Система оцінки ризиків

Під ризиками господарської діяльності організації в рамках СВК розуміється, як правило, можливість втрати нею ліквідності й (або) поява фінансових втрат (збитків), пов'язаних із внутрішніми й зовнішніми факторами, що впливають на діяльність підприємства.

Оцінка ризиків здійснюється за допомогою різних методик, а також здійсненням перевірок ефективності роботи бухгалтерії, наявності контрольного середовища й системи засобів внутрішнього контролю.

3. Система внутрішнього контролю на різних стадіях (рівнях) управління підприємством.

СВК є невід'ємною частиною управління підприємства на всіх його етапах, невід'ємною частиною кожного з яких є внутрішній аудит і контроль. Ці етапи можна класифікувати в такий спосіб:

1) планування - це збір, обробка інформації й розробка управлінського рішення;

2) організація й регулювання наслідків реалізації управлінського рішення;

3) облік наслідків реалізації управлінського рішення - збір, вимір, реєстрація й обробка відповідної інформації;

4) аналіз облікової й контрольної інформації для використання при прийнятті наступних управлінських рішень.

Внутрішній аудит і контроль забезпечує інформаційну прозорість вищенаведених процесів через реалізацію наступних функцій.

На стадії планування:

1) оцінка раціональності можливих варіантів управлінських рішень;

2) відповідність управлінських рішень прийнятим установкам і наміченим орієнтирам, а також основної мети роботи підприємства.

Якщо в стадію планування не включити елемент контролю, то допущені помилки виявляться в найкращому разі на стадії організації й регулювання, що приведе до матеріальних і фінансових втрат. Наприклад, підприємство "А" уклало договір з підприємством "Б" про поетапне надання послуг. Після виконання першого етапу оплата не надійшла через несприятливе фінансове становище підприємства "Б", що свідчить про допущені помилки при плануванні роботи підприємства "А", зокрема, через відсутність на стадії попереднього планування контролю платоспроможності підприємства "Б".

На стадії організації й регулювання реалізації управлінських рішень СВК здійснює внутрішній контроль правильності ходу їх реалізації для досягнення необхідних результатів.

На стадії обліку СВК проводить внутрішній контроль над:

1) наявністю й рухом майна;

2) раціональним використанням виробничих ресурсів відповідно до затверджених норм і нормативів, а також кошторисів;

3) станом виданих і отриманих зобов'язань;

4) доцільністю й законністю проведених фінансово-господарських операцій підприємства та ін.

На стадії проведення аналізу СВК здійснюється оцінка інформації про результати реалізації прийнятих управлінських рішень, робляться відповідні висновки й пропозиції по їх оптимізації.

4. Сутність принципів, дотримання яких необхідно для ефективного функціонування СВК

Основні принципи, що пред’являються до СВК, виходять із визначення внутрішнього контролю в підприємствах. Економічна наука трактує його як спостереження, обстеження й (або) перевірку відповідності процесу функціонування об'єкта контролю законам, стандартам, планам, наказам і іншим прийнятим управлінським рішенням.

Основні принципи

1. Принцип відповідальності полягає в тому, що кожний суб'єкт контролю, тобто внутрішній аудитор або контролер, за неналежне виконання контрольних функцій, передбачених посадовими обов'язками, повинен нести економічну, адміністративну й дисциплінарну відповідальність. У противному випадку цей суб'єкт не буде належною мірою здійснювати контроль.

2. Принцип збалансованості означає, що суб'єктові не можна доручати виконання контрольних функцій, не забезпечених відповідними організаційними (наказ, розпорядження) і технічними (програмами, рахунковими й мірними пристроями й т.д.) засобами для їх виконання.

3. Принцип своєчасного повідомлення про виявлені відхилення говорить, що інформація про них повинна бути доведена до осіб, які безпосередньо приймають рішення по даним відхиленням, у відповідному обсязі й у потрібний час.

4. Принцип інтеграції полягає в тому, що всі елементи управління підприємством (планування, нормування, облік) взаємопов’язані між собою. СВК, є частиною системи управління й повинна методами контролю виконувати функції кореляції їх діяльності.

5. Принцип відповідності контролюючої та контрольованої систем говорить, що ступінь складності СВК підприємства повинна відповідати ступеню складності його бізнесу. Ланки СВК повинні мати можливість гнучко настроюватися на зміни, як у самому підприємстві, так і у відповідних об'єктах внутрішнього контролю.

6. Принцип сталості визначає, що ефективне постійне функціонування СВК дозволить вчасно попередити керівництво підприємства і його структурних підрозділів про можливу появу істотних відхилень від планових завдань і норм, а також вчасно їх виявити шляхом перевірок.

7. Принцип комплексності визначає, що весь комплекс об'єктів контролю в організації повинен бути їм охоплений, тобто недоцільно концентрувати його увага тільки на вузькому колі важливих об'єктів нехай і важливих з погляду ризиків.

8. Принцип погодженості пропускних здатностей сполучених ланок СВК визначає, що при організації її роботи не слід допускати появи "вузьких місць", що заважають виконувати контрольні функції в повному обсязі.

9. Принцип розподілу обов'язків говорить, що виконувані функції розподіляються між працівниками апарата управління таким чином, щоб виконувалися вимоги до формування контрольного середовища.

10. Принцип дозволу й схвалення полягає в тому, що в підприємстві повинне забезпечуватися документальний дозвіл всіх фінансово-господарських операцій керівниками різних рівнів у рамках їх документально підтверджених повноважень. Без наявності формально встановлених процедур санкціонування неможливо вважати СВК підприємства досить ефективною.

5. Сутність вимог, дотримання яких необхідно для ефективного функціонування СВК

1. Вимога підконтрольності кожного суб'єкта контролю, що працює в підприємстві. Виконання одним суб'єктом контрольних функцій повинне бути в обов'язковому порядку підконтрольно на предмет якості іншому суб'єктові внутрішнього контролю. Наприклад, у належному виконанні контрольних функцій такими суб'єктами контролю, як Голова Правління, Президент, віце-президенти, Виконавчий директор, Головний аудитор, Голова ревізійної комісії, зацікавлені в першу чергу власники підприємства. З метою дотримання принципу незалежності їх діяльність може перевірятися, наприклад, за допомогою зовнішніх незалежних аудиторів або незалежних експертів різного профілю.

2. Вимога обмеження інтересів.

Необхідно за допомогою нормативних документів створювати спеціальні умови, при яких будь-які негативні відхилення ставлять конкретного працівника або структурний підрозділ підприємства в економічно невигідне положення. Це стимулює їх до усунення цих відхилень та причин, що їх викликали.

3. Недопущення зосередження прав контролю на всіх його об'єктах в руках однієї особи, тобто у СВК можуть діяти різні суб'єкти контролю, діяльність яких координується, наприклад, Комітетом з аудиту при Раді директорів. Недотримання цієї вимоги створює умови для необ'єктивного відображення у звітних матеріалах результатів перевірок.

4. Вимога зацікавленості керівництва підприємства.

Ефективне функціонування СВК неможливо без належної зацікавленості й участі в її роботі вищого керівництва підприємства.

5. Вимога компетентності, сумлінності й чесності аудиторів і контролерів підприємства.

Якщо співробітники підприємства, у службові функції яких входить здійснення контролю, не мають вищевказані характеристики, то навіть ідеально організована СВК не зможе працювати ефективно.

6. Вимога придатності методик і програм, застосовуваних у роботі СВК.

Методики й програми повинні бути доцільні й раціональні. У результаті їх застосування не повинна знижуватися ефективність роботи об'єктів, що контролюються.

7. Вимога безперервності розвитку й удосконалення.

8. Вимога розміщення пріоритетів відповідно до ризиків.

Тотальний контроль над поточними малозначимими операціями не раціональний. Він тільки відволікає сили фахівців підприємства від рішення проблем, що серйозно впливають на його фінансове становище.

9. Виключення зайвих контрольних процедур при проведенні перевірок з урахуванням рівня істотності, оскільки контроль повинен бути раціональний і не викликати зайвих витрат праці й коштів.

10. Вимога одиничної відповідальності.

Неприпустиме закріплення однієї й тієї ж контрольної функції за декількома суб'єктами контролю, тому що це неминуче приведе до безвідповідальності, витрати зайвих сил і коштів.

11. Вимога функціонального потенційного заміщення.

Тимчасове вибуття окремих суб'єктів контролю (наприклад, у відпустку) не повинне переривати контрольні процедури або ускладнювати їх виконання. Для зниження впливу цього фактора необхідно домогтися, щоб кожний суб'єкт контролю вмів виконувати належною мірою контрольну роботу вищестоящого, нижчестоящого й одного - двох працівників свого рівня.

12. Вимога регламентації.

Ефективність функціонування СВК прямо залежить від наявності, якості й рівня твердження регламентів (правил, стандартів), якими вона керується, а також від їх точного виконання суб'єктами контролю.

13. Вимога взаємодії й координації.

СВК повинна функціонувати на основі чіткої взаємодії всіх підрозділів і служб підприємства. Такої взаємодії можна досягти шляхом розробки комплексу нормативних документів, що регламентують контрольну діяльність структурних підрозділів і керівників підприємства, а також системно - орієнтованого планування проведених перевірок.

6. Форми й основні характеристики СВК

В якості основних форм організації СВК у комерційних підприємствах можна виділити:

· службу внутрішнього аудита (далі по тексту - СВА);

· структурно-функціональну форму контролю;

· контрольно-ревізійну службу;

· аутсорсинг і косорсинг.

Створення власної СВА має наступні переваги:

1) співробітники СВА добре знайомі із внутрішньою культурою й особливостями підприємства;

2) навички й досвід внутрішніх аудиторів залишаються усередині підприємства;

3) керівництво підприємства може використати внутрішній аудит як площадку для професійного росту й кар'єрного розвитку майбутніх управлінських кадрів.

СВА, як показала практика, організується, в основному, підприємствами великого й середнього бізнесу, при наявності наступних умов:

· прагнення вищого керівництва одержати достовірну інформацію й оцінку дій керівників всіх рівнів управління підприємства і його структурними підрозділами;

· ускладнена структура;

· наявність ряд філій і дочірніх компаній;

· розмаїтість видів діяльності й можливістю їх кооперування.

Ці підприємства розглядають СВА як структуру, що зможе надавати їх власникам і керівникам незалежні й об'єктивні гарантії й консультації, спрямовані на вдосконалення їх діяльності.

Діяльність СВА найбільш ефективна, якщо вона підпорядкована функціонально Комітету з аудиту Ради директорів підприємства або іншому органу, що представляє інтереси власника, а адміністративно - Генеральному директору.

Такий розподіл підпорядкованості СВА доцільний, оскільки зазначений комітет, як правило, переслідує у своїй діяльності наступні цілі:

1) збільшувати суспільну довіру до надійності й об'єктивності оприлюдненої фінансової (бухгалтерської) звітності;

2) підсилювати незалежну позицію зовнішніх аудиторів шляхом подання додаткового каналу комунікації;

3) сприяти кращій взаємодії зовнішніх і внутрішніх аудиторів і керівників підприємства всіх рівнів.

Наявність СВА підвищує інвестиційну привабливість підприємства.

Варто мати на увазі, що організація СВА приводить до виникнення додаткових загальнозаводських витрат, що розподіляють між видами виробленої продукції (робіт, послуг). Ці витрати можуть бути досить відчутними, оскільки у СВА повинен працювати висококваліфікований штатний персонал, що має у своєму розпорядженні відповідне технічне й програмне забезпечення.

Структурно-функціональна форма внутрішнього контролю не вимагає від підприємства серйозних додаткових витрат на її створення й функціонування. Ця форма передбачає розробку фахівцями підприємства, як правило, разом із зовнішніми аудиторами або консультантами комплексу нормативних документів, що регламентують порядок взаємодії його структурних одиниць і керівників в області проведення контрольних заходів, складання документації по їх результатах, а також підготовки рішень по усуненню виявлених недоліків і контроль над їх реалізацією. Вона може бути прийнятна для підприємства середнього й малого бізнесу.

Контрольно-ревізійна служба призначена, в основному, для перевірки схоронності товарно-матеріальних цінностей, виконання рішень і розпоряджень керівництва підприємства, а також розслідуванням шахрайств.

Ще один спосіб організації СВК - це аутсорсинг і ко-сорсинг. Під аутсорсингом розуміється повна передача функцій внутрішнього аудиту в рамках підприємства спеціалізованій компанії або зовнішньому консультантові.

Ко-сорсинг полягає в тому, щоб створити СВА в рамках підприємства, але в деяких випадках залучати експертів спеціалізованої компанії або зовнішнього консультанта.

Потенційні переваги використання аутсорсинга й ко-сорсинга полягають у наступному:

1) можливість використати послуги експертів у різних областях;

2) доступ до висококваліфікованих аудиторських кадрів;

3) гнучкість у питаннях залучення аудиторських ресурсів;

4) доступ до передових технологій і методик проведення внутрішнього аудита.

Основним недоліком аутсорсинга й ко-сорсинга є те, що сторонній стосовно підприємства людині дуже важко відчути його зсередини. Фахівці підприємства завжди будуть ставитися до них як до чужинців.

Варто підкреслити, що для здійснення Радою директорів і Вищим виконавчим керівництвом підприємства обґрунтованого вибору конкретної форми внутрішнього контролю велике значення має порівняльний аналіз характеристик СВА, СВК, і контрольно - ревізійною службою (далі за текстом КРС) за метою їх діяльності, основними замовниками і специфікою роботи, якому можна здійснювати на основі даних, представлених у нижченаведеній таблиці:

При ухваленні рішення про форму СВК на підприємстві варто також враховувати наявність і повноту її систем внутрішнього контролю й управління ризиками. Якщо вони не побудовані, то поле діяльності СВА, значно звужується, тому що випадає функція оцінки ефективності цих систем. У цьому випадку доцільно застосовувати інші менш витратні форми СВК.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: