Главная | Случайная
Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Значення діяльності УГС




• УГС була єдиною в СРСР правозахисною організацією, яка не заявила про свій саморозпуск.

• Жорстка розправа над членами УГС значно загальмувала її діяльність, але не зупинила повністю.

• Вона налагодила контакти із правозахисними групами інших республік та за кордоном.

• Широко інформувала світову громадськість про порушення прав людини в СРСР та в Україні.

Форми й методи боротьби з дисидентським рухом:

1. Арешти.

Перша хвиля арештів — серпень — вересень 1965 р. (заарештовано 25 осіб).

Друга хвиля арештів — 1970-1972 рр. (заарештовано понад 100 осіб).

Третя хвиля арештів — початок 80-х років (заарештовано понад 60 осіб).

Наприкінці 70-х — на початку 80-х років дисидентів здебільшого звинувачували за кримінальними, а не політичними статтями, або направляли на примусове лікування в психіатричні лікарні.

2. Ізоляція в психіатричних лікарнях.

Ініціатором застосування психіатрії з каральною метою виступив голова КДБ СРСР Ю. Андропов. З-поміж лікарень особливою жорстокістю вирізнялася дніпропетровська, яку було перетворено на справжню психіатричну в’язницю.

У спецпсихлікарнях перебували:

• Анатолій Лупиніс — поет, за читання власних віршів біля пам’ятника .Шевченку в Києві;

• Володимир Клебанов — інженер з Донецька, який зробив спробу організувати незалежні профспілки;

• Павло Скачок — журналіст, за бажання виїхати за кордон;

• Петро Григоренко — генерал;

• Леонід Плющ — математик;

• Микола Плахотнюк — лікар та інші.

За підрахунками Л. Плюща, у 70-х роках в СРСР було близько 2 тис. політв’язнів психіатричних лікарень.

3. Позасудові переслідування:

• звільняли з роботи:

• виключали з партії, спілок, громадських організацій;

• позбавляли радянського громадянства;

• організовували громадський осуд.

4. У 1984-1985 рр. в тяжких умовах ув’язнення померли В. Стус, О.Тихий, В. Марченко, Ю. Литвин.

Значення дисидентського руху:

1. Він свідчив про наявність кризових явищ у радянській системі.

2. Сприяв розхитуванню радянської тоталітарної системи.

3. Продовжив традиції національно-визвольної боротьби.

4. У непримиренному протистоянні з панівним режимом український опозиційний рух виховав у своїх лавах багатьох відданих до кінця рідній землі і своєму народові справжніх патріотів України.

5. Поширював та утверджував у народі демократичні ідеали.

6. Став реальною моральною й ідеологічною загрозою радянській системі.

7. Відкривав Україну світові, українські проблеми було виведено на міжнародний рівень.

8. Завдяки діяльності дисидентів визрівала ідея про необхідність перетворень в усіх сферах життя радянського суспільства.

9. Виникали ідеї створення власної незалежної держави.

10. Значний внесок дисидентів у розвиток української культури і науки.

11. Із середовища дисидентів вийшла значна частина політиків незалежної України.

12. Досвід та ідеологічні доробки дисидентів було використано в період перебудови і здобуття Україною незалежності

 

 




Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2019 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных