ГОС_остання редакція

1. Поняття та ознаки господарської діяльності.

Господарська діяльність – це діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного

виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Ознаки господарської діяльності:

- г.д. здійснюється у сфері суспільного виробництва;

- у г.д. об’єктивно поєднані приватні та публічні інтереси;

- г.д. пов’язана з тією стороною суспільного виробництва, у якій здійснюється господарське використання майна;

- г.д. – це діяльність, що організовує виробництво та використання майна;

- така діяльність виконується на професійних засадах;

- результати г.д. реалізуються за плату і функціонують як товар;

- результати г.д. мають вартісний характер.

2. Кримінально-правові норми та їх структура.

Кримінально-правова норма - встановлене державою загальнообов’язкове правило, яке забороняє вчинення певних діянь під загрозою застосування покарання за його порушення.

Структура статей особливої частини КК України:

Гіпотеза – частина норми, яка визначає умови, за яких почне діяти заборона (зустрічається не в усіх конструкціях);

Диспозиція – частина норми, в які зазначаються або описуються ознаки конкретного злочину;

Санкція – частина норми, яка визначає вид і розмір покарання за вчинення передбаченого диспозицією суспільно-небезпечного діяння.

Види диспозицій.

Диспозиція – це частина кримінально-правової норми, яка називає, вказує або описує діяння, за вчинення яких передбачено покарання.

1. Проста – називає лише склад злочину і не розкриває його змісту.

2. Описова – називає склад конкретного злочину і розкриває його зміст.

3. Відсильна – відсилає до іншої сатті чи іншої частини статті кримінального закону.

4. Бланкетна – називає лише сам склад злочину, а для визначення ознак такого злочину відсилає до норм інших галузей права або інших підзаконних актів.

Види санкцій.

Санкція – частина кримінально-правової номри, яка визначає вид і розмір покарання за злочин, зазначеній в диспозиції.

1. Відносно визначена санкція передбачає покарання певного (лише одного) виду в певних

межах, вказуючи або не вказуючи текстуально його нижню межу, але обов’язково вказуючи його верхню межу.

2. Альтернативна санкція передбачає не один, а два та більше видів основних покарань, із

яких суд може призначити тільки одне.

3. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.

Питанню про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю законодавцем присвячений параграф 2 глави 82 Цивільного кодексу України.

Так стаття ст.. 1166 вказує, що 1. майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

2. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

3. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров´я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

4. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Зміст глави 82 ЦК присвячений зобов´язанням, що виникають не з договорів, а із завдання шкоди.

Ст 1167 відшкодування моральної шкоди

1. Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров´я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

2. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружиш), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім´єю.

Правила ст. 1168 ЦК передбачають способи відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров´я

Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, обов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.

Договором або законом може бути збільшений обсяг і розмір відшкодування шкоди, завданої потерпілому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи під час виконання нею договірних зобов'язань (договір перевезення тощо), підлягає відшкодуванню на підставах, встановлених статтями 1166 та 1187 Цивільного кодексу України.

Визначення заробітку (доходу), втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка працювала за трудовим договором, визначення доходу, втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи-підприємця законодавцем врегульовано в статтях 1197-1198 Цивільного кодексу України.

У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я малолітньої особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов'язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо. Після досягнення потерпілим чотирнадцяти років (учнем — вісімнадцяти років) юридична або фізична особа, яка завдала шкоди, зобов'язана відшкодувати потерпілому також шкоду, пов'язану із втратою або зменшенням його працездатності, виходячи з розміру встановленої законом мінімальної заробітної плати (стаття 1199 Цивільного кодексу України).

Не заборонено визначати який саме розмір шкоди підлягає відшкодуванню (на підприємстві щодо каліцтва), але робітник може звернутися до суду і збільшити розмір шкоди або ж вимагати визнання договору недійсним.

У разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується:

1) дитині — до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту — до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років);

2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, — довічно;

3) інвалідам — на строк їх інвалідності;

4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, — до досягнення ними чотирнадцяти років;

5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, — протягом п'яти років після його смерті.

Особам, визначеним у вказаних пунктах 1 -5, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на

НЬОГО самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.

Особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед.

4. Підприємництво як основний спосіб здійснення господарської діяльності в сучасних умовах.

Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик г.д., що здійснюється суб’єктом господарювання (підприємцем) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Ознаки підприємництва:

- Самостійність (майнова та організаційно-господарська).

Майнова – це наявність у суб’єктів певного майна, яке складає економічну основу їх діяльності.

Господарська – можливість прийняття самостійних рішень в процесі г.д.;

- ініціативність;

- ризикованість;

Підпр. ризик – можливі несприятливі наслідки діяльності підприємця, не обумовлені якими-небудь втраченими можливостями з його боку;

- систематичність – регулярність, повторність яких-небудь дій.

Пов’язується з утриманням певного професійного рівня такої діяльності впродовж тривалого строку;

- цільова направленість діяльності на досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку;

- легальність – правомірність або законність реалізації права на підприємництво.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: