Становлення масового музичного виховання

На Полтавщині

Народна освіта на Полтавщині поступово поширюва­лася. На 1864 рік кількість усіх навчальних закладів губернії становила вже 718, де навчалися 18462 учні і забезпечували навчання 1128 учителів. Найбільш поширеною на території Полтавської губернії були школи, де здійснювалася початкова освіта: земські, церковнопарафіяльні (таку назву дістали за статутом 1884 р.), школи грамоти, народні училища (початкові училища, за статутом 1864 року), приватні, громадські, міністерські, міські та ін. школи.

Поширеними були земські школи, які виникли після реформи 1861 року, спочатку з трирічним, а з 90-х років – чотирирічним терміном навчання. На 1907 рік у губернії було всього 2583 школи, з них земських – 1030. Таке співвідношення залишалося й надалі. Земські школи стояли вище, ніж церковнопарафіяльні та “казенні”. Учителі були більш прогресивні. Викладання велося за такими підручниками, як: “Рідне слово” К.Д. Ушинського, “Азбука” Л.М. Толстого, “Наш друг” М.О. Корфа. Викладалися, крім Закону Божого, російської мови, арифметики, церковні співи. У багатьох сіль­ських школах учні опановували найрізноманітніші ремесла. Школи, які відкривали самі селяни, були безкоштовними [26, с. 9]. На освіту постійне асигнування здійснювали Переяславське, Полтавське і Лубенське земства (1868), а у 1897 році по всій Російській імперії Полтавська губернія за результатами матеріального забезпечення навчальних закладів була на шостому місці.

Поряд із земськими діяли єпархіальні школи – церковнопарафіяльні та школи грамоти, які підпорядковувалися парафіяльним училищним радам, місцевим органам училищної ради Синоду. На 1887 рік було 190 (учнів – 5870), 1895 – 339 (12486), кінець 1916 – 961 (56656). Оскільки церковно­пара­фіяльні школи діяли при парафіях, учні залучалися до церковних обрядів, що зумовлювало досить високий рівень музичного виховання дітей. Невеликі учнівські хори на уроках церковного співу, при наявності підготовлених учителів, виконували, крім обов’язкової програми, твори Д.С.Борт­нянського, М.Д.Леонтовича, М.В.Лисенка. В учнів поступово формувався музичний смак, загальна й музична культура. Особливою виконавською майстерністю і співом відзначалися діти Кобеляцького, Кременчуцького, Лубенського, Констянти­ноградського повітів. “Школа без співів – німа школа”, – такий висновок робили інспектори шкіл у своїх звітах [там само, с. 10]. У Кременчуцькому, Переяславському та Прилуцькому повітах такі школи були безкоштовні, в інших сплачували від 30 копійок до 3 крб. на рік.

Читання та співи у церквах задовольняло більшість неосвічених батьків. Повага та авторитет вчителя (школи) з боку населення нерідко залежали від того, як співають і читають діти під час церковної служби.

До середніх навчальних закладів відносяться гімназії, Полтавський інститут шляхетних дівчат та Полтавський учительський інститут. Вищих навчальних закладів на території губернії до 1917 р. так і не було. На 1916 р. у Полтавській губернії було 34 гімназії та училища різного профілю, в тому числі: 5 реальних (Полтава, Кременчук, Лохвиця, Ромни, Хорол), 6 комерційних (Полтава, Кобеляки, Кременчук, Лохвиця, Переяслав, Ромни), 7 духовних училищ.

У Полтаві діяло 2 чоловічих і 6 жіночих гімназій, у Кременчуці – 2 жіночих, по 1 жіночій та і чоловічій гімназії відкрито у Гадячі, Кобеляках, Констянтинограді, Лубнах, Миргороді, Золотоноші, Переяславі, Пирятині, у Прилуках – 1 чоловіча та 2 жіночих, чоловіча у Зінькові, жіночі – у Лохвиці, Ромнах та Хоролі [там само, с. 13].

Перша чоловіча гімназія імператора Олександра І благословенного містилася по вул. Остроградського, 4 (зараз це будинок СШ № 3 м. Полтави), друга чоловіча гімназія відкрита 15 (28) вересня 1907 р. на пров. Кірочному в будинку Дво­рянського пансіону-приюту – нині будинок старого корпусу Полтавського педуніверситету. У 1916 р. тут навчалося 316 чоловік. Випускником гімназії був Ю.В. Кондратюк (О.Г.Шаргей).

Практично щороку в Полтаві відкривалися жіночі гімназії: В.П. Ахшарумової-Бєльської (1904), прогімназія з професійним курсом В.Ф. Неукопової (1905), М.П. Павленко (1907), Н.О. Старицької (1908), О.П. Вахніної (1909), В.А. Мо­розовської (1915).

Варто наголосити, що був дуже високий викладацький склад середніх навчальних закладів Полтавщини, а саме: письменники – Л.І. Боровиковський, І.С. Нечуй-Левицький, М.Т. Симонов, С.П. Стеблін-Камінський; історики – М.Г. Аст­ряб, О.А. Грановський, В.Л. Василевський, П.І. Бодянський; художники – І.К. Зайцев і В.О. Волков; композитори й музиканти – Г.П. Гладкий, брати А.В. і В.В. Єдлічки, Ф.М. Попадич, П.А. Щуровський.

Викладачі у своїй роботі застосовували різноманітні методи навчання, широко практикувалися позакласні форми роботи (музичні та літературні вечори, вистави, зокрема іноземною мовою, екскурсії), випускалися газети. У всіх середніх навчальних закладах співи були обов’язковими, а в жіночих – ще й танці. Практично всі дореволюційні навчальні заклади губернії мали свої хори.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: