Главная | Случайная
Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Прочитайте наступний матеріал. Зробіть висновки щодо значення доби Нового часу для перетворення естетики на самостійну наукову дисципліну.




Термін «естетика» ввів у науковий обіг у 1735 році німецький філософ Олександр Готліб Баумгартен (1714-1762). Поняттям «естетика» Баумгартен позначив філософську науку про досконалість чуттєвого пізнання, за допомогою якого людина розуміє і творить прекрасне. Результати чуттєвого пізнання втілюються в образах мистецтва. Використавши вже знайомі нам давньогрецькі поняття ейсетікос, естаномай, естаноме, узагальнивши багатовіковий шлях розвитку естетичної проблематики в структурі філософського знання О.Баумгартен окреслив поняттям «естетика» самостійну сферу філософського знання. Потреба у виокремленні естетичної проблематики в самостійну наукову галузь викликана ускладненням форм мистецької діяльності в новочасну добу, з одного боку, та накопиченням естетичних знань, з іншого. Відтак потреби теорії і практики мистецької діяльності доби Нового часу опосередкували наступний, більш складний етап формування науки естетики. У своїх роботах Баумгартен розглядав естетику як науку, повۥязану із «непевним», чуттєвим пізнанням. Основним засобом здійснення естетичного пізнання є судження смаку, тобто естетична оцінка. Найпростішими з естетичних оцінок є судження стосовно певного предмету на основі власного смаку: «красиво» - «не красиво», «подобається – «не подобається» тощо.

Важливим етапом у розробці питань естетики став період, повۥязаний із розвитком німецької класичної філософії. Безпосередній розробці естетичної проблематики приділили багато уваги німецькі філософи І. Кант, Й. Г. Фіхте, Ф. Шеллінг, Г. Гегель.

Іммануїл Кант (1724—1804 р.) був переконаний, що тільки людина може бути ідеалом краси, тільки людство «може бути ідеалом досконалості». Отже, поняття досконалості використовується Кантом як важлива ознака естетично прекрасного, довершеного. Класичним стало визначення Кантом прекрасного як «цілевідповідного без цілі». У даному визначенні підкреслена, по-перше неутилітарна природа краси, а по-друге, творча, ігрова природа мистецтва

Йоган-Готліб Фіхте (1762—1814 р.) у розумінні естетики тяжів до ототожнення предмета естетики з теорією мистецтва. Розглядаючи специфіку мистецтва в порівнянні з наукою і мораллю, він вважав, що саме мистецтво сприяє становленню цілісної людини. Ця думка спрямувала науковий інтерес Й. Г. Фіхте до проблем художньої геніальності.

Особливої уваги заслуговує філософько-естетична концепція Ф. Шеллінга (1775-1854 р.), автора грунтовної праці «Філософія мистецтва». У даній роботі Шеллінг виходить із ідеалістичного розуміння мистецтва як особливого етапу розвитку абсолютного духу. Крім філософських міркувань праця «Філософія мистецтва» є цінною завдяки детальній розробці кола естетичних категорій, опрацюванню питань видів мистецтва, зокрема поезії, деталізації питань трагедії й комедії як жанрів драматичного мистецтва, аналізу творчості італійського поета і письменника доби Відродження Данте.

Додаткового опрацювання естетична проблематика отримала в теоретичній спадщині Г. Гегеля (1770—1831 р.). У роботі «Лекції з естетики» Г. Гегель вказав, що предметом науки естетики є «царина прекрасного», інакше кажучи, «сфера мистецтва, або, ще точніше,— художня творчість». Г. Гегель увів у визначення предмета естетики поняття прекрасне, котре в його концепції було обмежене сферою мистецтва. Зв’язок естетики виключно з «цариною прекрасного» звужував естетичну проблематику, обмежував її лише мистецтвом. Естетичні проблеми людського життя в концепції Г. Гегеля залишалися поза увагою, що, без сумніву, звужувало предмет і завдання науки естетики. Новочасна доба, зокрема період кінця ХУШ – початку ХІХ століть є періодом, коли естетика із розділу філософського знання перетворюється на самостійну науку із власним предметом, завданнями, категоріальним апаратом, колом специфічних питань, що потребують опрацювання.

Питання для самостійної роботи

1. Поясніть вплив античної космології на формування естетичних понять

2. Поясніть вплив антропологічної проблематики на формування естетичних понять

3. Розкрийте значення ідеї прекрасного, як її розумів Платон.

4. Розкрийте зміст естетичних понять доби християнського Середньовіччя.

5. Укажіть роль німецьких філософів доби Нового часу у формування естетики як самостійної науки.

Висновки по темі 2.У ході викладення матеріалу теми 2 були розглянуті найбільш важливі етапи становлення естетики як науки, починаючи від доби античності до Нового часу включно. Були проаналізовані перші спроби античних мислителів теоретично виокремити естетичну проблематику в структурі філософії природи (натурфілософії0, а пізніше – в структурі антропологічної проблематики як такої, що повۥязана з проблемами людського життя, діяльності, виховання й освіти. Поступовий поворот античної філософської думки від питань філософії природи до питань філософії людини стимулював розробку категорії прекрасного в її подвійному вимірі: як характеристики світу речей з точки зору їх користі для людини і як характеристики людської досконалості з точки зору гармонії фізичного і духовного.

Аналіз естетичних надбань доби християнського Середньовіччя дозволив указати на моменти ідейно-естетичної спадковості між античною та Середньовічною добою. У той же час середньовічна доба була якісно новим кроком з точки зору розробки нових естетичних категорій образу, архетипу, знаку та ін. Розробка даних категорій, попри богословське підгрунтя, виявилася важливим кроком на шляху розвитку теорії класичної естетики.

Аналіз естетичних ідей доби Нового часу засвідчив початок етапу перетворення естетики на самостійну галузь філософського знання. Початок розвитку науки естетики в добу Нового часу ми повۥязали з іменем німецького філософа О. Баумгартена та його роботою «Естетика». О. Баумгертен визначив предмет естетики як досконалість чуттєвого пізнання, чинником зазначеного типу пізнання було визнано судження смаку. Ідеї О. Баумгартена були розвинуті в працях представників німецької класичної філософії, кожний з яких доклав певних зусиль щодо подальшого теоретичного оформлення естетичної проблематики та надання їй певної самостійності. ХІХ століття в особі представників німецької класичної філософії і. Канта, І. Г. Фіхте, Ф. Шеллінга та Г. Гегеля завершує етап класичної естетики. Попри безсумнівні надбання, класична естетика повۥязувала предмет естетичної науки з прекрасним, вбачала завдання естетики у створення філософії мистецтва або філософії художньої творчості. Німецька класична філософія по суті не виходила за межі ідеалістичного світогляду, відтак розцінювала мистецтво як певний етап розвитку абсолютного (світового) духу. Подібне обмеження предмету і завдань естетики проблематикою прекрасного, звۥязок з ідеалістичними концепціями мистецтва спричинили кризу класичної естетики на початку ХХ століття. На початку ХХ століття остаточно зۥясувалося, що стан розробки естетичних теорій не відповідає інноваційному стану мистецтва початку ХХ століття, його новітнім формам (кіномистецтво), революційним напрямкам. На початку ХХ століття мистецтво авангарду, наприклад, наголосило на рішучому розриві з класичним мистецтвом, як застарілим і спрямувало свої зусилля на творення принципово нових форм мистецтва й мистецького життя. Вихід із кризового стану вбачався у поширенні естетичної проблематики на галузь людського життя, дослідження проблематики естетичного в контексті життєвого світу людини, зокрема в буденній сфері, в масовій культурі, в інноваційних формах мистецтва ХХ століття тощо. Звернення естетики на початку ХХ століття до проблематики філософії життя, з одного боку, та вихід теорії естетичного за межі питань мистецтва, з іншого, знаменували початок нового, некласичного етапу розвитку естетичної думки ХХ – ХХІ століть.

 

 

Тема 3. „Основні етапи розвитку української естетики”.

 

Зміст

3.1. Українська естетика в контексті національної культури:

3.1.1.Становлення естетичних уявлень в добу Київської Русі;

3.1.2. Естетика ХУШ століття: розвиток наукової проблематики

3.1.3.ХІХ століття в історії української естетики

3.2. Українська естетика ХХ – ХХІ століть

 

Ключові слова: естетичні уявлення, естетичні ідеї, калокагагтія, калокагативний принцип, естетичний комплекс, естетична школа

 

Цілі і завдання вивчення розділу:вивчення даного розділу дозволяє Вам:

· одержати знання щодо історичного розвитку української естетики в контексті національної культури, починючи від доби Київської Русі до ХІХ століття;

· ознайомитися з досягненнями української естетики ХХ – ХХІ століть, оцінити внесок представників київської естетичної школи в розвиток світової естетичної думки;

· володіти ключовими поняттями: естетичні уявлення, естетичні ідеї, калокагагтія, калокагативний принцип, естетичний комплекс, естетична школа

Методичні рекомендації до вивчення теми 3. При вивченні теми три слід звернути увагу те, що в історичному розвитку український народ пройшов довгий і складний шлях. Важливу роль у формуванні національної свідомості українського народу відіграла естетика як складова української духовності. Естетика як наука філософського циклу, повۥязана, з одного боку, з теоретичним знанням, а з іншого, з практикою народного та професійного українського мистецтва сприяла узагальненню на теоретичному рівні художнього досвіду українського народу. Естетичні пошуки, що здійснювалися в контексті української національної культури наголосили на значущості емоційно-поетичного сприймання світу, притаманного українській ментальності. Естетичні теорії різних часів, створені в контексті національної культури сприяли оцінці самобутності українського образотворчого мистецтва, вказали на історичну цінність української народної музично-пісенной культури, допомогли осягнути багатства української літератури та поезії, проаналізували шлях розвитку української драматургії та українського театру.

Вивчаючи пункт 3.1.1, зверніть увагу на джерела української ментальності, якими є культура і світогляд давніх словۥян, на міфологію, легенди і перекази про минуле стародавньої доби. Які види духовної діяльності є характерними для доби Київської Русі? Яка форма духовного життя є такою, що впливає на формування естетичних уявлень про красу, досконалість, витонченість? Які твори давньогрецьких філософів вплинули на становлення естетичних уявлень доби Київської Русі? Для відповіді на ці запитання зверністься до підручника Бичко А. К. Лекції з історії світової та вітчизняної культури: Курс лекцій. – К., 1997. – 410 с. – Розд. П.

Вивчаючи пункт 3.1.2. проаналізуйте діяльність Києво-Могилянської академії як навчального закладу ХУШ століття, відкритого новим культурним та освітнім тенденціям Відродження та Нового часу. Зверніть увагу на культурно-творчу діяльність М. Березовського, В. Григоровича-Барського. Спробуйте відповісти на питання впливу науково-освітньої діяльності Києво-Могилянської академії на формування естетичних ідей в Україні. Яке значення мала діяльність Ф. Прокоповича та Г. Сковороди для становлення естетичних ідей в Україні ХУШ століття? Для відповіді на ці запитання зверніться до монографії Л. Т. Левчук «Українська естетика: традиції та сучасний стан. – К. : МАКЛАУТ, 2011. – Розд. 1, п. 1.2.

Вивчаючи пункт 3.1.3. зверніть увагу на досить своєрідну модель української естетики, що склалася в ХІХ столітті. Якій вплив на формування української естетичної думки здійснювали твори діячів українського мистецтва ХІХ століття? Якій вплив на розвиток естетичної теорії здійснювали викладачі-науковці Київського та Харківського університетів? Для відповіді на ці питання зверніться до монографії Л. Т. Левчук «Українська естетика: традиції та сучасний стан. – К. : МАКЛАУТ, 2011. – Розд. 1., п. 1.3.

Вивчаючи пункт 3.2. проаналізуйте стан української естетики кінця ХХ – початку ХХІ століття. Зафіксуйте моменти спадковості, моменти оновлення проблематики, напрямки розширеного теоретичного пошуку. Які проблеми є головними для сучасної української естетики? У чому полягає значення діяльності київської естетичної школи 2000-2010 років для розбудови української естетики? Для відповіді на ці питання зверніться до монографії Л. Т. Левчук «Українська естетика: традиції та сучасний стан. – К. : МАКЛАУТ, 2011. – Розд. У.

 







Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2020 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных