Регіональне та поза регіональне військово-політичне співробітництво

Лідери країн АСЕАН протягом всієї 45-річної історії Асоціації категорично відкидали можливість і бажання її трансформації у військово-політичний блок. Проте, захист політичних систем від загрози дестабілізації, що виходить зсередини і ззовні, став головним спонукальним мотивом об’єднання в АСЕАН п’яти країн-засновників. Як зазначає посол Малайзії в Росії Датук Яхья Баба, «АСЕАН утворилася в результаті політичних інтересів і інтересів безпеки країн-членів. Не дивно, що з самого початку цим питанням надавалося основне значення» [1, с.452] Восток — Запад. Региональные подсистемы и региональные проблемы международных отношений. М., 2002. Тому проблема забезпечення регіональної безпеки зайняла виключно важливе місце в діяльності Асоціації. При цьому сама АСЕАН розглядалася як організація для вирішення внутрішньорегіональних проблем і розробки узгоджених підходів у взаємовідносинах з позарегіональними державами.

Сінгапурський дослідник Лі Шенг прямо підкреслював, що народження АСЕАН відбулося «внаслідок бажання п’яти країн мати і власну «колективну безпеку» Цит. по: Малетин И. П. Внешняя политика Таиланда. 1945-1983. С. 109. З ним солідарна таїландська дослідниця П. Сайпірун, яка пише, що, «хоча АСЕАН формально була заснована як організація для регіонального співробітництва, насамперед для розвитку в економічній, соціальній і культурній сферах, її основною ідеєю була турбота про безпеку». Цит. по: Фомичева ЕЛ. Указ. соч. С. 67

Основним стимулом для налагодження співпраці між країнами субрегіону у сфері безпеки стала проблема забезпечення політичної стабільності існуючих режимів. Вона мала два аспекти – внутрішньорегіональний і позарегіональними. Ідеологічними установками АСЕАН були антикомунізм і відмова від активної участі в глобальному протиборстві двох систем, гра на їх протиріччях. Створення АСЕАН мало сприяти подоланню як відчуженості між країнами субрегіону, що була зумовлена суперечностями і конфліктами, так і сформованих негативних стереотипів поведінки країн, пошуку механізмів переходу від конфронтації до діалогу. Саме в даному контексті західний дослідник Л. Бужинський називав АСЕАН «продуктом внутрішньорегионального конфлікту». 29 марта 2013, «Взгляд» Евгений Бужинский: Ракетный потенциал КНДР преувеличен

У своїх виступах представники країн-членів АСЕАН звертали увагу на труднощі становлення цієї організації. «Ми маємо пройти довгий шлях, усіяний різними перешкодами. Можливо, певних, конкретних результатів ми доб’ємося через 2 роки», – занадто оптимістично заявляв А. Малік. І дійсно, з перших кроків своєї діяльності АСЕАН зіткнулася з гострими проблемами. Спалах філіппіно-малайзійського конфлікту навколо Сабаха в 1968 р. привів до тимчасового розриву дипломатичних відносин між Філіппінами і Малайзією. Позиція Філіппін в АСЕАН в перший час була досить своєрідною, і країна спочатку не розглядалася деякими партнерами по Асоціації в якості «істинного асеанівця», оскільки робила наголос на «особливі відносини» з США.

На рубежі 60-х - 70-х років на обстановку в ПСА серйозно вплинули зміни у співвідношенні сил у трикутнику США – СРСР – КНР. Продовжувалось поглиблення розриву між СРСР і КНР та поворот політики США до зближення з Китаєм. Нові тенденції в міжнародних відносинах на рівні регіону були пов’язані і з наближенням закінчення війни в Індокитаї. 30 лет АСЕАН: итоги и перспективы: материалы международной научно-практической конференции. Москва, 24 сентября 1997 г. М.: МГИМО, 1998. С. 42

Весь комплекс внутрішніх і зовнішніх аспектів безпеки поставив країни АСЕАН перед необхідністю їх політичного осмислення й розробки в узгоджених політичних рішень.

В деякій мірі АСЕАН вдалося заповнити «вакуум безпеки», який утворився в результаті відходу британських військ в рамках політики «на схід від Суеца» з ПСА і скорочення американської військової присутності в Індокитаї на початку 70-х рр. Тому інтеграційні процеси взяли, швидше, політико-економічні, ніж воєнно-політичні форми.

У пошуках оптимального балансу в регіональній і глобальній системах міжнародних відносин, у взаєминах з провідними світовими державами, визначення ступеня зближення або дистанціювання від них Асоціація восени в 1971 р. з ініціативи Малайзії приймає Декларацію про зону миру, свободи і нейтралітету (ЗОПФАН) в ПСА на нараді міністрів закордонних справ країн АСЕАН в Куала-Лумпурі 27 листопада 1971 р. ASEAN Documents Series. 1967-1986. ASEAN Secretariat. Jakarta, 1986. P. 23.

ЇЇ метою проголошувалося «позбавлення регіону від міжнародної напруженості і досягнення міцного миру в ПСА, який буде гарантований кожній розташованій тут країні». У Декларації йдеться, що країни «сповнені рішучості вжити необхідних заходів з метою забезпечення визнання і поваги Південно-Східної Азії в якості зони миру, свободи і нейтралітету, вільної від втручання в будь-якій формі і будь-яким способом держав, що знаходяться поза регіоном» 10 Years of ASEAN. Jakarta, 197 8. P, 240.

Концепція ЗОПФАН передбачала створення системи відносин на трьох рівнях: субрегіональному, регіональному, глобальному, тобто між самими державами-членами АСЕАН, між членами Асоціації та Індокитайськими державами, між АСЕАН і провідними державами. Передбачалося встановити такий регіональний порядок, за якого стало б можливо мирне існування всіх держав ПСА, незалежно від їх політико-економічних систем, а також між АСЕАН і великими державами – США, СРСР, КНР. Передбачалася необхідність гарантій нейтралізації ПСА з боку цих держав та обов’язковість для всіх країн.

У момент створення АСЕАН і в перші роки її функціонування основний акцент робився на подолання протиріч і врегулювання конфліктів між партнерами по Асоціації заради виживання самої організації. В оцінці зовнішніх загроз в той період спостерігалась єдність, а на перший план висувалася китайська загроза.

Відносини з США залишалися пріоритетними напрямами зовнішньої політики Філіппін і Таїланду. Причому в системі двосторонніх відносин між цими країнами і США найважливіше місце займали різні форми військово-політичного співробітництва та американської військової допомоги.

Прихід до середини 1970-х рр. до влади в Таїланді цивільного уряду призвів до закриття в країні американських військових баз, а потім до угоди між прем’єром Таїланду К. Прамота і президентом Філіппін Ф. Маркосом влітку 1975 р. про припинення членства в СЕАТО.

У травні 1975 р., по гарячих слідах подій у Східному Індокитаї відбулася нарада міністрів закордонних справ країн АСЕАН, присвячена оцінці склалася ситуації в регіоні. Мосяков Д.В., Орлов В.Г. АСЕАН и борьба за преобладающее влияние в Юго - Восточной Азии // Юго - Восточная Азия: актуальные проблемы региона 2009. - № 12. С. 256

Було очевидним, що в індокитайському питанні можуть бути відмінності в позиціях безпосередніх сусідів країн Індокитаю і тих, хто не має спільних кордонів з останніми, хоча і висловлювалася думка, що країнам АСЕАН слід будувати свої відносини з індокитайськими партнерами не на двосторонній основі, а на узгоджених діях.

У цілому, в АСЕАН восторжествував тверезий підхід до тих корінних змін, які відбулися у Східному Індокитаї.

На нараді були розроблені рекомендації щодо приведення політики АСЕАН у відповідність до змінених «балансом сил». У спільній заяві міністри заявили про зацікавленість у розвитку відносин з кожною з держав Східного Індокитаю, у налагодженні співпраці в регіоні.

Відзначивши наявність у Південно-Східній Азії держав «з різними соціальними і політичними системами», міністри висловили сподівання, що це не буде перешкодою в справі розвитку інструктивних і взаємовигідних відношень між ними. ЕвропеASEAN Political-Security Community Blueprint, Cha-am, Thailand, 1 March 2009// Fourteenth ASEAN Summit, Thailand, 26 February - 1 March 2009 //URL: http://www.aseansec.org/22337.pdf

Проте, це був занадто оптимістичний і необ’єктивний прогноз, оскільки і АСЕАН, і країни Східного Індокитаю залишались в рамках міжсистемного протиборства, яке тривало в холодній війні. Питання про можливе розширення складу Асоціації за рахунок держав Східного Індокитаю не могло бути поставлене порядок денний.

Інакше кажучи, вже з самого моменту створення ACEAН і протягом першого десятиліття її існування країни засновниці розглядали організацію не як інструмент економічного, культурного і соціального співробітництва, а як певний механізм для забезпечення безпеки. Однак, якщо в той період холодної війни загальноприйнятою була точка зору, що кроки по регіонального об’єднання повинні обов’язково зводитися так чи інакше до участі в глобальному протистоянні двох систем, а самі країни регіону не могли претендувати на самостійну роль в міжнародних відносинах, то АСЕАН зуміла трансформуватись у невійськове регіональне об’єднання.

Сьогодні АСЕАН одним з першорядних завдань ставить діяльність по боротьбі з такими загрозами безпеці, як тероризм, сепаратизм, боротьба з наркотиками.

Основними базовими принципами співпраці країн ПСА в області безпеки є:

· Неприєднання до військових блоків;

· Мирний підхід у вирішенні зовнішньополітичних проблем;

· Вирішення конфліктів ненасильницькими методами;

· Відмова від ядерної зброї і від іншої зброї масового знищення та недопущення гонки озброєнь в країнах ПСА;

· Відмова від застосування сили або загрози сили.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: