ТОР 5 статей:
Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия
Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века
Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка
Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы
КАТЕГОРИИ:
- Археология
- Архитектура
- Астрономия
- Аудит
- Биология
- Ботаника
- Бухгалтерский учёт
- Войное дело
- Генетика
- География
- Геология
- Дизайн
- Искусство
- История
- Кино
- Кулинария
- Культура
- Литература
- Математика
- Медицина
- Металлургия
- Мифология
- Музыка
- Психология
- Религия
- Спорт
- Строительство
- Техника
- Транспорт
- Туризм
- Усадьба
- Физика
- Фотография
- Химия
- Экология
- Электричество
- Электроника
- Энергетика
Завідувачу, але небоже
Чому в звертаннях уживають товаришу, слухачу, глядачу, завідувачу, здобувачу, але небоже, стороже, екіпаже, чиже? А тому, що в кличному відмінку іменники – загальні назви чоловічого роду ІІ відміни з основою на шиплячі ш, ч мають закінчення -у, а на шиплячий - ж (дж) – закінчення -е. Такі ж іменники – власні назви в кличному відмінку вживаються лише із закінченням -е (див.: Український правопис. – К.: Наук. думка, 2007, § 53, п. 1, 3): Тимоше, Довбуше, Григораше, Джордже, Лютіже. Якщо ж загальні та власні назви стоять поряд, то кожна має своє закінчення кличного відмінка, пор.: Любий товаришу Тимоше; Високоповажаний завідувачу Довбуше; Шановний здобувачу Григораше.
Значення іменника і відмінкове закінчення
В українській мові є чимало іменників, що одночасно входять до двох різних значеннєвих груп. Це здебільшого іменники чоловічого роду ІІ відміни з абстрактними, рідше – предметними значеннями, на основі яких у них розвинулося переносне або навіть жаргонне значення особи, пор.: тип (зразок, образ) і тип (людина, що відрізняється від інших якимись характерними особливостями в поведінці, зовнішності або навіть негативними рисами); феномен (рідкісне явище) і феномен (людина з рідкісними здібностями, властивостями); оригінал (справжній твір, не копія) і оригінал (людина, яка вирізняється своєю незвичайною вдачею, поведінкою); мажор (музичний лад) і мажор (син забезпечених батьків, який поводиться зухвало з іншими) й под. Такі іменники потрібно відмінювати за двома відповідними типами: 1) як іменники з абстрактними чи предметними значеннями і 2) як іменники – назви осіб, пор.:
Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: