Гейцем, (на) Гейцеві; пор. ще: Лазоришинець – Лазоришинця, Лазоришинцеві (Лазоришинцю), Лазоришинцем, (на) Лазоришинцеві. У звертаннях, за чинним “Українським правописом”, прізвище треба вживати в називному відмінку, а іменник (загальна або власна назва), що йому передує, має форму кличного відмінка (Український правопис. – К. : Наук. думка, 2007, § 53, п. 4, примітка 3), пор.: Високоповажаний академіку Геєць; Шановний професореЛазоришинець; Дорогий Анатолію Левенець. Жіночі прізвища на -ець (-єць), як відомо, в українській мові не відмінюють, тому правильно вживати Марія Геєць – Марії Геєць, Марії Геєць, Марією Геєць, (на) Марії Геєць, (Кл. в.) Маріє Геєць; Ольга Лазоришинець – Ольги Лазоришинець, Ользі Лазоришинець, Ольгою Лазоришинець, (на) Ользі Лазоришинець, (Кл. в.) Ольго Лазоришинець.

 

Як правильно відмінювати складні прізвища?

Усі люди тепер мають прізвища. Вони переважно однослівні: Шевченко, Куліш, Грушевський.У декого прізвище складне, бо утворене або з двох прізвищ, або з прізвища та псевдоніма. Проте такі прізвища сприймають як єдине слово і пишуть через дефіс. За морфологічним вираженням частин вони можуть бути прикметниковими (Старицька-Черняхівська), іменниковими (Квітка-Основ’яненко, Антоненко-Давидович, Литвиненко-Вольгемут), іменниково-прикметниковими (Гулак-Артемовський, Нечуй-Левицький, Карпенко-Карий, Усенко-Чорна) та прикметниково-іменниковими (Білецький-Носенко, Красицька-Шевченко). А як правильно відмінювати такі різноманітні складні прізвища в українській мові? Їхні частини потрібно змінювати за правилами відмінювання однослівних чоловічих і жіночих прізвищ прикметникового й іменникового типів.

У складних чоловічих прізвищах обидві частини, незалежно від їхнього морфологічного вираження, відмінювані, пор.: Н. в. Квітка-Основ’яненко, Нечуй-Левицький, Карпенко-Карий; Р. в. Квітки-Основ’яненка, Нечуя-Левицького, Карпенка-Карого; Д. в. Квітці-Основ’яненку, Нечуєві-Левицькому, Карпенку-Карому; З. в. Квітку-Основ’яненка, Нечуя-Левицького, Карпенка-Карого; О. в. Квіткою-Основ’яненком, Нечуєм-Левицьким, Карпенком-Карим; М. в. Квітці-Основ’яненку, Нечуєві-Левицькому, Карпенку-Карому. Невідмінюваною в них може бути лише перша частина, якщо її не сприймають як самостійний іменник чи прикметник, пор.: Н. в. Смаль-Стоцький, Кос-Анатольський; Р. в. Смаль-Стоцького, Кос-Анатольського; Д. в. Смаль-Стоцькому, Кос-Анатольському; З. в. Смаль-Стоцького, Кос-Анатольського; О. в. Смаль-Стоцьким, Кос-Анатольським; М. в. Смаль-Стоцькому, Кос-Анатольському.

У складних жіночих прізвищах прикметникова частина завжди відмінювана, а іменникова буває змінною, якщо має закінчення , і незмінною, коли закінчується на чи приголосний. Залежно від поєднаних частин такі прізвища можуть бути відмінюваними в обох частинах. До них належать прикметниково-прикметникові (Н. в. Старицька-Черняхівська, Р. в. Старицької-Черняхівської, Д. в. Старицькій-Черняхівській, З. в. Старицьку-Черняхівську, О. в. Старицькою-Черняхівською, М. в. Старицькій-Черняхівській), прикметниково-іменникові чи іменниково-іменникові (із закінченням ) жіночі прізвища (Н. в. Рудницька-Сорока, Середа-Шульга; Р. в. Рудницької-Сороки, Середи-Шульги; Д. в. Рудницькій-Сороці, Середі-Шульзі; З. в. Рудницьку-Сороку, Середу-Шульгу; О. в. Рудницькою-Сорокою, Середою-Шульгою; М. в. Рудницькій-Сороці, Середі-Шульзі).

Відмінюваними в одній (прикметниковій) частині є прикметниково-іменникові чи іменниково-прикметникові жіночі прізвища, у яких іменник закінчується на чи приголосний, пор.: Н. в. Красицька-Шевченко, Кравчук-Хмельницька; Р. в. Красицької-Шевченко, Кравчук-Хмельницької; Д. в. Красицькій-Шевченко, Кравчук-Хмельницькій; З. в. Красицьку-Шевченко, Кравчук-Хмельницьку; О. в. Красицькою-Шевченко, Кравчук-Хмельницькою; М. в. Красицькій-Шевченко, Кравчук-Хмельницькій. Одну іменникову частину змінюємо тоді, коли вона закінчується на , а друга іменникова частина – на приголосний або ,пор.: Н. в. Шабат-Савка, Р. в. Шабат-Савки, Д. в. Шабат-Савці, З. в. Шабат-Савку, О. в. Шабат-Савкою, М. в. Шабат-Савці.

Невідмінювані ті складні жіночі прізвища, одна іменникова частина яких має закінчення , а друга – основу на приголосний (Марія Литвиненко-Вольгемут, Оксана Бас-Кононенко) або обидві частини – основи на приголосний (Лілія Коць-Григорчук) чи із закінченням (Ніна Бойко-Литвиненко).

Отже, складні чоловічі прізвища в українській літературній мові відмінюються переважно в обох частинах. Складні жіночі прізвища бувають відмінюваними в обох частинах, в одній, прикметниковій або іменниковій, та невідмінюваними, що залежить від закінчень їхніх частин.

 

Кличте їх Лесю, Олесю, Орисю

Кілька жіночих особових імен на , які донедавна були скороченими пестливими формами повних імен, в українському вжитку стали документальними, офіційними. Це –Леся(від Лариса, Олександра), Олеся(від Олександра), Орися(від Ірина). У звертаннях до жінок із цими іменами спостерігаємо непослідовність у використанні закінчення кличного відмінка. Одні вживають їх із закінченням (Лесе, Олесе, Орисе), бо вони мають форму іменників жіночого роду м’якої групи першої відміни, інші – із закінченням (Лесю, Олесю, Орисю), тому що ці іменники виражають пестливе значення. Зважаючи на українську традицію утворювати форму кличного відмінка від особових жіночих імен м’якої групи з пестливим значенням за допомогою закінчення (пор.: Галя – Галю, Ганнуся – Ганнусю, Катя – Катю, Катруся – Катрусю), рекомендуємо й імена Леся, Олеся, Орися вживати в цьому відмінку з таким самим закінченням.

Отже, дівчаток кличте Лесю, Олесю, Орисю, до жінок звертайтеся Лесю Вікторівно, Олесю Григорівно, Орисю Олександрівно або пані Лесю, пані Олесю, пані Орисю.

 

Зоє чи Зою?

У звертаннях до жінок, які мають імена Зоя, Майя, Ія, Лія(Лея), одні вживають форму кличного відмінка із закінченням (Зою, Майю, Ію, Лію (Лею), інші – із закінченням (Зоє, Майє, Іє, Ліє (Леє). А яка із цих двох форм правильна? Утворюючи форму кличного відмінка від жіночих імен на , потрібно пам’ятати, що закінчення мають скорочені та нескорочені пестливі жіночі імена (пор.: Оля – Олю, Настуся – Настусю, Даруся – Дарусю, Неля – Нелю), а закінчення – повні офіційні жіночі імена (пор.: Марія – Маріє, Євдокія – Євдокіє, Дарія – Даріє, Стефанія – Стефаніє). Оскільки жіночі імена Зоя, Майя, Ія, Лія (Лея) є повними, то їх правильно вживати в кличному відмінку із закінченням : Зоє, Майє, Іє, Ліє (Леє).

Боже, Україну збережи,

Господи, помилуй нас

 

Звертаючись у молитвах до Господа Бога, дехто вживає форму Господе, очевидно, під впливом форми Боже. Потрібно запам’ятати, що слово Бог і назви, які його замінюють (Вседержитель, Господь), у кличному відмінку мають різні закінчення. Відповідно до правил чинного українського правопису (див.: Український правопис. – К. : Наук. думка, 1998, § 53, п. 1, 2) слово Бог приєднує закінчення (Боже), а Вседержитель – закінчення (Вседержителю). Виняток становить назва Господь, бо вона єдина з іменників ІІ відміни вживається із закінченням , пор. у молитвах: Господи, помилуй, Господи, помилуй, Господи, помилуй нас.

Отже, звертаючись до Бога, уживаймо форми Боже, Вседержителю, Господи.

 




Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2019 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных