Державне соціальне страхування.

Згідно з Законом "Про загальнообов'язкове державне соціальне страху­вання від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 p. №1105-XIV, що був введе­ний в дію 1 квітня 2001 p., всі підприємства повинні реєструватися в регіональ­них Управліннях виконавчої дирекції Фонду соціального страхування і отрима­ти страхове свідоцтво. Розмір страхових внесків залежить від встановленого для підприємства класу професійного ризику. Клас професійного ризику та страхо­вий тариф визначає Управління виконавчої дирекції Фонду на підставі Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне стра­хування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та постанови KM України від 13.09.2000 р. №1423 "Про затвердження Порядку визначення страхових тарифів для під­приємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворю­вання". Найбільші страхові внески, з урахуванням змін, внесених Законом Укра­їни «Про державний бюджет України на 2006 р.» від 20.12.2005 p. №3235-IV, становлять 13,6% (67 клас ризику), найменші - 0,66% (1 клас) від фактичних ви­трат на оплату праці найманих працівників за кожний відповідний місяць кале­ндарного року, а з урахуванням пільг внески можуть становити лише 0,2%.

Підприємства, де сталися нещасні випадки, переводяться у вищий клас ризику рішенням відповідного керівного органу страхового Фонду і, відповідно, сплачують більші страхові внески. Пільги по страховим внескам скасовуються,

якщо підприємство штрафується за порушення правил охорони праці. Контроль за станом травматизму і за відрахуванням страхових внесків здійснюють стра­хові експерти Фонду. Страхові виплати потерпілим виплачує страховий Фонд. Великі страхові внески погіршують матеріальне становище підприємства і зму­шують власника дбати про стан безпеки і удосконалювати виробництво, щоб мати пільги і низький клас ризику.

Цей закон визначає правову основу, економічний механізм та організацій­ну структуру загальнообов'язкового соціального страхування громадян від не­щасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели, до втрати працездатності або загибелі застрахованого.

Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страху­вання - некомерційна самоврядна організація. До складу правління Фонду включаються представники держави, застрахованих працівників і роботодавців - по 15 осіб від трьох представницьких сторін.

Представники держави призначаються Кабінетом Міністрів, а представ­ники працівників і роботодавців делегуються чи обираються об'єднанням проф­спілок та роботодавців, які мають статус всеукраїнських.

Правління Фонду створює на паритетних засадах для вирішення найбільш важливих завдань Фонду постійні та тимчасові комісії з питань профілактики нещасних випадків, виконання бюджету, призначення пенсій та інші.

Для вирішення спірних питань при виконавчій дирекції Фонду та її місце­вих органах створюються спеціальні комісії, до складу яких на паритетних заса­дах входять представники працівників, роботодавців і місцевих органів вико­навчої влади.

Закон зберігає всі існуючі норми виплат потерпілим на виробництві, в то­му числі і норми, передбачені статтею 11 Закону "Про охорону праці", а також збільшує на ЗО...40% кількість соціальних послуг, які надаються працівникові у разі його травмування чи професійного захворювання. Надання соціальних по­слуг та виплат потерпілому і особам, які перебувають на його утриманні, не за­лежить від того, зареєстровано підприємство, на якому трапився страховий ви­падок, у Фонді соціального страхування чи ні, травмування потерпілого відбу­лося з його вини чи ні.

Якщо потерпілий або члени його сім'ї за станом здоров'я чи з інших при­чин не спроможні самі одержати та подати до районного чи міського відділення Фонду необхідні документи для призначення страхових виплат, то їх одержує та подає відповідний страховий експерт Фонду соціального страхування від неща­сних випадків.

Дія Закону поширюється також на осіб, які потерпіли у минулі роки і мали право на відповідні виплати та соціальні послуги.

Особам, які підлягають страхуванню від нещасного випадку, видається свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке є єди­ним для всіх видів страхування.

Страхові виплати складаються із:

- страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) за­лежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності щомісячна страхова виплата);

- страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпі­лому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого)

- страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому;

- страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника;

- страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві її матері під час вагітності

- страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

При наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадить­ся страхова виплата за моральну шкоду.

Перерахування сум щомісячних страхових виплат і витрат на медичну та соціальну допомогу проводиться у разі:

- зміни ступеня втрати професійної працездатності;

- зміни складу сім'ї померлого;

- підвищення розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян міні­мальної заробітної плати у порядку, визначеному законодавством;

- підвищення тарифних ставок працівників підприємств.

У цьому разі перерахунок суми щомісячної страхової виплати у зв'язку з втраченим заробітком (у разі повної втрати професійної працездатності) здійс­нюється виходячи із середньомісячного заробітку, визначеного за 3 повних ка­лендарних місяці роботи працівника відповідної професії після підвищення та­рифних ставок. При цьому визначена раніше сума страхової виплати зменшен­ню не підлягає.

Ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК за учас­тю Фонду соціального страхування від нещасних випадків і визначається у від­сотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я. МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, причину, час настання та гру­пу інвалідності у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також визначає необхідні види медичної та соціальної допомоги.

Завданнями Фонду соціального страхування є:

- здійснення профілактичних заходів щодо запобігання нещасним випадкам на виробництві, профзахворюванням, що викликані умовами праці;

- вживання необхідних заходів щодо підвищення (відновлення) здоров'я та працездатності потерпілого;

- компенсація працівникові (або членам його родини) шкоди, заподіяної його здоров'ю (мал. 8).

Підприємства роблять внески до Фонду соціального страхування. До ви­плат за кошти соціального страхування належать:

- оплата тимчасової непрацездатності;

- оплата санаторно-курортного обслуговування потерпілих.

Мал. 8. Схема відшкодування шкоди потерпілому.

Слід знати, що класифікація підприємств за класами страхових внесків ураховує характер травмонебезпечності підприємства, можливості нещасного випадку, умови праці та стану техніки безпеки. Працівники одного підприємст­ва можуть бути поділені на групи залежно вад умов праці та стану техніки без­пеки в структурних підрозділах підприємства.

Віднесення підприємства до класу (тарифу) страхових внесків на соціаль­не страхування від нещасних випадків і професійних захворювань проводиться на підставі висновку державного нагляду за охороною праці за участі інших за­цікавлених сторін.

Згідно з Законом "Про загальнообов'язкове соціальне страхування у зв'яз­ку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народжен­ням та похованням" працівники, а в окремих випадках і члени їх сімей, забезпе­чуються в порядку державного соціального страхування:

а) допомогою по тимчасовій непрацездатності, допомогою по вагітності, по­
логах і догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

б) допомогою з нагоди народження дитини, допомогою на поховання;

в) пенсіями по старості, по інвалідності, в разі втрати годувальника, пенсіями
за вислугу років для деяких категорій працівників.

Кошти державного соціального страхування можуть витрачатися на сана­торно-курортне лікування працівників, на обслуговування профілакторіями, на дієтичне харчування.

По тимчасовій непрацездатності сума виплати може дорівнювати повному заробітку.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: