ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
Значення діяльності УГС• УГС була єдиною в СРСР правозахисною організацією, яка не заявила про свій саморозпуск. • Жорстка розправа над членами УГС значно загальмувала її діяльність, але не зупинила повністю. • Вона налагодила контакти із правозахисними групами інших республік та за кордоном. • Широко інформувала світову громадськість про порушення прав людини в СРСР та в Україні. Форми й методи боротьби з дисидентським рухом: 1. Арешти. Перша хвиля арештів — серпень — вересень 1965 р. (заарештовано 25 осіб). Друга хвиля арештів — 1970-1972 рр. (заарештовано понад 100 осіб). Третя хвиля арештів — початок 80-х років (заарештовано понад 60 осіб). Наприкінці 70-х — на початку 80-х років дисидентів здебільшого звинувачували за кримінальними, а не політичними статтями, або направляли на примусове лікування в психіатричні лікарні. 2. Ізоляція в психіатричних лікарнях. Ініціатором застосування психіатрії з каральною метою виступив голова КДБ СРСР Ю. Андропов. З-поміж лікарень особливою жорстокістю вирізнялася дніпропетровська, яку було перетворено на справжню психіатричну в’язницю. У спецпсихлікарнях перебували: • Анатолій Лупиніс — поет, за читання власних віршів біля пам’ятника.Шевченку в Києві; • Володимир Клебанов — інженер з Донецька, який зробив спробу організувати незалежні профспілки; • Павло Скачок — журналіст, за бажання виїхати за кордон; • Петро Григоренко — генерал; • Леонід Плющ — математик; • Микола Плахотнюк — лікар та інші. За підрахунками Л. Плюща, у 70-х роках в СРСР було близько 2 тис. політв’язнів психіатричних лікарень. 3. Позасудові переслідування: • звільняли з роботи: • виключали з партії, спілок, громадських організацій; • позбавляли радянського громадянства; • організовували громадський осуд. 4. У 1984-1985 рр. в тяжких умовах ув’язнення померли В. Стус, О.Тихий, В. Марченко, Ю. Литвин. Значення дисидентського руху: 1. Він свідчив про наявність кризових явищ у радянській системі. 2. Сприяв розхитуванню радянської тоталітарної системи. 3. Продовжив традиції національно-визвольної боротьби. 4. У непримиренному протистоянні з панівним режимом український опозиційний рух виховав у своїх лавах багатьох відданих до кінця рідній землі і своєму народові справжніх патріотів України. 5. Поширював та утверджував у народі демократичні ідеали. 6. Став реальною моральною й ідеологічною загрозою радянській системі. 7. Відкривав Україну світові, українські проблеми було виведено на міжнародний рівень. 8. Завдяки діяльності дисидентів визрівала ідея про необхідність перетворень в усіх сферах життя радянського суспільства. 9. Виникали ідеї створення власної незалежної держави. 10. Значний внесок дисидентів у розвиток української культури і науки. 11. Із середовища дисидентів вийшла значна частина політиків незалежної України. 12. Досвід та ідеологічні доробки дисидентів було використано в період перебудови і здобуття Україною незалежності
Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|