ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ 5 страница

3. Заперечення проти позову можуть стосуватися всіх заявлених
вимог чи їх певної частини або обсягу.

Стаття 129. Строк проведення попереднього судового засідання

1. Попереднє судове засідання повинно бути призначено і
проведено протягом одного місяця з дня відкриття провадження у
справі.

Стаття 130. Попереднє судове засідання

1. Попереднє судове засідання проводиться з метою з'ясування
можливості врегулювання спору до судового розгляду або
забезпечення правильного та швидкого вирішення справи.

2. Попереднє судове засідання проводиться суддею за участю
сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

3. Для врегулювання спору до судового розгляду суд з'ясовує:
чи не відмовляється позивач від позову, чи визнає позов
відповідач, чи не бажають сторони укласти мирову угоду або
передати справу на розгляд третейського суду.

4. Ухвалення у попередньому судовому засіданні судового
рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення
мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 174 і
175 цього Кодексу.

5. Якщо між сторонами укладено договір про передачу спору на
вирішення третейського суду, суд постановляє ухвалу про залишення
заяви без розгляду.

6. Якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною
третьою цієї статті, суд:

1) уточнює позовні вимоги або заперечення проти позову;

2) вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у
справі;

3) визначає факти, які необхідно встановити для вирішення
спору і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають
доказуванню;

4) з'ясовує, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати
свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, та встановлює
строки їх подання;

5) за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує
питання про витребування доказів та виклик свідків, про проведення
експертизи, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача,
особи, яка надає правову допомогу, або про судові доручення щодо
збирання доказів;

6) у невідкладних випадках проводить огляд на місці, огляд
письмових і речових доказів;

7) за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує
питання про вжиття заходів забезпечення позову;

8) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки справи до
судового розгляду;

9) визначає час і місце судового розгляду.

7. Попереднє судове засідання є обов'язковим для кожної
справи, за винятком випадків, встановлених цим Кодексом.

8. За заявою однієї або обох сторін про неможливість явки до
суду проведення попереднього судового засідання може бути
відкладено, якщо причини неявки буде визнано судом поважними.

9. У разі неявки у попереднє судове засідання сторони без
поважних причин або неповідомлення нею причин неявки з'ясування
обставин у справі проводиться на підставі доказів, про подання
яких було заявлено до або під час попереднього судового засідання.
У подальшому прийняття інших доказів залежить від поважності
причин, через які вони були подані несвоєчасно.

10. Про процесуальні дії, які необхідно вчинити до судового
розгляду, суд постановляє ухвалу.

11. Попереднє судове засідання проводиться з додержанням
загальних правил, встановлених цим Кодексом для судового розгляду,
з винятками, встановленими цією главою.

Стаття 131. Подання доказів

1. Сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про
них суд до або під час попереднього судового засідання у справі.
Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу,
необхідного для подання доказів.

2. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною
першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що
докази подано несвоєчасно з поважних причин.

Стаття 132. Судові доручення щодо збирання доказів

1. Суд, який розглядає справу, в разі необхідності збирання
доказів за межами його територіальної підсудності доручає
відповідному суду провести певні процесуальні дії.

2. В ухвалі про судове доручення коротко викладається суть
справи, що розглядається, зазначаються особи, які беруть у ній
участь, обставини, що підлягають з'ясуванню, докази, які повинен
зібрати суд, що виконує доручення, перелік питань, поставлених
особам, які беруть участь у справі, та судом свідку. Ця ухвала
обов'язкова для суду, якому вона адресована.

3. Судове доручення виконується у судовому засіданні за
правилами, встановленими цим Кодексом. Суд повідомляє осіб, які
беруть участь у справі, про час і місце засідання. Їхня
присутність не є обов'язковою.

4. Протоколи і всі зібрані при виконанні доручення матеріали
негайно пересилаються до суду, який розглядає справу.

5. Якщо свідки, які дали показання суду, що виконував
доручення, прибудуть у суд, який розглядає справу, вони дають
показання у загальному порядку.

Стаття 133. Забезпечення доказів

1. Особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання
потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих
доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих
доказів.

2. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків,
призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у
тому числі за їх місцезнаходженням. У необхідних випадках судом
можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів.

3. За заявою заінтересованої особи суд може забезпечити
докази до пред'явлення нею позову.

4. У разі подання заяви про забезпечення доказів до подання
позовної заяви заявник повинен подати позовну заяву протягом
десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення доказів. У
разі неподання позовної заяви у зазначений строк особа, яка подала
заяву про забезпечення доказів, зобов'язана відшкодувати судові
витрати, а також збитки, заподіяні у зв'язку із забезпеченням
доказів.

Стаття 134. Заява про забезпечення доказів

1. У заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені:
докази, які необхідно забезпечити; обставини, що можуть бути
підтверджені цими доказами; обставини, які свідчать про те, що
подання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим, а
також справа, для якої потрібні ці докази або з якою метою
потрібно їх забезпечити.

2. До заяви про забезпечення доказів, яка не відповідає
вимогам цієї статті, застосовуються наслідки, встановлені статтею
121 цього Кодексу.

Стаття 135. Розгляд заяви про забезпечення доказів

1. Заява про забезпечення доказів розглядається судом, який
розглядає справу, а якщо позов ще не пред'явлено, - місцевим
загальним судом, у межах територіальної підсудності якого можуть
бути вчинені процесуальні дії щодо забезпечення доказів.

2. Заява про забезпечення доказів розглядається протягом
п'яти днів з дня її надходження з повідомленням сторін та інших
осіб, які беруть участь у справі. Присутність цих осіб не є
обов'язковою.

3. У разі обґрунтованої вимоги заявника, а також якщо не
можна встановити, до кого може бути згодом пред'явлено позов,
заява про забезпечення доказів розглядається судом невідкладно
лише за участю заявника.

4. Питання про забезпечення доказів вирішується ухвалою.
Оскарження ухвали про забезпечення доказів не зупиняє її
виконання, а також не перешкоджає розгляду справи.

5. Якщо після вчинення процесуальних дій щодо забезпечення
доказів позовну заяву подано до іншого суду, протоколи та інші
матеріали щодо забезпечення доказів надсилаються до суду, який
розглядає справу.

Стаття 136. Заява про виклик свідка

1. У заяві про виклик свідка зазначаються його ім'я, місце
проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може
підтвердити.

Стаття 137. Витребування доказів

1. У випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших
осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх
клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази.

2. У заяві про витребування доказів має бути зазначено, який
доказ вимагається, підстави, за яких особа вважає, що доказ
знаходиться в іншої особи, обставини, які може підтвердити цей
доказ.

3. Докази, які вимагає суд, направляються до суду
безпосередньо. Суд може також уповноважити заінтересовану особу,
яка бере участь у справі, одержати доказ для представлення його
суду.

4. Особи, які не мають можливості подати доказ, який вимагає
суд, взагалі або у встановлені судом строки, зобов'язані
повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з
дня отримання ухвали.

5. За неповідомлення суду про неможливість подати докази, а
також за неподання доказів, у тому числі і з причин, визнаних
судом неповажними, винні особи несуть відповідальність,
встановлену законом.

6. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх
від обов'язку подати суду докази.

7. За клопотанням сторони суд інформує в судовому засіданні
про виконання його вимог щодо витребування доказів.

Стаття 138. Повернення оригіналів письмових доказів

1. Оригінали письмових доказів до набрання судовим рішенням
законної сили повертаються судом за клопотанням осіб, які їх
подали, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи. У справі
залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.

Стаття 139. Зберігання речових доказів

1. Речові докази до набрання рішенням законної сили
зберігаються у справі або за окремим описом здаються до камери
схову речових доказів суду.

2. Речові докази, що не можуть бути доставлені до суду,
зберігаються за їх місцезнаходженням за ухвалою суду; вони повинні
бути докладно описані та опечатані, а в разі необхідності -
сфотографовані.

3. Суд вживає заходів для забезпечення зберігання речових
доказів у незмінному стані.

Стаття 140. Огляд доказів за їх місцезнаходженням

1. Речові та письмові докази, які не можна доставити в суд,
оглядаються за їх місцезнаходженням.

2. Про час і місце огляду доказів за їх місцезнаходженням
повідомляються особи, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб
не є перешкодою для проведення огляду.

3. У разі необхідності, в тому числі за клопотанням особи,
яка бере участь у справі, для участі в огляді доказів за їх
місцезнаходженням можуть бути залучені свідки, перекладачі,
експерти, спеціалісти, а також здійснено фотографування, звуко-
і відеозапис.

4. Про огляд доказів за їх місцезнаходженням складається
протокол, що підписується всіма особами, які беруть участь в
огляді. До протоколу додаються разом з описом усі складені або
звірені під час огляду на місці плани, креслення, копії
документів, а також зроблені під час огляду фотознімки письмових і
речових доказів, відеозаписи тощо.

5. Особи, які беруть участь в огляді доказів за їх
місцезнаходженням, мають право робити свої зауваження щодо
протоколу огляду.

Стаття 141. Огляд речових доказів, що швидко псуються

1. Продукти та інші речові докази, що швидко псуються,
негайно оглядаються судом з повідомленням про призначений огляд
осіб, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб не перешкоджає
огляду речових доказів.

2. У разі необхідності, в тому числі за клопотанням особи,
яка бере участь у справі, для участі в огляді продуктів та інших
речових доказів, що швидко псуються, може бути залучено свідків,
перекладачів, експертів, спеціалістів, а також здійснено
фотографування і відеозапис.

3. Огляд продуктів та інших речових доказів, що швидко
псуються, за їх місцезнаходженням здійснюється у порядку,
встановленому статтею 140 цього Кодексу.

4. Після огляду ці речові докази повертаються особам, від
яких вони були одержані.

Стаття 142. Повернення речових доказів

1. Речові докази після огляду та дослідження їх судом
повертаються особам, від яких вони були одержані, якщо останні
заявили про це клопотання і якщо його задоволення можливе без
шкоди для розгляду справи.

2. Речові докази, що є об'єктами, які вилучені з цивільного
обороту або обмежено оборотоздатні, передаються відповідним
підприємствам, установам або організаціям. За клопотанням
державних експертних установ такі речові докази можуть бути
передані їм для використання в експертній та науковій роботі у
порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

3. Речові докази повертаються особам, від яких вони були
одержані, або передаються особам, за якими суд визнав право на ці
речі після набрання рішенням суду законної сили.

Стаття 143. Порядок призначення експертизи

1. Для з'ясування обставин, що мають значення для справи і
потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки,
ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть
участь у справі.

2. Якщо сторони домовилися про залучення експертами певних
осіб, суд повинен призначити їх відповідно до цієї домовленості.

3. Особи, які беруть участь у справі, мають право подати суду
питання, на які потрібна відповідь експерта. Кількість і зміст
питань, за якими має бути проведена експертиза, визначається
судом. При цьому суд має мотивувати відхилення питань осіб, які
беруть участь у справі.

4. Особи, які беруть участь у справі, мають право просити суд
провести експертизу у відповідній судово-експертній установі,
доручити її конкретному експерту, заявляти відвід експерту, давати
пояснення експерту, знайомитися з висновком експерта, просити суд
призначити повторну, додаткову, комісійну або комплексну
експертизу.

5. Якщо проведення експертизи доручено спеціалізованій
експертній установі, її керівник має право доручити проведення
експертизи одному або кільком експертам, створювати комісії з
експертів керованої ним установи, якщо судом не визначено
конкретних експертів, у разі потреби замінювати виконавців
експертизи, заявити клопотання щодо організації проведення
досліджень поза межами експертної установи.

Стаття 144. Ухвала суду про призначення експертизи

1. Експертиза призначається ухвалою суду, де зазначаються:
підстави та строк для проведення експертизи; з яких питань
потрібні висновки експертів, ім'я експерта або найменування
експертної установи, експертам якої доручається проведення
експертизи; об'єкти, які мають бути досліджені; перелік
матеріалів, що передаються для дослідження, а також попередження
про відповідальність експерта за завідомо неправдивий висновок та
за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього
обов'язків.

2. Якщо експертизу призначено експертам кількох установ, в
ухвалі про її призначення зазначається найменування провідної
установи, на яку покладається проведення експертизи. Якщо
проведення експертизи доручається експертній установі та особі,
яка не є працівником цієї установи, провідною визнається експертна
установа. Ухвала про призначення експертизи направляється в кожну
установу - виконавцям, а також особі, яка не є працівником
експертної установи. Об'єкти дослідження та матеріали справи
направляються провідній установі.

3. При визначенні об'єктів та матеріалів, що підлягають
направленню на експертизу, суд у необхідних випадках вирішує
питання щодо відібрання відповідних зразків.

4. Якщо цього вимагають особливі обставини справи, суд може
заслухати експерта щодо формулювання питання, яке потребує
з'ясування, проінструктувати його про доручене завдання і за його
клопотанням дати відповідні роз'яснення щодо сформульованих
питань. Про вчинення цих дій повідомляються особи, які беруть
участь у справі і які мають право брати участь у їх вчиненні.

Стаття 145. Обов'язкове призначення експертизи

1. Призначення експертизи є обов'язковим у разі заявлення
клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення
експертизи є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із
сторін, якщо у справі необхідно встановити:

1) характер і ступінь ушкодження здоров'я;

2) психічний стан особи;

3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і
неможливо їх одержати.

Стаття 146. Наслідки ухилення від участі в експертизі

1. У разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від
подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої
участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо,
суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для
них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування
якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

2. У разі ухилення відповідача від проведення
судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи у справах про
визнання батьківства, материнства суд має право постановити ухвалу
про примусовий привід на проведення такої експертизи.

Стаття 147. Проведення експертизи та висновок експерта

1. Експертиза проводиться в суді або поза судом, якщо це
потрібно у зв'язку з характером досліджень або якщо об'єкт
досліджень неможливо доставити до суду.

2. Експерт дає у письмовій формі свій мотивований висновок,
який приєднується до справи. Суд має право за заявою осіб, які
беруть участь у справі, або з власної ініціативи запропонувати
експерту дати усне пояснення свого висновку. Усне пояснення
заноситься до журналу судового засідання.

3. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким
(ім'я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння
кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий
ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була
проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи,
питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт
використав, докладний опис проведених досліджень, зроблені в
результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені
судом питання.

4. У висновку експерта обов'язково повинно бути зазначено, що
його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий
висновок та за відмову без поважних причин від виконання
покладених на нього обов'язків.

5. Якщо експерт під час проведення експертизи встановить
обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не
були поставлені питання, він має право свої міркування про ці
обставини включити до свого висновку.

6. Висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється
судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу.

7. Незгода суду з висновком експерта повинна бути мотивована
в рішенні або ухвалі.

Стаття 148. Комісійна експертиза

1. Комісійна експертиза проводиться не менш як двома
експертами одного напряму знань.

2. Якщо за результатами проведених досліджень думки експертів
збігаються, вони підписують єдиний висновок. Експерт, не згодний з
висновком іншого експерта (експертів), дає окремий висновок з усіх
питань або з питань, які викликали розбіжності.

Стаття 149. Комплексна експертиза

1. Комплексна експертиза проводиться не менш як двома
експертами різних галузей знань або різних напрямів у межах однієї
галузі знань.

2. У висновку експертів зазначається, які дослідження і в
якому обсязі провів кожний експерт, які факти він встановив і яких
висновків дійшов. Кожен експерт підписує ту частину висновку, яка
містить опис здійснених ним досліджень, і несе за неї
відповідальність.

3. Загальний висновок роблять експерти, компетентні в оцінці
отриманих результатів і формулюванні єдиного висновку. У разі
виникнення розбіжностей між експертами висновки оформлюються
відповідно до частини другої статті 148 цього Кодексу.

Стаття 150. Додаткова і повторна експертиза

1. Якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним,
судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається
тому самому або іншому експерту (експертам).

2. Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або
таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви
в його правильності, судом може бути призначена повторна
експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Стаття 151. Підстави для забезпечення позову

1. Суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити
заходи забезпечення позову.

2. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено:

1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов;

2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з
обґрунтуванням його необхідності;

3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

3. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії
розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити
чи зробити неможливим виконання рішення суду.

4. За заявою заінтересованої особи суд може забезпечити позов
до подання позовної заяви з метою запобігання порушенню права
інтелектуальної власності. До заяви про забезпечення позову
додаються документи та інші докази, які підтверджують, що саме ця
особа є суб'єктом відповідного права інтелектуальної власності і
що її права можуть бути порушені у разі невжиття заходів
забезпечення позову. До заяви додаються також її копії відповідно
до кількості осіб, щодо яких просять вжити заходи забезпечення
позову.

5. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання
позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву
протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення
позову.

Стаття 152. Види забезпечення позову

1. Позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать
відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати
майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням продажу описаного майна, якщо подано позов про
право власності на це майно або про виключення його з опису;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа,
який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим
особам.

2. У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші
види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів
забезпечення позову.

3. Види забезпечення позову мають бути співмірними із
заявленими позивачем вимогами.

4. Не допускається забезпечення позову шляхом накладення
арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по
загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, яка
виплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи
догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за
дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка
виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а
також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю. Ця вимога не
поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування
шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю
фізичної особи, про відшкодування збитків, завданих злочином.

5. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко
псуються.

6. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення
тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або
встановлення обов'язку вчиняти певні дії тимчасовому
адміністратору, ліквідатору банку або Національному банку України
при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку.

Стаття 153. Розгляд заяви про забезпечення позову, виконання
ухвали про забезпечення позову

1. Заява про забезпечення позову розглядається судом, у
провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без
повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у
справі.

2. Заява про забезпечення позову, подана до подання позовної
заяви, розглядається судом не пізніше двох днів з дня її подання.
У разі обґрунтованої вимоги заявника заява про забезпечення
позову, подана до подання позовної заяви, розглядається лише за
його участю без повідомлення особи, щодо якої просять вжити заходи
забезпечення позову.

3. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, подану до
подання позовної заяви, може вимагати від заявника подати
додаткові документи та інші докази, що підтверджують необхідність
забезпечення позову.

4. Суд, допускаючи забезпечення позову, може вимагати від
позивача забезпечити його вимогу заставою, достатньою для того,
щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову, яка вноситься на
депозитний рахунок суду. Розмір застави визначається судом з
урахуванням обставин справи, але не повинен бути більшим за розмір
ціни позову.

5. Про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє
ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його
обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена.
Копія ухвали надсилається заявнику та заінтересованим особам
негайно після її постановлення.

6. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов
повністю або частково.

7. У разі постановлення ухвали без повідомлення особи, щодо
якої просять вжити заходи забезпечення позову, копія ухвали
надсилається особі, щодо якої вжито заходи забезпечення позову,
негайно після її виконання.

8. Суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано
без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її
заявнику, про що постановляє ухвалу.

9. Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в
порядку, встановленому для виконання судових рішень. У разі
забезпечення вимог заявника заставою ухвала про забезпечення
позову звертається до виконання негайно після внесення предмета
застави в повному розмірі.

10. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її
виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

11. Оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або
про заміну одного виду забезпечення іншим зупиняє виконання цієї
ухвали.

12. Особи, винні в порушенні заходів забезпечення позову,
несуть відповідальність, встановлену законом.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: