ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ 13 страница

2. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу
повернено на новий розгляд, а при новому розгляді справи в позові
відмовлено або позовні вимоги задоволено в меншому розмірі, або
провадження у справі закрито чи заяву залишено без розгляду, суд,
ухвалюючи рішення, повинен зобов'язати позивача повернути
відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим
рішенням.

3. У разі неможливості повернути майно в рішенні або ухвалі
суду передбачається відшкодування вартості цього майна в розмірі
грошових коштів, одержаних від його реалізації.

Стаття 381. Строк подання заяв про поворот виконання

1. Якщо питання про поворот виконання рішення не було
вирішено судом при новому розгляді справи або судом апеляційної чи
касаційної інстанції, заява відповідача про повернення стягненого
з нього за скасованим рішенням майна розглядається судом, у якому
перебуває справа. Заяву про поворот виконання можна подати у межах
позовної давності.

2. За подання заяви про поворот виконання судовий збір не
сплачується.

3. Суд розглядає заяву про поворот виконання в судовому
засіданні з повідомленням сторін і постановляє ухвалу.

Стаття 382. Особливості повороту виконання в окремих
категоріях справ

1. У разі скасування у зв'язку з нововиявленими обставинами
рішень у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом,
іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, поворот
виконання допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтоване
на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним
підроблених документах.

2. У справах про стягнення аліментів, а також у справах про
стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з
трудових правовідносин, поворот виконання не допускається
незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком
випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах
або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

Розділ VII
СУДОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ
СУДОВИХ РІШЕНЬ

Стаття 383. Право на звернення із скаргою до суду

1. Учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються
до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із
скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю
державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої
служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно
до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Стаття 384. Подання скарги

1. Скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після
оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи
іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника
відповідного відділу державної виконавчої служби.

2. Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

3. Про подання скарги суд повідомляє відповідний відділ
державної виконавчої служби не пізніше наступного дня після
прийняття її судом.

Стаття 385. Строки для звернення із скаргою

1. Скаргу може бути подано до суду:

у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна
була дізнатися про порушення її прав чи свобод;

у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна
була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження
постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

2. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може
бути поновлено судом.

Стаття 386. Розгляд скарги

1. Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому
засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої
посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи
бездіяльність якої оскаржуються.

2. Якщо заявник, державний виконавець або інша посадова особа
державної виконавчої служби не можуть з'явитися до суду з поважних
причин, справу може бути розглянуто за участю їх представників.

3. Якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи
бездіяльність якої оскаржуються, не працює на попередній посаді,
він залучає до участі в справі посадову особу, до компетенції якої
належить вирішення питання про усунення порушення прав чи свобод
заявника.

Стаття 387. Судове рішення за скаргою

1. За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

2. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає
оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і
зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної
виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути
порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи
свободи.

3. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були
прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень
державного виконавця або іншої посадової особи державної
виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено,
суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Стаття 388. Розподіл витрат, пов'язаних з розглядом скарги

1. Судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються
судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в
задоволенні його скарги, або на відділ державної виконавчої
служби, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги
заявника.

Стаття 389. Виконання ухвали суду

1. Про виконання ухвали відповідний орган державної
виконавчої служби повідомляє суд і заявника не пізніше ніж у
місячний строк з дня одержання ухвали суду.

Розділ VIII
ПРО ВИЗНАННЯ ТА ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ
ІНОЗЕМНИХ СУДІВ В УКРАЇНІ

Глава 1
ВИЗНАННЯ ТА ЗВЕРНЕННЯ ДО ВИКОНАННЯ РІШЕННЯ
ІНОЗЕМНОГО СУДУ, ЩО ПІДЛЯГАЄ ПРИМУСОВОМУ
ВИКОНАННЮ

Стаття 390. Умови визнання та виконання рішення іноземного
суду, що підлягає примусовому виконанню

1. Рішення іноземного суду визнається та виконується в
Україні, якщо його визнання та виконання передбачено міжнародними
договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою
України, або за принципом взаємності за домовленістю ad hoc з
іноземною державою, рішення суду якої має виконуватися в Україні.

Стаття 391. Строки пред'явлення рішення іноземного суду
до примусового виконання

1. Рішення іноземного суду може бути пред'явлено до
примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня
набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення
періодичних платежів, яке може бути пред'явлено до примусового
виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням
заборгованості за останні три роки.

Стаття 392. Суди, що розглядають справи про надання дозволу
на примусове виконання рішення іноземного суду

1. Питання про надання дозволу на примусове виконання рішення
іноземного суду на клопотання стягувача розглядається судом за
місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника.

2. Якщо боржник не має місця проживання (перебування) або
місцезнаходження на території України або його місце проживання
(перебування) або місцезнаходження невідоме, питання про надання
дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду
розглядається судом за місцезнаходженням в Україні майна боржника.

Стаття 393. Порядок подання клопотання про надання дозволу
на примусове виконання рішення іноземного суду

1. Клопотання про надання дозволу на примусове виконання
рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем
або у порядку, встановленому міжнародними договорами, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких
надана Верховною Радою України, передбачено подання клопотання про
надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду
через органи державної влади України, суд приймає до розгляду
клопотання, що надійшло через орган державної влади України.

Стаття 394. Вимоги до клопотання про надання дозволу
на примусове виконання рішення іноземного суду

1. Клопотання про надання дозволу на примусове виконання
рішення іноземного суду подається у письмовій формі і повинно
містити:

1) ім'я (найменування) стягувача або його представника (якщо
клопотання подається представником), зазначення їхнього місця
проживання (перебування) або місцезнаходження;

2) ім'я (найменування) боржника, зазначення його місця
проживання (перебування), його місцезнаходження чи
місцезнаходження його майна в Україні;

3) мотиви подання клопотання.

2. До клопотання про надання дозволу на примусове виконання
рішення іноземного суду додаються документи, передбачені
міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України.

3. Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких
надана Верховною Радою України, не визначено перелік документів,
що мають додаватися до клопотання, або за відсутності такого
договору, до клопотання додаються такі документи:

1) засвідчена в установленому порядку копія рішення
іноземного суду, про примусове виконання якого подається
клопотання;

2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду
набрало законної сили (якщо це не зазначено в самому рішенні);

3) документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої
постановлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в
судовому процесі, була належним чином повідомлена про час і місце
розгляду справи;

4) документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу
рішення іноземного суду підлягає виконанню (якщо воно вже
виконувалося раніше);

5) документ, що посвідчує повноваження представника стягувача
(якщо клопотання подається представником);

6) засвідчений відповідно до законодавства переклад
перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою
міжнародними договорами України.

4. Суд, встановивши, що клопотання і документи, що додаються
до нього, не оформлено відповідно до вимог, передбачених цією
главою, або до клопотання не додано всі перелічені документи,
залишає його без розгляду та повертає клопотання разом з
документами, що додано до нього, стягувачеві (або його
представникові).

Стаття 395. Розгляд клопотання про надання дозволу
на примусове виконання рішення іноземного суду

1. Про надходження клопотання про надання дозволу на
примусове виконання рішення іноземного суду суд у п'ятиденний
строк письмово повідомляє боржника і пропонує йому у місячний
строк подати можливі заперечення проти цього клопотання.

2. Після подання боржником заперечень у письмовій формі або у
разі його відмови від подання заперечень, а так само коли у
місячний строк з часу повідомлення боржника про одержане судом
клопотання заперечення не подано, суддя постановляє ухвалу, в якій
визначає час і місце судового розгляду клопотання, про що стягувач
і боржник повідомляються письмово не пізніше ніж за десять днів до
його розгляду.

3. За заявою стягувача або боржника і за наявності поважних
причин суд може перенести час розгляду клопотання, про що
повідомляє сторони.

4. Розгляд клопотання про надання дозволу на примусове
виконання рішення іноземного суду проводиться суддею одноособово у
відкритому судовому засіданні.

5. Неявка без поважних причин у судове засідання стягувача
або боржника або їх представників, стосовно яких суду відомо про
своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою
для розгляду клопотання, якщо будь-якою з сторін не було порушено
питання про перенесення його розгляду.

6. Розглянувши подані документи та вислухавши пояснення
сторін, суд постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове
виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні
клопотання з цього питання. Копія ухвали надсилається судом
стягувачеві та боржникові у триденний строк з дня постановлення
ухвали.

7. Якщо рішення іноземного суду вже виконувалося раніше, суд
визначає, в якій частині чи з якого часу воно підлягає виконанню.

8. Якщо в рішенні іноземного суду суму стягнення зазначено в
іноземній валюті, суд, який розглядає це клопотання, визначає суму
в національній валюті за курсом Національного банку України на
день постановлення ухвали.

Стаття 396. Підстави для відмови у задоволенні клопотання
про надання дозволу на примусове виконання
рішення іноземного суду

1. Клопотання про надання дозволу на примусове виконання
рішення іноземного суду не задовольняється у випадках,
передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких
надана Верховною Радою України.

2. Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких
надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у
задоволенні клопотання може бути відмовлено:

1) якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на
території якої воно постановлено, не набрало законної сили;

2) якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення
іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у
судовому процесі через те, що їй не було належним чином
повідомлено про розгляд справи;

3) якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить
виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно
до закону органу України;

4) якщо ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими
сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах, що набрало
законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у
спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же
підставах до часу відкриття провадження у справі в іноземному
суді;

5) якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода
на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та цим
Законом строк пред'явлення рішення іноземного суду до примусового
виконання в Україні;

6) якщо предмет спору за законами України не підлягає
судовому розгляду;

7) якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України;

8) в інших випадках, встановлених законами України.

Стаття 397. Оскарження ухвали суду

1. Ухвала про надання дозволу на примусове виконання рішення
іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього
питання може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені цим
Кодексом.

Стаття 398. Звернення до примусового виконання рішення
іноземного суду

1. На підставі рішення іноземного суду та ухвали про надання
дозволу на його примусове виконання, що набрала законної сили, суд
видає виконавчий лист, який надсилається для виконання в порядку,
встановленому законом.

Глава 2
ВИЗНАННЯ РІШЕННЯ ІНОЗЕМНОГО СУДУ,
ЩО НЕ ПІДЛЯГАЄ ПРИМУСОВОМУ ВИКОНАННЮ

Стаття 399. Умови визнання рішення іноземного суду,
що не підлягає примусовому виконанню

1. Рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому
виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено
міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України, або за принципом взаємності за
домовленістю ad hoc з іноземною державою, рішення суду якої має
виконуватися в Україні.

Стаття 400. Порядок подання клопотання про визнання рішення
іноземного суду, що не підлягає примусовому
виконанню

1. Клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не
підлягає примусовому виконанню, за умови, що це передбачено
міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України, подається заінтересованою особою до суду
в порядку, встановленому статтями 392-394 цього Кодексу для
подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання
рішення іноземного суду, з урахуванням особливостей, визначених
цією главою.

2. До клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не
підлягає примусовому виконанню, додаються такі документи:

1) засвідчена в установленому порядку копія рішення
іноземного суду, про визнання якого порушується клопотання;

2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду
набрало законної сили, якщо це не зазначено в самому рішенні;

3) засвідчений відповідно до законодавства переклад
перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою
міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України.

Стаття 401. Розгляд клопотання про визнання рішення
іноземного суду, що не підлягає примусовому
виконанню

1. Про надходження клопотання про визнання рішення іноземного
суду, що не підлягає примусовому виконанню, суд у п'ятиденний
строк письмово повідомляє заінтересовану особу і пропонує їй у
місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання.

2. Після подання заінтересованою особою заперечень у
письмовій формі або у разі її відмови від подання заперечень, а
так само коли у місячний строк з часу повідомлення заінтересованої
особи про одержане судом клопотання заперечення не подано, суддя
постановляє ухвалу, в якій визначає час і місце судового розгляду
клопотання, про що заінтересовані особи повідомляються письмово не
пізніше ніж за десять днів до його розгляду.

3. За заявою заінтересованої особи і за наявності поважних
причин суд може перенести час розгляду клопотання, про що
повідомляє заінтересовані особи.

4. Розгляд клопотання про визнання рішення іноземного суду,
що не підлягає примусовому виконанню, проводиться суддею
одноособово у відкритому судовому засіданні.

5. Неявка без поважних причин у судове засідання
заінтересованих осіб або їх представників, стосовно яких суду
відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є
перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою із
заінтересованих осіб не було порушено питання про перенесення його
розгляду.

6. За наслідками розгляду клопотання, а також заперечення у
разі його надходження суд постановляє ухвалу про визнання в
Україні рішення іноземного суду та залишення заперечення без
задоволення або про відмову у задоволенні клопотання про визнання
рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.

7. У визнанні в Україні рішення іноземного суду, що не
підлягає примусовому виконанню, може бути відмовлено з підстав,
встановлених статтею 396 цього Кодексу.

8. Копія ухвали надсилається судом заінтересованим особам у
триденний строк з дня постановлення ухвали.

9. Ухвала про визнання в Україні рішення іноземного суду або
про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення
іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, може бути
оскаржена в порядку і строки, встановлені цим Кодексом.

Розділ IX
ВІДНОВЛЕННЯ ВТРАЧЕНОГО СУДОВОГО
ПРОВАДЖЕННЯ

Стаття 402. Порядок відновлення втраченого судового
провадження

1. Відновлення втраченого повністю або частково судового
провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або
у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому
цим Кодексом.

Стаття 403. Особи, які мають право звертатися до суду
із заявою про відновлення провадження

1. Втрачене судове провадження у цивільній справі може бути
відновлене за заявою осіб, які брали участь у справі, або за
ініціативою суду.

Стаття 404. Підсудність заяви про відновлення втраченого
провадження

1. Заява про відновлення втраченого судового провадження
подається до суду, який ухвалив рішення по суті справи або
постановив ухвалу про закриття провадження у справі.

Стаття 405. Зміст заяви про відновлення втраченого судового
провадження

1. У заяві повинно бути зазначено, про відновлення якого саме
провадження просить заявник, чи було у справі ухвалено рішення по
суті справи або постановлена ухвала про закриття провадження, якою
саме особою з числа осіб, які брали участь у справі, був заявник,
хто конкретно і в якості кого брав участь у справі, місце
проживання чи місцезнаходження цих осіб, що відомо заявнику про
обставини втрати провадження, про місцезнаходження копій
документів провадження або відомостей щодо них, поновлення яких
саме документів заявник вважає необхідним, для якої мети необхідне
їх поновлення.

2. До заяви про відновлення втраченого провадження додаються
документи або їх копії, навіть якщо вони не посвідчені в
установленому порядку, що збереглися у заявника або у справі.

Стаття 406. Наслідки недодержання вимог до змісту заяви,
відмова у відкритті провадження у справі
або залишення заяви без розгляду

1. Якщо у заяві не зазначено мету відновлення провадження або
відомості, необхідні для його відновлення, суд постановляє ухвалу
про залишення заяви без руху, якою встановлює заявникові строк,
необхідний для усунення цих недоліків.

2. Якщо мета звернення до суду, зазначена заявником, не
пов'язана із захистом його прав та інтересів, суд своєю ухвалою
відмовляє у відкритті провадження у справі про відновлення
провадження або залишає заяву без розгляду, якщо провадження було
відкрито.

3. Судове провадження, втрачене до закінчення судового
розгляду, не підлягає відновленню у встановленому цим розділом
порядку. Заявник у цьому разі може пред'явити новий позов.
В ухвалі суду про відкриття провадження у новій справі у зв'язку з
втратою незакінченого провадження про цю обставину повинно бути
обов'язково зазначено.

Стаття 407. Розгляд справи

1. При розгляді справи суд використовує ту частину
провадження, що збереглася, документи, видані зі справи фізичним
чи юридичним особам до втрати провадження, копії цих документів,
інші довідки, папери, відомості, що стосуються справи, виконавчого
провадження.

2. Суд може допитати як свідків осіб, які були присутніми під
час вчинення процесуальних дій, осіб (їх представників), які брали
участь у справі, а в необхідних випадках - осіб, які входили до
складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а
також осіб, які виконували судове рішення.

Стаття 408. Рішення суду

1. На підставі зібраних і перевірених матеріалів суд ухвалює
рішення про відновлення втраченого провадження повністю або в
частині, яку, на його думку, необхідно відновити.

2. У рішенні суду про відновлення втраченого судового
провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних,
поданих суду і досліджених у судовому засіданні з участю всіх
учасників цивільного процесу з утраченого провадження, суд вважає
установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться
висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися
судом і які процесуальні дії вчинялися з утраченого провадження.

3. За недостатності зібраних матеріалів для точного
відновлення втраченого судового провадження суд ухвалою закриває
розгляд заяви про відновлення провадження і роз'яснює особам, які
беруть участь у справі, право на повторне звернення з такою самою
заявою за наявності необхідних документів.

4. Строк зберігання судового провадження не має значення для
вирішення заяви про його відновлення, крім випадку звернення з
такою заявою для виконання рішення, якщо строк на пред'явлення
виконавчого листа для виконання закінчився і судом не поновлено.

Стаття 409. Звільнення заявника від судових витрат

1. У справі про відновлення втраченого провадження заявник
звільняється від оплати судових витрат. У разі подання завідомо
неправдивої заяви судові витрати відшкодовуються заявником.

Розділ X
ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ЗА УЧАСТЮ
ІНОЗЕМНИХ ОСІБ

Стаття 410. Процесуальні права та обов'язки іноземних осіб

1. Іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи,
іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні
організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до
судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

2. Іноземні особи мають процесуальні права та обов'язки
нарівні з фізичними і юридичними особами України, за винятками,
встановленими Конституцією та законами України, а
також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України.

3. Законом України можуть бути встановлені відповідні
обмеження щодо фізичних та юридичних осіб тих держав, в яких
допускаються спеціальні обмеження цивільних процесуальних прав
фізичних або юридичних осіб України.

(Статтю 411 виключено на підставі Закону N 2709-IV
від 23.06.2005)

(Статтю 412 виключено на підставі Закону N 2709-IV
від 23.06.2005)

Стаття 413. Позови до іноземних держав та міжнародних
організацій. Дипломатичний імунітет

1. Пред'явлення позову до іноземної держави, забезпечення
позову і звернення стягнення на майно іноземної держави, яке
знаходиться в Україні, можуть бути допущені лише за згодою
компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено
міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана
Верховною Радою України, або законом України.

2. Акредитовані в Україні дипломатичні представники іноземних
держав та інші особи, зазначені у відповідних законах України і
міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України, підлягають юрисдикції судів України в
цивільних справах лише в межах, що визначаються принципами та
нормами міжнародного права або міжнародними договорами, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

3. Міжнародні організації підлягають юрисдикції судів України
у цивільних справах в межах, визначених міжнародними договорами,
згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або
законами України.

Стаття 414. Підсудність судам України цивільних справ
у спорах, в яких беруть участь іноземці,
а також у спорах, в яких хоча б одна із сторін,
які беруть участь у спорі, проживає за кордоном

1. Підсудність судам України цивільних справ у спорах, в яких
беруть участь іноземці, а також у спорах, в яких хоча б одна із
сторін, які беруть участь у спорі, проживає за кордоном,
визначається законами України.

Стаття 415. Виконання судових доручень іноземних судів
і звернення судів України з дорученнями
до іноземних судів

1. Суди України виконують передані їм в установленому порядку
доручення іноземних судів про проведення окремих процесуальних дій
(вручення повісток та інших документів, допит сторін і свідків,
проведення експертизи і огляду на місці тощо), за винятком
випадків, коли:

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: