Зона вільної торгівлі та зона інвестицій країн АСЕАН

Як вже говорилось, першочерговою роллю АСЕАН слугувала економічна інтеграція країн регіону, проте політичні проблеми і питання безпеки відтіснили цей аспект інтеграції на другий план у діяльності організації.

Потенційно район ПСА володів достатніми можливостями для розвитку внутрішніх та міжнародних господарських зв’язків. АСЕАН на 1969 р. об’єднувала 5 країн з населенням понад 200 млн. чоловік (5% населення Землі) і сукупним валовим продуктом 25 млрд. доларів Economic Bulletin for Asia and Far East. 1969. Nfc 2

Країни АСЕАН виробляли до 1971 р. 98% світової продукції волокон абаки, 80% каучуку, більше 60% копри та олова, більше половини всього світового врожаю кокосових горіхів. Тим не менше, вже з 70-х років деякі члени АСЕАН, передусім такі, як Сінгапур і Філіппіни, стали виступати за створення свого роду «зони вільної торгівлі». Виходячи зі своїх планів економічного розвитку, вони вважали, що їх інтересам відповідала б прискорена економічна інтеграція та рамки Асоціації. На IV конференції міністрів закордонних справ у Манілі в 1971 р. було запропоновано, не чекаючи усунення всіх розбіжностей, що стоять на шляху створення «спільного ринку» АСЕАН, зробити негайні кроки до створення обмеженої зони «вільної торгівлі» певними товарами ASEAN Identity, Development and Culture. U P. Law Ccntcno Manila, 1981. P. 220

В першу чергу, передбачався захист інтересів країн АСЕАН в галузі експорту сировинних ресурсів, які були головним джерелом отримання іноземної валюти. Проте, за період 1967-1975 рр. «п’ятірка» так і не змогла виробити узгоджені напрямки свого економічного співробітництва і в той же час приховувала свою явно політичну спрямованість.

На рубежі 80-х років у цих країнах розгорнулося широке промислово-іфраструктурне будівництво, зросли закупівлі технологій. У країнах АСЕАН був відзначений найвищий приріст іноземних прямих інвестицій, які становили 3/4 всіх азіатських вкладень Заходу.

Зіграв свою роль у той період і стратегічний вибір цих країн, які віддали перевагу експортній орієнтованості економік. Вірність цього вибору підтвердилася швидко. За середніми темпами економічного зростання у другій половині 70-х – першій половині 80-х рр. члени АСЕАН залишили позаду себе не лише країни, що розвиваються, а й переважну більшість промислово розвинених країн. Відбулось помітне збільшення обсягу валового внутрішнього продукту на душу населення. Lohman W., Kim A. Enabling ASEAN’s Economic Vision. The Heritage Foundation. Backgrounder # 2101. January 29, 2008.

Разом з тим, успіхи як окремих країн, так і країн АСЕАН в цілому ще не свідчили про прискорену внутрішньоасеанівську економічну інтеграцію, проте вони створювали умови дня переходу від політичної інтеграції до економічної на вже принципово новій економічної основі, що відкривало наступний етап в інтеграційних процесах в регіоні АСЕАН.

У 1990-ті рр., після краху біполярної системи міжнародних відносин, розвиток економіки став розглядатися і як ключ до національної та регіональної стабільності.

Відбувалося посилення процесу інтернаціоналізації господарських зв’язків і перенесення акцентів у міжнародних відносинах ПСА з військово-політичних на економічні. Як зазначав у той період російський дослідник Г.І. Чуфрін, «на рубежі 90-х рр. завершився в основних рисах процес переходу від однієї парадигми розвитку міжнародних відносин у Південно-Східній Азії, в основі якої лежали принципи геополітики, до іншої, і основі якої лежать принципи геоекономіки» Национальная безопасность России на Востоке: вызовы и ответы (отв. ред. Г. И. Чуфрин, М., 1994).

На саміті в Сінгапурі на початку 1992 р. для захисту колективних інтересів Асоціації було прийнято рішення про утворення асеанівскої зони вільної торгівлі – АФТА та налагодженні зв’язків з Європою з метою створення відсутньої ланки АСЕАН – ЄС в економічному трикутнику співпраці Азія – Америка – Європа, що було також привабливо для аутсайдерів в ПСА. Спочатку до неї увійшли шість країн ПСА – Індонезія, Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни і Бруней. У 1996 р. до АФТА підключився В’єтнам, у 1998 р. – Лаос і М’янма, у 1999 р. – Камбоджа.

Створюючи зону вільної торгівлі, члени Асоціації ставили за мету активізувати внутрішньоасеанівскую торгівлю товарами і послугами, розширити і диверсифікувати субрегіональний товарообіг, в умовах зростання взаємної торгівлі підвищити конкурентоспроможність економік своїх країн, забезпечити населення країн АСЕАН більш доступними за ціною товарами і, що принципово важливо з точки зору поступального розвитку національних економік, підготувати виробників до умов глобальної лібералізації в рамках АТЕС і СОТ. (277) Богомолов О.Т.. Мировая экономика в век глобализации: Учебник — М.: ЗАО «Издательство «Экономика». — 359 с., 2007

Головним інструментом реалізації ідеї створення ЗВТ АСЕАН стала Угода про загальний ефективний преференційний тариф (СЕПТ), яку підписали країни АСЕАН на саміті в Сінгапурі в 1992 р.

Згідно прийнятій схемі УЕПТ всі товари поділяються на чотири категорії. До першої належать товари, на які скорочувався рівень тарифів відповідно з прискореним або звичайним графіком. Ця група товарів становить 88% всієї товарної номенклатури країн АСЕАН і постійно розширюється.

Дві інші категорії товарів включені до списків вилучень. В одну категорію входять товари, що представляють важливість для забезпечення інтересів національної безпеки, захисту суспільної моралі, життя і здоров’я людей, флори і фауни, а також художні, історичні та археологічні цінності. В іншу групу входять товари, зниження тарифів на які країни АСЕАН вважають тимчасово неможливим, однак, передбачається поступове скорочення числа цих товарів.

Четверту категорію складає сільськогосподарська сировина, спочатку повністю виключена з схеми СЕПТ. Однак в 1995 р. були визначені особливі умови зниження тарифів на різні групи цих товарів. http://www.e-cis.info/page.php?id=664

Встановлювалося, що список товарів за УЕПТ затверджується на щорічних нарадах міністрів економіки країн АСЕАН, а поточною роботою за погодженням товарних списків займається Рада АФТА, яка по черзі очолюється одним з міністрів країн Асоціації.

У грудні 1995 р. на п’ятому саміті АСЕАН в Бангкоку була прийнята поправка до рамкової Угоди 1992 р. про стимулювання економічного співробітництва АСЕАН, в якій заявлялося про намір форсувати завершення створення АФТА не за 15, а за 10 років, повністю скоротивши тарифи шістки, до рівня 0-5% до 2003 р. Гуревич Э.М., Чуфрин Г.И. Внешняя политика Сингапура. М.,1989. С. 43.

Тим не менше, до кінця століття стало очевидним, що інтеграційний процес в ПСА виявився складним і досить тривалим. Головною причиною труднощів, що виникають у членів АФТА, є однотипна структура економік країн ПСА і практично однакова, проте конкурентоспроможна експортна товарна номенклатура. http://asialaw.tripod.com/articles/lawanaia.html

Під час саміту в грудні 1998 р. було прийнято рішення про те, що найбільш економічно розвинені країни – Бруней, Індонезія, Малайзія, Філіппіни, Сінгапур і Таїланд – до 2000 р. скоротять ставки імпортних тарифів з рівня 0-5% на 90% своєї товарної номенклатури. Для нових членів – В’єтнаму, Лаосу, М’янми і прийнятої в 1999 р. Камбоджі – орієнтири залишаються набагато більш розпливчастими: зберігається невизначеність щодо цілого ряду товарних груп, насамперед сільськогосподарської продукції. Так, було вирішено, що В’єтнам до 2003 р. значно розширить склад товарних позицій, імпортні мита на які будуть знижені до 0-5%, Лаос і М’янма зобов’язалися здійснити подібне розширення до 2005 р. Сторони зобов’язалися істотно розширити список товарів, які взагалі не будуть обкладатися імпортними митами до 2003 р. Успішне завершення цих заходів буде означати створення реально вільної від мита торгової зони в межах держав, що підписали домовленості по АФТА в 1992 р. Для реалізації цих цілей був створений Консультативний комітет АСЕАН за стандартами і якістю. Писарева, М. П. Мировая экономика / М. П. Писарева. – М., 2008.

Незважаючи на можливість призупинення процесу створення АФТА або навіть деякого відкоту у зв’язку з валютно-фінансовою кризою в країнах Східної Азії 1997 р., в ході останніх двох самітів цієї організації було прийнято низку документів. У їх числі Рамкова угода про інвестиційну зону АСЕАН (ЗОС).

Рамкову угоду про створення зони інвестицій АСЕАН було підписано у жовтні 1998 р. Зона інвестицій АСЕАН (АІА) охоплює території всіх держав - членів Асоціації і є одним з основних інструментів залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій шляхом надання інвесторам національного режиму, податкових пільг, скасування обмежень на частку іноземного капіталу і т.д. З підписанням угоди про формування Інвестиційної зони АСЕАН почалося створення більш ліберального і прозорого режиму, який передбачав розширення припливів внутрішньо-і зовнішньорегіональних інвестицій, а також підняття конкурентоспроможності економік зони. В перспективі, до 2010 р. мають бути зняті обмеження на інвестиції в промисловість, а потім поступово і в інші сфери національних економік. http://www.aseansec.org/5620.htm

Угода включає п’ять головних напрямків: 1) поширення національного режиму на інвесторів з країн-членів АСЕАН до 2010 р. і на інвесторів з третіх держав до 2020 р. із збереженням виключень; 2) відкриття всіх галузей економіки для інвесторів з країн-членів до 2010 р. і з держав, що не входять в угрупування, до 2020 р. при збереженні винятків. Правда, в 1999 р. під впливом негативних наслідків азіатської фінансової кризи терміни лібералізації доступу інвесторів з країн-членів урізані з 2010 р. до 2003 р. для основної «шістки», з 2015 р. до 2003 р. для М’янми, з 2013 р. до 2010 р. для В’єтнаму і з 2015 р. до 2010 р. для Лаосу; 3) стимулювання обсягу капіталовкладень, кваліфікованої робочої сили та фахівців, технологій в рамках АСЕАН; 4) координація програм інвестиційного співробітництва в цілях збільшення капіталовкладень як у взаємних рамках, так і з третіх держав; 5) надання більшої свободи підприємницькому сектору в налагодженні зусиль з реалізації інвестиційних проектів та діяльності, пов’язаної з капіталовкладеннями (Agreement оп ASEAN Investment Агеа. Singapore, ASEAN Secretariat, 1998. Р. 2-3).

Важливим напрямком формування стабільного та передбачуваного інвестиційного режиму в рамках АСЕАН стало забезпечення прозорості відповідних законів та адміністративних правил у країнах-членах АСЕАН. Кожна з них зобов’язана регулярно інформувати Раду АИД про прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів і правила, особливо якщо це негативно позначається на капіталовкладеннях і зобов’язаннях сторін.

Крім зазначених заходів країни АСЕАН в межах Рамкової угоди зобовязалися надати інвесторам пакет податкових пільг, намічених «Ханойська планом дій» в 1998 р. До них, насамперед, належить тимчасове звільнення від сплати податку на прибуток, безмитне ввезення капітального обладнання, спрощення митних процедур, право на найм іноземного персоналу, мінімальний термін оренди землі під промислові цілі на 30 років.

Все це показало, що країни АСЕАН, незважаючи на лобіювання деяких зацікавлених у збереженні свого монопольного становища представників національного капіталу, мають намір послідовно просуватися шляхом успішного завершення створення зони інвестицій. Важливо відзначити, що після паніки 1997 р. вже почалося повернення багатьох інвесторів в ПСА. На цій основі, а також завдяки заходам з обмеження руху «гарячих грошей».

Оцінюючи підсумки роботи АСЕАН у сфері економіки, можна певною мірою солідаризуватися з поглядами таких російських дослідників, як Е.С. Гребєнщиков Гребенщиков, Э. С.США-АСЕАН: Новые испытания и грани сотрудничества/Э.С.Гребенщиков// США. Канада: Экономика, политика, культура: Ежемесячный научный и общественно-политический журнал. – 04/2002. – N4. – С.50-68. та Е.А. Фомічова Фомичева Е.А. Политические реформы в Таиланде накануне 21 века/Е.А. Фомичева// Юго-Восточная Азия в 2000 г.: актуальные проблемы развития. -М.: ИВ РАН, 2001. С. 233-241, які відзначали, що в країнах Асоціації до середини 90-х рр. ще не вдалося створити ефективну систему преференцій у внутрішньоасеанівській торгівлі. Поширення цих преференцій «вилилося лише у формально-бюрократичному заході і майже не відбилося на торгових потоках між країнами Асоціації». Проте, на сучасному етапі ця регіональна організація впевнено іде вперед як в економічному, так в політичному плані.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: