Принципи навчання: принцип виховуючого навчання.

Принцип виховуючого навчання базується на закономірності єдності навчання і виховання в цілісному педагогічному процесі. Цей принцип передбачає формування у процесі навчання базової культури особистості: моральної, правової, естетичної, фізичної, культури праці та життєдіяльності, спілкування. Виховання в процесі навчання пов'язане з інтелектуальним розвитком і, перш за все, з розвитком креативності індивідуальних пізнавальних здібностей з урахуванням інтересів учнів.

Виховуючий ефект у навчанні залежить від змісту освіти, його різнобічності, гуманітарної спрямованості та науковості. Засвоєння навчального матеріалу розвиває не тільки пізнавальну сферу учнів, а й формує в них навички навчальної праці, такі особистісні властивості, як організованість, самостійність, посидючість, працьовитість, діловитість, вимогливість до себе та інших, дисциплінованість.

Істотне виховує вплив надає особистість педагога, якщо вона є референтної для учнів. Останнє обумовлено ставленням до дітей і до педагогічної діяльності, його ерудицією і рівнем професіоналізму.

Принцип виховуючого навчання передбачає шанобливе ставлення до особистості учня і одночасно розумну вимогливість до нього, так як це є однією з умов реалізації гуманістичного підходу в освіті. Вимогливість, не заснована на повазі, викликає невдоволення і агресивність у відносинах між учнями і вчителем. Доброзичливість без вимогливості призводить до порушення дисципліни, неорганізованості, непослуху учнів. Вимогливість є своєрідною мірою поваги до особистості. А. С. Макаренка підкреслював, що до людини потрібно пред'являти якомога більше вимог, але разом з тим і якомога більше поваги. Виховний потенціал вимогливості зростає, якщо вона об'єктивно доцільна, продиктована потребами процесу навчання, завданнями розвитку особистості. Вимогливість, якою б виправданою і справедливою вона не була, не принесе користі, якщо вона нереалістична, нездійсненна, якщо вона не розрахована на досягнутий і заданий рівень розвитку особистості учня.

Реалізація принципу виховуючого навчання припускає опору на сильні сторони учнів. Це обумовлено тим, що навчають, не однакові за рівнем вихованості. У цьому зв'язку багаторазове підкреслення їх недоліків може знизити їх самооцінку і рівень домагань замість позитивних зрушень в особистісному та інтелектуальному розвитку. Поява дітей-аутсайдерів і дітей з девіантною та делінквентною поведінкою має в якості однієї з причин недовіру вчителя до учня, зайвий критицизм і його відкидання.

Виявляючи в учневі позитивне і спираючись на це позитивне, роблячи ставку на довіру, педагог авансує рівень досягнень і направляє розвиток особистості. Коли учень опановує новими формами поведінки і діяльності, домагається відчутного успіху в роботі над собою, переживає радість, внутрішнє задоволення - це зміцнює його впевненість у своїх силах, спонукає до особистісного зростання. А. С. Макаренко вважав, що до людини треба підходити з оптимістичною гіпотезою навіть у тому випадку, якщо є ризик помилитися.

Виховуючий потенціал навчання зростає, коли спостерігається узгодженість в стратегіях і тактиках вчителів-предметників, вихователів, адміністрації освітнього закладу та батьків. Якщо виховні впливу в процесі навчання будуть незбалансованими, негармонізованого, а різноспрямованими, а іноді і протилежними, то учень привчається розглядати норми і правила поведінки як щось необов'язкове, яке встановлюється кожною людиною довільно.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: