13 страница

а) право на життя;

б) право на охорону здоров’я;

в) право на ім’я;

г) право на сім’ю.

2. Еутаназія:

а) допускається законодавством України;

б) забороняється законодавством України;

в) допускається лише у випадках, встановлених законом за згодою
близьких родичів фізичної особи.

3. Медичні, наукові та інші досліди:

а) не можуть проводитись над фізичною особою;

б) можуть проводитьсь над повнолітньою особою лише за наявності
її згоди;

в) можуть проводитись, як виняток, лише у випадках, встановле-
них законодавством.

4. Право на вибір лікаря та методів лікування згідно ЦК Укра-
їни має:

а) дієздатна фізична особа, що досягла 14 років;

б) будь-яка повнолітня фізична особа;

в) лише фізична особа, що усвідомлює значення своїх дій та може
керувати ними.

5. Медичні працівники мають право дати неповну інформацію
про стан здоров'я або обмежити можливість ознайомлення з ме-
дичними доку ментами у разі:

а) якщо за отриманням інформації звернулася не сама особа, а її
батьки, опікуни, піклувальники;

б) якщо інформація про хворобу може погіршити стан здоров’я
особи чи її близьких;

в) якщо за отриманням інформації про діагноз та методи лікування
звернулися з місця роботи чи навчання особи.

6. Фізична особа, що перебуває на стаціонарному лікуванні має
право на допуск до неї:

а) членів сім’ї;

б) нотаріуса;

в) священнослужителя;

г) прокурора.

7. Право бути донором крові, їі компонентів, органів та інших
анатомічних матеріалів має:

а) будь-яка фізична особа;

б) лише фізична особа, що досягла 16 років та не страждає на пси-
хічні захворювання;

в) лише повнолітня дієздатна особа.

8. Право на опіку і піклування мають:

а) малолітні особи;

б) повнолітні, що зловживають спиртними напоями та наркотич-
ними засобами;

в) недієздатні та обмежено дієздатні особи;

г) особи, які за своїм станом потребують батьківської опіки та пі-
клування.

9. Право на безпечне для життя і здоров'я довкілля нале-
жить:

а) будь-якій фізичній особі;

б) лише повнолітній дієздатній особі;

в) лише громадянину України;

г) фізичній особі, що досягла 14 років і не визнана судом недієздат-
ною або обмежено дієздатною.

10. Фізичний чи психічний тиск:

а) забороняється у будь-якій формі;

б) допускається у невідкладних випадках для цілей судового про-
вадження чи з метою розкриття злочину;

в) допускається лише у випадках та у порядку, встановленому за-
конодавством на підставі рішення суду.

Контрольні питання

1. Які ознаки особистих немайнових прав, що забезпечують при-
родне існування фізичної особи?

2. Як реалізується право на охорону здоров’я? В яких нормативних
актах закріплюється дане право?

3. Хто має право на інформацію про стан здоров’я та на кого поши-
рюється обов’язок збереження цієї інформації у таємниці?

4. Охарактеризуйте зміст права на донорство крові та її компонентів
на підставі спеціального законодавства.

5. В яких випадках допускається примусове надання медичної до-
помоги?

6. Наведіть випадки втручання у сімейне життя фізичної особи.

7. Як реалізується право на безпечне для життя та здоров’я до-
вкілля?

8. Які права має особа у разі погіршення екологічної ситуації?

9. Які ознаки особистих немайнових прав фізичної особи?

10. Які існують концепції визначення галузевої належності осо-
бистих немайнових відносин. В чому їх зміст?

11. Які особливості здіснення та гарантії здійснення особистих не-
майнових прав фізичної особи, встановлені чинним законодавством?

12. Охарактеризуйте міжнародно-правовий рівень регулювання
особистих немайнових прав фізичної особи.

13. Що таке недостовірна інформація?

14. Які особливості захисту особистих немайнових прав внаслідок
поширення недостовірної інформації встановлені ЦК України?

15. Поясніть особливості захисту особистих немайнових прав фі-
зичної особи.

16. Які правові наслідки невиконання рішення суду про захист
особистих немайнових прав?

ТЕМА 16: ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА,
ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ПРИРОДНЕ ІСНУВАННЯ
ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ

Питання для обговорення

1. Поняття та види особистих немайнових прав, що забезпечу-
ють природне існування фізичної особи.

2. Право на життя як невід’ємне право фізичної особи.

3. Право на охорону здоров’я та на медичну допомогу: їх забез-
печення та реалізація.

4. Зміст та забезпечення права на свободу та особисту недоторка-
ність. Випадки обмеження свободи особи.

5. Правове регулювання відносин у сфері донорства крові, її
компонентів, органів та інших анатомічних матеріалів.

6. Правова характеристика інших особистих немайнових прав,
що забезпечують природне існування фізичної особи (право на
сім’ю, на опіку або піклування, на безпечне для життя та здоров’я
довкілля).

Нормативні акти

Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року. //
Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № ЗО. - Ст. 141; з наступними змінами
і доповненнями.

Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 року. - У кн.: Права людини.
Міжнародні договори України, декларації, документи. - К.: Наук, думка, 1992.

Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини від 4 листо-
пада 1950 року // Вісник Верховного Суду України. - 1997. - № 3.

Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 року.

- У кн.: Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи. - К.:
Наук, думка, 1992.

Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права від 16 грудня 1966
року. - У кн.: Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи.

- К.: Наук, думка, 1992.

Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року. - У кн.: Права людини.
Міжнародні договори України, декларації, документи. - К.: Наук, думка, 1992.

Устав Всемирной организации здравоохранения от 22 июля 1946 года. - Же-
нева, 1968.

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради. - 2003.

- № 40-44. - Ст. 356; з наступними змінами і доповненнями.

Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 року // Відомості Верховної Ради. -

2002. - № 21-22. - Ст. 135; з наступними змінами і доповненнями.

Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 року// Відомості
Верховної Ради. - 2004. - № 40-41, 42. - Ст. 492; з наступними змінами і доповне-
ннями.

Кодекс адміністративного судочинства від 6 липня 2005 року// Відомості Верхо-
вної Ради. - 2005. - № 35-36; з наступними змінами і доповненнями.

Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. //
Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1984. - Додаток до № 51. - Ст. 1122; з
наступними змінами і доповненнями.

Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради. -

2001. - № 25-26. - Ст. 131; з наступними змінами і доповненнями.

Основи законодавства України про охорону здоров’я від 19 листопада 1992
року// Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 4. - Ст. 19; з наступними
змінами і доповненнями.

Закон України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного
забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27 лютого 1991 року //
Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 16. - Ст. 198; з наступними змінами
і доповненнями.

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від

25 червня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 41. - Ст. 546;
з наступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року // Відомості
Верховної Ради України. - 1991. - № 53. - Ст. 793; з наступними змінами і допо-
вненнями.

Закон України «Про Службу безпеки України» від 25 березня 1992 року // Відо-
мості Верховної Ради України. - 1992. - № 27. - Ст. 382; з наступними змінами і
доповненнями.

Закон України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року// Відомості Верховної
Ради України. - 1992. - № 48. - Ст. 650; з наступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя на-
селення» від 24 лютого 1994 року// Відомості Верховної Ради України. - 1994. - №
27. - Ст. 218; з наступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові
незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду»
від 1 грудня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. ~ 1995. - № 1. - Ст. 1; з
наступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про донорство крові та її компонентів» від 23 червня 1995 року//
Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 23. - Ст. 183; з наступними змінами
і доповненнями.

Закон України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сиро-
вини» від 23 грудня 1997 року // Урядовий кур’єр. - 1998. - № 15-16. - С. 12-13; з
наступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів лю-
дини» від 16 липня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 41. -
Ст. 377; з наступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану» від 16 березня 2000
року // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 23. - Ст. 176; з наступними
змінами і доповненнями.

Декрет Кабінету Міністрів України «Про державний нагляд за додержанням стан-
дартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення» від 8 квітня 1993 року //
Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 23. - Ст. 247.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про вдосконалення контролю якості і
безпеки харчових продуктів» від 9 листопада 1996 року// Бюлетень законодавства
і юридичної практики України. - 1996. - № 5. - С. 297-298.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6
«Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування
шкоди»// Цивільний кодекс. Цивільний процесуальний кодекс України. Постанови
Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах. // Відп. ред. П. І. Шевчук. -
К.: Юрінком Інтер. - 1999. - 496 с.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про
судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» //
Цивільний кодекс. Цивільний процесуальний кодекс України. Постанови Пленуму
Верховного Суду України в цивільних справах. // Відп. ред. П. І. Шевчук. - К.: Юрін-
ком Інтер. - 1999. - 496 с.

Роз’яснення Вищого арбітражного Суду України від 29.02.1996 № 02-5/95 «Про
деякі питання, що виникли при вирішенні спорів, пов’язаних з відшкодуванням мо-
ральної шкоди». // Бюлетень законодавства та юридичної практики. - 1998. - № 7.

Література

Арендар А. Деякі філософські аспекти права на життя і смертної кари \\ Право
України. - 1995. - № 5-6. - С. 47-49.

Відшкодування матеріальної і моральної шкоди та компенсаційні виплати. Під
редакцією П. І. Шевчука. - Київ, 1997.

Г ражданское право. Том 1: Учебник. Изд. 6-е, перераб. и доп. /Под ред. А. П. Сер-
геева, Ю. К. Толстого. - М.: Велби, 2002. - 776 с.

Г ражданское право: В 2 т. Том I: Учебник / Отв. ред. проф. Е. А. Суханов. - 2-е
изд. - М.: БЕК, 2002. - 816 с.

Гражданско-правовая охрана интересов личности. - М.: Юрид. лит., 1969. - 256 с.

Гришина Т. А. Конституционное право граждан на охрану здоровья и его обес-
печение Советами народных депутатов. Автореф. дис.... канд. юрид. наук. - М.,
1987.-24 с.

Давидова Н. О. Цивільно-правова охорона особистих немайнових прав фізичної
особи, що забезпечують її природне існування: Автореф. дис.... канд. юр. наук:

12.0. 03. - Київ, 2005. -18с.

Дргонец Я., Холлендер П. Современная медицина и право. - М.: Юрид. лит.,
1991.-336 с.

Гомьен Д., Харрис Д., Зваак Л. Европейская конвенция о правах человека и Ев-
ропейская социальная хартия: право и практика. - М.: МНИМП. - 1998. - 600 с.

Егоров Н. Д. Личные неимущественные права граждан и организаций как инсти-
тут советского гражданского права // Правоведение. - 1984. - № 6. - С. 30-38.

Івасюк В. В Україні відсутні гарантії безпечності донорської крові // Правничі ві-
сті. - 1999. - № 1 (33). - С. 9-20.

Ковалев М. И. Право нажизнь и право насмерть.- Государство и право. -1992. -
№7.-0.68-76.

Ковальчук Т. Екологічна безпека продуктів харчування: поняття та зміст// Право
України. - 1997. - № 5. - С. 22-25.

Красавчикова Л. О. Гражданско-правовая охрана личной жизни советских граж-
дан. Автореф. дис.... канд. юрид. наук. - Свердловск, 1979. - 15 с.

Красавчикова Л. О. Личная жизнь граждан под охраной закона. ~ М.: Юрид. лит.,
1983.- 160 с.

Красавчикова Л. О. Понятие и система личных, не связанных с имущественными,
прав граждан (физических лиц) в гражданском праве Российской Федерации: Авто-
реф. дис.... д-ра юрид. наук. - Екатеринбург, 1994. - 43 с.

Красицька Л. В. Цивільно-правове регулювання особистих немайнових прав
громадян. Монографія. - Донецьк: ДІВС МВС України, 2002. - 164 с.

Малеин Н. С. О врачебной тайне//Сов. государство и право. - 1981. - № 8. -
С. 79-86.

Малеин Н. С. Охрана прав личности советским законодательством. - М.: Наука,
1985.- 165 с.

Малеин Н. С. Гражданский закон и права личности в СССР. - М.: Юрид. лит.,
1981.-215с.

Малеина М. Н. Гражданско-правовой договор на оказание медицинской помо-
щи // Правоведение. - 1989. - № 2. - С. 28-36.

Малеина М. Н. Защита личных неимущественных прав советских граждан. - М.:
Знание, 1991. - 128 с.

Малеина М. Н. О праве на жизнь // Советское государство и право. - 1992. -
№2.-С. 50-59.

Малеина М. Н. Правовой взгляд на проявление нетрадиционных способностей
(качеств) человека // Правоведение. - 1994. - № 5. - С. 122-129.

Міжнародні стандарти прав людини. - Збірник міжнародно-правових докумен-
тів. - Ужгород. - 1998.

Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2 т. / За відповід.
ред. О. В. Дзери (кер. авт. кол.), Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. - К.: Юрінком Інтер,

2005. - Т. 1. - 832 с.; Т. 2. - 1088 с.

Ромовская 3. В. Защита в советском семейном праве. - Львов.: Изд-во при ЛГУ
издательского объединения «Вища школа», 1985. -179 с.

Ромовская 3. В. Личные неимущественные права граждан СССР (понятие, виды,
классификация, содержание, гражданско-правовая защита): Дис.... канд. юрид.
наук.-К., 1968.-277 с.

Савицкая А. Н. Возмещение ущерба, причиненного ненадлежащим враче-
ванием. - Львов: Высшая школа, 1982. - 195 с.

Соловйов А. В. Право людини на життя: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. -
Львів, 2005. - 17 с.

Тихонова Б. Ю. Субъективные права граждан, их охрана и защита: Автореф.
дис.... канд. юрид. наук. - М., 1972. - 22 с.

Тодик Ю. М., Старжинський С. В. Право громадян на сприятливе навколишнє
природне середовище. - Конспект лекцій. - Харків, 1994. Флейшиц Е. А. Личные права в гражданском праве СССР и капиталистических
государств 11 Уч. зап. ВИЮН. - М., 1945.

Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. Книга перша/О. В. Дзера, Д. В. Бо-
брова, А. С. Довгертта ін.; За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер,

2004. -736 с.

Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. розробників
Цивільного кодексу України. - К.: Істина. - 928 с.

Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред.
Я. М. Шевченко. - К.: Ін Юре, 2004. - Ч. 1. - 692 с.; Ч. 2. - 896 с.

Эрделевский А. М. Компенсация морального вреда в России и за рубежом.

- Москва. - 1997.

Ярошенко К. Б. Жизнь и здоровье под охраной закона. Гражданско-правовая
защита личных неимущественных прав граждан. - М., 1990.

Методичні вказівки

ЦК України, деталізуючи та розширюючи перелік закріплених
Конституцією України особистих немайнових прав, у залежності від
їх цільового призначення поділяє останні на дві групи: ті, що забез-
печують природне існування фізичної особи (статті 281-293 ЦК), та
ті, що забезпечують її соціальне буття (статті 294-315 ЦК).

До особистих немайнових прав, що забезпечують природне іс-
нування фізичної особи ЦК України відносить:

1) право на життя;

2) право на усунення небезпеки, яка загрожує життю та здо-
ров’ю;

3) право на охорону здоров’я;

4) право на медичну допомогу;

5) право на інформацію про стан свого здоров’я та на таємницю
про стан здоров’я;

6) права особи, яка перебуває на стаціонарному лікуванні у за-
кладі охорони здоров’я;

7) право на свободу та на особисту недоторканість;

8) право на донорство;

9) право на сім’ю;

10) право на опіку та піклування;

11) право на безпечне для життя і здоров’я довкілля.

Крім положень Конституції та Цивільного кодексу правове ре-
гулювання відносин у галузі особистих немайнових прав фізичної
особи, що забезпечують її природне існування, здійснюється комп-
лексом міжнародних документів та законів України. До найваж-
ливіших з них можна віднести: Загальну декларація прав людини
1948 р., Міжнародний пакт про громадянські і політичні права
1966 р., Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні
права 1966 р., Конвенцію про права дитини 1989 р., Європейську
конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950р., Основи
законодавства України про охорону здоров’я, Закон України «Про
охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня
1991 р., Закон України «Про забезпечення санітарного та епідеміч-
ного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 р., Закон України
«Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові не-
законними діями органів дізнання, попереднього слідства, проку-
ратури і суду» від 1 грудня 1994 р., Закон України «Про донорство
крові та її компонентів» від 23 червня 1995 р., Закон України «Про
якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини» від
23 грудня 1997 р., Закон України «Про трансплантацію органів
та інших анатомічних матеріалів людини» від 16 липня 1999 р.,
Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану» від
16 березня 2000 р. та інші законодавчі акти.

Одним із основних прав людини є право на життя. У сучасному
розумінні право на життя розглядається як особисте немайнове
право фізичної особи, яке виникає з приводу особистого нема-
теріального блага, яким є життя кожної людини. Характерною
особливістю цього права є те, що його виникнення чи припинення
у більшості випадків не залежить від волі управомоченої особи.
Народження та смерть особи є особливим різновидом юридичних
фактів, що належать до подій, які цивільне право не може охопити
своїм регулюючим впливом. Право на життя має декілька аспектів,
у тому числі право на збереження життя та право розпорядження
ним. Змістом даного права також охоплюється можливість фі-
зичної особи захищати своє життя та здоров’я, а також життя та
здоров’я інших осіб від протиправних посягань будь-якими, не
забороненими законом, засобами.

Серед особистих немайнових прав, що забезпечують природне
існування фізичної особи, ЦК України називає право кожної фізич-

1. ної особи на охорону здорові (ст. 283). Загальним питанням праву
сфері охорони здоров’я присвячено статті 283-287, 290 ЦК України.
Крім того, окремі норми, що мають безпосереднє відношення до
даного права, містяться в інших статтях ЦК України, зокрема, у
ст. 282. Право на охорону здоров’я передбачає, насамперед, мож-
ливість одержання медичної допомоги, доступу до інформації про
стан здоров’я та збереження її у таємниці.

ЦК України встановлює, що право на звернення за наданням медич-
ної допомоги, вибору лікаря та методів лікування має кожна фізична
особа, яка досягла чотирнадцяти років. Надання медичної допомоги
такій особі провадиться за її згодою. Лише у невідкладних випадках,
за наявності реальної загрози життю фізичної особи, медична допо-
мога надається без згоди фізичної особи або її батьків (усиновлювачів),
опікуна, піклувальника. Фізична особа має право на достовірну і повну
інформацію про стан свого здоров’я, у тому числі на ознайомлення з
відповідними медичними документами, що стосуються її здоров’я.
Якщо інформація про хворобу фізичної особи може погіршити стан її
здоров’я або погіршити стан здоров’я інших осіб, зашкодити процесові
лікування, медичні працівники мають право дати неповну інформацію
про стан здоров’я фізичної особи, обмежити можливість їх ознайомлен-
ня з окремими медичними документами.

Іншими особистими немайновими правами, що забезпечують
природне існування фізичної особи, є право на свободу (ст. 288 ЦК)
та право на особисту недоторканність (ст. 289 ЦК). Право громадя-
нина на особисту свободу розуміється як забезпечена можливість
вимагати припинення дій особи, якщо ці дії обмежують особисту
свободу, а саме: свободу переміщення, свободу обирання роду за-
нять і місця проживання тощо. Право на особисту свободу - це
також відповідна міра дозволеної поведінки громадянина розпо-
ряджатися собою, своїми вчинками. Цивілістичний аспект свободи
пов’язується з дієздатністю фізичної особи. Цілком позбавленою
свободи вважається недієздатна особа, яку визнано такою судом.
Тому рівень свободи дітей залежить від їх віку.

Право на особисту недоторканість передбачає неможливість
особи бути підданою катуванню, жорстокому, нелюдському або
такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню.

Фізична особа має право на безпечне для життя і здоров’я до-
вкілля, право на достовірну інформацію про стан довкілля, про
якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на
її збирання та поширення. Механізм реалізації даного права за-
кріплюється у спеціальних положеннях природоохоронного за-
конодавства.

Завдання

Завдання № 1

Бутенко звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної
шкоди, завданої органами попереднього слідства і прокуратури у
зв’язку з незаконним утриманням його під вартою, слідством і судом

з вересня 1999 р. до червня 2003 та його незаконним засудженням.

Судом було встановлено, що Бутенка у вересні 1999 р. було затримано
за підозрою у вчиненні крадіжки, а у квітні 2000 р. засуджено за цей
злочин у вигляді позбавлення волі строком на 5 років. У червні 2003 р.
у зв’язку з нововиявленими обставинами рішення суду було скасовано,
а Бутенка звільнено від покарання.

В якому розмірі визначається моральна шкода, завдана незакон-
ним засудженням? Які обставини можуть враховуватися судом при
їі визначенні? Хто буде відповідачем за позовом?

Вирішіть справу.

Завдання № 2

Рибіна пред’явила позов до ТОВ «Січ» про відшкодування мораль-
ної шкоди. У заяві позивачка зазначила, що 15 грудня після оплати
покупок у торговому відділі супермаркету вона була безпідставно за-
тримана працівниками відповідача після виходу із торгового залу, її
проведено до службового приміщення, де піддано примусовому огляду
(перевірено сумку, речі в ній, верхній одяг тощо). Відповідач, запере-
чуючи проти позову, вказав, що після повідомлення охоронця про
вчинення спроби крадіжки товару одним із покупців, відповідно до
Інструкції, що регламентує порядок проведення огляду речей та осо-
бистого огляду осіб на охоронюваних об’єктах, затвердженої головним
директором ТОВ «Січ», було затримано Рибіну та піддано огляду, який
засвідчив відсутність у неї неошгачуваного товару.

Вважаючи, що діями працівників ТОВ «Січ» було порушено її право на
свободу і особисту недоторканість, Рибіна звернулася до суду.

Які обмеження права на свободу і особисту недоторканість
передбачені чинним законодавством?

Вирішіть справу.

Завдання № З

Смирнову під час відвідування пологового будинку, де перебувала на
лікуванні його дружина, черговим лікарем було відмовлено у доступі
до палати на підставі правил внутрішнього розпорядку та мотивами
забезпечення санітарної гігієни. Харчі та речі було запропоновано
передати через медсестру.

Чи правомірна відмова? Які права має особа, що перебуває на
стаціонарному лікуванні?

Тести

1. До особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття
фізичної особи належать:

а) право на ім’я;

б) право на сім’ю;

в) право на честь і гідність;

г) право на інформацію.

2. Право на зміну імені має:

а) фізична особа з 18 років, якщо вона не обмежена у дієздатності
або визнана недієздатною;

б) фізична особа, що досягла 16-річного віку;

в) фізична особа, що досягла 10 років за згодою батьків чи опі-
куна;

г) фізична особа з 16 - річного віку та лише за згодою батьків.

3. Використання імені фізичної особи без її згоди з метою висвіт-
лення діяльності організації, в якій особа працює або навчається:

а) забороняється законодавством України;

б) допускається;

в) допускається, але лише за погодженням з адміністрацією місця
роботи чи навчального закладу особи.

4. Розголошення обставин особистого життя фізичної особи:

а) не допускається законодавством України;

б) допускається лише за умови, що вони містять ознаки правопору-
шення, що підтверджується рішенням суду;

в) допускається, але лише за згодою близьких родичів особи.

5. За ЦК України змістом права на інформацію є можливість
фізичної особи вільно:

а) збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію;

б) отримувати, застосовувати та передавати інформацію;

в) користуватися загальнодоступною інформацією та отримувати
дозвіл на ознайомлення з таємною інформацією.

6. У разі смерті фізичної особи, опублікування її особистих па-
перів допускається:

а) за рішенням суду;

б) на підставі санкції прокурора;

в) за згодою дітей, вдови (вдівця), батьків особи;

г) їх опублікування не допускається.

7. Порушення таємниці кореспонденції:

а) можливе лише за дозволом суду з метою запобігання злочинові
чи з’ясування істини під час розслідування кримінальної справи;

б) допускається лише на підставі рішення прокурора з метою про-
ведення оперативно-розшукових заходів;

в) забороняється законодавством України.

8. Проведення фото-, кіно-, теле- та відеозйомок особи відкрито на
вулиці, зборах чи інших заходах публічного характеру:

а) можливо лише за згодою особи;

б) можливо без її згоди, оскільки згода особи припускається;

в) можлива лише за згодою батьків, опікунів чи піклувальників
фізичної особи;

г) не допускається, оскільки порушує особисті немайнові права
фізичної особи.

9. Якщо фізична особа позувала авторові за плату, фотографія
чи інший художній твір:

а) не може бути розповсюджений без її згоди;

б) може бути розповсюджений без згоди особи;

в) може бути розповсюджений, але лише за умови надання додатко-
вої винагороди особі за кожний факт публічного поширення.

10. Фізична особа вправі виїхати за межі України:

а) лише з 14 років;

б)18 років за умови, що вона не обмежена у дієздатності чи визнана
недієздатною у встановленому законом порядку;

в) з 16 років, а до 16-річного віку лише за згодою батьків чи піклу-
вальників.

Контрольні питання

1. Які ознаки особистих немайнових прав, що забезпечують соці-
альне буття фізичної особи? Які права на лежать до цієї групи?

2. Охарактеризуйте процедуру зміну особи свого імені. Наведіть
приклади порушення права на ім’я.

3. В яких випадках допускається вільне використання імені фізич-
ної особи без її згоди?

4. Поясність різницю між честю, гідністю та діловою репутацією
фізичної особи. Хто може бути носієм права на ділову репутацію?

5. В чому полягає зміст права на інформацію? Які обмеження да-
ного права?

6. Які права має фізична особа при проведенні фото-, кіно-, теле та
відеозйомок? Чи поширюються вони на особу, що позувала авторові
за плату?

7. Які існують обмеження в реалізації права на свободу пересуван-
ня? З якого віку особа має право на вільний виїзд за межі України?

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: