І. Прояви кризи радянського ладу.

12 3 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒

Україна у період загострення кризи радянської системи

Факти:

Політико-ідеологічна криза радянського ладу в Україні (середина 1960 - початок 1980-х рр.). Кадрові зміни в політичному керівництві УРСР. Конституція УРСР 1978 р. Спроби економічних реформ у другій половині 1960-х рр. Тенденції розвитку соціальної сфери. Культура і духовне життя. Русифікація. Опозиційний рух.

Дати:

1965 р. - реформи в сільському господарстві та промисловості («косигінська реформа»); 1972 р. - зміна політичного керівництва УРСР. В.Щербицький; 1976 р. - утворення Української Гельсінської групи.

Персоналії:

В. Марченко, С. Параджанов, В.Романюк, М. Руденко, В. Стус, В.Чорновіл, П. Шелест, В.Щербицький.

Поняття та терміни:

«застій», «номенклатура», «дефіцит», «урбанізація», «русифікація», «самвидав», «правозахисник».

Характеризувати зміни в політичному керівництві УРСР на початку 1970-х рр., ключові положення Конституції УРСР 1978 р., стан промисловості та сільського господарства, основні вимоги та напрями опозиційного руху 1960-1970-х рр., явища у сфері культури, політику русифікації.

Визначати прояви політико-ідеологічної кризи радянського ладу в Україні, причини активізації опозиційного руху, здобутки та проблеми розвитку соціальної сфери.

ПОЛІТИКО-ІДЕОЛОГІЧНА КРИЗА РАДЯНСЬКОГО ЛАДУ В УКРАЇНІ

Застій – період післяхрущовського двадцятиріччя (1965-1985 рр.), правління Л.І. Брежнєва (до 1982 р.), Ю. Андропова (1982-1984 рр.), К.Черненка (1984-1985 рр.), який характеризується системною кризою суспільства, всеохоплюючою кризою радянського ладу, що поширилася на всі сфери життя — політику, економіку, соціальні відносини, ідеологію, культуру, заперечувалися будь-які спроби оновлення суспільства, консервувався існуючий режим, це період утрачених можливостей, ідеологічного догматизму.

Різні точки зору щодо оцінки періоду застою і його проявів в Україні.

Одні вважали, що цей період не можна назвати «застоєм», бо не припинився розвиток країни, здійснювалися реформи, реалізовувалися п’ятирічні плани, велося активне будівництво. Для тих часів характерне досягнення відносної соціальної та матеріальної стабільності порівняно з попередніми періодами та рівня життя основної маси населення.

Інші твердили, що «застій» відображає загальну тенденцію соціально-економічного й політичного розвитку радянської системи, а така тенденція — це зростання системної кризи радянської моделі розвитку суспільства.

І. Прояви кризи радянського ладу.

· Криза в управлінні

1. Звуження демократії та її згортання. Вибори здійснювалися формально, на основі завчасно підготовлених списків, безальтернативно. Підміна справжнього народовладдя формальним представництвом трудівників у радах, обмеження реальної влади рад. Обмеження прав союзних республік.

2. Усі керівні посади обіймали лише члени КПРС, що їх затверджували партійні органи. Злиття функцій партійного і державного апарату. Підміна держави та її органів Компартією, зміцнення монополії КПРС на владу. У Конституції СРСР 1977 р. було визнано Компартію «керівною і спрямовуючою силою суспільства, ядром її політичної системи». Відновлювалася посада Генерального секретаря ЦК КПРС (її посів Л. І. Брежнєв).

«Старіння» керівництва, нездатність його реагувати на нові виклики часу.

3. Посилювалися командно-адміністративні методи управління. Ігнорування принципу поділу влади. Узурпація значної частини законодавчих функцій виконавчою владою. Посилюється централізація управління. Розростання партійно-державного апарату, зростання ролі та значення партійної й управлінської бюрократії («номенклатури»). Відбувається, процвітають бюрократизм, формалізм, кар’єризм.

3. Відбувся остаточний перехід радянського керівництва на рейки неосталінізму. Збереження авторитаризму у політиці, поява нового культу в управлінні державою. Багато секретарів обкомів, міськкомів, райкомів перетворилися на «вождів» на місцевому рівні, на «хазяїв», яких не можна було критикувати, бо розцінювалося, що «нападки на окремих керівників — це нападки на партію». Такі керівники часто порушували норми моралі та утверджували в суспільстві подвійну мораль, розправлялися з «незручними» працівниками, зазвичай компетентними, діловими у своїй справі, хто мав власну думку.

4. Відбувається порушення законності. Нехтування прав і свобод людини. Позбавлення громадських структур будь-якої самостійності.

5. Відсутність у державного керівництва рішучості у практичних справах. Нездатність нового керівництва відреагувати на тогочасне становище, коли весь світ вступив у нову фазу НТР.

6. Ситуація погіршувалася гонкою озброєнь, на яку витрачалися величезні кошти, війною в Афганістані (з 1979 р.), підтримкою прорадянських режимів в Африці, Азії і Латинській Америці, на що витрачали величезні кошти.

· Економічна криза

1. Зростання науково-технічної відсталості країни порівняно з передовими західними країнами. Низький рівень якості більшості вітчизняних промислових товарів. Постійний дефіцит товарів.

2. Прихована інфляція (постійні зростання цін за незмінних розмірів зарплати).

3. Явна безгосподарність. Переважання екстенсивного розвитку економіки. Висока затратність та енергомісткість виробництва.. Уповільнення темпів економічного розвитку.

4. Нездатність колгоспно-радгоспної системи забезпечити країну продовольством відповідно до потреб і життєвих норм.

5. Надприбутки, що попливли до СРСР у вигляді «нафто-доларів» після підвищення світових цін на нафту, дали можливість йому деякий час не лише «латати дірки» у власному бюджеті та в самій економіці, а й змагатися зі США у військовій сфері та в боротьбі за «третій світ».

· Екологічна криза

1. Відбувалася бездумна експлуатація природних ресурсів. Діяли застарілі, екологічно небезпечні технології.

2. Значне забруднення навколишнього середовища.

4. Зменшення народжуваності, зростання смертності, зростання кількості хронічних захворювань.

· Ідеологічна криза

1. Набрала сили тенденція монополії держави на інформацію, саму ж інформацію дедалі більше контролювали. Посилювалася цензура.

2. Посилювався ідеологічний тиск на суспільство. Відбувалися розходження між ідеологічними догмами і реальним життям.

3. Зростали утиски й переслідування, відновилися репресії проти інакодумців. Розгорнуто тривале ідеологічне чищення редакцій газет, журналів, видавництв, інститутів гуманітарного профілю Академії наук УРСР.

4. Відбувалося усвідомлення нереальності побудови комуністичного суспільства.

· Моральна криза

1. Розрив між словом і реальним становищем. Двозначність декларування одних, а насправді втілення в життя принципово інших засад. Виникав великий розрив між гаслами та реальними справами.

2. Наростали споживацькі настрої, лицемірство, самовдоволення, заспокоєність, наростання апатії. Швидко поширювалися пияцтво й алкоголізм. Зростала кількість побутових економічних злочинів.

Висновки

• У роки кризи радянської системи здійснювався курс на консервацію існуючого політичного режиму.

• Досягнення радянського суспільства були не стільки реальністю, скільки наслідком комуністичної демагогії.

• У 70-80-ті роки тоталітаризм повільно поступався авторитарному режимові, командно-бюрократичним методам організації всього суспільного життя.

• Нове згортання демократії загострило суперечності між потребами суспільства й рівнем політичного керівництва, здатністю його розв’язати назрілі потреби життя народу.

• Комуністична партія та партійні організації мали всю повноту реальної влади.

12 3 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных