6 страница. 3. Групи факторів, які протидіють процесу еконо­мічного зростання.

3. Групи факторів, які протидіють процесу еконо­мічного зростання.

4. Інституційний чинник впливу на економічне зростання

4. Тести для самоперевірки знань

Тест 1. Сталість розвитку національної економіки залежить від:

а) ресурсного потенціалу;

б) новітньої техніки, технології інформації і знання;

в)традиційні фактори;

г)зовнішньо економічні фактори;

д)рівня розвитку соціально економічної системи

ж) правильна відповідь а) і б)

е) всі відповіді правильні

Тест 2. Основні елементи моделі національної економіки

а) виробництво, розподіл, обмін і споживання;

б) мікроекономіка, мезоекономіка (галузева економіка), макроекономіка;

в) державне і ринкове регулювання;

г) продуктивні сили, господарський механізм, соціально економічні відносини, техніко-економічні відносини;

д) правильні а), б),в)

ж) всі відповіді правильні

Тест 3. «Економіка узгоджень» це:

а) державне та корпоративне управління на макрорівні;

б) ринкові методи регулювання на мікро рівні;

в) результат раціонального поєднання ринкового саморегулювання, державного втручання та корпоративного впливу;

г) переважання приватної власності, низький рівнень розвитку, залежний характер соціально-економічного розвитку, переважання сировинної складової і обмеженийтехнологічний процес;

д) така форма організації суспільного господарства що враховує власні специфічні особливості кожної економіки на певному етапі;

ж)сукупність всіх галузей господарських комплексів, регіонів країни та історично-сформована в межах певної території система суспільного відтворення.

Тест 4. Національне багатство це:

а) реальні активи економіки;

б) національний капітал;

в) сукупна вартість не фінансових і фінансових активів;

г) основний капітал та інші фін. та не фін. активи, природні ресурси, людські ресурси;

д) всі відповіді правильні.

Тест 5. Економічний потенціал об'єднує такі елементи:

а) організацію виробництва, інноваційний потенціал, основний капітал та інші фінансові та не фінансові активи, природні ресурси, людські ресурси;

б) сукупність галузей, господарських комплексів, регіонів країни;

в) національне багатство; г) валовий внутрішній продукт;

д) національний доход; ж) всі відповіді правильні.

Тест 6. Підприємства виявляють такі види економічної активності:

а) створюють пропозицію факторів виробництва на ринку ресурсів;

б) формують споживчий попит;

в) формують попит на фактори виробництва на ринку ресурсів;

г) сплачують особисті податки до державного бюджету.

Тест 7. Скорочення державних закупівель призводить до:

а) нагромадження товарно-матеріальних запасів у виробників;

б) скорочення товарно-матеріальних запасів у виробників;

в) зростання сукупного попиту;

г) підвищення рівня зайнятості.

Тест 8. Якісні показники соціально-економічного розвитку характеризують:

а) темпи і пропорції розширеного відтворення;

б) ефективність економічного розвитку;

в) кількісні результати функціонування економіки;

г) обсяги виробництва;

д) усі відповіді правильні.

Тест 9. По відношенню до економічного розвитку економічне зростання є:

а) визначальним фактором;

б) складовою;

в)показником кількісних змін в економіці;

г)показником якісних змін векономіці;

д)другорядним фактором.

Тест 10. До чинників економічного зростання не належить:

а) збільшення чисельності робочої сили;

б) науково-технічний прогрес;

в) соціально-економічна політика держави;

г) зовнішні запозичення;

д) зростання внутрішнього боргу країни.

Тест 11. До факторів пропозиції економічного зростання належить:

а) обсяг внутрішніх інвестицій; б) сукупні витрати;

в) кількість і якість трудових ресурсів; г) пропозиція на грошовому рин­ку;

д) науково-технічний прогрес.

Тест 12. На економічне зростання негативно впливають:

а) зниження продуктивності праці; б) покращення освіти;

в) несприятливі погодні умови;

г) технічний прогрес;

д)скорочення населення.

Тест 13. До сприятливих чинників економічного зростання належать:

а) простої;

б) стабільність політичної системи;

в) значні капіталовкладення в навколишнє середовище;

г) збільшення чисельності населення;

д) зростання ресурсомісткості виробництва.

Тема 6. Функціонування інфраструктури національного ринку.

Мета теми —ознайомити студентів із відтворювальною, галузевою регіональною структурою економіки; із структурою ВВП на стадіях виробництва, кінцевого використання та за доходами.

Література

1. Аналітична економія: макроекономіка і мікроекономіка: Навч. по-сіб. У 2-х кн. Кн. 1: Вступ до аналітичної економії. Макроекономіка / [С.М. Панчишин, П.І. Островерх, В.Б. Буняк та ін.]; За ред. С. Панчи-шина і П. Островерха. - 2006. - 723 с.

2. БазилевичВ.Д. Макроекономіка: Підручник. /В.Д. Базилевич, К.С. Ба-зилевич, Л.О. Баластрик; За ред. В.Д. Базилевича. - 3-є вид. - К.: Знання, 2006. - 622 с.

3. Базілінська О.Я. Макроекономіка: Навч. посібн. - К.: Центр навчаль­ної літератури, 2005. - 442 с.

4. Вопросьі зкономического развития Украиньї: [Сборник] / Одес. гос. зкол. ун-т; Науч. ред. Ковалев В.Г. - Одесса, 2004.

5. Горбач Н. Національна економіка: Мета та результати. / Горбач Н., Ле­туча О., Тарасевич В.; Укр. Акад. держ. упр. при президентові України. Дніпропетр. філ. - К., 1996. -31с.

б. Дробноход Н. Устойчивое зкологически безопасное развитие: украин-ский контекст // Зеркало недели. - 2001. - № 21 (345). - С. 15.

7. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку/ За ред. В.М. Гейця. - К.: Фенікс, 2003.

8. Єрохін С.А. Структурна трансформація національної економіки: Тео-рет.-методол. аспект. - К.: Світ Знань, 2002. - 526 с.

9. Задоя А.А. Макрозкономика: Учебник. / А.А. Задоя, Ю.Е. Петруня. -К.: Знання, 2006. - 368 с.

10. Інноваційна складова економічною розвитку / Відп. ред Л.К. Безчаст-ний.-К.:ІЕНАПУ,2000.

11. Інноваційний фактор сталого економічного зростання: 36. наук. пр. / Ін-т економіки НАН України; Редкол.: Безчасний Л.К. (відп. ред.) та ін.-К., 2002.-127 с.

12.Інноваційні фактори економічного зростання: Наук. доп. / [Бажал Ю.М., Александрова В.П., Данько М.С. та ін.; Відп. ред. Ю.М.Бажал]; НАН України. Ін-т екон. прогнозування. - К., 1999. -51с.

ІЗ.Кривцов О.С. Макроекономіка у запитаннях та відповідях: Навч. по­сібн. / О.С. Кривцов, В.М. Бережний, В.М. Онегіна; Харк. нац. авто-моб.-дор. ун-т. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 199 с.

Н.Круш П.В., Тульчинська С.О. Основи макроекономіки: Матеріали для вивчення курсу та підготовки до практичних занять. - К.: Політехніка, 2004. - С. 57-62.

15.Крючкова І.В. Структурні чинники розвитку економіки України / Відп. ред. Б.Є. Кваснюк; НАН України. Ін-т екон. прогнозування. - К.: На­ук, думка, 2004. - 316 с.

Іб.Кулинич Р.О. Статистична оцінка чинників соціально-економічного розвитку - К.: Знання, 2007. - 276 с

П.Кучерук С.А. Макрозкономика: Учеб.-метод. пособ. / С.А. Кучерук, В.Н. Кузнецова, И.В. Дмитриева; Донец. зкон.-гуманит. ин-т. - До-нецк: Юго-Восток, 2004. - 200 с.

18.Кучерявенко І.А. Макроекономіка: Практикум: Навч. посіб. - 2-е вид. - К.: Вікар, 2006. - 239 с.

19.Макконнелл Кемпбелл Р. Аналітична економія: Принципи, проблеми і політика. - 13-е вид. Ч. 1: Макроекономіка / Пер. з англ. Т. Панчишин, О. Ватаманюк. - Львів: Просвіта, 1997. - 671 с.

20.Макроекономіка: Навч. посіб. / Губарєв О.О., Щербаха О.М., Сотніков В.І. та ін.; Харк. держ. екон. ун-т. - X.: ІНЖЕК, 2004. - 178 с.

21-Міхов Л.І. Макроекономіка: Навч. посіб. / Л.І. Міхов, Л.Л.Кірова; Бердян. ін-т п-ва. - Донецьк: Юго-Восток, 2006. -318 с.

22.Нагачевська Т. В Інновація як фактор економічного розвитку. - К, 1995.

23.Национальная зкономика: Учебник / Бадалов Л.М., Бешенковский В.Л., Блинова Т.В. и др.; Под общ. ред. В.А. Шульги; РЗА им. Г.В. Плехано-ва. - М., 2002. - 590 с.

24.Панчишин С.М. Макроекономіка: Навч. посібн. / Голов. ред. С. Голов­ко. - 3-є вид. - К: Либідь, 2005. -614 с.

25.Попова В. В. Факторная теория зкономического роста и развития / Нац. аграр. ун-т. - К: Изд-во Европ. ун-та, 2005. - 450 с.

26.Пухтаєвич Г.О. Аналіз національної економіки: Навч. посіб. / Ред­кол.: А.П. Наливайко (голова) та ін.; Київ. нац. екон. ун-т. - К, 2005. -254 с.

27.Пушкаренко П. І. Основи макроекономіки: політекономічний аспект: Навч. посіб.-практикум / Пушкаренко П.І., Нєсвєтов О.О., Логвинен-ко М.І.; За заг. ред. П.І. Пушкаренка. - Суми: Унів. кн., 2004. - 198 с.

28.Радіонова І.Ф. Макроекономіка: теорія та політика: Підручник / Ун-т економіки і права «Крок». - К: Таксон, 2004. - 346 с.

29.Радіонова І.Ф. Макроекономіка: теорія та політика: Підручник. - К.: Таксон, 2004. -С. 302-341.

30.Савченко А.Г. Макроекономіка: Підручник / Редкол.: А.П. Наливайко

(голова) та ін.; Київ. нац. екон. ун-т. - К., 2005. - 441 с.

ЗІ.Самофалова Е.В. Государственное регулирование национальной зкономики: Учеб. пособ. / Е.В. Самофалова, З.Н. Кузьбожев, Ю.В. Вертакова; Под ред. З.Н. Кузьбожева. - М.: КНОРУС, 2005. - 261 с.

32.Семюелсон, Пол А. Макроекономіка / Ред., пер. з англ.: С. Панчишин та ін. - К.: Основи, 1995. - 573 с.

ЗЗ.Сотников В.И. Макрозкономика в структурно-логических схемах:

Учеб. пособ. / В.И. Сотников, О.А. Сотникова; Харьк. нац. зкон ун -т. - X.: ИНЖЗК, 2005. - 238 с. л

34.ТарасевичЛ.С. Макрозкономика: Учебник./Л.С. Тарасевич, П.И. Гребенников, А.И. Леусский; Санкт-Петербург, гос. ун-т зкономики и финансов. 5-е изд. - М.: Юрайт, 2004. - 654 с.

35.Турецкий О. А. Национальная зкономика и ее регулирование - Одес-

са: СМИЛ, 2002. - 378 с.

36. Фактори економічного зростання: 36. наук. пр. / НАН України. Ін-т еко­номіки. Редкол.: Л.К. Безчасний (відп. ред.) та ін. - К., 2001. - 104 с.

37.Фактори зкономического роста российской зкономики / Знтов Р, Луговой О., Астафьева Е. и др.; Ред. Н. Главацкая; Ин-т зкономики переходного периода. - М., 2003. - 383 с.

38.Фишер С, Дорнбуш Р, Шмалензи Д. Зкономика. - М.: Дело, 1995 -С. 580-595, 653-667.

39.Харкянен Л.В. Макроекономіка: Навч. посіб. - К.: Каравела, 2006 -176 с.

40.Цимбал Л.Л. Задачі і вправи з макроекономіки: Практикум: Навч по-

сібн. / Нац. банк України. Львів, банк. ін-т. - Львів, 2005. - 139 с. 41.3двин Дж. Макрозкономика / Пер. с англ. В. Лукашевича и др.; Под

общ. ред. Б. Лисовика и др. - СПб.: Литера плюс, 1996. - 402 с.

1. Методичні поради до вивчення теми

З даної теми передбачається вивчення таких питань:

1.Поняття та сутність інфраструктури національного ринку.

2.Складові елементи інфраструктури національного ринку.

3.Функції інфраструктури національного ринку.

4.Проблеми та перспективи розвитку інфраструктури національного

ринку в сучасних умовах господарювання

5.Основні структурні співвідношення національної економіки

Питання на самостійне вивчення:

1. Інфраструктурне середовище національного ринку та його склад

2. Інфраструктура товарного ринку та її складові.

3. Особливості функціонування інфраструктури товарного ринку.

4. Інфраструктура фінансового ринку та її складові елементи.

5.Специфіка функціонування інфраструктури фінансового ринку на сучасному етапі.

Поняття та сутність інфраструктури національного ринку.

4. Тести для самоперевірки знань

Тест 1. Не матеріальне виробництво, де створюють не матеріальними формами багатства?

1) Виробничо-господарська інфраструктура;

2) Соціальна інфраструктура;

3) Інституціональна інфраструктура;

4) Господарська інфраструктура

Тест 2. Назвіть мету науково-дослідницької інфраструктури ринку?

1) Мобілізація тимчасово вільних грошових ресурсів;

2) Контроль за ходом протікання;

3) Підготовка спеціалістів;

4) Надання інформаційних, консультативних, розрахункових та інших послуг

Тест 3. Забезпечення економіки необхідною кількістю грошей виконує функцію банківської системи?

1) Стабілізаційна

2) Емісійна

3) Трансформаційна

4) Не має вірної відповіді

Тест 4. «Економіка узгоджень» це:

а) державне та корпоративне управління на макрорівні;

б) ринкові методи регулювання на мікро рівні;

в) результат раціонального поєднання ринкового саморегулювання, державного втручання та корпоративного впливу

г) переважання приватної власності, низький рівнень розвитку, залежний характер соціально-економічного розвитку, переважання сировинної складової і обмеженийтехнологічний процес.

д) така форма організації суспільного господарства що враховує власні специфічні особливості кожної економіки на певному етапі;

ж)сукупність всіх галузей господарських комплексів, регіонів країни та історично-сформована в межах певної території система суспільного відтворення

Тест 5. Сектор некомерційних організацій, які обслуговують домашні господарства, фінансується за рахунок:

а) прибутку підприємств;

б) виплат з державного бюджету;

в) внесків домашніх господарств;

г) кредитів на фінансовому ринку.

Тест6. Сектор не фінансових корпорацій фінансує свою діяльність за рахунок:

а) виплат з бюджету;

б) власних коштів;

в) кредитів на фінансовому ринку;

г) усі відповіді правильні;

д) усі відповіді помилкові.

Тест7. Другий квадрант міжгалузевого балансу характеризує структуру:

а) виробничого споживання галузей;

б) кінцевої продукції;

в) валового випуску;

г) валової доданої вартості.

Тест 8. Для оцінки пропорцій відтворення аналізують:

а) показники природного приросту населення, показники рівня зайнятості і безробіття, пржитковий мінімум;

б) розвиток фондового ринку, стабільність курсів національної валюти,інфляція;

в) показники: обсягу національного виробництва його структури і динаміки; рівня зайнятості і безробіття; рівня цін та інфляції; розвитку зовнішньої торгівлі;

г) показники та індекси які характеризують системні зрушення в національній економіці;

д) правильна а) і б);

ж) правильна в) і г).

МОДУЛЬ 2.

ОСНОВНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЮ ЕКОНОМІКОЮ

Тема7. Державність та державне управління економікою

Мета теми — дати студентам чітке уявлення про необхідність та суть державного регулювання економічних систем, про органи державного регулювання національної економіки та їх компетенцію.

1. Методичні поради до вивчення теми

З даної теми передбачається вивчення таких питань:

1.Теоретичні аспекти регулювання національних економічних систем

2.Зміст та функції державного регулювання національної економіки

3.Органи державного управління в системі державною регулювання національної економіки.

4.Державне регулювання національної економіки в трансформаційному процесі.

Питання на самостійне вивчення:

1.Державність господарського законодавства.

2.Проблеми та перспективи розвитку державного управління економікою.

Залежно від сфер суспільного життя як об’єкту управління виділяють економічне (господарське), соціально-політичне та управління духовним життям суспільства, його членів [13, с.60]. Об’єктом управління також може бути особа або колектив. Звідси – виділяється управління процесом діяльності однієї людини або колективу.

Державне управління має владний, організаційний, виконавчий характер, оскільки виконує усі види державної діяльності: законодавчу, виконавчу, судову. Ці види державної діяльності відображають засади державної влади (ст. 6 Конституції України).

Державному управлінню притаманні певні властивості:

- здійснюється на основі закону (ст.8 Конституції України, де проголошено верховенство права);

- має активний, цілеспрямований характер: згідно ст.13 Конституціії України, держава забезпечує соціальну спрямованість економіки;

- має загальнодержавний характер, тобто охоплює усі сфери суспільних відносин;

- має виконавчо-розпорядчий, організуючий характер стосовно органів державної влади, відносин між членами суспільства. Останнє держава регулює шляхом організації, упорядкування. Діяльність органів державного управління здійснюється на організаційних, юридично-владних, розпорядчих, виконавчих засадах;

- об’єктом управління є суспільні відносини взагалі, економіка, зокрема у вигляді її окремих складових та економічного механізму;

- реалізує вимоги закону шляхом виконання правозастосовної та правотворчої діяльності;

- виражається у розробці управлінських рішень на різних рівнях державного управління, у різних його ланках;

- захищає право власності (ст.13 Конституції України);

- регулює приватизаційні та постприватизаційні процеси;

- для регулювання структурних змін в економіці використовує непрямі економічні методи – податки, пільги, субсидії, ціноутворення, реалізує антимонопольну політику, здійснює квотування, ліцензування, дотування;

- контролює діяльність суб’єктів господарювання недержавної форми власності.

Владні повноваження здійснюють: Верховна Рада, Президент, Кабінет Міністрів та органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, суд [15]. Це надає підстави для розширення визначення соціального управління як того, що його призначення – здійснювати виконавчу владу на основі використання правового механізму. Складовими частинами державного управління визначаються виконавча та розпорядча діяльність [9, с.25].

Сутність державного управління проявляється саме через здійснення владних повноважень органом державного управління. Крім того, владний характер проявляється у певній формі – інституті державної влади.

Існують такі підходи до джерела влади: формально-юридичний, політичний, соціальний та вольовий.

За формально-юридичним підходом влада визначається як сукупність повноважень, що мають державні органи та посадові особи (Ж.Ведель). Політична владність – це складне явище, коли державне право надає владі форму конкретних повноважень, однак лише частина їх складає більш-менш точні прерогативи держави та державних агентів.

Соціальне джерело влади формується з її впливу на свідомість індивідів [16, с.488]. Вольовий підхід до визначення джерела влади є найбільш поширеним і складається з визначення влади через поняття “воля”. Підхід був поглиблений шляхом визначення двох засад здійснення державної влади: юридичної (законність, легалізація) та соціально-психологічної (легітимація, тобто обгрунтованість в уявленнях населення) [17, с.112].

У період розбудови української держави особливо гостро постають проблеми легалізації та легітимації державної влади. Порушення засад легалізації та легітимації веде до відповідальності посадових осіб. Відповідальність може бути політичною; кримінальною; адміністративною.

Легалізація (від кореня латинських слів “закон”, “законність”) державної влади – це визнання правомірності її виникнення (встановлення), організації та діяльності [17, с.9]. Найважливішим способом легалізації є прийняття демократичної конституції, яку створено за участю населення, ухвалено на референдумі.

Легалізація державної влади співвідноситься з визнанням, допущенням, підтримкою певного явища, інституту, органу, управлінського рішення правом. Насамперед, основним законом (хоча у Швеції, Ізраїлі конституція держави складається з декількох основних законів).

Форми державного управління економікою

Управління має свій зміст та форму. Форма виражає спосіб існування, розвиток. Вона впливає на зміст позитивно або негативно: стимулює або гальмує реалізацію змісту, його розвиток. У свою чергу, зміст визначає форму. Зміст управління являє собою сукупність взаємопов’язаних внутрішніх, суттєвих для якісної характеристики управління, властивостей та ознак. Зміст державного управління виражається у його цілях, принципах, функціях, методах.

Форми управління можуть бути: структурними, процесуальними, правовими та неправовими, у вигляді видання актів управління, суспільно-організаційних дій, матеріально-технічних дій, регулятивними форм.

Головною формою державного управління є структурна форма, адже управління є цілеспрямованою діяльністю певних структур – суб’єктів управління на об’єкти управління. Сукупність суб’єктів управління являє собою керуючу підсистему, а сукупність об’єктів –підсистем що керується. Кожному суб’єкту управління відповідає певне місце у організаційній структурі державного управління.

Під процесом державного управління пропонується розуміти сукупність послідовних дій суб’єкта управлінських відносин щодо практичної реалізації цілеспрямованого упорядкованого впливу на об’єкт управління, а також відповідний зворотний зв’язок між об’єктом та суб’єктом.

Принципи державного управління економікою

Сукупність принципів державного управління складають гносеологічну систему, яка дозволяє зрозуміти науку державного управління.

Звідси, принцип державного управління економікою – об’єктивні, універсальні, необхідні закономірності взаємовідносин між керівним суб’єктом державного управління економікою та економічною в цілому та її структурними елементами, причому взаємовідносини мають характер, відповідний до діючої форми державного устрою.

До загальносистемних принципів можливо віднести: об’єктивність, універсальність, демократизм, законність, розподіл влад, делегування повноважень, соціальну спрямованість, принцип оптимізації управління, конкуренції, принцип комплексності, керованості, контрольованості, публічності.

Зміст та функції державного регулювання національної економіки

Зміст державного управління економікою визначається характером функцій, які реалізуються у процесі цієї діяльності. Функція, у загальному випадку, означає діяльність, обв’яз­ко­вість, роботу, зовнішній прояв властивостей об’єкту у даній системі відносин.

А під функцією управління слід розуміти зовнішній прояв властивостей об’єкту управління, який характеризується самостійністю, реалізуються певними методами залежно від суб’єкту управління з метою досягнення кінцевого результату.

Функції державного управління реалізуються державою у особі відповідних органів, посадових осіб. Характер функцій визначається завданнями, які стоять перед державою в області державного управління у найважливіших сферах суспільного життя. Для виконання завдань органи державного управління мають певні повноваження. Ці повноваження мають державно-владний характер.

Отже, функції державного управління – конкретні види керуючих дій держави у особі відповідних органів, посадових осіб, відмінних одне від одного за предметом, змістом та засобом впливу керуючого суб’єкту на керуємий об’єкт.

Для функцій державного управління характерні наступні ознаки:

- зовнішній прояв властивостей держави;

- здійснюються від імені держави відповідними органами (посадовими особами);

- мають державно-владний, організуючий характер, закріплені у правовій формі.

Функції державного управління доцільно групувати за об’єктним складом – певними сферами суспільних відносин. Якщо об’єктом державного управління постає економіка України, то доцільно виділяти функції державного управління економікою. Якщо об’єктом постає соціальна сфера життєдіяльності, то доцільно виділяти функції державного управління соціальною сферою.

Відповідно до системного підходу дослідження проблем державного управління економікою, залежно від спрямованості впливу функції поділяють на зовнішні та внутрішні. До зовнішніх функцій державного управління економікою належать ті, що відображають вплив на економіку (керуємий об’єкт) органів державного управління: стратегія макроекономічних перетворень, фінансово-економічна політика, зовнішньоекономічна політика, валютне регулювання, регулювання банківської сфери, політика інвестування, кредитна політика, бюджетна політика, податкова політика.

Внутрішні функції відображають характер державного управління економікою, зумовлені організацією державного управління, організаційною побудовою системи органів державного управління, організацією державної служби.

Наступним критерієм поділу функцій є об’єктивність. Так, виділяють об’єктивні функції органу державного управління економікою, які відповідають загальнодержавним завданням та меті загальнополітичних перетворень та суб’єктивні функції – тобто функції конкретних виконавців.

До об’єктивних функцій можливо віднести: забезпечення соціально-економічної політики, здійснення регіональної політики, здійснення структурної політики, бюджетування, оподаткування, кредитування, політика адміністративних перетворень. Зміст об’єктивних функцій частково збігається із змістом зовнішніх, але є ширшим за зовнішні функції тому, що до об’єктивних можливо віднести, частково, внутрішні (наприклад, політику адміністративних перетворень, яка визначає організаційну побудову органів державного управління).

Доцільно також виділення функцій державного управління економікою відповідно основних стадій процесу управління: функція вироблення та прийняття рішень, організації, регулювання, корегування, обліку та контролю.

Функції державного управління економікою можливо виділяти за критерієм стадій інформаційного процесу: функція збору, обробки, аналіз інформації, обміну інформацією, прогнозування, регулювання, координування, стимулювання, обліку та контролю.

Рекомендують також виділяти загальні, спеціальні, допоміжні функції [4, с.40]. До загальних відносяться ті, які об’єктивно притаманні процесу управління та виражають загальні закономірності управління як соціальної категорії. Через ці функції вирішуються найбільш узагальнені завдання управлінської діяльності, які відносяться до усіх суб’єктів та об’єктів управління. Спеціальні – відображають специфічні боки конкретного об’єкту управління. Основою спеціальних функцій є особливості управління державою, підприємством, організацією. Допоміжні призначені для обслуговування процесу управління: діловодство, секретаріат, архівна діяльність, канцелярська діяльність. Аналіз змісту допоміжних функцій дозволяє зробити висновок про те, що їх можливо віднести до загальних за підставою вирішення ними завдань, віднесених до усіх суб’єктів та об’єктів управління.

До загальних функцій можливо віднести: функцію інформаційного забезпечення, прогностичну функцію, прикладну, комунікаційну, функцію контролю.

Функція інформаційного забезпечення складається зі збору, реєстрації, обробки, аналізу інформації. Функція має обслуговуючий характер щодо управлінської діяльності.

Прогностична функція складається у передбаченні суб’єктом управлінської діяльності позитивного або негативного розвитку об’єкту управління залежно від обсягу інформації, якою володіє суб’єкт. Прогноз містить у собі гіпотезу, ймовірність набуття певних результатів. Дія прогностичної функції пов’язана, насамперед, з передбаченням змін у системі органів державного управління, моделюванням поведінки політичних лідерів, прогнозуванням наслідків рішень, що приймаються. За часів авторитарного режиму окремо виділяли функцію планування.

Універсальними методами державного управління визначають переконання та примус. Саме через них рекомендують визначати зміст і конкретний прояв інших методів, класифікація яких наведена нижче [9, с.160]. Неможливо не погодитись із тим, що методи (переконання, примус) відбиваються через права та обов’язки, підкреслюють владність управління. Але, з розвитком ринкових відносин набуває значення не тільки владна, але й організуюча, регулятивна діяльність органів державного управління. Тому доцільно докладніше дослідити ті методи, які дозволяють здійснювати владну, розпорядчу та організуючу, регулятивну діяльність.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: