Навчальний матеріал.

Прочитайте і законспектуйте основні положення. Підкресліть зміст опорних понять. Зверніть особливу увагу на розробку питань естетичного в структурі естетики ХХ століття, на дискусії, повۥязані з визначенням змісту естетичного як метакатегорії естетики.

Естетичне – метакатегорія естетики ХХ – ХХІ століть. За допомогою категорії естетичне в сучасному теоретичному знанні визначається предмет естетики як науки, усвідомлюється системна єдність похідних естетичних категорій прекрасного, піднесеного, потворного, трагічного, комічного та ін. Теоретичне оформлення естетичного як метакатегорії відбулось тільки в ХХ столітті, хоча само поняття естетичного активно використовувалось в класичній естетиці ХУШ-ХІХ століть для визначення суб ۥ єкт-об ۥ єктних відносин, для аналізу мистецтва, для позначення специфічного виміру людської свідомості, а саме естетичної свідомості.

У наш час теоретичний узагальнений зміст категорії естетичне пов ۥ язується з особливою сферою суб ۥ єкт-об ۥ єктних відносин, коли ставлення суб ۥ єкта до об ۥ єкта супроводжується почуттям безкорисного, незацікавленого задоволення. Подібне визначення естетичного є доволі дискусійним, оскільки деякі науковці на початку ХХ століття схилялись до ототожнення естетичного з естетизмом та гедонізмом. Що слід розуміти під поняттями естетизму та гедонізму?

Естетизм – особливий тип світогляду, заснований на визнання естетичного (художнього) досвіду вищою цінністю культурного життя та справжньою істиною буття.

Гедонізм – переживання щастя, насолоди. З давніх часів, починаючи від доби античності існували етичні вчення, що пов ۥ язували вищий сенс людського буття зі стремлінням к щастю та отриманню насолоди. Подібні вчення в етиці отримали назву гедоністичніх. У ХІХ столітті гедонізм стали пов ۥ язувати з естетизмом, оскільки вважалося, що тільки через спілкування з мистецтвом людина спроможна пережити справжнє щастя та насолоду.

Ототожнення естетичного з естетизмом та гедонізмом надавало естетичному негативного віддтінку, обмежувало функції естетичної теорії сферою мистецтва. Тим не менш у середині ХХ століття естетичне позбулося негативного забарвлення і закріпилося в його позитивному сенсі. Упродовж ХХ століття різні естетики по-різному використовували поняття естетичного. Для визначення предмету естетики дане поняття використовували О. Ф. Лосев, Д. Лукач, Г. Гадамер, Г. Маркузе та ін. У інших випадках естетичне використовувалося як синонім естетичної свідомості (Г. Гадамер); Г, Маркузе вбачав в естетичному спосіб життя суспільства майбутнього; М. Дюфрен пов ۥ язував естетичне з естетичним досвідом.

Однією з причин поширення категорії естетиче в науці ХХ – ХХІ століть стала девальвація (знецінення) категорії прекрасного. Нагадаємо, що в класичній естетиці категорія прекрасного слугувала для визначення предмету естетичної науки. Панування в мистецтві ХХ – ХХІ століть авангардних, модерністських та постмодерністських рухів проблематизувало використання поняття прекрасного як визначального щодо мистецтва. Науковці дійшли згоди в тому, що в сучасній художній культурі місце прекрасного як духовної цінності посіли так звані «шок-цінності». Йдеться про новизу, незвичність, інтенсивність як виміри мистецтва ХХ – ХХІ століть. Поряд із феноменами прекрасного в сучасному мистецтві співіснують феномени абсурдного, потворного, болісного, жорстокого, низького, політичного, жахливого, шокуючого та ін. Зрозумілими е те, що естетика, якщо вона претендує на роль метатеорії мистецтва, має створити якусь більш узагальнену й абстрактну категорію для позначення свого предмету. Такою категорією стала категорія естетичного. За допомогою категорії естетичне в сучасній естетиці позначається специфічний духовний (або естетичний) досвід, сутність якого зводиться до системи неутилітарних (безкорисливих) стосунків суб ۥ єкта з об ۥ єктом. Наслідком таких стосунків для людини є стан духовної насолоди (катарсис). Зазначеному досвіду властивий виключно духовний характер, він (досвід) передбачає споглядання об ۥ єкта, розташованого іззовні. Інші естетичні категорії є модифікаціями естетичного. Йдеться, насаперед про категорії піднесеного, прекрасного, потворного, трагічного, комічного. Більш детально ці категорії будуть розглянуті в наступній лекції.

Прочитайте і законспектуйте наступний матеріал. Зверність увагу на форми реалізації естетичного в житті та в культурі. Підкресліть визначення феноменів естетичного досвіду, естетичної свідомості, естетичної культури.

Для конкретизації змісту естетичного як метакатегорії естетики ХХ – ХХІ століть доцільно зупинитися на формах реалізації естетичного в житті та в культурі, розглянути феномени естетичного досвіду, естетичної свідомості, естетичної культури.

Уся сфера культурного життя людини просякнута естетичними інтуіціями. Найбільш концентровано естетичні відносини зосереджені в мистецтві, де естетичне функціонує на рівні художнього: художньої діяльності, художнього мислення, художньої форми. Мистецтво в цьому сенсі є діяльністю, безпосередньо спрямованою на створення естетичного. Мистецтво – головний, але не єдиний виразник естетичного в житті і в культурі. Можна вказати на гру як на діяльність, тісно пов ۥ язану з естетичним. Подібно до мистецтва, справжня ігрова діяльність позбавлена користі і надає учасникам почуття духовної насолоди. Безумовно, гру не слід повністю ототожнювати з естетичним. Важливими компонентами гри є змагання, суперництво, азарт, бажання перемоги за будь-яких обставин.

Носієм естетичної виразності став сучасний інформаційний простір. Художні образи та символи активно використовують сучасні засоби масової інформації; мистецькою символікою просякнутий Інтернет-простір; емоційно-образна мова мистецтва використовується в Інтернет-спілкуванні, в анімаційних технологіях, в навчанні, в індустрії моди, в спорті, у виробництві реклами, в культурно-розважальній діяльності, в буденному житті.

Своєрідними формами реалізації естетичного є естетичний досвід, естетична свідомість та естетична культура.

Естетичний досвід – сукупність неутилітарних, інтуїтивно-діяльнісних відносин суб ۥ єкта щодо реальності, яким притаманна споглядальність, ігровий, зображально-виражальний характер.

Естетична свідомість – духовна складова естетичного досвіду.

Початок формування естетичного досвіду пов ۥ язаний з давніми формами життєдіяльності, до складу яких входили магічні культи, обряди, прадавня мистецька діяльність, міфотворчість тощо. На ранніх культурних стадіях до складу естетичного досвіду входила слабо розвинута, інтуїтивна естетична оцінка. В основі давніх інтуїтивних естетичних оцінок були покладені також слабо розвинуті, майже недиференційовані почуття задоволення або незадоволення. За часів давніх цивілізацій Сходу та в античній Греції почалося осмислення складових естетичного досвіду, формування естетичної свідомості на основі теоретичного оформлення питань краси, гармонії, порядку тощо в стурктурі філософсько-космологічного мислення.

До складу естетичної культури входять численні суспільні інститути, практики, форми поведінки, світовідчуття, твори, що стосуються реалізації естетичного досвіду людства, або певного етапу його (естетичного досвід) розвитку. Найбільш повній реалізації естетичний досвід підлягає в художній культурі, тим не менш виміри естетичного досвіду охоплюють практично всю сферу життєдіяльності людини.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: