Тема 2. Морське страхування 2 страница

Одна з основних задач юридичної роботи - це попередження (профілактика) правопорушень у різних областях діяльності підприємства морського транспорту. Зміст діяльності кваліфікованого юриста полягає, як правило, у вживанні заходів превентивного характеру, спрямованих на недопущення негативного розвитку відносин підприємства з партнерами. Потрібно не тільки обгороджувати компанію від пред'явлення до неї майнових і іншого роду вимог, але і запобігати таким випадкам, коли неможливо буде одержати задоволення від боржників. У той же час, при недосягненні очікуваного від цих мір результату, треба вміти знаходити найбільш оптимальний шлях захисту інтересів підприємства морського транспорту. Краще попередити правопорушення або домовитися з процесуальним опонентом, чим звертатися в суд.

Діяльність по юридичному забезпеченню функціонування підприємства морського транспорту, особливо великого, багатогранна. Вона складається з наступних етапів: а) підготовка, узгодження, аналіз, збереження договорів, що укладаються; б) розробка внутрішніх (локальних) нормативних документів; в) участь у судовому захисті інтересів підприємства, взаємодія з податковими органами, судовими приставами. Безумовно, зазначені етапи не вичерпують всього арсеналу правових засобів, використовуваних юридичною службою підприємства морського транспорту.

Природно, що на підприємстві морського транспорту, де ведеться велика господарська робота, щодо перевезень, постачання, міжнародних угод і т. п., не може бути організоване повноцінне правове забезпечення всіх напрямків його діяльності й охоплено всі галузі права без створення юридичної служби. Тому на сучасному етапі розвитку економічних відносин на кожному підприємстві морського транспорту існує юридична служба, яка займається усіма правовими питаннями діяльності підприємства. Морське пароплавство є основною ланкою управління морським транспортом, що безпосередньо керує підприємствами, організаціями і виробничими одиницями на басейні. Своєрідність правового положення пароплавства полягає в тім, що воно є одночасно самостійною господарською організацією (судноплавною компанією), що здійснює визначений рід діяльності, і органом керування стосовно підлеглих йому підприємств, організацій і виробничих одиниць.

В умовах твердого державного регулювання господарської діяльності (адміністративно-командної системи управління) значимості юридичної роботи не надавалося великого значення, оскільки були прості, не потребуючи великих витрат і зусиль адміністративні способи вирішення виникаючих економічних суперечок. Юридична робота на підприємствах морського транспорту у більшості складалася у роботі з типовими договорами перевезення. З переходом до ринкової економіки ситуація почала докорінно змінюватися. Змінилася роль України як незалежної держави на міжнародній арені, змінилося і положення нашого торгового флоту. З'явилася маса самостійних приватних підприємств, що мають від одного до трьох суден постають питання у забезпеченні вимоги міжнародних стандартів, безпеки мореплавання, умов праці моряків і своєчасної виплати зарплати.

Отже, сьогодні проблемам юридичного забезпечення діяльності стало приділятися значно більше уваги. Правда, на ранніх етапах, через нестабільність економічної і політичної ситуації в державі, а також через відсутність необхідної нормативної бази перед юристами підприємств ставилася задача, насамперед, забезпечити юридичну чистоту угоди, і при необхідності відстояти економічні інтереси підприємства в суді. У сучасних умовах помітно розширюється сфера застосування юридичної роботи на підприємстві морського транспорту, підвищується авторитет юриста, до його думки прислухаються.

Одна з основних задач юридичної роботи - це попередження (профілактика) правопорушень у різних галузях діяльності підприємства.

Організації, підприємства й установи в Україні у своїй діяльності повинні неухильно дотримувати законодавства України. Організація правової роботи, спрямованої на правильне застосування, дотримання і беззастережне виконання вимог актів законодавства, інших нормативно-правових документів такими суб'єктами ведення господарства, а також їхніми керівниками і працівниками під час виконання покладених на них завдань і функціональних обов'язків, є основним завданням юридичної служби.

У міністерствах, інших центральних органах влади, на державних підприємствах морського транспорту, в установах і організаціях будь-якої форми власності й організаційно-правової форми, у залежності від обсягу і складності правової роботи юридична служба створюється, як правило, у формі самостійного структурного підрозділу - юридичного управління (відділ, сектор, бюро, групи тощо) чи шляхом уведення посади юрисконсульта відповідної категорії.

Термін «юридична служба» є узагальнюючим поняттям щодо всієї структури чи механізму, який реалізує правову роботу, і, з огляду на сучасне законодавство, організація юридичної служби може здійснюватися не тільки за допомогою створення на підприємстві відповідного структурного підрозділу, але і шляхом укладання договору з юридичною чи фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності, що займається юридичною практикою, чи з адвокатом, адвокатським бюро, фірмою, конторою чи іншим адвокатським об'єднанням.

Юридична служба – підрозділ підприємства морського транспорту, організації, установи, компанії, що відає юридичною, правовою стороною випуску документів, укладання договорів, регулювання економічних відносин, пред'явлення претензій, порушення позовів, складання положень. Така служба юридичне обґрунтовує і контролює юридичну правомочність, грамотність дій, пов'язаних як з відносинами даної організації з іншими організаціями, так і усередині самої організації.

На підприємстві морського транспорту, де вирішено організувати юридичну службу як структурний підрозділ, у першу чергу повинна бути створена відповідна матеріально-технічна база, що забезпечить роботу такого підрозділу (робітники місця, оргтехніка, ліцензоване програмне забезпечення, відповідна правова література тощо), введено в штатний розклад підприємства морського транспорту необхідна кількість штатних одиниць, затверджений фонд заробітної плати і здійснені інші обов'язкові заходи. У зв'язку з цим рішення про створення такого структурного підрозділу повинне бути прийнято органом підприємства морського транспорту, що має відповідні повноваження, чи наказом керівника, а у випадку відсутності в нього таких повноважень більш вищим органом управління підприємством морського транспорту. Цим же рішенням визначаються основні вимоги, критерії роботи і структурна підпорядкованість юридичної служби. Як правило, юридична служба входить до складу адміністративно-управлінського апарата підприємства морського транспорту і підкоряється безпосередньо його виконавчому органу.

Так, наприклад, Указом Президента України "Про деякі заходи щодо зміцнення юридичних служб державних органів" від 11 грудня 2001 р. № 1207/2001 рекомендує керівникам державних органів (апаратів цих органів) установити, що юридичні служби входять до складу відзначених органів (апаратів цих органів) як самостійні підрозділи і підкоряються безпосередньо керівникам цих органів (апаратів цих органів).

Основні функції юридичних служб державних органів (апаратів цих органів) визначені в постанові Кабінету Міністрів України "Про Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального органа виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації" від 27 серпня 1995 р. № 690. Зокрема, згідно з постановою, до функцій юридичної служби належить перевірка відповідності законодавству проектів наказів і інших нормативних актів, що подаються на підпис і візування керівникам. Це положення підтверджує, що юридична служба фактично є останньою ланкою перед прийняттям керівником рішення щодо видання того чи іншого нормативного документа.

Після ухвалення рішення і визначення основних вимог до роботи юридичної служби створюються внутрішні локальні нормативні акти, що регламентують порядок її роботи і взаємодію з іншими службами і підрозділами підприємства морського транспорту. До таких документів відносять Положення про юридичну службу (юридичний відділ, бюро, сектор тощо) і посадові інструкції на працівників юридичної служби.

Розробляючи положення про юридичний підрозділ, керівництво державної установи, організації чи підприємства повинне дотримувати вимог типових положень про юридичну службу, затверджених органами виконавчої влади чи відповідними галузевими об'єднаннями підприємств тощо. Юридичні особи приватної форми власності у своїй діяльності за аналогією також можуть використовувати затверджені типові положення, з огляду на специфіку своєї діяльності.

Якщо на підприємстві морського транспорту правова робота забезпечується одним працівником, то видається наказ про організацію юридичної служби на підприємстві, у якому визначаються основний статус, порядок взаємодії з іншими службами і відділами підприємства. Завдання, функції, права, обов'язки, відповідальність і критерії вимог до працівника визначаються в посадовій інструкції.

Юридична служба, що складається з одного працівника, створюється на невеликому підприємстві морського транспорту, де обсяг правової роботи незначний. На великих підприємствах структурний підрозділ, як правило, складається з декількох осіб. Для визначення чисельності фахівців юридичної служби підприємства варто керуватися Міжгалузевими нормами чисельності працівників юридичної служби, затвердженими наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 11 травня 2004 р. № 108, і Методикою розрахунку чисельності окремих категорій працівників на основі норм праці, затверджених наказом того ж Міністерства від 4 вересня 2000 р. № 222. Збірник міжгалузевих норм чисельності теж містить норми часу на виконання робіт і нормативи чисельності працівників, що займаються правовими питаннями підприємств.

На кожного працівника, що належить до юридичної служби підприємства морського транспорту, складається посадова інструкція, яка повинна відповідати Положенню про юридичну службу і базуватися на кваліфікаційних характеристиках, викладених у Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників. Варто пам'ятати, що невідповідність назви посади фахівця юридичної служби Державному класифікатору професій і посад ДК 003-95, затвердженому наказом Держстандарту України від 27 липня 1995 р. № 257, вважається порушенням трудового законодавства, за яке керівник підприємства морського транспорту може бути притягнутий до адміністративної відповідальності і накладене стягнення за статтею 41 Кодексу про адміністративні правопорушення України у виді штрафу в розмірі від п'ятнадцяти до п'ятдесятьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У Державному класифікаторі професій ДК 003-95 для фахівців юридичної служби відзначені дві професії: "начальник юридичного відділу", що міститься в розділі "Законодавці, більш вищі державні службовці, керівники", і "юрисконсульт" - у розділі "Професіонали".

Згідно з Доповненням Класифікатора назву посади можна розширити за рахунок уточнюючих слів "головний", "ведучий" чи "старший". Класність і категорії до цих посад привласнюються згідно з правилами і положеннями, затвердженими на підприємстві морського транспорту.

На підприємстві морського транспорту можна створювати юридичну службу шляхом укладання цивільно-правового договору з юридичною чи фізичною особою - суб'єктом господарської діяльності, що надає юридичні послуги, якщо це доцільно з економічної точки зору.

Зразкове положення про юридичну службу підприємства, що входить у сферу керування Укрморрічфлоту, затверджене наказом Державного департаменту морського і річкового транспорту від 18 червня 2004 р. № 165.

Локальні нормативні документи (акти) розробляються і затверджуються самим підприємством в особі відповідних органів (підрозділів) для регламентації питань, віднесених чинним законодавством до компетенції самого господарюючого суб'єкта. Існують різні правові форми локальних актів (положення, наказ, інструкція, стандарт та ін.).

Доки підприємством не розроблена система локальних нормативних актів, правомірність і захищеність його діяльності знаходиться під сумнівом. Усяка неповнота, недостатня деталізація, непропрацьованність процедур можуть викликати негативні наслідки у виді скасування рішень органів управління підприємства, визнання угод недійсними та ін. На жаль, розуміння цієї обставини приходить, як правило, у критичних обставинах чи конфліктних ситуаціях. Пам'ятаючи про це, необхідно завчасно створити адекватну систему внутрішнього регулювання діяльності організації. Необхідна розробка положень про договірну роботу, про претензійно-позовну роботу і ряд інших локальних нормативних актів.

Для забезпечення ефективного застосування багато внутрішніх документів організації, що стосуються правового регулювання соціально-трудової сфери, доцільно приймати після широкого обговорення в трудових колективах, профспілковій організації. Ряд локальних нормативних актів відповідно до вимог діючого законодавства повинний бути прийнятий з урахуванням думки чи погоджений із представницьким органом працівників. До числа таких документів, зокрема, відносяться Правила внутрішнього трудового розпорядку, Положення про оплату праці, атестації персоналу, про підготовку персоналу.

Нерідкі ситуації, коли не вдається уникнути чи запобігти конфліктній ситуації. У цих випадках важливо грамотно захистити інтереси підприємства морського транспорту в суді. Однак результат розгляду спора залежить не тільки від правильного застосування закону. Основа для можливого судового захисту інтересів підприємства морського транспорту закладається вже при укладанні договору. Так, у його тексті необхідно регламентувати питання, недостатньо чітко відбиті в чинному законодавстві. Доцільно установити обов'язковий претензійний порядок врегулювання суперечок. Необхідною умовою для сприятливого вирішення суперечки є погоджена робота всіх зацікавлених служб організації. Юристу повинна бути надана вичерпна інформація з виниклого питання, щоб він зміг скласти свою особливу, незалежну думку. Локальними нормативними документами підприємства доцільно регламентувати діяльність усіх підрозділів у випадку пред'явлення до підприємства чи підприємством претензій і позовів.

У претензії необхідно визначити: повну назву і поштові реквізити заявника та підприємства чи організації, яким претензія пред'являється; дату пред'явлення і номер претензії; обставини, на підставі яких пред'явлено претензію; докази, що підтверджують обставини пред'явлення претензії; посилання на відповідні нормативні акти; вимоги заявника; суму претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці; платіжні реквізити заявника претензії; перелік документів, що додаються до претензії, а також інших доказів.

Документи, що підтверджують вимоги заявника, обов'язково додаються до оригіналів чи належним чином засвідчених копій (документи, які є у другої сторони, можуть не додаватися до претензії, досить лише зазначити про це у претензії).

Претензія після оцінки юридичною службою має бути підписана уповноваженою особою підприємства морського транспорту, організації або її представником і надіслана адресату рекомендованим (цінним) листом та вручена під розписку. Структурний підрозділ та юридична служба повинні реєструвати претензії в журналі обліку, здійснювати контроль за своєчасним надходженням відповідей від підприємств, яким були пред'явлені претензії. У разі необхідності може бути надіслано нагадування про прискорення надання відповіді на претензію, яке оформляється в такому самому порядку, що і сама претензія. Строк розгляду пред'явленої претензії становить один календарний місяць, який обчислюється з дня її одержання. У випадку коли потрібна перевірка забракованої продукції (якщо така перевірка передбачена обов'язковими правилами або договором для сторін-учасників) підприємством-виготовлювачем, претензія може розглядатися протягом двох календарних місяців.

Якщо пред'явлену претензію відхилено повністю або частково, одержувач претензії повинен повернути заявникові оригінали документів, які були одержані з претензією, а також надіслати документи, що обґрунтовують відхилення претензії, якщо їх немає у заявника.

У випадку визнання претензії у відповіді має бути зазначена дата перерахування визнаної суми. Згідно зі ст. 8 Господарського процесуального кодексу України, якщо у відповіді не повідомляється про перерахування визнаної суми, то через 20 днів після її отримання вона є підставою для примусового стягнення заборгованості державною виконавчою службою в порядку, встановленому Законом № 606-ХІV.

Структурний підрозділ та юридична служба здійснюють відповідний запис про фактичне виконання претензій у журналі їх обліку.

На практиці трапляються випадки, коли відповідачем претензія відхиляється повністю (частково) або без належних підстав залишається без відповіді. У цьому випадку претензійні матеріали з висновками та документами, що обґрунтовують безпідставність цього відхилення, необхідно передати для підготовки позову до юридичної служби. Необхідна кількість екземплярів документів у кожному окремому випадку визначається залежно від кількості відповідачів та ведення позовного провадження.

Перевіряючи порядок розгляду підприємством претензій, необхідно враховувати, що керівник (заступник) при надходженні претензій повинен розглянути їх та надіслати на перевірку до структурного підрозділу та юридичної служби для виконання. Під час перевірки матеріалів претензії слід з'ясувати наявність всіх документів, що підтверджують обгрунтованість претензії; правильність складання розрахунку; наявність правових підстав для визнання чи відхилення претензії. Якщо до претензії не додано документи, необхідні для її розгляду, вона повертається заявнику із зазначенням строку подання, який не може бути менше п'яти днів, не враховуючи часу поштового обігу. Слід зазначити, що строк розгляду претензії може бути продовжено на час, необхідний для надходження додаткових документів. У випадку відмови заявника претензії в поданні додаткових документів або залишення цих вимог без відповіді, що перешкодило врегулюванню спору в доарбітражному порядку, арбітражний суд може віднести повністю або частково арбітражні витрати на позивача, незважаючи на те, було задоволене позов чи ні.

Якщо у встановлений строк відомості чи документи не одержані, претензію слід розглядати за наявними документами. Якщо з'ясується, що підприємство, яке розглядає претензію, необгрунтовано вимагало додаткові документи у заявника, то арбітражний суд може застосовувати до відповідача санкції та накладати на нього повністю або частково сплату державного мита.

Претензійні матеріали після первинної правової оцінки у визначений на підприємстві строк передаються юридичною службою під розписку через канцелярію до відповідних підрозділів для надання висновку по суті вимоги.

Претензійні матеріали, отримані структурним підрозділом, мають у встановлений на підприємстві строк перевірятися. На підставі результатів перевірки слід надати письмовий висновок щодо обгрунтованості претензійних вимог та передати його до юридичної служби.

У разі необхідності структурному підрозділу слід провести звірку розрахунків, службову перевірку та інші дії, що забезпечують врегулювання спору. Висновок має бути підтверджений відповідними документами. Юридична служба з урахуванням висновку повинна підготувати проект відповіді про відхилення або визнання (повне, часткове) претензії. На тих підприємствах морського транспорту, де юридична служба відсутня, проект відповіді необхідно підготувати структурному підрозділу, якому претензію передано на перевірку.

У проекті відповіді про відмову в задоволенні претензії мають бути вказані мотиви для відхилення з посиланням на відповідні нормативні акти та первинні документи (транспортні документи про відвантаження продукції, копію платіжного доручення про перерахування заборгованості тощо). Проект відповіді має містити: найменування та адреси підприємств (які надають і яким надається відповідь), дату і номер претензії, на яку надається відповідь. При відмові в задоволенні претензії заявнику необхідно повернути подані оригінали документів.

У проекті відповіді про визнання претензії слід визначити строк і спосіб її задоволення (перерахування суми заборгованості, заміна продукції тощо).

Відповідь на претензію має бути підписана керівником підприємства (заступником) після візування її керівником структурного підрозділу, головним бухгалтером і юридичною службою та надіслана рекомендованим (цінним) листом або передана під розписку зацікавленій особі.

Претензія з копією відповіді та доказами про її відправлення (квитанцією про рекомендований чи цінний лист, розпискою про вручення) мають залишатися в юридичній службі, а результати розгляду слід внести до журналу обліку претензій, пред'явлених підприємству. Наявність претензій без відповіді не допускається.

Бухгалтерії (фінансовій службі) у встановлений на підприємстві строк необхідно надати юридичній службі копію платіжного доручення про перерахування заборгованості, а у відповідний структурний підрозділ — копію документа про відправлення матеріальних цінностей (залежно від способу задоволення претензійних вимог).

Робота з відшкодування заподіяного підприємству збитку не закінчується винесенням судового акта й одержанням виконавчого документа. Більш того, як показує практика, це тільки половина необхідної роботи. Друга половина полягає у вживанні діючих заходів по виконанню судового акта.

Недостатня регламентація законом дій судового пристава-виконавця і відсутність матеріальної відповідальності за невиконання вимог, що містяться у виконавчому документі, приводить до того, що більш половини виконавчих документів фактично не виповнюється. У подібних ситуаціях співробітники юридичної служби підприємства повинні контролювати діяльність судового пристава і при необхідності оскаржити їх у встановленому порядку.

Правова робота на підприємстві морського транспорту являє собою здійснювану в організації систему мір, що спрямована на виконання законодавства в частині розпоряджень і заборон, а також використовує правові засоби для рішення господарських завдань.

Правильна організація і подальше здійснення професійної правової роботи на підприємствах морського транспорту необхідні, оскільки радикальні зміни в економіці привели до кардинальних змін у законодавстві. Як наслідок, непрофесіоналу, навіть досить знаючому в праві, складно, а часом і неможливо розібратися в його хитросплетеннях.

Правова робота покладається на юридичну службу підприємства морського транспорту.

Юридична служба, яка складається з одного працівника, створюється на невеликому підприємстві морського транспорту, де обсяг правової роботи незначний. На великих підприємствах морського транспорту структурний підрозділ, як правило, складається з декількох осіб, а іноді і декількох відділів.

Одна з основних задач юридичної роботи - це попередження (профілактика) правопорушень у різних областях діяльності підприємства морського транспорту. Зміст діяльності кваліфікованого юриста полягає, як правило, у вживанні заходів превентивного характеру, спрямованих на недопущення негативного розвитку відносин підприємства з партнерами. Потрібно не тільки обгороджувати компанію від пред'явлення до неї майнових і іншого роду вимог, але і запобігати таким випадкам, коли неможливо буде одержати задоволення від боржників. У той же час, при недосягненні очікуваного від цих мір результату, треба вміти знаходити найбільш оптимальний шлях захисту інтересів підприємства морського транспорту. Краще попередити правопорушення або домовитися з процесуальним опонентом, чим звертатися в суд.

Діяльність по юридичному забезпеченню функціонування підприємства морського транспорту, особливо великого, багатогранна. Вона складається з наступних етапів: а) підготовка, узгодження, аналіз, збереження договорів, що укладаються; б) розробка внутрішніх (локальних) нормативних документів; в) участь у судовому захисті інтересів підприємства, взаємодія з податковими органами, судовими приставами. Безумовно, зазначені етапи не вичерпують всього арсеналу правових засобів, використовуваних юридичною службою підприємства морського транспорту.

Порт. Морський порт є державним транспортним підприємством, призначеним для обслуговування суден, пасажирів і вантажів на відведених порту території і акваторії, а також перевезення вантажів і пасажирів на судах, що належать порту. На територій України існують торгівельні, рибні та інші спеціалізовані морські порти, які згідно з КТМ України можуть бути лише підприємствами державної форми власності.

Сьогодні питання про форму власності морського порту залишається відкритим і за наявності рішення Конституційного Суду України „ У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини першої статті 73 Кодексу торговельного мореплавства України (справа про морський порт як державне підприємство)”. Автори конституційного подання звернулися до Конституційного Суду України з клопотанням визначити положення ч. 1 ст. 73 Кодексу про визначення морського порту лише державним підприємством таким, що не відповідає приписам частин 1, 3 ст. 42 Конституції України, оскільки визначення морського порту тільки державним підприємством порушує свободу підприємницької діяльності та свободу вибору споживачів, призводить до порушення інтересів суб’єктів господарювання недержавної форми власності, спричиняє неправомірне обмеження конкуренції у сфері торговельного мореплавства.

Дослідивши порушення питання, Конституційний Суд України зазначив, що: визначаючи морський порт державним підприємством, Кодекс не виключає можливості господарської діяльності на його території підприємств та організацій будь-яких форм власності з метою обслуговування суден, пасажирів і вантажів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і забороняє порту втручатися в таку діяльність та перешкоджати їй, за винятком випадків, передбачених законодавством України, установчими документами цих підприємств і організацій. Ці положення означають, що конституційне право кожного на підприємницьку діяльність на території державного транспортного підприємства, яким є морський порт, державою не забороняється. Отже, Конституційний Суд України визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), положення ч. 1 ст. 73 Кодексу торговельного мореплавства України про визначення морського порту державним підприємством.

Правове регулювання створення та діяльності портів здійснюється розділом IV КТМ України. Проте Верховна Рада України 10.01.2007 р. вже прийняла у першому читанні проект Закону України „ Про морські порти”, який містить багато нових положень щодо правового статусу морських портів. Згідно з цим законопроектом змінюється структура учасників транспортного процесу. Зараз навіть по визначенню порт не являється юридичною особою. Він визначен як транспортний комплекс, призначений та обладнаний для обслуговування судів та пасажирів на морському транспорті. Таким чином, нарешті, відбудеться відділення господарської діяльності від функцій державного управління безпекою мореплавства. Сьогоденні функції порту будуть виконувати дві юридичні особи в системі Міністерства транспорту та зв’язку України: державна адміністрація порту (державне унітарне комерційне підприємство) та державна некомерційна організація, здійснююча функції державного портового нагляду за безпекою судноплавства. Отже, намітився прогрес у правовому регулюванні статусу морського порту, але, ключеві проблеми, пов’язані, скажемо, з регулюванням земельних відносин або з приватизацією, залишаються невирішеними. Наприклад, незрозуміло, як нові норми будуть пов’язуватися з діючими Земельним та Водним кодексами, а більшість норм відносно суміжних питань мають відсильний характер, що вказує на порядок, визначений діючим законодавством. Тому, ми вважаємо, що законопроект доцільно допрацювати.

Для забезпечення безпеки мореплавства на морські порти покладається здійснення таких функцій:

1)забезпечення безпечного руху в портових водах, безпечної стоянки та обробки суден;

2)утримання у справному стані гідротехнічних споруд, засобів зв’язку та електрорадіонавігації, що перебувають у володінні порту;

3)утримання у справному стані засобів навігаційного устаткування на підхідних каналах і акваторії порту;

4)контроль і підтримання оголошених глибин;

5)визначення районів обов’язкового використання буксирів;

6)забезпечення виконання вимог чинного законодавства України щодо охорони навколишнього природного середовища;

7)надання допомоги потерпілим;

8)вжиття ефективних заходів для прийняття з суден забруднених і стрічних вод (для нафтоперевантажувальних портів – також вод, що містять нафту), сміття та інших речовин, шкідливих для навколишнього природного середовища і здоров’я людини, а також зменшення обсягів утворення та для знешкодження, переробки, безпечного складування або захоронення виробничих, побутових та інших відходів.

Господарська діяльність морського порту полягає у здійсненні ним:

1)навантаження, розвантаження й обслуговування суден у порядку черговості їх приходу в порт;

2)перевантаження вантажів з інших видів транспорту на судно і у зворотному порядку, складські операції з вантажами;

3)обслуговування пасажирів морського транспорту, перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти;

4)допоміжні операції, необхідні для забезпечення життєдіяльності порту;

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: