Главная | Случайная
Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






IV. СТАНОВИЩЕ НАСЕЛЕННЯ




· Матеріальний рівень життя населення

 

9. Наприкінці 1980 р. в медичних закладах республіки працювало 180 тис. лікарів і понад 500 тис. медичних працівників середньої кваліфікації. У розрахунку на кожні 10 тис. жителів це більше, ніж у розвинених країнах світу, але якість медичного обслуговування була низькою.

· Зміни в соціальній структурі населення

1. У 1989 р. проведено перепис населення. Населення республіки за 30 років від попереднього перепису (1959 р.) збільшилося на 9,6 млн осіб і становило 51,7 млн. Україна перебувала на шостому місці в Європі за чисельністю населення після Росії, Німеччини, Італії, Великої Британії та Франції.

2. Щорічно зменшувався приріст населення. Це відбувалося внаслідок зниження народжуваності й зростання смертності населення. На погіршення демографічної ситуації впливала економічна незабезпеченість людей. Посилилася тенденція до старіння населення.

У 1979 р. вперше за період української історії смертність сільських жителів перевищила народжуваність. Цей процес зафіксовано в сільській місцевості на Чернігівщині, Сумщині, потім на Полтавщині, Вінниччині, а починаючи з 1990-х років — по всій Україні.

3. Значно зростала чисельність мешканців міст. У 1964 р. міське населення у кількісному відношенні перевищило сільське, а на середину 80-х років воно становило 2/3 населення республіки.

4. На початку 80-х років робітники становили половину зайнятої в народному господарстві робочої сили, а в середині 80-х років їх частка підвищилася до 60%.

7. Значних масштабів набула міграція, особливо з сіл у міста.

 

 

· Зміни в національній структурі населення

1. Центр проводив політику на «зближення», «злиття націй», формування «єдиного радянського народу», що було прикриттям курсу на русифікацію і знищення самобутніх культур народів СРСР.

2. Значна частина українців виїздила на новобудови Сибіру, Далекого Сходу, Крайньої Півночі (БАМ, Тюмень, Воркута тощо).

3. На території республіки у Криму та великих містах почали розселювати офіцерів, що пішли у відставку, та їхніх сімей.

4. Значна частина євреїв (близько 350 тис.) виїхали до Ізраїлю.

5. За 30 років частка українців у республіці зменшилася з 76,8% до 72,7%, тоді як частка росіян зросла з 16,7% до 22,1%.

· Здобутки і проблеми розвитку соціальної сфери

1. У другій половині 60-х — першій половині 80-х років зростав життєвий рівень населення.

2. Значно зросла заробітна плата ( в сільському господарстві — у 2,3—2,7 разу, в промисловості — на 30-46%). У 1980 р. середня зарплата робітників і службовців України становила 87,7 крб., а в 1985 р. — 155 крб. Введено матеріальне стимулювання робітників і службовців, а саме — тринадцяту зарплату і преміальні. Уперше регулярно протягом року почали отримувати зарплату колгоспники. Залишався низьким рівень зарплати людей розумової праці, що призвело до зниження престижу інтелектуальної праці.

3. З 1971 р. по 1985 р. виробництво товарів народного споживання збільшилося удвічі, але ці товари були низькоякісними й помітно поступалися закордонним зразкам. Щоправда найнеобхіднішим населення було забезпечено.

Відносно зросла купівельна спроможність населення. Люди почали більше купувати телевізорів, холодильників, пральних машин, іншої побутової техніки. Водночас зрослі доходи громадян не покривалися достатньою масою товарів народного споживання, що вело до зростання значного товарного дефіциту, а це сприяло випуску продукції низької якості, появі черг, поширенню спекуляції.

4. За період 1970—1984 рр. в Україні зникло майже 2 тис. сіл.

5. Була низька оплата праці інженерно-технічних працівників, відбулося зрівняння її з низькокваліфікованими робітниками, що негативно позначилося на розвитку народного господарства.

6. Низькими залишалися пенсії у зв’язку з інвалідністю та по старості в більшості категорій працівників. Низькими були виплати малозахищеним категоріям громадян: матерям-одиночкам, сім’ям, що втратили годувальника, інвалідам тощо. П’ята частина населення жила за межею бідності, отримуючи дохід менший за прожитковий мінімум.

7. Із середини 80-х років завершено електрифікацію села. Кожне двадцяте село було газифіковано. Водночас у глибокому занепаді опинилася соціальна сфера села. Важка ненормована праця, відсутність відповідних побутових і культурних умов поглиблювали соціальну проблему на селі.

Соціально-побутові й культурні умови селян, як і раніше, значно відставали від міських. Залишалися невирішеними питання про соціальний розвиток села, його газифікацію, теплофікацію, водопостачання, медичне обслуговування й торговельне обслужування.

8. Соціальна сфера фінансування продовжувала діяти за залишковим принципом.

9. Намагаючись покрити дефіцит товарів широкого вжитку, зерна та інших продуктів харчування, радянське керівництво вдавалося до широких закупівель за кордоном, на що витрачали «нафтодолари» від продажу за кордон нафти, газу та іншої сировини.

10. Гострою залишалася житлова проблема, хоча в республіці будувалося багато. Якість будівельних робіт була неприпустимо низькою. Після отримання квартири її одразу потрібно було ремонтувати.

11.У складному стані залишалося комунальне господарство. 60 міст і 500 селищ міського типу не мали каналізації.

12.Зберігалося й поглиблювалося відставання від країн Заходу у рівні споживання на душу населення. За цими показниками СРСР посідав 77-ме місце у світі.

· Привілейоване становище партійно-державної номенклатури

Номенклатура — панівна партійна еліта в СРСР, що цілком контролювала всі сфери життя суспільства і користувалася особливими благами.

1. Значно розрісся державний апарат, якому був характерний бюрократизм, формалізм, кар’єризм.

2. Зростали корупція, хабарництво, всевладдя «номенклатури».

3. Номенклатурні верхи утворили власну закриту систему постачання продовольства і промислових товарів, що не знала дефіцитів і спекулятивних цін.

4. Для номенклатури створювалися власні господарства, де вирощували городину і фрукти, здійснювали перероблення сільськогосподарської продукції.

5. Номенклатура отримувала заробітну плату, яка була в 2-3 рази вищою, ніж у робітників і колгоспників.

6. У 1970-1980-ті роки поширилася практика закупівлі за кордоном товарів лише для номенклатури.

7. Верхівка користувалася закритими санаторіями, поліклініками, будинками відпочинку, пансіонатами, мисливськими господарствами.

8. Для чиновників партійно-державного апарату зводилося покращене житло, існувала спеціальна прислуга.

9. Діти номенклатури навчалися в кращих школах, у них були гарантовані місця у престижних вищих навчальних закладах.

10.Дітей номенклатури влаштовували на різні посади в дипломатичному корпусі або в партійно-державному апараті.

11.У верхніх ланках влади панували корупція і цинізм.

12.Керівництво Комуністичної партії постійно твердило про наміри побудувати справедливе безкласове комуністичне суспільство, насправді створило суспільство соціальної нерівності з вигодою для себе.

· Повсякденне життя населення

1. Створювали штучні моря на Дніпрі, будували теплові електростанції — Придніпровську, Зміївську, Бурштинську та інші новобудови, шкідливі для здоров’я людей. Населення жило у складній екологічній ситуації, коли забруднювалися повітря, земля, водні басейни. Щорічно промислові об’єкти в атмосферу та водний басейн викидали понад 10 млн. тонн шкідливих речовин.

У складній екологічній ситуації опинилося населення міст, особливо тих, де розміщувалися великі промислові підприємства.

2. Зростали ціни на предмети першої необхідності. Населення постійно відчувало дефіцит товарів, стояло у чергах, щоб придбати необхідні товари, було незадоволене низькою якістю товарів власного виробництва і намагалося щось купити з імпортних товарів.

3. Посилювався ідеологічний тиск на весь народ.

4. Безгосподарно використовували земельні багатства України.

5. За рівнем смертності Україна посідала третє місце серед республік СРСР.

·  Моральний стан радянського суспільства

1. Відбувалася криза суспільної свідомості.

2. Відбувалися звуження демократії, бюрократичне засилля, порушення законності, нехтування прав і свобод людини.

3. Почала формуватися подвійна мораль радянського суспільства. Зростав розрив між гаслами і реальними справами. Відновлювалися репресії проти інакомислячих.

4. Широкого розмаху набули приписки на виробництві, хабарництво, казнокрадство, формування мафіозних структур і зрощування їх з державним апаратом. Особливо це торкнулося торгівлі й правоохоронних органів.

5. У суспільстві панували апатія, скептицизм, зневіра в справедливість. Соціальним злом стало поширення алкоголізму і п’янства. Зростали побутові злочини.

 




Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2019 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных