Для дефектування деталей за геометричними параметрами. використовують методи:
використовують методи:
1) магнітні;
+2) інструментальні;
3) органолептичні;
4) всі перераховані.
92. Діагностування – це:
1) це комплекс робіт, спрямованих на підтримання і відновлення
справності та працездатності машин;
+2) це процес визначення технічного стану без розбирання з метою
встановлення доцільності подальшої експлуатації, потреби в ТО
чи ремонті машини або її окремих агрегатів;
3) це комплекс організаційно-технічних заходів, які проводяться з метою
забезпечення працездатності машин;
4) це регулювання з’єднань, відновлення деталей.
93. Методи ремонту, що застосовують на ремонтних підприємствах:
1) знеособлений;
2) незнеособлений;
3) агрегатний;
+4) всі перераховані.
94. На дільниці дефектування червоною фарбою позначають деталі:
1) придатні;
+2) непридатні;
3) ремонтні;
4) умовно придатні.
95. Інструмент, яким контролюють зазор у замках компресійних
кілець:
1) штангенциркуль;
2) мікрометр;
+3) щуп;
4) візуально.
96. Діаметр циліндра, який вибирають для визначення розміру
під ремонт:
+1) максимальний;
2) мінімальний;
3) номінальний;
4) довільний.
97. Магніто-порошковий метод дефектування застосовують для
деталей вироблених з:
1) скла;
2) дерева;
+3) феромагнітних матеріалів;
4) кольорових металів.
98. Визначення процесу “дефектування”:
1) комплекс робіт, спрямований на підтримання і відновлення справності
та працездатності машин або їх агрегатів;
+2) процес визначення технічного стану деталей і сортування їх на групи на
основі порівняння параметрів з даними нормативно-технічної документації;
3) процес визначення технічного стану без розбирання;
4) порушення працездатності об’єкта.
99. На дільниці дефектування зеленою фарбою позначають деталі:
+1) придатні;
2) непридатні;
3) ремонтні;
4) умовно придатні.
100. Види дефектування, які застосовують для виявлення прихованих
дефектів під час ремонту машин:
1) спектральний аналіз, мікрометричні вимірювання;
2) органолептичний, мікрометричні вимірювання;
+3) капілярний, ультразвуковий, магніто-порошковий;
4) спектральний аналіз, мікрометричні вимірювання, органолептичний.
101. Види забруднень, які характерні для внутрішніх поверхонь
складових частин машин:
1) нагар, старі лакофарбові покриття;
2) нагар, накип, лакоподібні відкладення;
3) накип, старі лакофарбові покриття;
+4) маслянисто-грязеві відкладення.
102. На дільниці дефектування білою фарбою позначають деталі:
1) умовно-придатні;
+2) придатні для ремонту;
3) непридатні;
4) придатні.
103. Основним обладнанням ремонтного виробництва є:
+1) верстати, стенди, установки;
2) обладнання, що виготовлене самостійно;
3) тільки покупне обладнання;
4) все обладнання, що зведене у відомість.
104. Основні критерії вибору способу усунення дефектів деталей:
1) організаційний, конструкторський;
2) дефіцит деталі, металоємність способу, трудомісткість;
+3) технологічний, технічний, економічний;
4) конструкторський, металоємність.
105. За наявності допустимого розміру деталі під час поточного
ремонту:
+1) деталь може допрацювати до наступного поточного ремонту;
2) деталь може відпрацювати інтервал часу між капітальними ремонтами;
3) деталь ще здатна відпрацювати якийсь період часу;
4) деталь здатна допрацювати до наступного після ремонту технічного
обслуговування.
106. Фізичні явища, що лежать в основі капілярного методу
дефектування:
+1) дифузія, поглинання;
2) намагнічування, розмагнічування;
3) адгезія;
4) розмагнічування, адгезія.
107. Технологічний процес – це:
+1) сукупність методів обробки, виготовлення, зміни стану, властивостей
і форми сировини, матеріалу чи напівфабрикату для одержання готової
продукції;
2) способи впливу на несправні складові частини або об’єкти з метою
реалізації (використання) їх залишкового ресурсу за мінімальних затрат
праці і коштів;
3) процес якісної зміни предметів природи;
4) всі варіанти.
Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|