ASEAN Declaration on Joint Action to Counter Terrorism. Bandar Seri Begawan. 5 November 2001 //www.aseansec.org.

На спеціальній міністерській зустрічі в Куала-Лумрі в травні 2002 р. була прийнята Робоча програма по боротьбі з тероризмом і «робочий план», який передбачає підвищення рівня взаємодії між правоохоронними органами «десятки», розширення обміну інформацією з метою боротьби з тероризмом. Joint Communiqué of the Special ASEAN Ministerial Meeting on Terrorism. Kuala Lumpur. 20—21 May 2002 // www.aseansec.org.

Відповідно до розділів Робочої програми, країни АСЕАН працюють над створенням регіональної бази даних про відповідні закони, міжнародні договори і т.п. Передбачається розвиток обміну інформацією про терористів і терористичні організації, вивчається можливість укладення регіональної угоди по боротьбі з тероризмом. Work Programme to Implement the ASEAN Plan of Action to Combat Transnational Crime. Kuala Lumpur. 17 May 2002 // www.aseansec.org.

У ході зустрічей начальників поліції країн «десятки» в рамках Асоціації національних поліцій АСЕАН (АСЕАНАПОЛ) розробляються заходи щодо запобігання злочинів, плануються спільні оперативні заходи. Ведеться обмін досвідом з підготовки та проведення спецоперацій, застосування на практиці положень кримінальних кодексів країн-учасниць. АСЕАНАПОЛ володіє своєю інформаційною системою, яка дозволяє оперативно обмінюватися даними і доповнювати відомості, які надає Інтерпол. На п’ятому саміті «АСЕАН +3» у 2001 р. лідери держав-учасниць взяли зобов’язання вести спільну роботу у боротьбі з тероризмом. На черговій зустрічі АСЕАНАПОЛ (Пномпень, травень 2002 р.) була досягнута домовленість про розширення співпраці між правоохоронними органами, зокрема, про створення в кожній з країн- членів Асоціації антитерористичних робочих груп. Крім того, прийнято угоду про взаємодію між імміграційними органами країн «десятки». М. Михайлов. Правильный выбор политической позиции дорогого стоит. «Азия и Африка: сегодня» №8 2003.

Доповнюючи зусилля по боротьбі з тероризмом в загальноасеанівському форматі, ряд країн-членів АСЕАН вживають колективні індивідуальні кроки з протидії терористичній діяльності в регіоні. У травні 2002 р. в цих цілях Індонезія, Малайзія і Філіппіни підписали Угоду про обмін інформацією та встановлення процедур передачі інформації, пізніше до неї приєдналися Таїланд, Камбоджа і Бруней.

Приєднання країн центральноазіатського регіону до міжнародної антитерористичної коаліції звело боротьбу з тероризмом в ранг першочергового загальносвітового завдання, що при дефіциті демократичних норм суспільного життя в цих країнах стало виправданням спроб встановлення тотального контролю у більшості сфер життя суспільства. На жаль, інтереси безпеки скрізь і завжди залишаються самим зручним прикриттям для політичного маніпулювання.

На 8-му саміті (Пномпень, листопад 2002 р.) лідери країн Асоціації прийняли спільну Декларацію по боротьбі з тероризмом, в якій були конкретизовані підходи держав АСЕАН до цієї проблеми. У той же час, підкреслювалась незгода з «тенденцією деяких кіл ідентифікувати тероризм з конкретною релігією або етнічними групами». Declaration on Terrorism by the 8!h ASEAN Summit. Phnom Penh. 3 November 2002 // www.aseansec.oiig. У ряді країн Асоціації сформовані центри з підготовки фахівців у галузі боротьби з нетрадиційними загрозами. У січні 1999 р. засновано філіппінський Центр по боротьбі з тероризмом, в листопаді 2002 р. в Куала-Лумпурі з ініціативи Малайзії та США заснований вже згадуваний Регіональний контртерористичний центр ПСА.

Його головним завданням було визначено «підвищення кваліфікації» азіатських фахівців з антитерору та боротьбою зі злочинністю. За час існування в його рамках було проведено ряд заходів, в т.ч. направлена ​​група слухачів на профільні курси у Великобританії, відбулися спільні з американцями семінари, зокрема, з проблематики боротьби з відмиванням грошей з метою фінансування тероризму. Малайзійці намагаються залучити до діяльності Центру інші країни, а також підкреслюють готовність до співпраці з наявними в регіоні антитерористичними інститутами, в тому числі і в рамках Шанхайської організації співробітництва (ШОС). Gennady Chufrin. Mark Hong, Teo Kah Bcng. ASEAN — Russia Relations — ISEAS // Institute of World Economy and International Relations (IMEMO), 2006. P. 42.

ШОС стала першою з міжнародних організацій, яка недвозначно поставила питання про всесвітню боротьбу з проблемами тероризму, сепаратизму і екстремізму до відомих подій у США 11 вересня 2001 р. Ще на початку літа того року, в день утворення ШОС, була підписана «Шанхайська конвенція про боротьбу з тероризмом, сепаратизмом і екстремізмом», в якій давалося визначення цим явищам, намічалися напрямки і можливі форми боротьби з ними. Цей документ закладав міцні правові основи для взаємодії в галузі безпеки в рамках Організації. «Шанхайская конвенция о борьбе с терроризмом, сепаратизмом и экстремизмом» от 15.06.2001, см. на сайте http://www.memo.ru/hr/gosduma/49/15.html.

Щодо Регіонального контртерористичного центру ПСА, то можна зробити висновок, що його робота не є надто активною. Куала-Лумпур пояснює це тим, що даній структурі поки не вдалося надати дійсно загальнорегіональний характер, оскільки багато країн Південно-Східної Азії вже мають в цій сфері національні, двосторонні та міжнародні механізми, такі як Інститут правоохоронних органів в Бангкоку і Джакартський центр співробітництва правоохоронних органів.

Малайзійці ведуть переговори з членами АСЕАН, щоб переконати їх розмежувати сфери діяльності подібних структур і активізувати загальнорегіональну антитерористичну співпрацю. Так, Таїланду обіцяно, що Центр обмежиться виключно сферою антитерору і не буде займатися транснаціональною злочинністю в цілому. Юго-Восточная Азия: параметры безопасности в конце ХХ столетия. / Отв. ред. Чуфрин Г.И. - М., 1995.

Для координації програм співробітництва в Асоціації по боротьбі з наркотиками функціонують чотири спеціалізовані центри: Центр підготовки фахівців по боротьбі з наркотиками (Бангкок), Освітній центр з профілактики вживання наркотиків (Маніла), Центр лікування і реабілітації (Куала-Лумпур), Центральна лабораторія тестування наркотичних речовин (Сінгапур). Важливим напрямком є ​​взаємодія зі спеціалізованими організаціями системи ООН та Інтерполом.

Країни АСЕАН роблять акцент на оснащення збройних сил сучасними системами зброї, здатними забезпечити оборону своєї території, а також морської акваторії – зони економічних інтересів цих країн від прибережного піратства.

З 1995 р. відзначається зростання кількості випадків піратства в зоні міжнародних проток як наслідок економічної і політичної нестабільності в Індонезії. Якщо в 1999 р. на ПСА припадала приблизно третина загального числа актів піратства і збройних пограбувань суден у світі, то до 2003 р. – вже більше половини (близько 180 інцидентів). Особливе занепокоєння в цьому плані викликала політична нестабільність в Індонезії, що займає унікальне стратегічне положення, яке дозволяє контролювати морські комунікації між Тихим і Індійським океанами.

У підсумкових документах 9-го саміту АСЕАН (Індонезія, жовтень 2003) зафіксовано, що розвиток співпраці на морі є важливим внеском у будівництво асеанівскої Спільноти безпеки. Урляпов В.Ф. Индонезия и международные отношения п Азиатско-Тихоокеанском регионе. М., 1993. С. 141-142.

Малайзія, Сінгапур, Індонезія і Філіппіни ввели спільне патрулювання кораблів і катерів сил берегової охорони, морської поліції, митної служби і ВМС в проливний зоні, а також уклали угоду про можливість переслідування піратів у територіальних водах один одного.

Важливою складовою асеанівского антитерористичного співробітництва є взаємодія Асоціації з провідними позарегіональними партнерами. З низкою з них асеанівці підписали спільні декларації, в т.ч. з США – «Про співпрацю у боротьбі з міжнародним тероризмом» (серпень 2002 р.), з Китаєм – «Про співробітництво в галузі нетрадиційних проблем безпеки» (листопад 2002 р.), з ЄС – «Про співпрацю у боротьбі з тероризмом» (січня 2003 р.), з Індією (жовтень 2003), а також з Австралією, Росією, Республікою Корея, Новою Зеландією, Пакистаном і Канадою у 2004-2006 рр. У них учасники взяли на себе зобов’язання тісніше і ще рішучіше співпрацювати в боротьбі з тероризмом. Канаев Е. АСЕАН-КНР: новая парадигма отношений в сфере безопасности. // Проблемы национальной безопасности во внешней политике Китая. /Отв. ред. Г.И. Чуфрин. – М.: ИМЭМО РАН, 2005.

Роблячи висновки, можна сказати, що боротьба з тероризмом в регіоні ПСА ведеться досить активно. Проте, у своїй більшості, запорукою безпеки країн-членів АСЕАН є не їхня локальна активність, а допомога зовні. В першу чергу, помічником слугує Китай. Експерти-міжнародники вважають, що це пов’язано із зростанням потенціалу країни, який перетворюється, по суті, в регіональну військову наддержаву. Саме тому, домінуюча роль у творенні безпеки регіону належить Китаю.

РОЗДІЛ IV. ДІАЛОГ США-АСЕАН У ТИХООКЕАНСЬКОМУ КОНТЕКСТІ (1991-2011 рр.)

Початок XXI ст. відзначився значними змінами у відносинах між АСЕАН і США. До теперішнього часу відносини між АСЕАН і США поєднують в собі загальні інтереси і протиріччя в області регіональної та глобальної безпеки, дипломатії, економіки та торгівлі, перебуваючи у складній взаємозалежності з політикою інших діалогових партнерів Асоціації, насамперед КНР.

Взаємодія з Сполученими Штатами в кінці 1990-2000-х рр. стала випробуванням на міцність декларованої єдності АСЕАН, її здатності виступати в якості самостійного суб’єкта міжнародних відносин в умовах становлення нового, постбіполярного світового порядку та глобалізації світової економіки.

У відносинах між США і АСЕАН в період 1990-х рр. спостерігався певний спад, основною причиною якого слід вважати стратегічний прорахунок адміністрації Б. Клінтона. У «бурхливому сплеску однополярних» Быков О.Н. Международные отношения: трансформация глобальной структуры. М.. 2003. С. 413. емоцій після закінчення холодної війни і розпаду Радянського Союзу США необачно виключили АСЕАН з числа пріоритетних напрямків своєї зовнішньої політики і недооцінили (на відміну від Китаю) її інтеграційний потенціал. У той момент потреба у підтримці регіональних угруповань, які виступають противагою іншим великим державам, здавалася американським лідерам не актуальною J anniu F. US Perspectives on East Asia Community Building, in: East Asia 3t a Crossroads. YWanandi and T.Yamamoto (Eds.) Tokyo-N.Y., 2008. P. 124-125.

У рамках «Стратегії національної безпеки залученості й розширення», базового документа «доктрини Клінтона», основна увага Вашингтона у Східній Азії була сфокусована на «конструктивному залученні» Китаю як регіональної держави, що представляє загрозу для встановлення глобальної гегемонії США A National Security Strategy of Engagement and Enlargement. The White House. Wash. (D.C.). 1995. http://www.3u.af.mii/au/awc/aw:g3fc/ nss/nss-95.pdf.. У даному контексті міжнародна ситуація в ПСА розглядалася як похідна від стану американо-китайських відносин, а АСЕАН – як розрізнена група малих пасивних держав, що тримаються у фарватері великих країн. Відносини з ними розвивалися переважно на двосторонньому рівні. Не дивно, що в тексті «Стратегії...» АСЕАН як регіональна організація навіть не згадується.

Такий підхід американського зовнішньополітичного істеблішменту знайшов відображення і в концептуальних розробках, зокрема в теорії «регіональної біполярності» Р. Росса. В опублікованій в 1999 р. статті «Географія світу» дослідник зазначав, що після закінчення холодної війни і розпаду СРСР ПСА неминуче перетворилася на арену протиборства найбільших позарегіональних акторів – США і КНР. При цьому, на думку Р. Росса, держави континентальної частини ПСА (Індокитайського півострова) більшою мірою тяжіють до Китаю, в той час як острівні держави – Індонезія, Сінгапур, Філіппіни і Бруней – схиляються до зближення з США, окреслюючи, таким чином, сфери впливу кожної з держав Rees R. The Geography of Peace. East Asia in the Twenty First Century // International Security. Vol. 23. №4 (Spring 1999). В найближчому майбутньому Росс вважав переділ цих сфер впливу малоймовірним.

На практиці зниження значущості ПСА в системі національних інтересів США виявилося, з одного боку, у скороченні ними постійної військової присутності і дистанціювання Вашингтона від територіальних суперечок у Південно-Китайському морі, з іншого боку – в небажанні Держдепартаменту належним чином диференціювати свій глобальний курс стосовно АСЕАН з урахуванням цивілізаційних особливостей і дипломатичної культури цього регіону. О позиции США в отношении территориальных споров в районе КЖМ см.: \RowanJ.R The US — Japan Security Alliance. ASEAN, and The South China Sea Dispute // Asun Survey. Vol. 45.

Останнє стало джерелом серйозних розбіжностей. Вони були пов’язані з різким неприйняттям практично всіма державами регіону ключової «доктрини Клінтона», як месіанської ідеї побудови «демократичного світу» на основі західних (американських) ліберальних цінностей.

Особливу стурбованість країн-членів Асоціації викликала «гуманітарна інтервенція» блоку НАТО в Югославії в ході косовської кампанії 1999 р. Цей прецедент військово-силового втручання США та їх союзників у справи суверенної держави під приводом захисту прав людини і демократичних норм йшов врозріз з усіма принципами «методу АСЕАН», перекреслюючи досвід її погоджувальних механізмів. Не випадково, що навіть у такому консенсусному документі, як заява голови VI сесії АРФ, була виражена «заклопотаність... наслідками» подій у Косово для міжнародної ситуації в АТР. Chairman's Statement. The 6th ASEAN Regional Forum (ARF). Singapore. July 26. 1999. http://www.aseansec.оrg/708.htm

Ідеологічні розбіжності доповнювалися економічними. В кінці 1990-х рр. багато політиків АСЕАН, перш за все Мохамад Махатхір, заявляли про неприйнятність глобалізації за американським сценарієм. На хвилі азіатської фінансової кризи 1997 р. він виступив з жорсткою критикою міжнародних фінансових інститутів – МВФ і Світового банку, назвавши їх інструментами економічної політики «Вашингтонського консенсусу», що веде до встановлення глобальної американської гегемонії Интервью Махатхира Мохамада. от 7 февраля 2001 г. интернет-изданию. «Сommanding Heights». http://www.pbs.org/wgbh/commanding heights/shared/minitextlo/int_mahathirbinmonamad.html

США у свою чергу, відповідали настороженим ставленням до асеанівскої моделі інтеграції, альтернативної процесу АТЕС. Це зумовило індиферентність США до проблем, з якими країни АСЕАН зіткнулися в ході кризи. У жовтні 1997 р. Таїланд звернувся до американської влади з проханням надати фінансове сприяння з метою стабілізації курсу бата. Несподівана відмова Вашингтона в допомозі своєму старому союзникові була розцінена багатьма тайськими і асеановськими політиками як жест зневаги.

Ця настороженість проявилася і при відмові США підтримати в 1999 р. кандидатуру тайського віце-премєра С. Панічпакді на виборах Генерального секретаря СОТ, віддавши перевагу представнику Нової Зеландії М. Муру.

В цілому, як відзначає один з аналітиків, за вісім років президентства Клінтона «традиційна для Вашингтона низька оцінка значимості АСЕАН не зазнала серйозних змін... і стала розглядатися [країнами ПСА] як відсутність інтересу до них» Sukma R. US — Southeast Asia Relations after the Crisis: the Security Dimension // Asia Foundation Workshop on America's Role in Asia. Barçkok. March 22- 24. 2003.

Для політичних еліт АСЕАН прихід в Білий дім Дж. Буша-молодшого спочатку не був пов’язаний з будь-якими кардинальними змінами в американській політиці щодо Асоціації. Ситуація в Східній Азії розглядалася представниками республіканської адміністрації крізь призму класичного політичного реалізму. Так, ще на початку 2001 р. А. Фрідберг, радник віце-президента США Р. Чейні, вважав, що «майбутнє Азії буде нагадувати минуле Європи; іншими словами, воно буде відмічене протиборством політиків великих держав, укладенням спілок, дорогою гонкою озброєнь, періодичними кризами і іноді війнами» Frtedbetg A.L. Introduction, in: Strategic Asa: Power and Purpose. R.J. Elbrus and AJ. Friedbcrg. Eds. Seattle. 2001. P. 7. Загострення відносин адміністрації Буша з КНР в «тайванському питанні», запуск ініціативи протиракетної оборони театру військових дій і посилення уваги до ситуації на Корейському півострові, здавалося б, знову прирекли діалогове партнерство США з АСЕАН на жалюгідне існувала в тіні двосторонніх стратегічних альянсів з Японією і Республікою Корея.

Терористичні акти 11 вересня 2001 р. в Нью-Йорку і Вашингтоні стали важливим переломним моментом у відносинах США і АСЕАН, імпульсом до взаємного зближення. Це було обумовлено усвідомленням партнерами необхідності боротьби з ісламським екстремізмом. Ще до терактів на о. Балі в 2002 р. офіційний представник АСЕАН зазначав, що «міжнародний тероризм є, ймовірно, найбільш серйозною загрозою в регіоні з часу закінчення індокитайського конфлікту» Parameswaran P. ASEAN Leaders to Weigh Counterterrorism Agenda. Agence France-Presse. November 1. 2002. http://ww.ascanscc.oig/twt/ twtl.htm

В основі різкого підвищення уваги США до АСЕАН лежала встановлена американськими спецслужбами наявність у регіоні широкої мережі терористичних ісламських організацій, безпосередньо пов’язаних з «Аль-Каїдою», що дозволило Вашингтону проголосити ПСА другим за значимістю після Афганістану фронтом глобальної війни з тероризмом US May Turn Attention to Far East Tenor Groups // The Guardian. October II. 2001. На думку аналітиків Ради національної безпеки США, громадяни та території декількох держав регіону – Малайзії, Індонезії, Таїланду і Філіппін – були задіяні у планах «Аль-Каїди», включаючи підрив в Ємені американського есмінця«Коул» у 2000 р. і теракти 11 вересня у Сполучених Штатах» The 9/11 Commission Report: Final Report of the National Commission on Terrorist Attacks Upon the United States 2004. http://www.gpoaccess.gov/ 911/pdf/fullreport.pdf

Для країн АСЕАН міжнародно-політична ситуація, яка склалась, надавала як нові можливості, так і нові виклики. Закономірні побоювання лідерів АСЕАН викликали прийняття в США в 2002 р. доктрини «превентивних дій» («доктрини Буша»), що припускає виявлення і усунення терористичних загроз по всьому світу, причому не обов’язково за згодою інших членів міжнародного співтовариства. У світлі проголошеного Дж. Бушем гасла «хто не з нами, той проти нас» держави АСЕАН опинилися в ситуації «між молотом і ковадлом». Перед їх лідерами стояло завдання знаходження хиткого балансу між демонстрацією підтримки дій США і збереженням лояльності переважно антиамериканськи налаштованого населення своїх країн.

На початку 2002 р. в американській пресі почастішали повідомлення про можливість адміністрації США поширити антитерористичні дії на ті держави ПСА, на території яких знаходилися опорні пункти терористів, насамперед Індонезію і Філіппіни, а також Малайзію, оголошену «важливим плацдармом для терактів. Хоча жодна з країн АСЕАН не підпадає під критерії «держав-цілей» доктрини превентивних ударів (володіння ЗМУ, тиранічний режим і підтримка тероризму на державному рівні), більшість з них розглядали такий сценарій як цілком реальний. Шабалина Г.С. Юго-Восточная Азия: проблемы безопасности и борьбы с терроризмом // Юго-Восточная Азия в 2001 г.: Актуальные проблемы развития. М.. 2002. С. 108—111

1 серпня 2002 р., США і АСЕАН підписали Спільну декларацію по боротьбі з тероризмом. Документ передбачав продовження і поліпшення «обміну розвідувальною інформацією та даними про фінансування терористичної діяльності»; спільний розвиток у країнах АСЕАН «більш ефективної антитерористичної політики»; посилення контактів між правоохоронними органами партнерів; розширення американської підтримки відповідних асеанівских тренувальних та освітніх програм; проведення консультацій між керівниками, аналітиками та оперативними співробітниками спецслужб; проведення спільних операцій; співпраця з міграційних та митних питань для ефективної протидії обороту матеріалів і фінансових коштів, пов’язаних з терористичною діяльністю ASEAN — United States of America Joint Declaration for Cooperation to Combat International Terrorism, http://www.ascеnsec.org/ 7424.htm

Вслід за терактами в США розгортання глобальної війни з терором зробило серйозний дестабілізуючий вплив на розвиток Асоціації, активізувавши в ній відцентрові процеси. «Лакмусовим папірцем» для декларованої єдності АСЕАН стала операція «Непохитна свобода» в Афганістані. У той час як традиційні формальні і неформальні союзники (Таїланд, Філіппіни і Сінгапур) підтримали дії США проти талібів, країни з переважно мусульманським населенням (Індонезія та Малайзія), а також В’єтнам виступили з її засудженням. Інші країни Східного Індокитаю, а також М’янма зайняли насторожено-нейтральну позицію.

Антитерористична кампанія під егідою США побічно вплинула і на загострення внутрішньоасеанівских протиріч. Так, великий міжнародний скандал стався в лютому 2002 р., коли сінгапурський міністр-наставник Лі Куан Ю звинуватив Джакарту в бездіяльності та потуранні терористичної організації «Джемааль Ісламія», яка готувала теракт проти американського посольства в Сінгапурі Попов А. В. Исламизация Индонезии и проблема терроризма // Юго-Восточная Азия в 2001 г.: Актуальные проблемы развития. М.. 2002. С. 150—151.

При цьому всі країни АСЕАН так чи інакше спробували витягти з «глобальної війни з терором» і певну власну вигоду, діючи в обхід регіональних інститутів. Явна (у разі Філіппін, Сінгапуру) або неафішована (у разі Малайзії та Індонезії) підтримка глобальної антитерористичної кампанії використовувалася ними для вирішення своїх внутрішніх проблем за рахунок США. Перш за все це відноситься до Філіппін: багатомільйонне американське фінансове сприяння дозволило Манілі почати модернізацію національних збройних сил, а розміщення в січні 2002 р. на півдні країни підрозділів американського спецназу – ефективно боротися з мусульманськими повстанськими угрупованнями. Значну фінансову допомогу від співпраці з США в цій області отримали і деякі інші країни АСЕАН. Левтонов О.Ю. Мусульманский экстремизм на Филиппинах и соотношение сил «власть — оппозиция" на современном этапе // Юго-Восточная Азия в 2001 г. Актуальные проблемы развития. М.. 2002

Дії окремих країн АСЕАН, зацікавлених у залученні додаткової фінансової допомоги США, зробили негативний вплив на формування Спільноти безпеки АСЕАН. Яскравим прикладом цієї роз’єднаності стала нездатність Асоціації взяти в 2003 р. консолідовану позицію з американської військової акції проти Іраку, що переслідує мету повалення режиму Саддама Хусейна. Три країни-члена АСЕАН – Таїланд, Філіппіни і Сінгапур – офіційно приєдналися до антиіракської коаліції, в той час як мусульманські Малайзія, Індонезія, а також «нові» члени Асоціації, насамперед В’єтнам, виступали різко проти, охарактеризувавши дії Америки як «агресію» проти суверенної держави. Генеральний секретар АСЕАН Вінг Кенг Йонт в даній ситуації міг лише розвести руками, констатувавши, що «кожен з членів Асоціації має право формулювати власну позицію, оптимально відповідну їх національним інтересам». Chіn Kіт Wah. Southeast Asia in 2002: From Bali to Iraq — Cooperating for Security, in Singh D. and Chin Kin Wah. Eds. Southeast Asian Affairs 2003. Singapore. 2003. P. 18.

Події 11 вересня 2001 р., що викликали сплеск асеанівско-американських контактів, стали своєрідною «шоковою терапією», що вивела політична співпраця між партнерами з багаторічного заціпеніння. Разом з тим напрямок, в якому ця співпраця стала розвиватися – відновлення повномасштабних військово-політичних зв’язків переважно на двосторонній основі, – не відповідало довгостроковим інтересам Асоціації, яка вступила в принципово новий етап свого розвитку. Богатова Е.Р., Макарова Н.А., Малыгин С.А. «Шоковая терапия»: вьетнамский вариант. // Проблемы Дальнего Востока. - М., 1990. - № 5.

Тривалий час недооцінювався в США і асеанівскьй вектор дипломатії КНР, яка зробила в 1996-1997 рр. ставку на найактивнішу підтримку процесів економічної інтеграції в ПСА. У 2002-2003 рр., в той час як погляди керівництва США були прикуті до ситуації на Близькому і Середньому Сході, між АСЕАН і КНР було укладено низку угод, серед яких необхідно виділити Рамкову угоду про всебічне економічне співробітництво, що містила принципове рішення про створення зони вільної торгівлі «АСЕАН – Китай», та акт про приєднання КНР до Договору про дружбу і співробітництва в Південно-Східній Азії (жовтень 2003 р.). Таким чином, можна ствердити, що на початку XXI ст. Китай, прийнявши (хоча і вибірково) правила гри АСЕАН, перехопив у США стратегічну ініціативу в регіоні, виступаючи природним партнером Асоціації в будівництві нового регіонального порядку.

У зміненій регіональної ситуації слабкість американських позицій в АСЕАН в порівнянні з китайськими стає помітною при порівнянні програм діалогового співробітництва двох країн. Як підкреслював у 2005 р. прем’єр-міністр Сінгапуру Го Чок Тонг, «за останні 10 років Китай успішно запустив 27 різних механізмів взаємодії з АСЕАН. У той же час за 28 років з дня установи формального діалогу США – АСЕАН у 1977 р. було створено лише 7 органів взаємного співробітництва, робочі засідання більшості з яких проводилися нерегулярно» Gih CheA Tcng. Constructing East Asia Выступление из выездной конференции Азиатского обществз. Бангкок. 9 июня 2005 г. http://app.sprinter.gov. sg/data/рr/ 20050609995.htm.

Найважливішою подією, що відбив якісні зміни у підходах адміністрації Дж. Буша до відносин з АСЕАН, стало безпрецедентне призначення Сполученими Штатами посла при Асоціації. Ідея створення в структурі Держдепартаменту посади посла з особливих доручень для координації відносин з АСЕАН як регіональною організацією активно просувалася групою конгресменів починаючи з середини 2000-х рр. 9 квітня 2007 р. Сенат схвалив призначення першого посла США при АСЕАН, яким став кар’єрний дипломат, експерт по В’єтнаму С. Марсел Statement by Scot A. Marciel Ambassador-designate. US Ambassador for ASEAN Affaire. Submitted to the US Senate Committee on Foreign Relations. April 9, 2008. http://www/docstoc.com/783264/Mr.-Scot-A- Marciel. США стали першим партнером АСЕАН по діалогу, який заснував таку посаду. Незважаючи на протокольний характер цього призначення, воно було з натхненням сприйнята в АСЕАН як символ визнання Сполученими Штатами за Асоціацією статусу самостійного актора міжнародних відносин і значущості багатостороннього співробітництва в ПСА

Другим з перспективних політико-дипломатичних питань, так і не реалізованих у період президентства Дж. Буша, стало можливе підписання та подальша ратифікація США Договору про дружбу і співробітництво в Південно-Східній Азії 1976 р. Як відзначають експерти, неготовність Вашингтона приєднатися до Балійского договору була обумовлена ​​в основному неясністю наслідків цього кроку для військово-політичних зобов’язань США за двосторонніми союзницьким пактом в АТР LimayeS.P. United States — ASEAN Relations on ASEAN4 Fortieth Anniversary // Contemporary Southeast Asia Vol. 29. № 3 (2007). Більшість експертів, однак, не бачили тут протиріч. Два офіційних союзника Вашингтона – Філіппіни і Таїланд – є членами АСЕАН, в той час як три інших – Австралія, Японія і Республіка Корея – вже й так приєдналися до Договору, і це не завдало якого-небудь збитку системі двосторонніх альянсів США в Східній Азії.

У липні 2009 р. на черговому засіданні АРФ у Пхукеті (Таїланд) Держсекретар США X. Клінтон підписала Договір про дружбу і співробітництво, що відкрив нову сторінку у відносинах США і АСЕАН.

Паралельно з активізацією багатосторонньої дипломатії Вашингтон явно прагне позбутися від надмірно «мілітаризованого» вигляду в очах регіональних лідерів. Так, у виданому у 2007 р. офіційному прес-релізі Держдепартаменту США, присвяченому 30-річчю відносин діалогового партнерства, термін «тероризм» згаданий лише побіжно, а в розділі «співпраця в галузі безпеки» про антитерористичні програмах немає ні слова United States. ASEAN Mark 30th Anniversary of Relationship. US. Department of State. Bureau of Public Affairs. July 31, 2007. http://www. amcrica.gov/st/texttranscndbh/2007/July/2007073111555leaifas0.6514246.html З цього часу акцент у багатосторонньому військово-політичному співробітництві, принаймні на декларативному рівні, став робитися на питаннях «м’якої безпеки» – ліквідації наслідків стихійних лих і гуманітарних операціях. Саме цьому були присвячені в 2008 р. американо-філіппінські навчання «Балікатан» і багатосторонні навчання «Кобра Голд», які раніше носили антитерористичне забарвлення Simon S. US — Southeast Asia Relations. Indonesia as Exemplar of Southeast Asia's Importance. Comparative Connections: An E-Journal on East Asian Bihtcral Relations. 1th Quarter. 2009. httpy/www.csis.org/media/csis/ pubs/0901qus_seasia.pdf

Масштабною проблемою на шляху до якісного поліпшення діалогового партнерства США – АСЕАН і більш ефективної протидії регіональної стратегії КНР стало питання усунення диспропорції у розвитку торговельно-економічних, політичних і військово-політичних зв’язків з США між державами морської (країни Нусантара і Сінгапур) і континентальної (країни Індокитаю) частин Південно-Східної Азії. Це особливо помітно при аналізі даних зовнішньоекономічної статистики: за підрахунками експертів, в 2007 р. на «старших» членів Асоціації припадало приблизно 80% всього товарообігу американо-асеановской торгівлі і близько 90% всього обсягу американських ПІІ в країни АСЕАН Сенин Р.А. США-АСЕАН: эволюция политика Вашингтона в конце XX – начале XXI века. // США – Канада: экономика, политика, культура. – М., 2009. - № 9.

Починаючи з 2003-2004 рр.. США перейшли до форсованого нарощування зв’язків з країнами Східного Індокитаю. В якості базового завдання було обрано зближення з В’єтнамом. Це було обумовлено його ключовим геополітичним становищем, статусом неформального лідера «нових» членів АСЕАН, а також амбівалентним стосунками цієї країни з КНР. У цілому, нормалізувавши до початку 2001 р. відносини з СРВ, з 2003-2004 рр. США, використовуючи різні економічні важелі, підштовхували в’єтнамське керівництво до подальшого зближення у зовнішньополітичній та оборонній сферах. До початку 2009 р. країни, що були колись військовими супротивниками, не тільки виключно активно розвивають торговельно-економічні та інвестиційні зв’язки, але і підтримують постійні міжвідомчі контакти у сфері оборони і безпеки. Про їх рівні красномовно свідчить той факт, що в 2008 р. США і В’єтнам заснували механізм діалогу з військово-політичних питань і навіть досягли домовленості про поставки в СРВ запасних частин для трофейної техніки (десантних вертольотів), що залишилася в руках В’єтнамської народної армії пості війни 1964-1973 рр.. US, Vietnam Hold First Political-Military Dialogue. Voicc of America, October 7, 2008.http://www.voancws.com/english/archive/2008-10/2008-10-07woal2.cfm?CFID=180560765&CFTOKEN=54779338&jsessionid=8430a49f7f7722 d926204602743b69171alf.

В даний час В’єтнам, поряд з Індонезією, характеризується американськими офіційними липами як перспективний регіональний партнер.

Трохи пізніше, з 2005 р., намітилося потепління у відносинах США з Камбоджею, частково згорнутих після внутрішньополітичної кризи 1997 р. У 2005 р. США зняли заборону на надання Камбоджі військової допомоги, в 2006 р. уклали Рамкову угоду про торгівлю та інвестиції, в лютому 2007 р. відновили двосторонню програму сприяння розвитку і заснували механізм регулярних консультацій з торговельно-економічних питань.

Третя країна Східного Індокитаю – Лаос, чия свобода дій у зовнішній політиці істотно лімітована рамками трикутника «Таїланд – Китай – В’єтнам», як відзначають аналітики, «не проявляє активності в поліпшенні відносин з Сполученими Штатами». Багато в чому це пов’язано з відсутністю у Лаосу економічної зацікавленості – у 2006 р. американо-лаоський товарообіг становив лише близько 16 млн. дол. Крім того, аж останнього часу Лаос залишався однією з небагатьох країн світу, які не мають статусу найбільшого сприяння в торгівлі з США. Проте, і в цьому напрямку спостерігаються певні зрушення: США дещо збільшили обсяги фінансування програм сприяння розвитку цієї країни, а на початку 2008 р. між країнами було укладено двосторонню торговельну угоду, за якою Лаосу було надано статус нормальних торгових відносин і висловлено підтримку якнайшвидшому вступу країни до СОТ.

Прагнення Вашингтона до встановлення з ЛНДР більш довірчих відносин почалось із затримання ФБР в Каліфорнії в липні 2007 р. громадянина США одного з лідерів міжнародного хмонгского руху, Ванг Пао, який звинувачувася в плануванні державного перевороту в Лаосі Wether T. Gen. Vang Pao's Las War // The New York Times. May 11. 2008. Арешт колишнього ватажка партизанських загонів, сформованих у роки громадянської війни 1960-1973 рр., був, у цілому, схвально сприйнятий у В’єнтяні. Свідченням зрілості відносин двох країн став і їх обмін в кінці 2008 р. військовими аташе. Defense Attache Office Opening, http://laos.usembassy.gov/d30_dec5_2008.html

Багатосторонні проекти аж до останнього часу були слабкою ланкою діалогового партнерства, істотно поступаючись аналогічному співробітництву АСЕАН як з іншими країнами Заходу, так і з Китаєм. Підписаний у серпні 2002 р. План співробітництва передбачав реалізацію лише двадцяти дрібномасштабних проектів із загальним бюджетом 9 млн. дол. і явно не відповідав потенціалу відносин.

У 2005-2006 рр. сторони взяли набагато більш розгорнуту програму «Вдосконаленого партнерства», в рамках якої, на даний час, реалізується понад 160 проектів у різних сферах – від освіти та захисту навколишнього середовища до боротьби зі злочинністю і сфери високих технологій Marclel S/ ASEAN-US Cooperation in Building the ASEAN Economic Community. http://ww.eastwestcentr.org/fileadmin/stored/pdfs/ dialogue002.pdf

Надзвичайно важливою подією, що ілюструвала зміни американських позицій щодо асеанівского регіоналізму, став запуск в 2007 р. Агентства міжнародного розвитку США «Бачення розвитку АСЕАН в інтересах міждержавного співробітництва та інтеграції» («ADVANCE»), що було спрямоване на вирішення проблеми зростання товарообігу між АСЕАН і США і одночасно створення Економічного співтовариства АСЕАН до 2015 р.

Реалізацією поточних питань співробітництва в рамках діалогового партнерства займається створений у 2004 р. при Секретаріаті АСЕАН американський Центр технічної підтримки та навчання. У 2004-2007 рр. основним завданням Центру було надання консультативної допомоги співробітникам Секретаріату в таких питаннях, як створення єдиної номенклатури товарів, розробки Інвестиційної угоди АСЕАН. З кінця 2007 р. основним завданням Центру стала реалізація проектів у рамках програми «ADVANCE», що включає сприяння уніфікації митних процедур і ставок, підвищення конкурентоспроможності текстильної та туристичної галузей економіки «нових» членів АСЕАН, а також двосторонню програму надання консультативної та технічної допомоги уряду ЛНДР для якнайшвидшого вступу цієї країни до СОТ. Костюнина Г.М. Азиатско-тихоокеанская экономическая интеграция. – М., 2002.

Ключовим і разом з тим найбільш проблемним напрямком співпраці між АСЕАН і США в другій половині першої декади 2000-х років слід визнати відносини у сфері торгівлі та інвестицій.

В умовах світової фінансової кризи 2008 р. відбулась подія, яка давно передбачалась аналітиками: КНР обійшла США, відтіснивши їх з другого (після Японії) на третє місце в числі найбільших торгових партнерів АСЕАН. Дана тенденція до зниження в товарообігу країн АСЕАН частки США при одночасному зростанні частки КНР спостерігалася ще з середини 1990-х рр.

Надалі, за оцінками експертів, в 2010 р. експорт АСЕАН на американський ринок буде знижуватися, як мінімум, на 700 млн. дол. на рік. Разом з тим в 2008 р. обсяг американо-асеанівского товарообігу (177 млрд. дол., або 4,07% всієї американської зовнішньої торгівлі) в 4 рази перевищував, наприклад, обсяг американо-індійської торгівлі за той же період.

Активно розвивалась в останні роки інвестиційна співпраця. За даними на кінець 2007 р., американські компанії інвестували близько 100 млрд. дол в економіки країн регіону, Bureau of Economic Analysis. U.S. Direct Investment Abroad: Selected Items by Detailed Country, 2004— 2007. http://www.bea.gov/interma tional/xls/longctry.xls що на третину перевищувало, наприклад, сукупний обсяг ПІІ, залучених в 2007 р. в економіку КНР (74,8 млрд. дол.).

З 2002 р. Сполучені Штати починають активізували діяльність щодо укладення двосторонніх угод про вільну торгівлю з деякими країнами Асоціації з довгостроковою метою створення трансрегіональної ЗВТ АСЕАН – США. У період 2002 – 2007 рр. США підписали попередні, так звані Рамкові угоди про торгівлю та інвестиції (TIFA) з усіма країнами-членами АСЕАН (за винятком Лаосу і М’янми), а також Рамкову угоду про торгівлю та інвестиції з АСЕАН в цілому Trade and Investment Framework Arrangement between the United States of America and The Association of Southeast Asian Nations. http://www. bilaterals.org/I MG/pdf/US-ASEAN_TIFA_2006.pdf

Паралельно з низкою країн – Сінгапуром, Таїландом (з кінця 2003 р.) та Малайзією (з початку 2006 р.) – велися переговори вже безпосередньо по створенню двосторонніх ЗВТ. Однак, крім Сінгапуру, який в силу своєї виняткової інтегрованості в глобальну економіку був найбільш зацікавлений у ЗВТ (створена в 2003 р.), інші країни АСЕАН сприйняли американські пропозиції з меншим ентузіазмом. Це обумовлювалося їх неготовністю реформувати свою економіку і законодавство відповідно до американських вимог, найчастіше невигідними для місцевих виробників. Каменем спотикання в переговорах з Таїландом став розмір тарифів на імпорт американської сільгосппродукції, з Малайзією – питання захисту інтелектуальної власності (виробництво ліків-дженериків та ін.), доступу американських компаній в сферу послуг, а також розбіжностей з приводу проведеної малайзійським урядом політики, яка виключає з надзвичайно вигідного сектора державних закупівель іноземні (в тому числі і американські) компанії. Окунев О.Б. Экономика стран Индокитая. Учебное пособие. М., 2008.

Додатковими негативними факторами, які відкладали укладення угод про ЗВТ на невизначений термін, стали державний переворот в Таїланді і закінчення в квітні 2008 р. терміну мандата адміністрації Буша на проведення торгових переговорів.

Іншою, не менш серйозною, проблемою для зміцнення економічних позицій США в ПСА є процес інтернаціоналізації юаня. У грудні 2008 р. Держрада КНР санкціонувала використання юаня в якості обмінної валюти в торгівлі між провінцією Юньнань і Гуансі-Чжуанським автономним районом з країнами АСЕАН (насамперед із СРВ, ЛНДР, М’янмою і Таїландом), а також у розрахунках між провінцією Гуандун з Гонконгом і Макао, через які в АСЕАН вивозяться великі обсяги юанів. АСЕАН в системе международных экономических отношений. / Отв. ред. Былиняк С.А. - М., 1994.

Незважаючи на те, що юань поки не є вільно конвертованою валютою, зміцнення курсу призвело до його широкого використання країнами АСЕАН в якості резервної валюти. Більше того, центральні банки ряду країн-членів Асоціації (Малайзії і Філіппін) з середини першого десятиліття 2000-х рр. використовують юань, поряд з американським доларом, в якості офіційної резервної валюти. Можна припустити, що в умовах світової фінансової кризи КНР візьме додаткові заходи з розширення використання юаню в ПСА і закріпленню отриманих результатів шляхом виділення країнам АСЕАН додаткових кредитів в юанях, що може призвести до подальшого ослаблення позицій американського долара в регіон. Шин И.А. Феномен НИС: соотношение экономики и политики.// Полис. – М., 1991. – № 1.

Розглядаючи поточну ситуацію у розвитку діалогового партнерства АСЕАН – США можна припустити, що демократична адміністрація Б. Обами активізує курс на зміцнення співпраці з АСЕАН як організацією, контури якої були намічені дипломатією Дж. Буша.

Підвищення ролі АСЕАН в ієрархії зовнішньополітичних пріоритетів Сполучених штатів при демократичній адміністрації Б.Обами чітко проявилося в лютому 2009 р., коли Індонезія стала другим після Токіо пунктом міжнародного турне нового Держсекретаря США X. Клінтон. Обрання саме Джакарти представляється далеко не випадковим. Візит до столиці Індонезії, де розташований Секретаріат АСЕАН, відбив більш ретельний підхід нової адміністрації США до проблеми коригування курсу щодо АСЕАН, символічно об’єднавши двосторонній, регіональний та глобальний рівні американської зовнішньої політики.

Центральною подією візиту стало перше за 32 роки діалогового партнерства відвідування X. Клінтон Секретаріату АСЕАН. Історичний характер йому додала заява нового Держсекретаря США про прийняття Вашингтоном принципового рішення приєднається до Балійского договору 1976 р.

Не менше значення для розвитку відносин АСЕАН і США мала і власне «індонезійська» частина візиту X. Клінтон. Як заявив міністр закордонних справ Індонезії X. Віраюда, 12 лютого глава Держдепартаменту виступила з пропозицією встановити між країнами «відносини стратегічного партнерства». http://www.golos-ameriki.ru/content/clinton-asia/1500721.html

Візит до Індонезії, який демонструє, за словами X. Клінтон, «що іслам, демократія і сучасність можуть дуже успішно співіснувати» US Vows to Deepen Partnership in Southeast Asia to Jointly Face Crisis, Security Challenges. Xinhua. February 19, 2009., став ясним сигналом прагнення Вашингтона до примирення з мусульманським світом, проголошеному в інавгураційній промові Б. Обами 20 січня 2009 р., а потім в Каїрі. Можливо, що Індонезія і сама Асоціація, в чий підхід закладено принципи міжцивілізаційного діалогу, можуть стати основним мостом для мирного і взаємовигідного співробітництва США з ісламським світом.

Резонансна Каїрська промова Б. Обами на початку червня 2009 р., що стала подальшою «декларацією про наміри» в даному напрямку, викликала у громадськості мусульманських країн АСЕАН в цілому позитивну реакцію. У Куала-Лумпурі були явно задоволені згадкою Малайзії як держави, що демонструє «дивовижний прогрес», а місцеві аналітики рекомендували уряду виступити організатором запропонованого американським президентом Ділового саміту США та ісламських держав. Позитивно був сприйнятий і співзвучний «методу АСЕАН» заклик Обами до «реалізації владних повноважень шляхом згоди, а не насильства», який малайзійські експерти поспішили інтерпретувати як відмова від політики «експорту демократії». Разом з тим простежувалися і критичні коментарі. Так, авторитетна індонезійська газета «Джакарта пост» була вельми стримана в оцінках, зазначивши, що виступ у Каїрі був більш орієнтований на арабський, ніж на ісламський світ. Дугов В. Прыжок «малых драконов».// Международная жизнь. – М., 1990. – №9.

У 2008 – 2009 рр. в США пройшло широке обговорення стратегії відносин з АСЕАН. Зокрема, в грудні 2008 р. опублікована доповідь Вашингтонського центру стратегічних і міжнародних досліджень за результатами міжнародної конференції «Сполучені Штати і Південно-Східна Азія. До стратеги підвищеної залученості» Слідом за цим у березні 2009 р. відбулася презентація доповіді великої групи експертів, очолюваний найстарішим дипломатом Джеймсом Келлі, під назвою «США і Азіатсько-Тихоокеанський регіон: стратегія безпеки для адміністрації Б. Обами». У доповідях стрижнем всіх пропозицій президентові був заклик до усвідомлення ролі США як «країни-резидента», тобто безпосередньо розташованої в регіоні, і упор на так звану «розумну силу» – стратегію, в якій оптимально поєднувалася б «жорстка сала» (військова та економічна міць) з «м’якою силою» публічної дипломатії. АСЕАН в системе международных политических отношений. / Отв. ред. Левтонова Ю.О. - М., 1993.

Таким чином, до кінця першої декади XXI в. у відносинах між США і АСЕАН назріли серйозні зміни. У Вашингтоні усвідомили, що поглиблення багатостороннього співробітництва з АСЕАН як регіональною організацією і є єдиним ефективним способом протидії піднесенню КНР в регіоні.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: