V. РОЗВИТОК КУЛЬТУРИ

3. Зростали обсяги методичного і матеріального забезпечення школи.

4. Значно зросла мережа вечірньої та заочної форм навчання.

5. Введено обов’язкове оволодіння учнями робітничими та сільськогосподарськими професіями.

6. Високими темпами розвішалася професійно-технічна освіта.

7. Значно зросла кількість вищих навчальних закладів: у 1964 р. засновано Донецький університет, у 1972 р. – Сімферопольський, у 1985 р. – Запорізький, згодом – Прикарпатський та Волинський.

8. При великих промислових підприємствах організовано загальнотехнічні та загальнонаукові факультети.

9. Формувалися педагогічні школи передового досвіду. Всупереч бюрократизму в системі освіти вчителі-новатори В.Сухомлинський, В. Шаталов, М. Щетинін та інші вдосконалювали навчальні методики, виховували у молоді кращі людські риси.

Недоліки:

1. 60-80-ті роки в галузі освіти – це постійне експериментування, політизація, пристосування освіти до потреб «комуністичного будівництва». Панував догматизм, формалізм, заідеологізованість і консерватизм у педагогічній науці та освітянських відомствах.

2. Наростала ідеологізація і русифікація шкільного навчання. Вчителі російської мови отримували надбавку до заробітної плати в розмірі 15%, класи, в яких було понад 25 дітей, на уроках російської мови поділяли на групи. Відбувалося різке звуження вживання української мови. Зменшувалася кількість україномовних шкіл. Зовсім зникли україномовні школи в Донецьку, Криму. Стало звичайним явищем увільнення учнів від вивчення української мови та літератури.

2. Система освіти відставала від потреб нового етапу НТР, її якість постійно знижувалася.

3. Панував жорсткий партійний контроль над учителями. Повсюдно закривали малокомплектні початкові й восьмирічні школи. Поглиблювався розрив між сільською і міською школами.

4. Скоротилися витрати на освіту, погіршилася матеріально-технічна база. Наслідком цього було те, що велика кількість загальноосвітніх шкіл містилась у непристосованих приміщеннях, 45% із них не мали водопостачання, 38% — центрального опалення, у кожному другому населеному пункті не було типових шкільних споруд. Була низька заробітна плата вчителів.

Бюрократизм — зволікання, тяганина, зневажливе ставлення до суті справи заради додержання формальності.

Догматизм — спосіб мислення, засвоєння і застосування знань, за яким те чи інше положення сприймають як незаперечну істину, як догму, визнається незмінним, безперечним без доказу, без урахування конкретних умов.

Заідеологізованість — підпорядкованість усієї системи освіти ідейно-політичному вихованню в дусі панівної ідеології — марксизму-ленінізму.

Консерватизм — прихильність до застарілого, віджилого, несприйняття нового, прогресивного.

Формалізм — формально-бюрократичний підхід до розв’язання питань навчання і виховання, перебільшена увага до букви закону, зовнішньої форми, виконання дрібних і другорядних формальностей на шкоду змістові.

· Стан науки: здобутки і проблеми

Здобутки:

1. Центром наукових досліджень залишалася АН УРСР. У 1962 р. роботу АН УРСР очолив знаний спеціаліст з електрозварювання Б. Патон.

2. Зростала чисельність наукових працівників (за 1965-1985 pp. зросла у 5,5 разу).

3. Виникли нові перспективні галузі – напівпровідників, високомолекулярних сполук, фізика низьких температур, плазми, космонавтика.

4. Вчені почали створювати нові матеріали ("порошкова металургія"). За короткий строк світовим лідером із порошкової металургії став Інститут проблем матеріалознавства АН УРСР, першим директором якого був академік І. Францевич.

5. Плідно працювали вчені під керівництвом М. Боголюбова (математична фізика), В. Глушкова (кібернетика), Л. Ландау (ядерна фізика), Б. Патона (зварювання металів).

6. 1969 р. В умовах космічного вакууму й невагомості на кораблі «Союз-6» завдяки розробкам учених Інституту електрозварювання вперше в світі здійснено зварювання алюмінію, нержавіючої сталі й титану.

7. Велися дослідження з виведення нових сортів пшениці, цукрових буряків. Колектив Миронівського науково-дослідного інституту академіка В.Ремесла селекціонував нові сорти пшениці, якими в СРСР засівали 8 млн. га.

8. Видавалася 26-томна Історія міст і сіл України, Історія української літератури, Історія української мови, Історія українського мистецтва.Завершено видання багатотомної Історії Української PCP.

Проблеми:

1. Відбувалася штучна ізоляція вчених від світового наукового співтовариства.

2. Ефективність роботи вчених залишалася вкрай низькою, між розробленням і впровадженням винаходів минало багато часу і вони морально старіли. Поширено практику переманювання відомих українських учених на роботу до Росії.

3. Прогресували ті галузі науки, які не потребували складного лабораторного обладнання, й ті, що були пов’язані з військовими і космічними розробками. Існувала гостра нестача коштів на розвиток фундаментальних наук.

6. Рекомендації учених не завжди враховувало вище керівництво республіки. Так, воно не прислухалося до застережень учених щодо будівництва Чорнобильської АЕС.

7. Партійні органи постійно втручалися у наукову діяльність, особливо в галузі суспільних наук.

8. Характерними були заідеологізованість багатьох науковців і догматизм мислення, що насаджувався тоталітарною системою в наукових установах.Відсутність об’єктивних досліджень була особливо притаманна історикам, які займалися коментуванням рішень вищих партійних інстанцій і вихвалянням «радянського способу життя».

9. Проводилася боротьба з буржуазним націоналізмом та антирадянською ідеологією, яку очолював секретар ЦК КТІУ з ідеологічних питань В. Маланчук.

Окремі вчені зазнавали репресій:

• засуджено на 8 років позбавлення волі Б. Болотова за те, що критикував введення радянських військ до Афганістану;

• за участь у правозахисному русі було засуджено на 12 років таборів науковця з Інституту філософії Євгена Пронюка;

• Василь Лісовий з цього самого інституту отримав 5 років таборів за те, що звернувся до ЦК КПУ та КДБ з листом протесту проти політичних арештів у 1972 р.;

• за вивчення історії козацтва з роботи було звільнено О.Апанович, Я. Дзигу та інших.

10. З бібліотек вилучали «небажані твори» чи наукові праці.

· Розвиток літератури

1. У літературі та мистецтві панував метод соціалістичного реалізму. Панував диктат з боку компартійних і владних структур, з боку літературознавчого керівництва республіки. Культивувалася кон’юнктура, пристосування, прагнення догодити вищому партійно-державному керівництву. Тим літераторам, які вірно служили системі, давали звання лауреатів, премії тощо.

2. Створено чимало прекрасних творів, які дістали широке визнання, ось деякі з них: О. Гончара «Собор», «Циклон», «Бригантина» тощо, М. Стельмаха «Дума про тебе», «Чотири броди», новаторська поезія І. Драча, публіцистично спрямовані вірші Б. Олійника, поезія Д. Павличка, літературні твори П. Загребельного, Ю. Мушкетика, Є. Гуцала, Л.Дмитерка та інших.

3. Велика популярність пісень, написаних на слова А. Малишка («Пісня про рушник»), М. Сингаївського («Чорнобривці»), Д. Павличка («Два кольори») тощо.

4. Значно посилилася увага українських письменників не лише до історичних, а й до сучасних тем.

5. Поряд з високохудожніми творами масовими тиражами видавали низькопробну літературу, в якій вихваляли радянський спосіб життя. Вона свідчила про низький професіоналізм цих авторів.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: