Тема 13. Методичні прийоми внутрішнього контролю

План

1. Характеристика форм контролю у внутрішньому аудиті.

2. Методи контролю у внутрішньому аудиті.

3. Характеристика аналітичних процедур внутрішнього аудиту.

4. Застосування аналітичних процедур на різних стадіях проведення внутрішнього аудиту.

Література:

Основна [2, 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13-19]

Додаткова [20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29-31, 32, 33]

ВКАЗІВКИ ДО ЛЕКЦІЇ

1. Характеристика форм контролю у внутрішньому аудиті

Застосовувані аудиторами методи й прийоми контролю повинні забезпечувати комплексне й системне вивчення показників фінансово-господарської діяльності підприємства і його структурних підрозділів. Залежно від часу проведення контролю розрізняють форми контролю:

Попередній контроль здійснюється до початку здійснення господарських операцій, що піддаються контролю, і спрямований на попередження незаконності й недоцільності проведення господарських операцій. Ця форма має попереджуючий характер. Він проводиться на перших трьох стадіях процесу управління, тобто постановки проблеми, визначення мети й планування заходів щодо її досягнення. Головна мета попереднього контролю - припиняти незаконне й нераціональне використання коштів, будь-які зазіхання на власність для здійснення фінансових або господарських операцій. Особливо ця форма контролю потрібна при оцінці використання матеріальних і фінансових ресурсів, при укладанні договорів різного характеру з юридичними й фізичними особами, при розробці схем і проектів оптимізації виробництва, маркетингу, оподатковуваної бази підприємства.

Поточний контроль є невід'ємним компонентом оперативного керування. Він проводиться безпосередньо в процесі здійснення господарських операцій і спрямований на оперативне виявлення й усунення недоліків, поширення позитивного досвіду. Головна особливість поточного контролю полягає в оперативному виявленні відхилень від норм законодавства й нормативів шляхом оперативного зіставлення з ними факту в момент здійснення фінансово-господарських операцій. Перевага цієї форми контролю полягає в можливості виявлення й усунення помилок у бухгалтерських проводках, у розрахунках при нарахуванні податків, при порушеннях законодавчих і нормативних актів і т.д.

Наступний контроль – це контроль за певний минулий період. Він здійснюється після здійснення господарських операцій і спрямований, в основному, на встановлення достовірності звітних даних, а також на виявлення недоліків або позитивного досвіду. Наступний контроль забезпечує об'єктивну оцінку діяльності підприємства. Основне призначення наступного контролю - виявлення порушень законодавства в минулому періоді, встановлення правильності ведення бухгалтерського обліку й формування фінансової (бухгалтерської) звітності, схоронності майна, господарській доцільності й законності проведених операцій, виконання приписань органів управління.

Наступний контроль відрізняється поглибленим і комплексним вивченням всіх сторін діяльності об'єкта перевірки, і дозволяє виявляти недоліки попереднього й поточного контролю.

Залежно від джерел контрольних даних виділяють форми документального й фактичного контролю.

Документальний контроль - це контроль за правильністю ведення обліку, складання форм звітності. Він проводиться за документальним даними, джерелами яких є первинні й зведені бухгалтерські документи, регістри синтетичного й аналітичного обліку, плани й звіти підприємства, господарські договори, установчі документи й інші джерела інформації. Специфіка цього виду контролю полягає в тому, що джерела можуть бути як достовірними, так і недостовірними, як повними, так і неповними. Все це відображається на виборі аудитором технічних прийомів перевірки документації.

Фактичний контроль являє собою вивчення фактичного стану об'єктів, що перевіряють, на основі огляду їх в натурі (обмірювання, зважування, перерахування, лабораторний аналіз й ін.). Методичні прийоми фактичного контролю служать для встановлення реального стану контрольованих об'єктів, обсягу і якості виконуваних робіт, дійсного здійснення господарських операцій, відображених у документах. Ця робота здійснюється шляхом огляду об'єктів, що перевіряють, у натурі, інакше кажучи, шляхом проведення інвентаризації основних засобів і нематеріальних активів, коштів, цінних паперів, матеріально-технічних цінностей, а також достовірності й об'єктивності дебіторської й кредиторської заборгованості.

Всі вищенаведені види контролю реалізуються аудиторами за допомогою перевірок, під якими розуміються окремі контрольні процедури або їх сукупність по дослідженню стану об'єкту контролю на певній ділянці діяльності, що виражають у зіставленні фактичних результатів контролю з даними, відображеними в облікових документах (податкових, звітних, балансових, видаткових) і регістрах.

2. Методи контролю у внутрішньому аудиті

Читання документів являє собою вивчення тих або інших документів, що характеризують відповідні об'єкти контролю. В це поняття входять визначення дійсності й правильності оформлення документів, достовірності й законності відображених в них господарських операцій. Аудитор повинен переконатися в реальності певного документа. Для цього використаються два прийоми. Перший полягає в тому, що вибираються певні записи в бухгалтерському обліку й простежуються відображення операцій в обліку аж до того первинного документа, що повинен підтверджувати реальність і доцільність виконання цієї операції. Другий прийом припускає процедуру, у ході якої перевіряються деякі первинні документи, відображення їх даних у регістрах синтетичного й аналітичного обліку, перебуває заключна кореспонденція рахунків і переконуються в тому, що відповідні господарські операції відображені в обліку.

Рахункова перевірка являє собою перевірку правильності цифрового матеріалу в документах і регістрах обліку. Ця перевірка полягає в оцінці арифметичної точності даних, відображених в документах і облікових записах, і у виконанні контролерами незалежних підрахунків. Перерахування, як правило, здійснюється вибірково.

Зіставлення (звіряння) документів означає звірення відомостей про конкретний об'єкт контролю, що міститься в різних документах. Цей метод використовується при звірянні документів, складених об'єктом перевірки, з документами третіх осіб для встановлення достовірності господарських операцій, виявлення помилок або порушень.

Інвентаризація - прийом, що дозволяє одержати точну інформацію про наявність майна в об'єкта перевірки й орієнтовну інформацію про стан цього майна. При інвентаризації дані про наявність господарських засобів фіксуються в інвентаризаційних описах і, у випадку розбіжності фактичних і облікових даних, у порівнювальних відомостях. Дані інвентаризації порівнюються з даними бухгалтерського обліку й звітності з метою встановлення недостач або надлишків коштів. Інвентаризація майна й зобов'язань є найважливішим елементом роботи підприємства, від якості якої багато в чому залежить достовірність фінансової (бухгалтерської) звітності.

Основна мета контролю - оцінити дотримання підприємством правил і строків проведення інвентаризації, які регламентовані Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно - матеріальних цінностей, коштів, документів і розрахунків, затв. Наказом МФУ від 11.08.1994 р. № 69. Відхилення від вимог цієї інструкції робить акт інвентаризації необґрунтованим і, по - суті, недійсним, у зв'язку із чим, аудитор повинен докладно перевірити їх фактичне виконання.

До початку проведення інвентаризації доцільно зробити наступне:

1. З'ясувати, як часто й у якому обсязі проводилася інвентаризація майна й фінансових зобов'язань.

2. Перевірити правильність змін у бухгалтерській документації по інвентаризаціями, що проводилися раніше на підприємстві.

3. Ознайомитися з номенклатурою й обсягами товарно-матеріальних цінностей, виявити серед них найбільш дорогі товарно-матеріальні цінності, особливо подвійного використання.

4. Проаналізувати ефективність системи управлінського обліку руху й схоронності товарно-матеріальних цінностей, виявити її слабкі й сильні сторони.

Інвентаризація використається на додаток до документування, як спосіб разового первинного спостереження за об'єктами контролю.

Аналіз фінансової звітності – оцінка фінансових показників за допомогою вивчення ймовірних залежностей між ними.

Підготовка нормативного балансу – на підставі даних по залишкам на рахунках бухгалтерського обліку складається оборотно – сальдова відомість відповідно до якої, а також вимогами П(С)БО 2 "Баланс" заповнюється "пробний баланс". В подальшому проводиться зіставлення отриманих даних з даними, відображеними в балансі, складеному бухгалтерією підприємства.

3. Характеристика аналітичних процедур внутрішнього аудиту

Одним з найбільш ефективних методів, що застосовується внутрішніми аудиторами є проведення аналітичних процедур.

Аналітичні процедури - це методи одержання аудиторських доказів, що складаються у виявленні, аналізі й оцінці співвідношень між фінансово- економічними показниками діяльності економічного суб'єкта.

Аналітичні процедури являють собою аналіз і оцінку отриманої інформації, дослідження найважливіших показників роботи об'єкта перевірки в цілому. Ці процедури виконуються при вивченні й порівнянні взаємозалежності фінансової й нефінансової інформації. Вони дозволяють виявити незвичайні угоди й події, істотні зміни в діяльності підприємства, помилки, відхилення від норм і нормативів, порушення застосовуваної нормативної правової бази, фактори, що вказують на можливе банкрутство підприємства.

Застосування аналітичних процедур ґрунтується на допущенні про те, що взаємозв'язок між числовими показниками існує й продовжує існувати у зв’язку з тим, що відсутні докази протилежного. Наявність подібного взаємозв'язку забезпечує аудиторські докази щодо повноти, точності й достовірності даних, отриманих в обліку. Ступінь, в якій аудитор може покладатися на результати аналітичних процедур, залежить від оцінки аудитором ризику того, що аналітичні процедури, засновані на прогнозних даних, можуть вказувати на відсутність помилки, тоді як насправді, величина, що перевіряється істотно перекручена.

Цілями застосування аналітичних процедур у ході проведення аудита є:

- виявлення наявності або відсутності незвичайних або невірно відображених фактів і результатів господарської діяльності, що визначають області потенційного ризику й потребують особливої уваги аудитора й контролера;

- вивчення діяльності об'єкта перевірки;

- оцінка фінансового стану об'єкта перевірки й перспектив безперервності його діяльності;

- виявлення фактів перекручення бухгалтерської звітності;

- скорочення числа аудиторських процедур по суті;

- забезпечення тестування з метою одержання відповідей на виниклі запитання.

Аналітичні процедури виконуються в декілька етапів: визначення мети процедури; вибір виду процедури; виконання процедури; аналіз результатів виконання процедур.

Аналітичні процедури можуть бути здійснені різними способами: просте порівняння, комплексний аналіз із застосуванням складних статистичних методів.

Аналітичні процедури проводять у відношенні: консолідованої фінансової звітності, фінансової звітності дочірніх підприємств, підрозділів, звітності сегментів, окремих елементів фінансової інформації.

Вибір аудитором процедур, способів і рівня їх застосування є предметом професійного судження.

Аналітичні процедури містять у собі:

1. Розгляд фінансової й іншої інформації про об'єкт перевірки в порівнянні з:

- порівнянною інформацією за попередні періоди (зіставлення може проводитися за допомогою цифр, представлених у формах бухгалтерської звітності або окремих коефіцієнтів);

- очікуваними результатами діяльності об'єкта перевірки, наприклад, кошторисами або прогнозами;

- інформацією про підприємства, що ведуть аналогічну діяльність.

Через виробничу особливість, відмінність в типі клієнтів, географічного розташування компанії всередині однієї й тієї ж галузі користь в таких порівняннях самих по собі в якості аудиторських доказів за конкретними цілями аудиту обмежена. Малоймовірно, щоб, порівнюючи з іншими компаніями в тій же галузі, або з даними по галузі в цілому давали докази, які були б досить вагомі, щоб дозволити скоротити масштаби детального тестування.

2. Розгляд взаємозв'язків між елементами інформації, а також між фінансовою інформацією й іншою інформацією.

При використанні даного методу аудитору необхідно переконатися в точності небухгалтерської інформації. До "небухгалтерських даних" можна віднести: статистичну звітність; щоквартальні звіти емітенту цінних паперів; відомчу звітність; внутрішню оперативну (фінансову, управлінську) звітність компанії.

Як приклади взаємозв'язку між даними бухгалтерського обліку й відповідної інформації можна привести взаємозв'язок між витратами на оплату праці й чисельністю працівників, між розміром виручки й загальною площею торговельних приміщень.

4. Застосування аналітичних процедур на різних стадіях проведення внутрішнього аудиту

Стадія 1. Планування аудита.

1. Аналітичні процедури рекомендується застосовувати з метою розуміння діяльності об'єкту перевірки й виявлення областей можливого ризику. Використання аналітичних процедур може вказати на особливості його діяльності, раніше невідомі внутрішньому аудиторові або контролерові, і допомогти йому при визначенні характеру, тимчасових рамок і обсягу інших аудиторських процедур.

Зіставлення показників фінансово-господарської діяльності за звітний рік, що перевіряє, з показниками попередніх періодів дозволить виявити основні тенденції й специфічні події, що відбулися. Необхідно так само зіставити й змінити основні показники діяльності протягом звітного періоду (по кварталах і місяцям).

Аудиторові необхідно приділяти увагу не тільки різкому погіршенню результатів діяльності об'єкта перевірки, але і їх різкому поліпшенню, а також різкій зміні величини окремих показників, наприклад, амортизаційних відрахувань, статей витрат і доходів і ін.

2. На стадії планування внутрішнього аудита застосовують:

1) аналіз змін із плином часу показників звітності й відносних коефіцієнтів, пов'язаних з нею.

Прикладом аналітичних процедур на стадії планування є вивчення динаміки оборотів за рахунками бухгалтерського обліку з метою виявлення критичних періодів, що вимагають більше пильної уваги при перевірці.

2) перехресна перевірка кореспондуючих показників звітності.

Метою такої процедури є перевірка коректності подання інформації у звітності, а також виявлення проблемних ділянок обліку, нетипових операцій, критичних періодів.

3) вивчення взаємозв'язку між даними звітності й небухгалтерської інформації.

Стадія 2. Проведення аудиторських процедур і збір аудиторських доказів

Метою використання процедур перевірки по суті є зниження ризику невиявлення.

Якщо аналітичні процедури виконуються як аудиторські процедури по суті, то необхідно враховувати наступні фактори:

1) цілі виконання аналітичних процедур, і ступінь, в якій внутрішній аудитор або контролер вважає за можливе покладатися на їх результати;

2) достовірність наявної інформації (наприклад, аудитору рекомендується перевірити, чи достатньою старанністю підготовлені працівниками об’єкту, що перевіряється кошторисні й прогнозні дані);

3) доречність наявної інформації (наприклад, доцільно зрозуміти, чи були кошториси складені на основі очікуваних результатів або ж при їх підготовці співробітники об'єкта перевірки виходили з поставлених його керівництвом цілей);

4) джерело наявної інформації (наприклад, джерела, не залежні від об’єкта, що перевіряється, звичайно більш надійні й дають більш об'єктивну інформацію, чим внутрішні джерела);

5) знання, отримані під час попередніх перевірок, а також розуміння типових проблем об'єкту перевірки, які служили причиною для зауважень.

Якщо в результаті аналітичних процедур аудитор не виявив незвичайних відхилень від очікуваних результатів, логічно припустити, що в даному сегменті немає істотних перекручень і можна скоротити обсяг тестуємої вибірки.

Стадія 3. Висновки аудитора.

На етапі завершення аудиту аналітичні процедури відіграють роль остаточної перевірки наявності у звітності істотних перекручень. Аудитор повинен бути готів до того, що за результатами застосування аналітичних процедур на завершальній стадії аудиту можуть бути виявлені питання, що вимагають проведення додаткових аудиторських процедур.

Якщо аналітичні процедури виявили відхилення від очікуваних закономірностей або взаємозв'язку, що суперечить іншій інформації або відрізняється від передбачуваних величин, необхідно досліджувати такі розбіжності й одержати по них пояснення керівництва об'єкта перевірки й відповідних аудиторських доказів.

Аудиторські докази внутрішній аудитор одержує за допомогою наступних процедур контролю: інспектування, спостереження, запит, підтвердження, перерахування (перевірка арифметичних розрахунків особи, що перевіряється) і аналітичні процедури.

Інспектування являє собою перевірку записів, документів або матеріальних активів. У ході інспектування записів і документів аудитор і контролер одержують докази різного ступеня надійності документів, що перевіряють.

Спостереження являє собою відстеження процесу або процедури, виконуваної іншими особами (наприклад, спостереження за перерахуванням матеріальних запасів, що здійснюється співробітниками об'єкту перевірки).

Запит являє собою пошук інформації в обізнаних осіб у межах або за межами об'єкта перевірки. Запит за формою може бути як офіційним письмовим запитом, адресованим третім особам, так і неформальним усним питанням.

Підтвердження являє собою відповідь на запит про інформацію, що міститься в облікових записах.

Перерахування являє собою перевірку точності арифметичних розрахунків у первинних документах і облікових записах або виконання контролером самостійних розрахунків.

Вивчення незвичайних відхилень і взаємозв'язків, як правило, починається із запитів, представлених керівництву об'єкта перевірки.

Після одержання відповідей на запити аудитор:

1) вживає спробу підтвердити отримані відповіді, наприклад, шляхом порівняння їх з інформацією, якою він володіє, і іншими доказами, отриманими в ході аудиту;

2) розглядає питання про необхідність застосування інших аудиторських процедур, основаних на результатах запитів, у випадку якщо керівництво об’єкту, що перевіряється виявилося не в змозі дати розумні пояснення або якщо пояснення не будуть визнані аудитором переконливими.

Аналітичні процедури в процесі проведення перевірки можуть містити в собі:

1. порівняння поточної інформації з подібною інформацією в попередні періоди;

2. порівняння поточної інформації з кошторисами витрат і прогнозами;

3. вивчення взаємозв'язку фінансової й нефінансової інформації (порівняння витрат на оплату праці із середньою кількістю службовців);

4. вивчення взаємозв'язку елементів інформації (коливання витрат на виплату відсотків рівняються із залишками непогашеної заборгованості);

5. порівняння інформації з аналогічною інформацією інших підрозділів підприємства;

6. порівняння інформації з аналогічною інформацією по галузі, в якій працює підприємство.

Аналітичні процедури дозволяють підготувати наступні матеріали для керівництва підприємства або його структурних підрозділів:

1) всеосяжний аналітичний огляд;

2) узагальнюючі фінансові коефіцієнти;

3) моделі можливого банкрутства;

4) показники фінансового стану;

5) інформація про окремі об'єкти обліку або сукупності фінансових даних.

Варто підкреслити, що застосування аналітичних процедур дозволяє підвищити якість і результативність перевірок, скоротити витрати на їх проведення.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: