ВІДМІНЮВАННЯ ВЛАСНИХ ГЕОГРАФІЧНИХ НАЗВ

Якщо йдеться про Київ, то назву цього міста відмінюють легко, пор.: живемо в Києві,любимо Київ,прибули до Києва,пролетіли над Києвом тощо. А от у вживанні назви південного району Києва Голосіїв, що має так само будову присвійного прикметника на -їв, багато хто помиляється. Одні, переважно ті, хто вихідною вважає форму Голосієво, взагалі її не відмінює і вживає подібно до російської мови, пор.: живемо в Голосієво,любимо Голосієво,прибули до Го лосієво ,пролетіли над Голосієво тощо. Інші відмінюють за зразком присвійних прикметників чоловічого-середнього роду з основою на твердий приголосний, пор.: живемо в Голосієвому,завдячуємо Голосієвому,прибули до Голосієво го, пролетіли над Голосієвим і т. д. Як бачимо, труднощі становить вихідна назва цього району Києва і вибір зразка її відмінювання. Сьогодні спостерігаємо намагання повернути назву Голосіїв, пов’язану з історичною назвою Голосіїв (за іншою версією – Гуласіїв) хутір.

Подібно до назв населених пунктів на -ів / -їв, що втратили зв’язок із присвійними прикметниками, Голосіїв потрібно відмінювати за зразком іменників ІІ відміни чоловічого роду з основою на твердий приголосний, тобто як Київ, Тетіїв, Іркліїв, Миколаїв, пор.: Голосіїв, Голосієва, Голосієву, Голосіїв, Голосієвом, (у) Голосієві, (по) Голосієву, Голосієве, напр.: Голосіїв – ця назва не раз зустрічається в його [М. Рильського] поетичних творах (Літератур­но-меморіальний музей М.Т. Рильського: путівник. – К., 1970); Максим Тадейович провів у Голосієві свої останні тринадцять літ життя (О. Дейч); Над Голосієвом туман Димить у тихім плині (О. Максимейко).

Їхати до Святошино чи Святошина?

Ще й досі дехто з киян уживає як невідмінювану назву Святошино, а саме: живу у Святошино, їжджу із Святошино, гуляємо по Святошино. Ця історична назва району Києва мала форму присвійного прикметника із суфіксом -ин, тобто Святошин (Святошине), яку утворено, за однією з версій, від імені Святоша, що є пестливою формою імені чернігівського князя Святослава (у чернецтві – Микола (Никола) Святоша). У сучасній українській літературній мові назва Святошин утратила зв’язок із присвійним прикметником і відмінюється як іменник ІІ відміни чоловічого роду з основою на твердий приголосний, пор.: Святошин, Святошина, Святошину (-ові), Святошином, (у) Святошині, (по) Святошину, Святошине.

Отже, правильно вживати: їхати до Святошина; виїхати із Святошина; присвятити Святошину; пишатися Святошином; жити у Святошині.

Про найважче у відмінюванні назв населених пунктів на -ів / -їв

В Україні багато назв населених пунктів та міських районів, що мають структуру присвійного прикметника на -ів / -їв. Очевидно, тому дехто намагається відмінювати їх за зразком прикметників чоловічого роду з основою на твердий приголосний, пор.: Пирогів – Пирогового, Пироговому, Пироговим, (у) Пироговому; Китаїв – Китаєвого, Китаєвому, Китаєвим, (у) Китаєвому і т.д. Проте це неправильно, тому що в сучасній українській літературній мові вони втратили зв’язок із присвійними прикметниками і відмінюються тепер як іменники ІІ відміни чоловічого роду з основою на твердий приголосний, пор.: Пирогів – Пирогова, Пирогову, Пироговом, (у) Пирогові, (по) Пирогову; Китаїв – Китаєва, Китаєву, Китаєвом, (у) Китаєві, (по) Китаєву.

Відмінювання таких назв населених пунктів ускладнює також характерне для них чергування і в закритому складі з о або е у відкритому складі. Уживання голосних о, е залежить від попереднього приголосного. Зокрема, і чергується з о після приголосних г, к, х, б, р, т, д. Це чергування властиве таким назвам населених пунктів на -ів: Пирогів, Чернігів, Зіньків, Іванків, Васильків, Жашків, Очаків, Обухів, Терехів, Рахів, Глухів, Требухів, Драбів, Головурів, Макарів, Немирів, Яворів, Фастів, Виноградів, Демидів. Пор. зразки їх відмінювання:

Н. в. Чернігів Жашків Глухів Драбів Немирів Демидів

Р. в. Чернігова Жашкова Глухова Драбова Немирова Демидова

Д. в. Чернігову Жашкову Глухову Драбову Немирову Демидову

З. в. Чернігів Жашків Глухів Драбів Немирів Демидів

О. в. Черніговом Жашковом Глуховом Драбовом Немировом Демидовом

М. в.(у) Чернігові Жашкові Глухові Драбові Немирові Демидові

(по) Чернігову Жашкову Глухову Драбову Немирову Демидову

Кл. в. Чернігове Жашкове Глухове Драбове Немирове Демидове

В Україні чимало населених пунктів, у назвах яких ужито форму прикметника новий, що вказує на їхнє пізніше заснування, пор.: Новий Байрак, Новий Биків, Новий Бобрик, Новий Буг, Новий Гай, Новий Солотвин, Нова Каховка, Нова Диканька, Нова Балта, Нові Безрадичі, Нові Млини, Нові Петрівці та ін. У цих назвах відмінюють обоє слів: перше – як прикметник, друге – як іменник, пор.: Новий Байрак, Нового Байраку, Новому Байраку, Новим Байраком, (у) Новому Байраці; Нова Диканька, Нової Диканьки, Новій Диканьці, Новою Диканькою, (у) Новій Диканьці; Нові Петрівці, Нових Петрівців, Новим Петрівцям, Новими Петрівцями, (у) Нових Петрівцях і т. д.

Значно частіше в назвах населених пунктів пізнішого заснування використовували прикметникову основу ново-, унаслідок чого утворилися однослівні, складні за будовою топоніми: Новобогданівка, Новоіванівка, Новокалинівка, Новомихайлівка, Нововолинськ, Новокостянтинів, Новомиргород, Новокалинове, Новокленове, Новоіванківці. В українській мові їх пишуть разом і відмінюють у них тільки другу частину, пор.: Новобогданівка, Новобогданівки, Новобогданівці, Новобогданівкою, (у) Новобогданівці; Нововолинськ, Нововолинська, Нововолинську, Нововолинськом, (у) Нововолинську; Новоіванківці, Новоіванківців, Новоіванківцям, Новоіванківцями, (у) Новоіванківцях.

І лише одна назва такого походження відрізняється за своєю будовою від попередніх, бо в ній означальний прикметник у формі жіночого роду Нова вжито після основної іменникової назви і поєднано з нею за допомогою дефіса. Це – Асканія-Нова. В орфографічних словниках української мови та довідкових виданнях запропоновано три зразки її відмінювання, причому в усіх наголошують перший склад прикметника Нóва: 1) першу частину відмінюють як іменник, другу – ні: Асканії-Нóва, Асканії-Нóва, Асканію-Нóва, Асканією-Нóва, (в) Асканії-Нóва; 2) відмінюють обидві частини як іменники з відповідними закінченнями: Асканії-Нóви, Асканії-Нóві, Асканію-Нóву, Асканією-Нóвою, (в) Асканії-Нóві; 3) першу частину відмінюють як іменник, другу – як прикметник: Асканії-Нóвої, Асканії-Нóвій, Асканію-Нóву, Асканією-Нóвою, (в) Асканії-Нóвій. Третій зразок відмінювання цієї назви відповідає правилові чинного “Українського правопису” про відмінювання в обох частинах географічних назв, що складаються з іменника та прикметника (К.: Наук. думка, 2007, § 112, п. 4, б), пор. Переяслав-Хмельникий, Переяслава-Хмельницького, Переяславу-Хмельницькому і т. д.; Новоград-Волинський, Новограда-Волинського, Новограду-Волинському і т. д. Але немає підстав перетягувати наголос на перший склад у прикметника Нова, бо це суперечить нормі наголошування його в українській літературній мові.

Отже, українською мовою правильно вживати: Їдемо з Нової Каховки до Асканії-Новóї; Відвідати Асканію-Новý; Зупинитися перед Асканією-Новóю; Побувати в Асканії-Новíй.

Прибув з Дебальцева чи Дебальцевого?

За яким типом – прикметниковим чи іменниковим – потрібно відмінювати назви населених пунктів (міст, селищ, сіл) на -е, утворені колись від російських прізвищ із суфіксами присвійних прикметників -ов, -ев. Ідеться про назви на зразок Синельникове, Дебальцеве, Докучаєве, Єнакієве та ін. У додатках до деяких тлумачних (див.: Великий тлумачний словник сучасної української мови (Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2005) та орфографічних словників (див.: Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики (Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2003) їх пропонують відмінювати як прикметники середнього роду на -е, за винятком назви Докучаєве. Зважаючи на те, що ці назви населених пунктів ми не пов’язуємо тепер з російськими прізвищами присвійного характеру, маємо підстави відмінювати їх як іменники ІІ відміни середнього роду з основою на твердий приголосний, пор.:

Н. в. Синельникове Дебальцеве

Р. в. Синельникова Дебальцева

Д. в. Синельникову Дебальцеву

З. в. Синельникове Дебальцеве

О. в. Синельниковом Дебальцевом

М. в. (у) Синельникові Дебальцеві

(по) Синельникову Дебальцеву

Кл. в. Синельникове Дебальцеве

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: