Главная | Случайная
Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ 2 страница




1. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо
предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або
відповідача до ухвалення судом рішення, якщо рішення в справі може
вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін.

 

2. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо
предмета спору, можуть бути залучені до участі в справі також за
клопотанням сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, або з
ініціативи суду.

 

3. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають
процесуальні права і обов'язки, встановлені статтею 27 цього
Кодексу.

 

4. Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних
вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи
спочатку.

 

Стаття 36. Порядок залучення до участі у справі або вступу
в справу третіх осіб, які не заявляють самостійних
вимог

 

1. Сторона, в якої за рішенням суду виникне право заявити
вимогу до третьої особи або до якої у такому випадку може заявити
вимогу сама третя особа, зобов'язана повідомити суд про цю третю
особу.

 

2. У заяві про залучення третьої особи повинні бути зазначені
ім'я (найменування) третьої особи, місце її проживання
(перебування) або місцезнаходження та підстави, з яких вона має
бути залучена до участі у справі.

 

3. Суд повідомляє третю особу про справу, направляє їй копію
заяви про залучення третьої особи і роз'яснює її право заявити про
свою участь у справі. Копія заяви надсилається особам, які беруть
участь у справі. Якщо від третьої особи не надійшло повідомлення
про згоду на участь у справі, справа розглядається без неї.

 

4. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо
предмета спору, може сама звернутися з заявою про свою участь у
справі.

 

5. Якщо особи, які беруть участь у справі, заперечують проти
залучення чи допуску третьої особи до участі в справі, це питання
вирішується судом залежно від обставин справи.

 

6. З питання залучення або допуску до участі в справі третьої
особи суд постановляє ухвалу.

 

Стаття 37. Процесуальне правонаступництво

 

1. У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи,
заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших
випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд
залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або
третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

 

2. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу
правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були
обов'язкові для особи, яку він замінив.

 

Стаття 38. Участь у справі представника

 

1. Сторона, третя особа, особа, яка відповідно до закону
захищає права, свободи чи інтереси інших осіб, а також заявники та
інші заінтересовані особи в справах окремого провадження (крім
справ про усиновлення) можуть брати участь у цивільній справі
особисто або через представника.

 

2. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати
в цій справі представника.

 

3. Юридичних осіб представляють їхні органи, що діють у межах
повноважень, наданих їм законом, статутом чи положенням, або їх
представники.

 

4. Державу представляють відповідні органи державної влади в
межах їх компетенції через свого представника.

 

Стаття 39. Законні представники

 

1. Права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до
чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у
суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи,
визначені законом.

 

2. Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від
чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна
дієздатність яких обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхні
батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені
законом. Суд може залучити до участі в таких справах неповнолітню
особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена.

 

3. Права, свободи та інтереси особи, яка визнана безвісно
відсутньою, захищає опікун, призначений для опіки над її майном.

 

4. Права, свободи та інтереси спадкоємців особи, яка померла
або оголошена померлою, якщо спадщина ще ніким не прийнята,
захищає виконавець заповіту або інша особа, яка вживає заходів
щодо охорони спадкового майна.

 

5. Законні представники можуть доручати ведення справи в суді
іншим особам.

 

Стаття 40. Особи, які можуть бути представниками

 

1. Представником у суді може бути адвокат або інша особа, яка
досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність
і належно посвідчені повноваження на здійснення представництва в
суді, за винятком осіб, визначених у статті 41 цього Кодексу.

 

2. Одна й та сама особа не може бути одночасно представником
іншої сторони, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо
предмета спору або беруть участь у справі на другій стороні.

 

Стаття 41. Особи, які не можуть бути представниками

 

1. Не можуть бути представниками в суді особи, які діють у
цьому процесі як секретар судового засідання, перекладач, експерт,
спеціаліст, свідок.

 

2. Судді, слідчі, прокурори не можуть бути представниками в
суді, крім випадків, коли вони діють як представники відповідного
органу, що є стороною або третьою особою в справі, чи як законні
представники.

 

Стаття 42. Документи, що посвідчують повноваження
представників

 

1. Повноваження представників сторін та інших осіб, які
беруть участь у справі, мають бути посвідчені такими документами:

 

1) довіреністю фізичної особи;

 

2) довіреністю юридичної особи або документами, що
посвідчують службове становище і повноваження її керівника;

 

3) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про
призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового
майна.

 

2. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена
нотаріально або посадовою особою організації, в якій довіритель
працює, навчається, перебуває на службі, стаціонарному лікуванні
чи за рішенням суду, або за місцем його проживання.

 

3. Довіреність від імені юридичної особи видається за
підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, статутом
або положенням, з прикладенням печатки юридичної особи.

 

4. Повноваження адвоката як представника можуть також
посвідчуватись ордером, який виданий відповідним адвокатським
об'єднанням, або договором.

 

5. Оригінали документів, зазначених у цій статті, або копії з
них, посвідчені суддею, приєднуються до справи.

 

6. Фізична особа може надати повноваження представникові за
усною заявою, яка заноситься до журналу судового засідання.

 

Стаття 43. Призначення або заміна законного представника
судом

 

1. У разі відсутності у сторони чи третьої особи, визнаної
недієздатною або обмеженою у цивільній дієздатності, законного
представника суд за поданням органу опіки та піклування ухвалою
призначає опікуна або піклувальника і залучає їх до участі у
справі як законних представників.

 

2. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що малолітня чи
неповнолітня особа, позбавлена батьківського піклування, не має
законного представника, суд ухвалою встановлює над нею відповідно
опіку чи піклування за поданням органу опіки та піклування,
призначає опікуна або піклувальника та залучає їх до участі у
справі як законних представників.

 

3. У разі якщо законний представник не має права вести справу
в суді з підстав, встановлених законом, суд за поданням органу
опіки та піклування замінює законного представника.

 

4. Звільнення опікуна чи піклувальника в разі, якщо їх
призначив суд, і призначення ними інших осіб здійснюються в
порядку, встановленому частиною другою статті 241 цього
Кодексу.

{ Стаття 43 в редакції Закону N 3551-IV від
16.03.2006 }

Стаття 44. Повноваження представника в суді

 

1. Представник, який має повноваження на ведення справи в
суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі
процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа.

 

2. Обмеження повноважень представника на вчинення певної
процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому
довіреності.

 

3. Підстави і порядок припинення представництва за
довіреністю визначається статтями 248-250 Цивільного кодексу
України.

 

4. Про припинення представництва або обмеження повноважень
представника за довіреністю має бути повідомлено суд шляхом
подання письмової заяви або усної заяви, зробленої у судовому
засіданні.

 

5. У разі відмови представника від наданих йому повноважень
представник не може бути у цій самій справі представником іншої
сторони.

 

Стаття 45. Участь у цивільному процесі органів та осіб, яким
законом надано право захищати права, свободи
та інтереси інших осіб

 

1. У випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної
Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади,
органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть
звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів
інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь
у цих справах.

 

2. Прокурор здійснює у суді представництво інтересів
громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та
іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій
стадії цивільного процесу.

 

3. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування
можуть бути залучені судом до участі в справі або взяти участь у
справі за своєю ініціативою для подання висновків на виконання
своїх повноважень. Участь зазначених органів у цивільному процесі
для подання висновків у справі є обов'язковою у випадках,
встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне.

 

Стаття 46. Процесуальні права органів та осіб, яким законом
надано право захищати права, свободи та інтереси
інших осіб

 

1. Органи та інші особи, які відповідно до статті 45 цього
Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи
суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи,
в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову
угоду.

 

2. Відмова органів та інших осіб, які відповідно до статті 45
цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, від
поданої ними заяви або зміна вимог не позбавляє особу, на захист
прав, свобод та інтересів якої подано заяву, права вимагати від
суду розгляду справи та вирішення вимоги у первісному обсязі.

 

3. Якщо особа, яка має цивільну процесуальну дієздатність і в
інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених вимог, суд
залишає заяву без розгляду.

 

4. Прокурор, який не брав участі у справі, з метою вирішення
питання про наявність підстав для подання апеляційної чи
касаційної скарги, заяви про перегляд рішення у зв'язку з
винятковими або нововиявленими обставинами, має право знайомитися
з матеріалами справи в суді.

 

5. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування,
які беруть участь у справі для подання висновку, мають
процесуальні права і обов'язки, встановлені статтею 27 цього
Кодексу, а також мають право висловити свою думку щодо вирішення
справи по суті.

 

Параграф 2. Інші учасники цивільного процесу

 

Стаття 47. Особи, які є іншими учасниками цивільного процесу

 

1. Учасниками цивільного процесу, крім осіб, які беруть
участь у справі, є секретар судового засідання, судовий
розпорядник, свідок, експерт, перекладач, спеціаліст, особа, яка
надає правову допомогу.

 

Стаття 48. Секретар судового засідання

 

1. Секретар судового засідання:

 

1) здійснює судові виклики і повідомлення;

 

2) перевіряє наявність та з'ясовує причини відсутності осіб,
яких було викликано до суду, і доповідає про це головуючому;

 

3) забезпечує фіксування судового засідання технічними
засобами;

 

4) веде журнал судового засідання;

 

5) оформлює матеріали справи;

 

6) виконує інші доручення головуючого, що стосуються розгляду
справи.

 

2. Секретар судового засідання може уточнювати суть
процесуальної дії з метою її правильного відображення в журналі
судового засідання.

 

Стаття 49. Судовий розпорядник

 

1. Судовий розпорядник:

 

1) забезпечує належний стан залу судового засідання і
запрошує до нього учасників цивільного процесу;

 

2) з урахуванням кількості місць та забезпечення порядку під
час судового засідання визначає можливу кількість осіб, що можуть
бути присутні у залі судового засідання;

 

3) оголошує про вхід і вихід суду та пропонує всім присутнім
встати;

 

4) слідкує за додержанням порядку особами, присутніми у залі
судового засідання;

 

5) виконує розпорядження головуючого про приведення до
присяги перекладача, експерта;

 

6) під час судового засідання приймає від учасників
цивільного процесу документи та інші матеріали і передає до суду;

 

7) запрошує до залу судового засідання свідків та виконує
вказівки головуючого щодо приведення їх до присяги;

 

8) виконує інші доручення головуючого, пов'язані із
створенням умов, необхідних для розгляду справи.

 

2. Вимоги судового розпорядника, пов'язані з виконанням
обов'язків, зазначених у частині першій цієї статті, є
обов'язковими для учасників цивільного процесу.

 

3. Скарги на дії чи бездіяльність судового розпорядника
розглядаються судом у цьому самому процесі.

 

Стаття 50. Свідок

 

1. Свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які
обставини, що стосуються справи.

 

2. Свідок зобов'язаний з'явитися до суду у визначений час і
дати правдиві показання про відомі йому обставини.

 

3. У разі неможливості прибуття за викликом суду свідок
зобов'язаний завчасно повідомити про це суд.

 

4. Свідок має право давати показання рідною мовою або мовою,
якою він володіє, користуватися письмовими записами, відмовитися
від давання показань у випадках, встановлених законом, а також на
компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду.

 

5. За завідомо неправдиві показання або за відмову від
давання показань з непередбачених законом підстав свідок несе
кримінальну відповідальність, а за невиконання інших обов'язків -
відповідальність, встановлену законом.

 

Стаття 51. Особи, які не підлягають допиту як свідки

 

1. Не підлягають допиту як свідки:

 

1) недієздатні фізичні особи, а також особи, які перебувають
на обліку чи на лікуванні у психіатричному лікувальному закладі і
не здатні через свої фізичні або психічні вади правильно сприймати
обставини, що мають значення для справи, або давати показання;

 

2) особи, які за законом зобов'язані зберігати в таємниці
відомості, що були довірені їм у зв'язку з їхнім службовим чи
професійним становищем, - про такі відомості;

 

3) священнослужителі - про відомості, одержані ними на
сповіді віруючих;

 

4) професійні судді, народні засідателі та присяжні - про
обставини обговорення у нарадчій кімнаті питань, що виникли під
час ухвалення рішення чи вироку.

 

2. Особи, які мають дипломатичний імунітет, не можуть бути
допитані як свідки без їхньої згоди, а представники дипломатичних
представництв - без згоди дипломатичного представника.

 

Стаття 52. Особи, які мають право відмовитися від давання
показань

 

1. Фізична особа має право відмовитися давати показання щодо
себе, членів сім'ї чи близьких родичів (чоловік, дружина, батько,
мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра,
дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи
піклувальник, особа, над якою встановлено опіку чи піклування,
член сім'ї або близький родич цих осіб).

 

2. Особа, яка відмовляється давати показання, зобов'язана
повідомити причини відмови.

 

Стаття 53. Експерт

 

1. Експертом є особа, якій доручено провести дослідження
матеріальних об'єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про
обставини справи, і дати висновок з питань, які виникають під час
розгляду справи і стосуються сфери її спеціальних знань.

 

2. Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам,
встановленим Законом України "Про судову експертизу" ,
і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів.

 

3. Експерт зобов'язаний з'явитися за викликом суду, провести
повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий
висновок на задані йому питання, а у разі необхідності -
роз'яснити його.

 

4. Під час проведення дослідження експерт повинен забезпечити
збереження об'єкта експертизи. Якщо дослідження пов'язане з повним
або частковим знищенням об'єкта експертизи або зміною його
властивостей, експерт має одержати на це відповідний дозвіл суду,
який оформляється ухвалою.

 

5. Експерт не має права за власною ініціативою збирати
матеріали для проведення експертизи; спілкуватися з особами, які
беруть участь у справі, а також іншими учасниками цивільного
процесу, за винятком дій, пов'язаних з проведенням експертизи;
розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв'язку з
проведенням експертизи, або повідомляти будь-кому, крім суду, про
результати експертизи.

 

6. Експерт невідкладно повинен повідомити суд про
неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього
необхідних знань або без залучення інших експертів.

 

7. У разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення
експерт невідкладно заявляє суду клопотання щодо його уточнення
або повідомляє суд про неможливість проведення ним експертизи за
заданими питаннями.

 

8. Експерт не має права передоручати проведення експертизи
іншій особі.

 

9. У разі постановлення ухвали суду про припинення проведення
експертизи, експерт зобов'язаний негайно подати матеріали справи
та інші документи, що використовувалися для проведення експертизи.

 

10. Експерт має право:

 

1) знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета
дослідження;

 

2) заявляти клопотання про подання йому додаткових матеріалів
і зразків;

 

3) викладати у висновку судової експертизи виявлені в ході її
проведення факти, які мають значення для справи і з приводу яких
йому не були задані питання;

 

4) бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що
стосуються предмета і об'єктів дослідження;

 

5) задавати питання особам, які беруть участь у справі, та
свідкам;

 

6) користуватися іншими правами, встановленими Законом
України "Про судову експертизу" .

11. Експерт має право на оплату виконаної роботи та на
компенсацію витрат, пов'язаних з проведенням експертизи і викликом
до суду.

 

12. Експерт може відмовитися від давання висновку, якщо
подані йому матеріали недостатні для виконання покладених на нього
обов'язків. Заява про відмову повинна бути вмотивованою.

 

13. За завідомо неправдивий висновок або за відмову без
поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків
експерт несе кримінальну відповідальність, а за невиконання інших
обов'язків - відповідальність, встановлену законом.

 

Стаття 54. Спеціаліст

 

1. Спеціалістом може бути особа, яка володіє спеціальними
знаннями та навичками застосування технічних засобів і може
надавати консультації під час вчинення процесуальних дій з питань,
що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.

 

2. Спеціаліст може бути залучений до участі у цивільному
процесі за ухвалою суду для надання безпосередньої технічної
допомоги (фотографування, складання схем, планів, креслень,
відбору зразків для проведення експертизи тощо) під час вчинення
процесуальних дій. Допомога спеціаліста технічного характеру під
час вчинення процесуальних дій не замінює висновку експерта.

 

3. Спеціаліст зобов'язаний з'явитися за викликом суду,
відповідати на задані судом питання, давати усні консультації та
письмові роз'яснення, звертати увагу суду на характерні обставини
чи особливості доказів, у разі потреби надавати суду технічну
допомогу.

 

4. Допомога спеціаліста не може стосуватися правових питань.

 

5. Спеціаліст має право знати мету свого виклику до суду,
відмовитися від участі у цивільному процесі, якщо він не володіє
відповідними знаннями та навичками, з дозволу суду задавати
питання особам, які беруть участь у справі, та свідкам, звертати
увагу суду на характерні обставини чи особливості доказів, на
оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов'язаних з
викликом до суду.

 

Стаття 55. Перекладач

 

1. Перекладачем може бути особа, яка вільно володіє мовою,
якою здійснюється цивільне судочинство, та іншою мовою, знання
якої необхідне для усного чи письмового перекладу з однієї мови на
іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими,
німими чи глухонімими.

 

2. Перекладач допускається ухвалою суду за заявою особи, яка
бере участь у справі.

 

3. Перекладач має право задавати питання з метою уточнення
перекладу, відмовитися від участі у цивільному процесі, якщо він
не володіє достатніми знаннями мови, необхідними для перекладу, а
також на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат,
пов'язаних з викликом до суду.

 

4. Перекладач зобов'язаний з'являтися за викликом суду,
здійснювати повний і правильний переклад, посвідчувати
правильність перекладу своїм підписом в процесуальних документах,
що вручаються сторонам у перекладі на їх рідну мову або мову, якою
вони володіють.

 

5. За завідомо неправильний переклад або за відмову без
поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків
перекладач несе кримінальну відповідальність, а за невиконання
інших обов'язків - відповідальність, встановлену законом.

 

Стаття 56. Особа, яка надає правову допомогу

 

1. Правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у
галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

 

2. Особа, зазначена в частині першій цієї статті, має право:
знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати
копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому
засіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги,
допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у
справі.

 

Глава 5
ДОКАЗИ

Стаття 57. Докази

 

1. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд
встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують
вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення
для вирішення справи.

 

2. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх
осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків,
письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів,
висновків експертів.

 

Стаття 58. Належність доказів

 

1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета
доказування.

 

2. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного
доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

 

3. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета
доказування.

 

Стаття 59. Допустимість доказів

 

1. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням
порядку, встановленого законом.

 

2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені
певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими
засобами доказування.

 

Стаття 60. Обов'язки доказування і подання доказів

 

1. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які
вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім
випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

 

2. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть
участь у справі.

 

3. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для
ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які
беруть участь у справі, виникає спір.

 

4. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

 

Стаття 61. Підстави звільнення від доказування

 

1. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть
участь у справі, не підлягають доказуванню.

 

2. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують
доказування.

 

3. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній,
господарській або адміністративній справі, що набрало законної
сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть
участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці
обставини.

 

4. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або
постанова суду у справі про адміністративне правопорушення
обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові
наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову
суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією
особою.

 

Стаття 62. Пояснення сторін, третіх осіб та їхніх
представників

 

1. Сторони, треті особи та їхні представники за їх згодою
можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають
значення для справи.

 

Стаття 63. Показання свідка

 

1. Показання свідка - це повідомлення про відомі йому
обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання
свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної
обставини.

 

Стаття 64. Письмові докази

 

1. Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки,
листування службового або особистого характеру або витяги з них,
що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

 

2. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо
подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які
беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

 

Стаття 65. Речові докази

 

1. Речовими доказами є предмети матеріального світу, що
містять інформацію про обставини, які мають значення для справи.

 

2. Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші
носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про
обставини, що мають значення для справи.

 

Стаття 66. Висновок експерта




Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2019 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных