Музичне виховання на Полтавщині за радянських часів

Основними формами роботи з музичного виховання у першій половині ХХ ст. на Полтавщині були дитячі ігри, шкільний хор, ритмовий (шумовий) оркестр, груповий спів, слухання музики, музичні екскурсії, мистецьке оформлення свят. Розглядаючи ці форми, В.М.Верховинець зазначає, щоб вчителі не відокремлювали теоретичних відомостей від пісенного матеріалу. Закликає до організації ритмового оркестру для виховання у дітей відчуття тембру, ритму, інтонації, нюансування, фразування та форми. Надзвичайно цінною властивістю ритмового оркестру є залучення музично обдарованої молоді, яка через мутацію голосу не може брати участі у хоровій практиці, завдяки постійному поповненню репертуару не перерветься, а навпаки, тільки пошириться їх музична освіта [8].

У 1933 році в селі Яреськи, де відбувалися зйомки фільму “Щорс”, Олександр Довженко сам поставив “Наталку Полтавку” з нагоди відкриття нового сільського клубу. У виставі грали вчителі (Т.П.Соболь Терпилиху, а Г.М.Мацюця – возного), прості дівчата й парубки (Наталку співала Софія Редька). До речі, у виконавця ролі Петра – О.Петренка – виявився настільки чудовий голос і неабиякий талант артиста, що великий режисер пізніше запрошував його грати у свої фільми [більш детально див. 17].

Але ці роки несуть на собі жахливу печатку політичних репресій, коли викладачів і студентів, вчителів шкіл звинувачували в контрреволюційній націоналістичній діяльності: “Група організувала під виглядом хорових гуртків і інших гуртків бойові групи серед селянства”, “учнів шкіл ця група виховувала в націоналістичному дусі і готувала з них кадри бойових повстанських груп” [цит. за 3, с. 251]. Це справа, за якою проходили 15 полтавських освітян, серед яких були В. Щепотьєв і О. Панкратьєв.

У довоєнному 1940-1941 навчальному році здійсню­валося загальне обов’язкове навчання на селі і в містах. В області працювало 1764 школи, з них 943 семирічних і середніх. У них навчалося 334 тисячі дітей шкільного віку [26, с. 44].

На початку 50-х років основна увага приділялася не художньо-естетичному, а трудовому вихованню молодого покоління, тому що необхідно було відбудовувати країну: “Особливого розвитку набули гуртки по вивченню автомобіля, трактора, комбайна, сільськогосподарських машин” [9, с. 48].

У 60-ті роки розпочали свою музично-педагогічну діяльність відомі на Полтавщині вчителі В.Г. Алексєєв (СШ № 2), С.Д. Білохвіст (СШ № 25), Н.Г.Боханько (СШ № 6), М.В. Кухта (Кошманівська школа Машівського району), М.І. Мандя (СШ № 3), В.О. Сліпак, В.Г. Тесленко та баг. інших, творчі портрети яких ми подаємо нижче.

З 1982 року у середній школі № 30 м. Полтави за рішенням Міністерства освіти розпочався експеримент з музичного виховання школярів на релятивній основі, розроблений директором Ужгородської школи № 2 З.З. Жофчаком. Ініціатором проведення експерименту була директор школи І.В. Лубан і вчитель музики – Зайнаб Сабирівна Улахович [20; 23].

До методичного об’єднання вчителів музики Полтави, керованого нею, входили Н.М. Горошко (СШ № 6), Т.О. Калі­ушко (Родько), Л.К. Ковальова (СШ № 27), О.П. Колєсник (СШ № 28), Л.Т. Криворучко (СШ № 12), М.М. Лобач (СШ № 32), брати Миронови (Щербанівська школа), Тамара Олександрівна Макаренко (СШ № 7), Є.Г. Оглоблін (СШ № 19), В.У. Раковський (СШ № 11), Т.О.Ткаченко (СШ № 5), З.М.То­поль (СШ № 29), О.О.Шовкомуд (СШ № 5), Л.А. Шутова (СШ № 2).

У ці роки атестація вчителя музики відбувалася на оглядах художньої самодіяльності, бо одним із реальних шляхів підвищення рівня музично-естетичного розвитку школярів в умовах загальноосвітньої школи було розширення мережі мистецьких гуртків (хори, вокальні й вокально-інструментальні ансамблі, гуртки малих вокальних форм – дуети, тріо, індивідуальна робота з солістами, духові оркестри й оркестри народних інструментів). У Полтаві були відомі хорові колективи СШ № 30 (керівник З.С.Улахович), СШ № 16 (керівник Заслужений працівник культури України Г.С.Калайда), СШ № 5 (керівник О.О.Шовкомуд), на базі якого у 1986 році проходив державний екзамен з диригування перших випускників кафедри музики і співів.

При школах діяли платні музичні гуртки, де дітей вчили грати на різних музичних інструментах (СШ № 29, 30, 32). Вчитель музики вів потужну поза­класну музично-виховну роботу (свята, вечори, ранки, клуби любителів музики, тощо), за що одержував додаткову зарплату (9 годин позакласної роботи при повному навантаженні 18/20 годин, відповідно старша й початкова школи).

Існували колективи художньої самодіяльності не лише учнів, але й вчителів. Зокрема, на оглядах звучали вокальні ансамблі та хори вчителів шкіл (найкращим визнавався хор СШ № 30, керований З.С. Улахович), діяв також міський хор вчителів (художній керівник В.Ф. Коваленко). І зараз продовжує функціонувати чоловічій ансамбль вчителів при Карлівському районному будинку культури (художній керівник Швирьов Володимир Олександрович, директор РБК – Рудь Юрій Борисович).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: