Уміст елементів у земній корі та масштаби їх використання в економіці

Економічне значення елементів неоднакове. Загальною харак­теристикою елементів, яка відображає їхнє значення для еконо­міки, є об’єм їхнього видобутку. Виходячи із цього показника, усі елементи умовно поділяють на чотири групи за видобутком (t/рік).

І група – елементи великотоннажного виробництва – (понад 1 Mt) [1 млн т.]. Близько двох десятків таких хімічних елементів щорічно видобувається й реалізується у світовій економіці.

ІІ група – елементи середньотоннажного виробництва, «сто­тисячники» (від 1 kt до 1 Mt).

ІІІ група – елементи-«тисячники» (до 1 kt).

IV група – елементи, які видобувають у відносно невеликій кількості (kg…t), але вони особливо цінні для галузей новітніх технологій, медицини й наукових дослідів.

Узагальнені (орієнтовні) дані щодо економічних характерис­тик деяких металів наведено на рис. 4.1.

Природа, що нас оточує, здається, є невичерпною коморою, з якої промисловість бере сировину. У міру розвитку науки й техніки дедалі більше нових корисних копалин використо­вується для добування продуктів виробництва, з’являються нові види сировини, розширюється сировинна база промисловості.

Рис. 4.1. Узагальнені дані економічних характеристик деяких найважливіших металів сучасної промисловості

У зв’язку з бурхливим розвитком промисловості у XX ст. різко збільшився обсяг добування й переробки корисних копа­лин. За останні 40 років багато корисних копалин видобуто більше, ніж за всю історію людства. Тепер у світі щорічно вилучається й переробляється 100 млрд т гірських порід. А в хімічному виробництві як сировину використовують не лише гірські породи. Це призводить до того, що багато сировинних джерел швидко виснажуються, унаслідок чого й виникає си­ровинна проблема. Уже тепер багато країн відчувають гостру нестачу окремих видів сировинних ресурсів. В Україні, напри­клад, не вистачає такої мінеральної сировини, як нафта й природний газ.

Невідповідність між запасами й споживанням деяких видів сировини висуває проблему її бережливого й раціонального використання. У зв’язку із цим людство ставить перед собою такі найголовніші завдання:

1) розвідування й застосування дешевої сировини, нових видів альтернативних сировинних матеріалів;

2) комплексне використання сировини;

3) розробка нових ефективних методів рециркуляції, тобто багаторазового використання різних видів сировини, наприклад металів;

4) використання відходів як сировини.

Останнім часом людство намагається застосовувати місцеву сировину. Це вигідно, оскільки не вимагає витрат на далекі перевезення.

Історія розвитку промисловості знає чимало прикладів, коли та чи інша речовина з пустої породи або відходів виробництва перетворювалася на цінну сировину. Наприклад, хлорид калію КСl наприкінці минулого сторіччя був пустою породою під час добування кухонної солі із сильвініту (мінерал КСl ∙ NaCl). Tenep сильвініт переробляють із метою вилучення з нього хлориду калію КСl для виробництва цінних мінеральних добрив, а хлорид натрію NaCl перетворився на відходи.

Багато рідкісних металів раніше не мали застосування через їхню промислову недоступність, але потреби в цих металах атомної енергетики, мікроелектроніки, радіотехніки, космічної техніки, які сьогодні визначають науково-технічний прогрес, зробили можливим промислове добування розсіяних елементів.

Комплексне використання сировини спрямовується на за­стосування всіх її головних частин для добування корисних продуктів або матеріалів. Це означає, що з одного виду сиро­вини можна добути велику кількість різних продуктів. Напри­клад, нині деревина використовується не лише як джерело виготовлення меблів, а і як джерело величезних матеріальних цінностей (рис. 4.2).

Рис. 4.2. Використання деревини й продуктів її переробки

Людство відповідає за раціональне використання сировини, її комплексну переробку, ліквідацію відходів, багато з яких завдають непоправної шкоди довкіллю та здоров’ю людини. Отже, розробка нових способів комплексного використання сировини має величезне значення.

Хімія має велике значення і в розробці способів переведення речовин, що прореагували, у початковий стан для їх повторного використання (рециркуляція, регенерація сировини).

Наприклад, уже зараз досить широко використовуються мета­ли у вигляді вторинної сировини (так званого скрапу). Майже половина світового виробництва сталі базується на скрапі.

Невичерпним джерелом сировини є промислові й побутові відходи. Вони отруюють водойми, заражують ґрунти й повітря, захаращують території. Завдання людства полягає в знешко­дженні відходів. Для цього будують спеціальні очисні споруди.

В Україні встановлено норми допустимого вмісту речовин у газоподібних промислових викидах і стічних водах. Але головне завдання промисловості полягає в створенні безвідхідних ви­робництв, де відходи використовуються для добування необ­хідних продуктів. Реалізація такого завдання тісно поєднана з комплексним використанням сировини й комбінуванням ви­робництв, коли відходи одного заводу стають сировиною для іншого, і тоді завод переростає в комбінат.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: