Основні напрямки зовнішньої політики

Останнім часом АСЕАН все більш активно бере участь у міжнародному житті, де відбуваються фундаментальні зміни. На відміну від ідеологізованих підходів до світових проблем, АСЕАН дає приклад вибудовування міждержавних відносин у дусі рівноправного співробітництва, поваги інтересів один одного, врахування історичних, національних та культурно-цивілізаційних особливостей держав, які входять в об’єднання. Потапов М.А. Внешнеэкономическая политика Китая: проблемы и противоречия.- М.: Буква, 1998

Одним з головних політичних та економічних партнерів АСЕАН є Китай. Офіційні відносини між АСЕАН і КНР встановлені в 1991 р. Подальший період характеризується постійним розширенням діалогу і зближенням сторін, підвищенням статусу Асоціації в китайській зовнішньополітичній стратегії і одночасно впливу Китаю на економіку і торгівлю її членів. Це пояснюється наявністю цілого комплексу історико-культурних зв’язків між регіоном ПСА і КНР, їх географічною близькістю і великим потенціалом економічного співробітництва. Країни АСЕАН традиційно знаходяться в зоні інтересів Китаю, і тому останній, проводячи з початку 1990-х рр. політику «відкритості», все активніше домагається зближення з Асоціацією. РАЗВИТИЕ ТОРГОВО-ЭКОНОМИЧЕСКИХ ОТНОШЕНИЙ АСЕАН С КИТАЕМ В. М. Мазырин

Активізація двостороннього співробітництва обумовлена, ​​насамперед, перетворенням Китаю в потужну економічну державу, зростанням його впливу в світі та Східній Азії. Зокрема, ослаблення позицій Японії по-новому поставило питання про регіонального лідера, який має очолити інтеграційний процес. Можливо, сьогодні визріли передумови для того, щоб дану роль взяв на себе Китай. Він виступає як конкурент США і Японії за вплив у ПСА і прагне шляхом створення замкнутого регіонального економічного угруповання послабити їхні позиції, залишаючись у той же час партнером провідних держав. Здатність і готовність КНР виступати в якості лідера Східної Азії визначаються не тільки зростанням її економічної потужності, а й політичними амбіціями.

Країни АСЕАН прагнуть максимально урізноманітнити напрямки своєї політики і розчинити китайські амбіції в широкому колі країн, з якими вони хотіли здійснювати співробітництво. Більше того, перед обличчям китайської експансії демонстративним стало підписання та ратифікація Уставу АСЕАН, що описував політичний режим в країнах АСЕАН як відверто орієнтований на Захід і західні цінності, що врозріз розходиться з поняттям організації суспільного і політичного життя в сучасному Китаї. Богомолов Г. Россия и Китай в Юго-Восточной Азии // Китай в мировой и региональной политике (история и современность). Институт Дальнего востока РАН. Информационный бюллетень, 1999, Т.2. С. 120

Проте, основні економічні інтереси спілки все ж направлені на позарегіональну інтеграцію. АСЕАН розглядає «Загальний ринок» в якості можливого джерела великих інвестицій і перспективного партнера торговельно-економічного співробітництва, а європейці прагнуть проникнути на ринок країн ПСА, який стрімко розвивається. У всьому цьому, на думку Е.Г.Міракян Миракян Э.Г. АСЕАН – ЕС. Сотрудничество и региональные интеграции 1967-2008 // Автореферат на соискание ученой степени к.и.н. – М., 2010. С. 12, була логіка і доцільність. Здобувач звертає увагу на те, що досвід економічних відносин з розвинутими державами, накопичений країнами Асоціації до початку 70-х рр.., спровокував нове явище – координацію їх зовнішньоекономічної політики.

Рішення про встановлення офіційних відносин АСЕАН з ЄЕС було прийнято в 1971 р. Аналіз документів дозволяє говорити про те, що поворот АСЕАН до Західної Європи був обумовлений рядом суттєвих причин: економічні перспективами на світовій арені,, мінімальне обмеження квот, податків і мит на свої товари на європейському ринку, прагненням отримати економічну допомогу з боку ЄЕС. У підсумку ЄЕС стало першим партнером АСЕАН. Найважливішою віхою розвитку цього процесу стало утворення в 1975 р. спільної робочої групи АСЕАН-ЄЕС, головною метою якої було дослідження конкретних напрямків розвитку співробітництва. Рамки співробітництва коректувалися і розширювалися. Так, в 1976 р. почала діяти програма з обміну молодими фахівцями у сфері управління з метою залучення початківців професіоналів до вивчення особливостей бізнесу і обміну досвідом, було проведено ряд семінарів з передачі технологій, проводилися промислові конференції, з 1979 р. встановилися міжпарламентські контакти. Михеев В.В. Глобализация и азиатский регионализм. Выводы для России. М., 2001

Офіційні відносини між ЄС і АСЕАН були ратифіковані Угодою про співробітництво від 7 березня 1980 р. Угода регулювала питання торгівлі, економіки та розвитку. Політичний діалог спілок здійснюватиметься в рамках зустрічей на рівні міністрів закордонних справ (раз на два роки). http://www.aseansec.org/5645.htm

Проте після першої зустрічі міністрів закордонних справ, яка поклала початок повноцінного співробітництва, наступні зустрічі носили вельми політизований характер, а їх зміст був багато в чому однотипним.

У 1997 р. в АСЕАН вступили Лаос, Бірма та М’янма, в 1999 р. – Камбоджа. Протоколи про поширення дії Угоди 1980 р. на Лаос і Камбоджу були підписані в липні 2000 р. і знаходяться в процесі ратифікації. Проте ЄС різко заперечує поширення дії Угоди на Бірму, висловлюючи стурбованість у зв’язку порушеннями прав людини і принципів демократії в країні. З боку ЄС щодо Бірми діє цілий ряд санкцій, зокрема, заборона на постачання зброї (з 1990 р.), призупинення співпраці у сфері оборони (з 1991 р.), призупинення всіх програм допомоги за винятком гуманітарної (з 1991 р.), заборона на видачу віз широкому колу представників адміністрації та армії (з 1996 р.), скасування всіх офіційних візитів до Бірми (з 1996 р.), заборона на постачання будь-якого обладнання, яке «може бути використано для внутрішніх репресій або тероризму» (з 2000 р.). Всі ці санкції були підтверджені відповідно до Загальної позицій прийнятої 28 квітня 2003 р. http://www.edc-aes.ru/site/ru/research/ruseu/kaveshnikov.html

Тому з 1997 р. у зв’язку з вступом Бірми в АСЕАН політичний діалог ЄС-АСЕАН був припинений. Також припинилися зустрічі Спільного комітету співробітництва, хоча підкомітети продовжували працювати. Робота Спільного комітету співробітництва відновилася в травні 1999 р., але при цьому участь представників Бірми була обмежена «пасивною присутністю». Восток – Запад. Региональные подсистемы и региональные проблемы международных отношений: Учеб. пособие / Под ред. М. Воскресенского. М., 2002 Можливість відновлення політичного діалогу на рівні міністрів закордонних справ була передбачена рішенням Ради ЄС (квітень 2000 р.) при розробці деяких спеціальних положень про порядок участі у зустрічах міністра закордонних справ Бірми. Усі програми співпраці ЄС-АСЕАН не застосовуються щодо Бірми. Таке положення зберігається аж до теперішнього часу Хохлов И.И. Наднациональность в политике Европейского Союза. М., 2007.

За більш, ніж 30 років розвитку діалогове партнерство АСЕАН і ЄС як інтеграційних блоків не зазнало якісних змін, в цілому залишаючись технічним каналом для розвитку співпраці у сфері торгівлі та інвестицій. Зовнішньоторговельний оборот між державами обох угруповань буде рости в загальному обсязі, але не можна очікувати його різкого процентного зростання в торгівлі обох партнерів. При збереженні нинішньої тенденції питома вага країн ЄС у торгівлі країн АСЕАН може навіть падати, так як її основними партнерами є США, КНР, Японія, а ЄС все більше зайнятий внутрішніми проблемами, пов’язаними з безпрецедентно бурхливим розширенням числа країн. Значення ЄС для країн АСЕАН буде як і раніше значно менше, ніж КНР, Японії та США Широков К. Глобализация или регионализация? // Восток 2003 - № 5. С. 90

Що стосується політичного виміру діалогу, то воно носило і продовжує носити переважно формальний характер. Це обумовлено як географічною віддаленістю двох регіонів і другорядністю ПСА в ієрархії європейських дипломатичних і оборонних інтересах, так і не здатністю АСЕАН підтримувати повноцінний діалог з питань, що цікавлять Європейський Союз.

Що стосується Росії, то важливим етапом розвитку діалогового партнерства Росія-АСЕАН (встановленого в 1996 р.) стала перша зустріч лідерів країн 13 грудня 2005 р. у Куала-Лумпурі. У ході саміту були визначені вектори подальшої взаємодії Росії з «десяткою». Політична воля, спрямована на досягнення якісних змін у співпраці знайшла своє відображення у прийнятті низки важливих документів – Спільній декларації лідерів про розвиненому і всеосяжну партнерстві [108], Комплексної програми дій з розвитку співпраці Росія-АСЕАН на 2005-2015 рр. [109] і міжурядової Угоди про співробітництво в галузі економіки та розвитку (набрала з 11 серпня 2006 р.) [110].

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: