Главная | Случайная
Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Тяжка ситуація в країні вимагала негайних і глибоких економічних реформ.




Економічна реформа – це зміни в системі господарського механізму, що їх проводить держава, спрямовані на розвиток і підвищення економічної ефективності виробництва, система заходів із вдосконалення управління виробництвом, які відповідали б потребам часу.

Програму економічних реформ розробив голова радянського уряду Олексій Косигін і спробував реалізувати їх у 1965-1967 рр.

· Реформи у сільському господарстві.

Березень 1965 р. Пленум ЦК КПРС. Обговорив питання «Про невідкладні заходи подальшого розвитку сільського господарства СРСР» і схвалив низку заходів.

1. Запроваджувалася вільна заготівля сільськогосподарської продукції за сталими цінами. Скасовувалася практика щорічних змін у заготівельних цінах залежно від урожайності. Підвищено основні закупівельні ціни з урахуванням кліматичних умов та умов виробництва в окремих районах.

2. Змінено практику планування (план заготівлі сільськогосподарської продукції встановлювали не на рік, а на тривалу перспективу). За здавання колгоспниками понадпланової продукції встановлювали 50% надбавки основної закупівельної ціни.

3. Взято курс на інтенсифікацію сільського господарства. У сільське господарство спрямовували значні капіталовкладення. Передбачалися заходи щодо зміцнення матеріально-технічної бази сільського господарства, що мали сприяти ліквідації відставання аграрного виробництва, створення в країні достатку продовольства і сировини для промисловості.

 

 

·  Реформи в управлінні.

Вересень 1965 р. Пленум ЦК КПРС. Прийнято постанову «Про поліпшення управління промисловістю, вдосконалення планування та посилення економічного стимулювання промислового виробництва».

1. Прийнято рішення про ліквідацію раднаргоспів і відновлення галузевої форми управління.

2. Обмежено права республік та їхніх територіальних органів. Відновлено союзні та союзно-республіканські міністерства. Створено 22 союзно-республіканських та 7 республіканських міністерств: автомобільного транспорту і шосейних доріг, будівництва, комунального господарства, місцевої промисловості, освіти, охорони громадського порядку, соціального забезпечення. Створено 9 нових загальносоюзних і 11 союзно-республіканських міністерств.

3. Здійснювалося вдосконалення планування. Передбачалося підвищення наукового рівня планування економіки.

· Реформи в промисловості.

1. Взято курс на інтенсифікацію промислового виробництва. Основним критерієм господарської діяльності підприємств передбачалося зробити не валові показники, як було раніше, а обсяг реалізації й одержання прибутку.

2. Встановлювали економічно обґрунтовані ціни. Вводили ринкові економічні регулятори. Зроблено переоцінювання діяльності підприємств із планових показників на рентабельність, госпрозрахунок і прибуток.

3. Розширювалася господарська самостійність підприємств. Підприємства одержали право витрачати на власні потреби до 40% прибутку.

4. На підприємствах запроваджували принцип матеріального заохочення.

Госпрозрахунок — метод господарювання підприємств в умовах соціалістичної економіки, який поєднував централізоване керівництво з певною господарською самостійністю підприємств.

Рентабельний — який виправдовує затрати, дає прибутки; прибутковий, доцільний.

Прибуток — дохід, одержаний від будь-якої діяльності.

Реалізація — продаж.

· Восьма п’ятирічка (1966-1970 рр.)

(Її називають «золотою», вона припала на період реформування, була найуспішнішою, її підсумки найкращі за останні 35 років, відзначалася прискоренням темпів і значним підвищенням ефективності виробництва і була єдиною, яку виконано).

На певний час підприємства дістали відносну самостійність.

1. Протягом п’ятирічки обсяг промислової продукції зріс на 50%. Причому 2/3 приросту одержано за рахунок підвищення продуктивності праці.

2. Збудовано 250 нових підприємств, Україна освоїла виробництво 440 зразків нової техніки й матеріалів. На підприємствах введено в дію 310 повністю автоматизованих виробництв. З виробництва знято 1115 зразків старої техніки.

4. Позитивні зрушення відбувалися переважно у важкій промисловості — металургії, енергетиці, промисловому машинобудуванні. Виробництво предметів споживання й надалі відставало від потреб населення.

5. Завершилося спорудження найбільших у Європі теплових електростанцій — Придніпровської, Зміївської, Бурштинської, Старобешівської, Луганської. Створено єдину енергетичну систему республіки. Завершено електрифікацію сіл України.

6. Зростало застосування мінеральних добрив (з 2,1 млн тонн у 1965 році до 3 млн. тонн у 1970 р.), впроваджувалися врожайніші сорти зернових і технічних культур.

7. Запроваджено гарантовану оплату праці працівників колгоспів за тарифними ставками відповідних категорій робітників і службовців радгоспів.Дещо зміцнився кадровий склад спеціалістів радгоспів і колгоспів.

· Особливості реформ

1. Реформи не було доведено до кінця. Після 1970 р. темпи економічного зростання почали спадати.

2. Економічні реформи не зачіпали основ командно-адміністративної системи. Ринкові ідеї не було сприйнято у вищих ешелонах влади. Владні структури намагалися посилити централізм в економіці, а паралельно впровадити ринкові економічні регулятори — рентабельність, прибуток тощо. Це була спроба вмонтувати елементи економічного стимулювання в командну систему.

3. Реформа не зачіпала сферу управління, в якій процвітав формалізм, бюрократизм. Посилилося директивне планування і силове управління, що поступово вело до вихолощення реформи, а на початку 70-х років — до її згортання.

4. Повільно впроваджувалися досягнення НТР. За такими показниками, як упровадження нових технологій, електронної техніки СРСР помітно відставав від світового рівня.

5. Економіка зберегла екстенсивний характер, що зумовлювало зростання затрат, вимагало залучення до виробництва додаткових робочих рук. Запровадження повного господарського розрахунку на підприємствах здійснювалося повільно і непослідовно.Збереглася диспропорція у розвитку галузей народного господарства. Якість продукції залишалася низькою. Виробництво предметів народного споживання значно відставало від розвитку важкої промисловості.

6. Позбавлення республік права управляти підприємствами на своїй території, насадження централізаторських тенденцій, посилення командно-адміністративних методів управління — все це позбавляло реальних перспектив.

7. Продовольча ситуація і надалі залишалася складною.

Реформи мали негативні як економічні, так і політичні наслідки, бо перервалися усталені економічні зв’язки, зросла собівартість продукції і впала дисципліна постачань.

·  Економічне становище УРСР у 70-ті - на початку 80-х років XX ст.




Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2019 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных