8 страница. - інтенсивне формування нової структурної ланки яку утворюють ви­ди діяльності з продуктом нематеріального характеру

- інтенсивне формування нової структурної ланки яку утворюють ви­ди діяльності з продуктом нематеріального характеру, що пронизу­ють всі стадії процесу виробництва;

- різке скорочення питомої ваги первинної сфери, досить повільне — вторинної за динамічного розширення третинної сфери. При цьому зменшення частки екологічно небезпечних видобувної та обробної промисловості в загальному обсязі промислової продукції супрово­джується суттєвим підвищенням якісних параметрів їхнього техно­логічного озброєння (продуктивності, капіталовіддачі, рентабельнос­ті). Паралельно у виробничих процесах спостерігається поступове заміщення частки використаних природних невідтворюваних ресур­сів штучними і відтворюваними;

- зростання частки соціально-сервісної індустрії, яка «поглинає» в роз­винутих країнах до 70% найманих робітників та самозайиятого еко­номічно активного населення. Частково це компенсує зменшення зайнятості у промисловості, зумовлене впровадженням високопро­дуктивної техніки та технології з низькою нормою комплементарно-сті «праця — капітал».

Зазначені структурні зрушення відображають становлення принципо­во нового технологічного способу виробництва, основною продуктивною силою якого є знання людей, втілені в інформаційно-інтелектуальних, комунікаційно - комп'ютерних та автоматизованих технологіях, принципа­ми — інноваційність, ресурсозаощадливість, екологічність, штенсифікація, інтелектуалізація, гуманізація, а фактичним каталізатором змін — різно­манітні інновації.

Іншою важливою закономірністю трансформації діяльнісно-видової та галузевої структур є те, що економічна доцільність створення в окремих країнах багатогалузевої економіки, включаючії підприємства з повним технологічним циклом, поступово відпадає, бо прагнення кожної країни до самозабезпечення всіма товарами вимагає великих витрат. Значно перспе­ктивнішим шляхом є розвиток міжнародної спеціалізації та активна участь у ній дедалі більшої кількості країн, що мають чіткий профіль у міжнарод­ному економічному співробітництві та обміні.

Існуюча в економічній системі будь-якого рівня (мікро-, мезо-, макро-, мега-) суперечність між необмеженими зростаючими потребами та обме­женими ресурсами породжує необхідність концентрації останніх па пріо­ритетних напрямах соціально-економічного розвитку н визначає стрижень структурної політики — селективний підхід (таргетування).

Таргетуванпя (від англ. іаг%еі— ціль).....- концентрація матеріальних,

трудових, фінансово-кредитних ресурсів на пріоритетних напрямах соціа-льно-екопомічиого розвитку та па об'єктах (галузях, підприємствах), під­вищення ефективності функціонування яких сприяє підвищенню ефектив­ності та конкурентоспроможності національної економіки в цілому.

Методи оцінки структурних зрушень на макрорівні.

До фонду заміщення у відтворювальний структурі ходять вартість матеріальних витрат і амортизація. Фонд споживання охоплює споживчі витрати населення та інших суб’єктів ринку. Кінцеві споживчі витрати та їх структуру детальніше розглянуто далі.

Нагромадження розрізняють як валове і чисте. Валове нагромадження охоплює чисте нагромадження і амортизацію, тобто частину фонду заміщення. Чисте нагромадження є аналогом чистих інвестицій у СНР, а валове — валових інвестицій.

Основним регулюючим параметром розвитку економіки є норма нагромадження:

(4.1)

де п — норма нагромадження;

ЧН _n — чисте нагромадження;

НД — національний дохід;

ВН — валове нагромадження.

Оптимальна норма нагромадження має верхню та нижню межу. На практиці аналіз співвідношення між споживанням і нагромадженням здійснюють, враховуючи вплив на них низки факторів.

Перш за все — це ефективність нагромадження, тобто віддача з кожної гривні чистого нагромадження у вигляді приросту національного доходу або ВВП:

(4.2)

де Ен — ефективність нагромадження.

Ефективність нагромадження аналогічна показникові капіталовіддачі. Чим вища ефективність нагромадження, тим менша потреба у зростанні фонду нагромадження для створення одиниці приросту національного доходу або ВВП. Потреба у нагромадженні залежить також від рівня фондовіддачі. На норму нагромадження впливає амортизація. Суттєво впливають на потребу в нагромадженні структурні зрушення в економіці, під час яких норма нагромадження підвищується.

За матеріально-речовим складом у структурі економіки розрізняють засоби виробництва і предмети споживання.

Засоби виробництва — найважливіші в структурі економіки. Аналіз ринку засобів виробництва здійснюється за показниками динаміки обсягів їхнього виробництва у вартісному і натуральному виразі.

Споживчі товари (товари для населення) аналізуються за окремими групами: продовольчі, легкої промисловості, культурно-побутового призначення, складна техніка, будівельні матеріали, автомобілі та інші транспортні засоби тощо. Аналіз здійснюється за кількісними і якісними характеристиками, формами власності.

Аналіз галузевої структури економіки дає змогу визначити переважний тип розвитку (промислоий, аграрно-промисловий, аграрний), а також виявити основні фактори економічного зростання, екстенсивний чи інтенсивний розвиток.

Регіональна структура економіки завжди багатогалузева. Її аналіз включає визначення виробничої спеціалізації регіону. Галузі спеціалізації характеризуються коефіцієнтами: спеціалізації, локалізації, міжрегіональної товарності, рівня споживання на душу населення;

Аналіз структури ВВП здійснюють за такими видами:

секторна структура;

структура ВВП на стадії виробництва;

структура ВВП на стадії кінцевого використання або за сукупними витратами;

структура ВВП за доходами;

У національних рахунках рекомендованих ООН у 1993 році, розрізняють такі сектори економіки:

Сектор нефінансових корпорацій (НФК), що охоплює підприємства всіх форм власності, які займаються виробництвом товарів та нефінансових послуг і забезпечують свою діяльність як за рахунок власних коштів, кредитів на фінансовому ринку, так і за рахунок державного бюджету.

Сектор фінансових корпорацій (ФК), що охоплює корпораційні організації, які займаються фінансово-посередницькою діяльністю (банки, страхові організації, довірчі товариства, недержавні пенсійні фонди тощо).

3. Сектор загальнодержавного управління (ЗДУ), що охоплює органи державного управління місцевого, регіонального, центрального рівнів, які здійснюють законодавчу та виконавчу владу, збирають податки і фінансують державні витрати.

Сектор домашніх господарств (ДГ), що охоплює окремих фізичних осіб, сім’ї, які є споживачами товарів і послуг.

Сектор некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства (НКО) охоплює організації, які створено домашніми господарствами (політичні партії, церква, професійні спілки)за рахунок власних внесків для забезпечення своїх політичних, релігійних, професійних інтересів.

Сектор зарубіжжя (З) охоплює суб’єктів господарювання, які розташовані за кордоном, але здійснюють економічні операції з резидентами даної країни.

Для кожного сектора окремо аналізують: виробництво ВВП; кінцеве використання ВВП; ВВП за доходами.

Виробництво ВВП за секторами розраховується як різниця між валовим випуском і проміжнимспоживанням секторів. Визначається вартісний обсяг ВВП за секторами, а також частка ВВП і проміжного споживання у валовому випуску (у межах секторів економіки).

Кінцеве використання ВВП складається з кінцевих споживчих витрат, валового нагромадження та чистого експорту.

До кінцевих споживчих витрат (С) належать споживчі витрати секторів домашніх господарств (С _ДГ), загальнодержавного управління (С _ЗДУ) та некомерційних організацій (С_НКО):

(4.3)

Значне споживання секторів ЗДУ і НКО в кінцевих споживчих витратах і ВВП зумовлює зростання бюджетного дефіциту, грошово-кредитну емісію, провокує гіперінфляцію, зменшує споживання домашніх господарств, призводить до зростання ценралізації економіки. Сумарні витрати секторів загальнодержавного управління і некомерційних організацій називають невиробничими витратами [22].

У процесі аналізу визначається індекс централізації економіки (k_{ц.ек .}), який характеризує співвідношення індексів реальних кінцевих невиробничих витрат секторів ЗДУ і НКО (k _{ЗДУ (р)} + k _{НКО (р)}) та індекса реальних кінцевих споживчих витрат сектора ДГ (k _ДГ(р)):

(4.4)

Індекси реальних кінцевих споживчих витрат секторів ЗДУ, НКО і ДГ розраховується за формулами:

(4.5)

(4.6)

(4.7)

де k _{ЗДУ (н)}, k _{НКО (н)}, k _{ДГ (н)} — індекси номінальних кінцевих споживчих витрат

відповідних секторів.

Аналіз охоплює співставлення динаміки ВВП реального і темпів зміни кінцевих споживчих витрат сектора ЗДУ, а також темпів інфляції. Рівень державного споживання визначає зв’язок між темпами економічного зростання і темпами інфляції. У країнах з рівнем державного споживання меншим 10 % навіть значна інфляція не може перешкодити економічному зростанню.

Валове нагромадження для всієї економіки (ВН) — це сума валового нагромадження основного капіталу (ВН_ОК); зміни запасів матеріальних обігових коштів (З_ОБ), сальдо придбання цінностей лише для сектора домашніх господарств (Ц_ДГ):

. (4.8)

Валове нагромадження основного капіталу (ВН_ОК) складається з валового нагромадження основного капіталу усіх секторів економіки, крім зарубіжжя:

. (4.9)

Запаси матеріальних обігових коштів розраховуються для всіх секторів, крім фінансових корпорацій і зарубіжжя:

. (4.10)

Чистий експорт (NX) визначається як різниця між експортом (X) та імпортом (M) і стосується тільки сектору зарубіжжя:

(4.11)

Отже, ВВП за кінцевим використанням (ВВП_(к.в.)) за секторами дорівнює:

. (4.12)

ВВП за доходами (ВВП_(д.)) є підсумком усіх первинних доходів за секторами економіки (ПD):

(4.13)

До первинних доходів секторів економіки належать: оплата праці, зокрема заробітна плата і відрахування на соціальне страхування; чисті податки; валовий прибуток; змішаний дохід.

У процесі аналізу визначаються: структура ВВП за доходами у вартісному виразі, питома вага кожного компонента первинних доходів у загальному підсумку і в межах секторів.

Міжгалузевий баланс складається з чотирьох квадрантів. Перший квадрант — це квадратна матриця міжгалузевих потоків, кожний елемент якої () характеризує, скільки продукції, виробленої в галузі і використовується як проміжна продукція в галузі j. Сума всіх проміжних продуктів кожної галузі дорівнює обсягові проміжної продукції в економіці загалом. Дані 1-го квадранту міжгалузевого балансу містять цінну аналітичну інформацію про важливість певної галузі. Якщо продукція галузі і часто використовується для виробничого споживання іншими галузями (тобто строка і є заповненою), то спад або піднесення в цій галузі будуть суттєво впливати на динаміку виробництв в інших галузях. Значне скорочення виробництва в такій галузі здатне зумовити кризові явища в економіці. Такими галузями є, в першу чергу, всі базові галузі промисловості — електроенергетика, паливно-енергетичний комплекс, машинобудування тощо. Якщо ж виробниче споживання продукції певної галузі незначне, то зміни в динаміці її розвитку не вплинуть суттєво на загальноекономічну динаміку.

Другий квадрант характеризує структуру кінцевої продукції (яка є валовим внутрішнім продуктом) за її використанням або структуру ВВП за елементами сукупних витрат про які відомо з макроекономіки. Кожна строка ІІ квадранту міжгалузевого балансу дає змогу проаналізувати компоненти кінцевого використання продукції певної галузі, а разом з даними І квадранта — визначити валовий випуск галузі (ВВ):

(4.14)

або всієї економіки: (4.15)

де GDP — кінцева продукція (ВВП);

— проміжна продукція (виробниче використання).

Тому виробництво ВВП можна описати такою формулою:

. (4.16)

Найпоширенішим є аналіз структури ВВП за кінцевим використанням, тобто за сукупними витратами. Така структура описується формулою:

(4.17)

де С — споживчі витрати;

І_g — валові інвестиції;

G — державні закупівлі товарів і послуг.

Споживчі витрати (С) — це витрати домашніх господарств на споживчі товари і послуги. У розвинутих країнах частка споживання домашніх господарств у ВВП найвища порівняно з іншими компонентами сукупних витрат (більше половини сукупного попиту). У кейнсіанській теорії відводиться важлива роль споживанню домашніх господарств у забезпеченні виходу економіки з кризи.

Валові інвестиції (І_g) включають чисті інвестиції (І_n) та амортизацію (А):

.

Співвідношення між валовими інвестиціями і амортизацією є індикатором стану економіки. Можливі три варіанти такого співвідношення.

І_g > А, І_п > 0. Це ознака зростаючої економіки, коли відбувається розширене відтворення, якого є джерелом а чисті інвестиції.

І_g = А, І_п = 0. Таке співвідношення характеризує статичну економіку, коли виробляється саме стільки капіталу, скільки необхідно для його заміщення. Чистих інвестицій немає, відтворення просте. Якщо за таких умов не буде вжито відповідних макроекономічних заходів, то економіка від стану застою може вступити в кризу.

І_g < А, І_п < 0. Це співвідношення характеризує дуже несприятливу ситуацію стагнації економіки, коли відбувається деінвестування, тобто абсолютне скорочення інвестицій. У такі періоди скорочуються виробництво та зайнятість, виробничі потужності не використовуються повністю. Результат цього — відсутність стимулів до заміщення зношеного капіталу і тим більш — до його розширення. Амортизація починає перевищувати валові інвестиції.

Валові інвестиції відповідають категорії валового нагромадження в СНР. Воно охоплює валове нагромадження основного капіталу (суттєво розширено в новій СНР 1993 року), зміну запасів матеріальних оборотних коштів і сальдо придбання матеріальних цінностей (раніше придбання матеріальних цінностей ураховувалося у складі кінцевого споживання). З 1993 р. — це нова категорія у СНР. До цінностей належать предмети, вартість яких зростає з часом (це дорогоцінні метали і каміння, антикваріат, колекції, ювелірні вироби). На валові інвестиції в розвинутих країнах припадає приблизно 15—20 % ВВП.

Державні закупівлі стимулюють сукупний попит і тому здатні позитивно впливати на макроекономічну динаміку.

Третій квадрант міжгалузевого балансу характеризує структуру ВВП за доходами — структуру валової доданої вартості:

(4.19)

де W — заробітна плата разом з відрахуваннями на соціальне страхування;

A — амортизація;

D_c — прибуток підприємств;

D_p — змішаний дохід (некорпоративний прибуток);

T — чисті податки (податки мінус субсидії).

Отже ВВП за доходами є сукупністю первинних (факторних) доходів в економіці.

Найважливішим компонентом первинних доходів є оплата праці на яку припадає приблизно 65—73 % у розвинутих країнах. На прибуток підприємств припадає майже 11 %, а змішаний дохід займає приблизно 7 % первинних доходів.

Підсумком кожного стовпця І та ІІІ квадрантів балансу є валовий випуск галузі (ВВ _j). Отже, І квадрант одночасно характеризує проміжний продукт і поточні матеріальні витрати. У стовпцях валовий випуск галузі розподіляється на поточні матеріальні витрати та витрати факторів виробництва (факторні доходи).

Четвертий квадрант міжгалузевого балансу підтверджує тотожність між змістом ІІ і ІІІ квадрантів: кінцевий продукт суспільства (КП) дорівнює валовій доданій вартості (ВДВ), тобто:

(4.20)

2. Основні терміни та поняття.

Діяльнісно-видова і галузева структура економіки, структурні зрушення, фактори структурних зрушень, високотехнологічні галузі промисловості, структурна політика, таргетування, галузі — національні пріоритети, чинники відбору пріоритетних галузей, інвестиційна політика, показники інвестиційної діяльності, національна інноваційна система, інноваційна політика, національна модель інноваційного розвитку.

Термінологічний словник.

Валовий випуск — сукупна ринкова вартість товарів і послуг вироблених резидентами країни в самій країні.

Валове нагромадження — аналог валових інвестицій у СНР, сума чистого нагромадження і амортизації.

Відтворювальна структура економіки — це співвідношення окремих компонентів валового випуску за вартістю (фонди заміщення, споживання і нагромадження) і за матеріально-речовим складом (засоби виробництва і предмети споживання).

Ефективність нагромадження — віддача з кожної гривні чистого нагромадження у вигляді приросту національного доходу або ВВП.

Інституційні сектори економіки — господарські одиниці економіки, які і володіють активами, приймають на себе зобов’язання та можуть займатися господарською діяльністю з іншими господарськими одиницями.

Неринкові операції — домашня робота домогосподарок, роботи з ремонту помешкань, неоплачувана праця добровольців.

Проміжна продукція — вартість матеріальних виробничих витрат, виробничого споживання.

Трансферти — виплати з державного бюджету суб’єктам ринку, які не створювали ВВП у даний період.

Фонд заміщення — включає вартість матеріальних витрат і амортизацію.

Фонд споживання — охоплює споживчі витрати населення та інших суб’єктів ринку.

Чисте нагромадження — аналог чистих інвестицій у СНР, джерело розширеного відтворення.

3. Питання для дискусії

До яких економічних наслідків призводять висока і така, що зростає, частки державного споживання у кінцевих витратах ВВП?

Яку важливу аналітичну інформацію містить І квадрант міжгалузевого балансу?

Виробниче споживання галузі є значним. Проаналізувати причинно-наслідкові зв’язки між змінами в динаміці виробництва (спад, піднесення) цієї галузі та динамікою виробництва в інших галузях. Навести конкретні приклади.

У валовому випуску певної галузі переважає частка кінцевої продукції. Пояснити, за яких умов можливе ефективне функціонування цієї галузі. Навести необхідні співвідношення. Визначити, яке співвідношення характеризує умови економічного зростання в цілому.

1. Пояснити економічну ситуацію, за якої валовий внутрішній продукт у країні перевищує валовий національний дохід і навпаки. Яким у цих випадках буде сальдо первинних доходів?

2. Які чинники впливають на динаміку чистого внутрішнього продукту? Пояснити економічну ситуацію, за якої темпи нарощування амортизації перевищують темпи зміни ВВП і навпаки. Як це впливає на капіталомісткість виробництва?

3. Зниження темпів росту ВВП супроводжується певний період зростанням реального споживання. Проаналізувати за таких умов співвідношення темпів зміни показників ВВП і ЧЕД.

4. Розрахувати ВВП та визначити процентні співвідношення його окремих складових, якщо відомо:

валовий випуск дорівнює 230 млрд грн, амортизація — 225 млрд грн, вартість проміжної продукції — 90 млрд грн, продуктові податки становлять 19 млрд грн, субсидії — 9 млрд грн, трансферти — 8 млрд грн.

5. Відомо, що:

ВВП дорівнює 140 млрд грн, амортизація — 20 млрд грн, чисті податки — 10 млрд грн, трансферти — 22 млрд грн, внески на соціальне страхування — 12 млрд грн, податки на прибуток — 20 млрд грн, нерозподілений прибуток — 50 млрд грн, особисті податки — 11 млрд грн.

За цими даними розрахувати та проаналізувати структуру:

1) чистого внутрішнього продукту;

2) національного доходу;

3) особистого доходу;

4) особистого доходу в розпорядженні.

6. У таблиці наведено дані про обсяги номінального ВВП та індекси цін.

Розрахувати та проаналізувати:

1. Який 4-х років є базовим?

2. Як змінюється рівень цін від 1-го до 2-го року, від 2-го до 3-го року, від 3-го до 4-го року?

3. Яким є реальний ВВП у кожному році? Розрахунки занести до таблиці.

4. У якому році використовується дефлювання або інфлювання ВВП?

7. Визначити приріст реального ВВП у розрахунковому році, якщо в базовому році номінальний ВВП становив 105 млрд грн. У розрахунковому році номінальний ВВП зросте на 11 %, а ціни за рік — на 19 %.

4. Тести для самоперевірки знань

Тест1. Сектор нефінансових корпорацій охоплює:

а) підприємства всіх форм власності, які займаються виробниц­твом товарів і нефінансових послуг;

б) комерційні організації, які займаються фінансово-посеред­ницькою діяльністю;

в) некомерційні бюджетні організації;

г) усі відповіді правильні.

Тест2. Сектор некомерційних організацій, які обслуговують домаш­ні господарства, фінансується за рахунок:

а) прибутку підприємств;

б) виплат із державного бюджету;

в) внесків домашніх господарств;

г) кредитів на фінансовому ринку.

Тест 3. Сектор неофінансових корпорацій фінансує свою діяльність за рахунок:

а) виплат із бюджету;

б) власних коштів;

в) кредитів на фінансовому ринку;

г) усі відповіді правильні;

д) усі відповіді помилкові.

Тест 4. Другий квадрант міжгалузевого балансу характеризує структуру:

а) виробничого споживання галузей;

б) кінцевої продукції;

в) валового випуску;

г) валової доданої вартості.

Тест 5. До валового прибутку підприємств входить:

а) амортизація; б) заробітна плата;

в) трансферти; г) нерозподілений прибуток підприємств;

д) правильні відповіді а) і г); є) правильні відповіді б) і г).

Тест 6. До складу кінцевих споживчих витрат входять споживчі витрати:

а) фінансових корпорацій;

б) нефінансових корпорацій;

в) сектора загальнодержавного управління;

г) усі відповіді правильні.

Тест 7. До валового нагромадження в кінцевому використанні ВВП входить:

а) валове нагромадження основного капіталу;

б) сальдо придбання цінностей;

в) зміна запасів матеріальних оборотних коштів;

г) усі відповіді правильні;

д) усі відповіді помилкові;

Тест 8. Первинними доходами секторів економіки є:

а) споживання домашніх господарств;

б) чисті податки;

в) споживання сектора некомерційних організацій;

г) чистий експорт.

Тест 9. Невиробничими кінцевими витратами у складі ВВП є:

а) кінцеві витрати домашніх господарств;

б) кінцеві витрати підприємств;

в) кінцеві витрати загальнодержавного управління;

г) кінцеві витрати некомерційних організацій;

д) правильні відповіді а) і б);

є) правильні відповідні в) і г).

Тест 10. Якщо валові інвестиції перевищують амортизацію, то економіка:

а) зростає;

б) стагнує;

в) є статичною;

г) перебуває в стані глибокої депресії.

Тест 11. Структура економіки це:

1. розподіл народного госпо­дарства за формами власності;

2. це співвідношення різних елементів економічної системи, що відображають народногосподарські про­порції та стан суспільного поділу праці;

3. розподіл народного госпо­дарства за рівнем доходів певних верств населення;

4. рівнем доходів певних верств населення за організаційно-правовими формами підприємництва (малі, середні та великі підприємства).

Тест 12. Виділяють такі рівні структурної трансформації:

1.державний. колективний, приватний

2.транснаціональний, національний, регіональний, галузевий

3.зовнішній, внутрішній

4.інституційний, національний, регіо­нальний та мікроекономічний.

Тест 13. Розрізняють такі основні види структурних співвідношень

1.відтворювальиі, соціальні, галузеві, регіональні (територіальні) та зовнішньоекономічні;

2. інституційний, національний, регіо­нальний та мікроекономічний

3. пропорції розвитку окремих галузей, підгалузей, комплексів, видів діяльності, виробництв;

4. всі вірні

Тест 14. На мезоекономічному рівні процес структурної перебудови охоплює:

1.територіальні аспекти трансформації і спрямований на зру­шення, регіонів;

2.структурні реформи зумовлені переходом економіки від адміністративної до ринкової системи господарювання;

3.зміни в інфраст­руктурі ринку;

4. немає праильної відповіді.

Тест 15. На інституційному рівні структурні реформи зумовлені

1.змінами в інфраст­руктурі ринку;

2.переходом економіки від адміністративної до ринкової системи господарювання;

3. змінами пропорцій розвитку окремих галузей, підгалузей, комплексів, видів діяльності, виробництв.

Тест 16. На макроекономічному рівні відбуваються зміни в:

1. інфраст­руктурі ринку і створення відповідних умов для прогресивного розвитку економіки та її галузей;

2. структурні реформи зумовлені переходом економіки від адміністративної до ринкової системи господарювання;

3. правильні 1 і 2.

Тест 17. Вплив структурних змін в економіці на динаміку макро-економічних показників називається:

1.структрною перебудовою;

2.структурною політикою;

3. структурним ефектом

Тест18. Структурна політика держави – це

1.міра втручання держави в структурні зрушення в економіці;

2. обґрунтування цілей та характеру структурних перетворень;

3. визначення комплексу заходів щодо підтримки розвитку елементів економічної

системи, які забезпечують економічне зростання та вирішення актуальних проблем

сьогодення;

4.правильні 2 і 3; 5. всі правильні

Тест 19. структурна політика держави буває:

1.демократична і не демократична;2.прогресивна і класична;

3. пасивна та активна; 4. ефективна і не ефективна;

Тест20. Сутність пасивної структурної політики полягає в такому:

1. політики держава широко засто­совує державні важелі та інструменти для прискорення прогре­сивних структурних зрушень в економіці;

2. держава створює правову базу для вільного переливання капіталу та праці з одних галузей в інші та безпосередньо не втручається в інвестиційні процеси в окремих галузях.

Тест 21. Пріоритетними галузями є галузі:

1.ресурсозберігаючі;

2. розвиткові яких держава надає перевагу;

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: