Для дефектування деталей за геометричними параметрами. використовують методи:

використовують методи:

1) магнітні;

+2) інструментальні;

3) органолептичні;

4) всі перераховані.

92. Діагностування – це:

1) це комплекс робіт, спрямованих на підтримання і відновлення

справності та працездатності машин;

+2) це процес визначення технічного стану без розбирання з метою

встановлення доцільності подальшої експлуатації, потреби в ТО

чи ремонті машини або її окремих агрегатів;

3) це комплекс організаційно-технічних заходів, які проводяться з метою

забезпечення працездатності машин;

4) це регулювання з’єднань, відновлення деталей.

93. Методи ремонту, що застосовують на ремонтних підприємствах:

1) знеособлений;

2) незнеособлений;

3) агрегатний;

+4) всі перераховані.

94. На дільниці дефектування червоною фарбою позначають деталі:

1) придатні;

+2) непридатні;

3) ремонтні;

4) умовно придатні.

95. Інструмент, яким контролюють зазор у замках компресійних

кілець:

1) штангенциркуль;

2) мікрометр;

+3) щуп;

4) візуально.

96. Діаметр циліндра, який вибирають для визначення розміру

під ремонт:

+1) максимальний;

2) мінімальний;

3) номінальний;

4) довільний.

97. Магніто-порошковий метод дефектування застосовують для

деталей вироблених з:

1) скла;

2) дерева;

+3) феромагнітних матеріалів;

4) кольорових металів.

98. Визначення процесу “дефектування”:

1) комплекс робіт, спрямований на підтримання і відновлення справності

та працездатності машин або їх агрегатів;

+2) процес визначення технічного стану деталей і сортування їх на групи на

основі порівняння параметрів з даними нормативно-технічної документації;

3) процес визначення технічного стану без розбирання;

4) порушення працездатності об’єкта.

99. На дільниці дефектування зеленою фарбою позначають деталі:

+1) придатні;

2) непридатні;

3) ремонтні;

4) умовно придатні.

100. Види дефектування, які застосовують для виявлення прихованих

дефектів під час ремонту машин:

1) спектральний аналіз, мікрометричні вимірювання;

2) органолептичний, мікрометричні вимірювання;

+3) капілярний, ультразвуковий, магніто-порошковий;

4) спектральний аналіз, мікрометричні вимірювання, органолептичний.

101. Види забруднень, які характерні для внутрішніх поверхонь

складових частин машин:

1) нагар, старі лакофарбові покриття;

2) нагар, накип, лакоподібні відкладення;

3) накип, старі лакофарбові покриття;

+4) маслянисто-грязеві відкладення.

102. На дільниці дефектування білою фарбою позначають деталі:

1) умовно-придатні;

+2) придатні для ремонту;

3) непридатні;

4) придатні.

103. Основним обладнанням ремонтного виробництва є:

+1) верстати, стенди, установки;

2) обладнання, що виготовлене самостійно;

3) тільки покупне обладнання;

4) все обладнання, що зведене у відомість.

104. Основні критерії вибору способу усунення дефектів деталей:

1) організаційний, конструкторський;

2) дефіцит деталі, металоємність способу, трудомісткість;

+3) технологічний, технічний, економічний;

4) конструкторський, металоємність.

105. За наявності допустимого розміру деталі під час поточного

ремонту:

+1) деталь може допрацювати до наступного поточного ремонту;

2) деталь може відпрацювати інтервал часу між капітальними ремонтами;

3) деталь ще здатна відпрацювати якийсь період часу;

4) деталь здатна допрацювати до наступного після ремонту технічного

обслуговування.

106. Фізичні явища, що лежать в основі капілярного методу

дефектування:

+1) дифузія, поглинання;

2) намагнічування, розмагнічування;

3) адгезія;

4) розмагнічування, адгезія.

107. Технологічний процес – це:

+1) сукупність методів обробки, виготовлення, зміни стану, властивостей

і форми сировини, матеріалу чи напівфабрикату для одержання готової

продукції;

2) способи впливу на несправні складові частини або об’єкти з метою

реалізації (використання) їх залишкового ресурсу за мінімальних затрат

праці і коштів;

3) процес якісної зміни предметів природи;

4) всі варіанти.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: