17 страница

Як слід вирішити справу?

Завдання № З

Член житлово-будівельного кооперативу «Мир» Ігнатов вирішив
продати квартиру, в якій він мешкає, Хрякову. Державний нотарі-
ус, до якого сторони звернулися за посвідченням договору купівлі-
продажу, відмовився зробити це і пояснив, що власником квартири,
яка знаходиться в будинках житлово-будівельних кооперативів, є сам
кооператив. Ігнатов, вважаючи, що саме він є власником квартири,
оскаржив дії державного нотаріуса.

Як слід вирішити справу?

Чи зміниться рішення, якщо буде встановлено, що Ігнатов
повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, але в період
знаходження у шлюбі?

Завдання № 4

Кілька громадян вирішили створити колективне сільсько-
господарське підприємство згідно з Законом «Про колективне
сільськогосподарське підприємство». У зв’язку з тим, що між ними
виникли непорозуміння щодо правового режиму майна підприємства,
вони звернулися в юридичну консультацію з такими запитаннями:

Що входить до складу майна підприємства і хто є його
власником?

Хто є власником паю?

Завдання № 5

Котовський, який повністю вніс свій пай за гараж, наданий йому
раніше в користування як члену гаражно-будівельного кооперативу,
продав його Буркуну згідно з ст. 15 Закону України «Про власність».

Голова правління кооперативу став вимагати, щоб Буркун написав
заяву про прийняття його в члени кооперативу, а також внесення
вступного та пайового внеску та внеску на експлуатаційні витрати
кооперативу. Буркун відмовився це зробити, вважаючи себе приват-
ним власником гаража, гроші за який він сплатив Котовському.

Голова правління гаражно-будівельного кооперативу звернувся з
позовом до суду про звільнення Буркуна із гаражного боксу.

Як слід вирішити справу?

Тести

1. За державними юридичними особами майно закріплюється
на праві:

а) власності;

б) господарського відання та оперативного управління;

в) постійного користування;

г) спільної власності.

2. Суб'єктами права власності на майно юридичної особи є:

а) сама юридична особа, як єдиний власник належного їй майна;

б) юридична особа та її засновника;

в) юридична особа та її працівники;

г) юридична особа та органи її управління.

3. Прибуток виробничого кооперативу після його ліквідації:

а) розподіляється між членами кооперативу відповідно до внесених
ними часток у статутний фонд кооперативу;

б) переходить у власність територіальної громади;

в) розподіляється між членами кооперативу відповідно до їхньої
трудової участі, якщо інший порядок не встановлений статутом;

г) розподіляється між членами кооперативу відповідно до внесеного
ними пайового фонду.

4. Суб'єктами права власності на майно акціонерного товари-
ства виступають:

а) засновники акціонерного товариства;

б) акціонери, відповідно до кількості придбаних ними акції;

в) акціонерне товариство;

г) засновники та учасники товариства в рівних частках.

5. Мінімальний статутний фонд акціонерного товариства
становить:

а) 100 мінімальних розмірів заробітної плати;

б) 1000 мінімальних розмірів заробітної плати;

в) 1250 мінімальних розмірів заробітної плати;

г) 1500 мінімальних розмірів заробітної плати.

6. Підприємства можуть об'єднуватися в:

а) асоціації, консорціуми, концерни, корпорації;

б) корпорації, консорціуми, фінансово-промислові групи, союзи,
спілки;

в) корпорації, асоціації, концерни, консорціуми та інші об’єднання,
визначені законом;

г) партії, об’єднання громадян, союзи, спілки, холдинги та інші
об’єднання передбачені законом.

7. Право приватної власності за договором виникає:

а) з моменту підписання договору;

б) з моменту підписання і нотаріального посвідчення договору;

в) з моменту передання майна;

г) з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором
або законом.

Контрольні питання

1. Наведіть визначення поняття та ознаки права власності юри-
дичних осіб.

2. Проаналізуйте суб’єктний склад та перелік об’єктів права влас-
ності юридичних осіб.

3. В чому полягають особливості права власності юридичних осіб?

4. Які особливості набуття і здійснення права власності господар-
ських товариств?

5. Як підстави набуття та особливості здійснення права власності
кооперативних організацій?

6. Наведіть порядок набуття та здійснення права власності об’єднань
громадян та благодійних фондів.

7. Які підстави набуття та особливості здійснення права власності
професійних спілок, релігійних організацій?

16. Зам. 61

ТЕМА 21: ПРАВО ДЕРЖАВНОЇ ВЛАСНОСТІ

Питання для обговорення

1. Поняття та ознаки права державної власності.

2. Суб’єкти права державної власності.

3. Об’єкти права державної власності.

4. Здійснення права державної власності. Правовий режим май-
на державного підприємства та державної установи.

5. Порівняльний аналіз речових прав на майно державних під-
приємств та установ (юридичних осіб публічного права) за Цивіль-
ним та Господарським кодексами України.

Нормативні акти

Конституція України від 26 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України.

- 1996. - № ЗО - Ст. 141; з наступними змінами і доповненнями.

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради
України. - 2003. - № 40-41. - Ст. 356; з наступними змінами і доповненнями.

Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року// Відомості Верховної Ради
України. - 2003. - № 18. - Ст. 144; з наступними змінами і доповненнями.

Земельний кодекс України. Затверджений Законом України від 25 жовтня
2001 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики. - 2007. - № 5.

Про управління об'єктами державної власності. Закон України від 21 вересня
2006 р. // Офіційний вісник України від 25.10.2006. - 2006 р., № 41, стор. 62, стаття
2726.

Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності. Закон України
від 3 березня 1998 року № 147/98-ВР.

Тимчасове положення про Фонд державного майна України, затверджене
постановою Верховної Ради України від 7 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради
України. - 1992. - № 20. - Ст. 274.

Положення про Державний реєстр національного культурного надбання,
затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 1992 р. // Збірник
Постанов Уряду України. - 1992. - № 9.

Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 2 квітня 1994 р.
«Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з судовим захистом
права державної власності» // Збірник рішень та арбітражної практики Вищого
арбітражного суду України. - 1996. - № 1.

Література

Алексеев С. С. Собственность-право-социализм. - М., 1989.

Андреев В. К. Право государственной собственности в России: Учеб. пособие.

- М.: Дело, 2004. - 240 с.

Венедиктов А. В. Государственная социалистическая собственность. - М. - Л.,
1948.

Иванов А. А. Общее достояние и право государственной собственности //
Правоведение. - 1990. - № 5.

Корнеев С. М. Право государственной социалистической собственности в
СССР.-М., 1964.

Пересунько С. I. Право державної власності в Україні (історія, сучасність,
перспективи). - Кіровоград, 1998.

Право власності в Україні / За ред. О. В. Дзери та Н. С. Кузнєцової. - К., 2000.

Право собственности в Украине / Под ред. Шевченко Я. Н. - К., 1996.

Предпринимательское право: Курс лекций / Отв. ред. Н. И. Клейн. - М., 1993.

Суханов Е. А. О субъекте права государственной социалистической соб-
ственности // Право собственности в условиях совершенствования социализма.
-М., 1989.

Суханов Е. А. Развитие института вещных прав при переходе к рынку //
Гражданское право при переходе к рынку. - М., 1995.

Талапина Е. В. Управление государственной собственностью. - СПб.:
Издательство «Юридический центр Пресс», 2002. - 455 с.

Толстой Ю. К. К учению о праве собственности // Правоведение. - 1992. - № 1.

Толстой Ю. К. Понятие права собственности // Проблемы гражданского и
административного права. - Л., 1962.

Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За ред.

О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. - К.: Юрінком Інтер, 2008.

Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. розробників
проекту Цивільного кодексу України. - К.: Істина, 2004.

Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред.
Я. М. Шевченко. - К.: Ін Юре, 2004.

Цивільний кодекс України: Коментар / За заг. ред. Харитонова Є. О., Калітен-
ко О. М. - X.: Одіссей, 2003.

Щербина В. С. Господарське право: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - 592 с.

Методичні вказівки

Складною є правова природа права державної та комуналь-
ної власності. Встановити її неможливо без звернення до історії
становлення цих форм публічної власності. В радянський період
державна власність була домінуючою, а її питома вага у всьому на-
ціональному багатстві Союзу РСР становила більше 90 відсотків.

При цьому її єдиним суб’єктом була держава в особі Союзу РСР.
Союзні республіки юридично не визнавалися власниками тієї чи
іншої частини державної власності, розташованої на їх території.
В ст. 21 Основ цивільного законодавства Союзу РСР і союзних рес-
публік 1961 року було записано, що «держава є єдиним власником
всього державного майна». Дана норма відповідно була відтворена
в цивільних кодексах усіх союзних республік.

Союзні республіки колишнього СРСР вперше були визнані
суб’єктами права державної власності Законом СРСР «Про влас-
ність в СРСР» від 6 березня 1990 року, в якому як різновиди дер-
жавної власності були передбачені: загальносоюзна власність, влас-
ність союзних республік, власність автономних округів, власність
адміністративно-територіальних утворень. Україна була визнана
безпосередньо власником розташованого на її території та іншого
майна Декларацією про державний суверенітет України, Законом
«Про економічну самостійність Української РСР», але детальне
врегулювання державна власність вперше отримала в Законі «Про
власність» (втратив чинність на підставі Закону України від 27
квітня 2007 р.). При цьому варто враховувати, що формування
правових засад державної власності має два етапи: перший - до
прийняття в 1996 році Конституції України, другий - після при-
йняття Конституції України.

На першому етапі відповідно до Закону «Про власність» до
державної власності були віднесені загальнодержавна (республі-
канська) власність і власність адміністративно-територіальних
одиниць (комунальна власність). Іншими словами, республі-
канська і комунальна власність визнавалися різновидами держав-
ної власності. У Законі «Про власність» окремо була виділена
виключна власність народу України, яка за своєю економіко-
правовою природою також є різновидом державної власності. Осо-
бливістю права державної власності цього періоду стало те, що її
суб’єктами були визнані:

суб’єктом права загальнодержавної власності - держава в особі
Верховної Ради України;

суб’єктами права комунальної власності - адміністративно-
територіальні одиниці в особі відповідних Рад депутатів;

суб’єктами права державної власності на землю - Верховна
Рада України - на землі загальнодержавної власності; Верховна

Рада Республіки Крим - на землі в межах території республіки,
за винятком загальнодержавних земель; обласні, районні, міські,
селищні, сільські Ради - на землі в межах їх територій, за винят-
ком загальнодержавних земель. Таким чином для першого етапу
розвитку права державної власності характерна її багатосуб’єкт-
ність, що з позицій цивілістичної науки не можна вважати вдалим
законодавчим рішенням.

На другому етапі відбулися істотні зміни у структурі державної
власності. У новій Конституції України 1996 року були передбачені
виключна власність Українського народу, державна власність і
власність територіальних громад села, селища, міста, тобто ко-
мунальна власність (статті 13, 14, 142). Отже, за Конституцією
України комунальна власність стала відокремленою від державної
власності як юридично, так і економічно, а відтак набула ознак
самостійної форми власності. Однак у період чинності Закону «Про
власність» відповідні конституційні новели не знайшли своєчас-
ного адекватного відображення.

Досить складним є питання здійснення права державної та
комунальної власності. Суб’єкти права державної та комунальної
власності здійснюють належні їм правомочності власника, вико-
ристовуючи, зокрема, особливий правовий інститут - управління.
Таке управління державним майном від імені народу (населення
адміністративно-територіальної одиниці) спершу здійснювали від-
повідно Верховна Рада України, місцеві ради народних депутатів та
уповноважені ними державні органи (ст. 33 Закону України «Про
власність», а після прийняття нової Конституції України - безпо-
середньо Кабінет Міністрів України щодо державної власності,
територіальні громади щодо комунальної власності та уповно-
важені ними органи.

Система управління державною та комунальною власністю до-
сить складна, неодноразово змінювалася.

Правові засади управління державною власністю визначалися
та визначаються нині багатьма нормативно-правовими актами.
Законом України «Про власність» державні органи, уповноважені
управляти державним майном, були наділені правом вирішувати
питання створення підприємств і визначення цілей їх діяльності,
реорганізації і ліквідації, здійснювати контроль за ефективністю

використання і схоронністю довіреного їм державного майна та
інші правомочності відповідно до законодавчих актів України.
Декретом Кабінету Міністрів України «Про управління майном, що
є у загальнодержавній власності» від 15 грудня 1992 р., було без-
посередньо визначено обсяг конкретних повноважень міністерств
та інших підвідомчих Кабінету Міністрів України органів держав-
ної виконавчої влади. Цей Декрет втратив чинність у зв’язку з
прийняттям 21 вересня 2006 року ЗУ «Про управління об’єктами
державної власності», у якому детально визначені зокрема: об’єкти
та суб’єкти управління державної власності; повноваження Ка-
бінету Міністрів України та уповноважених органів управління,
повноваження Фонду державного майна України, повноваження
Національної академії наук України та галузевих академій наук.

Спеціальний статус надано Фонду державного майна України,
який також має певні повноваження в сфері управління державною
власністю. Однак ці повноваження досить обмежені та зводяться в
основному до того, що Фонд здійснює права розпорядження май-
ном державних підприємств у процесі їх приватизації, створення
спільних підприємств, здійснення повноважень щодо організації'та
проведення приватизації майна державних підприємств, здійснен-
ня повноважень орендодавця щодо майна державних підприємств
і організацій, їх структурних підрозділів.

Праву державної власності в ЦК України присвячена ст. 326,
в якій записано, що у державній власності є майно, у тому числі
грошові кошти, яке належить державі Україна. Хоча тут не дається
перелік об’єктів права державної власності, але зрозуміло, що ними
може бути будь-яке майно без винятків.

Основоположні принципи здійснення правомочностей щодо ко-
мунальної власності сформульовано в ст. 143 Конституції України,
згідно з якою територіальні громади села, селища, міста безпосе-
редньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування
управляють майном, що є у комунальній власності, і утворюють,
реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, органі-
зації та установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю.
Загальні правові засади права комунальної власності визначені
Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», з яким
необхідно обов’язково ознайомитися.

Для ефективного використання майна у виробничо-господарсь-
кій діяльності, у соціально-культурній сфері певна його частина пе-
редається створюваним державним (комунальним) підприємствам,
установам, за якими майно закріплюється на праві господарсь-
кого відання або на праві оперативного управління. Ці два види
речових прав закріплювалися в ЗУ «Про власність», знайшли свій
подальший розвиток в ГК України і, на жаль, не були відображені
у новому ЦК. У ньому лише закладені загальні норми про те, що
від імені та в інтересах держави України право власності здійсню-
ють відповідно органи державної влади (ч. 2 ст. 326), а управління
майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо
територіальна громада та утворені нею органи місцевого само-
врядування (ч. 2 ст. 327).

Згідно ст. 136 ГК України право господарського відання є речо-
вим правом суб’єкта підприємництва, який володіє, користується
і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (упо-
вноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпоря-
дження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках,
передбачених цим Кодексом та іншими законами. Згідно ст. 137 ГК
України правом оперативного управління визнається речове право
суб’єкта господарювання, який володіє, користується та розпоря-
джається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим
ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяль-
ності у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами,
а також власником майна (уповноваженим ним органом).

В ст. 324 ЦК України закріплено право власності Українського
народу. В ній записано, що:

1. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ре-
сурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси
її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони
є об’єктами права власності Українського народу.

2. Від імені Українського народу права власника здійснюють
органи державної влади та органи місцевого самоврядування в
межах, встановлених Конституцією України.

3. Кожен громадянин має право користуватися природними
об’єктами права власності Українського народу відповідно до за-
кону.

Норми цієї статті повністю відтворюють відповідні положення
ст. 13 Конституції України. Право власності Українського на-
роду не є самостійною формою власності і за своєю природою є
державною власністю, суб’єктом якої є держава Україна (ст. 326
ЦК). Водночас Український народ є суб’єктом права власності
об’єктів, перелічених у ст. 13 Конституції України. В даному
випадку такими об’єктами права власності виступають не певна
та чи інша земельна ділянка, конкретна частина земельних надр
чи континентального шельфу, а в цілому земля як частина земної
кулі, як територія з усіма розташованими на ній природними ба-
гатствами, оскільки земля є основним національним багатством,
що перебуває під особливою охороною держави (ст. 14 Конститу-
ції України). Водночас юридично некоректними є положення ст.
324 ЦК та ст. 13 Конституції України в тій частині, згідно з якою
Українському народу належить право власності на «атмосферне
повітря», адже повітря перебуває у постійному русі і вільно пе-
ретинає кордони України. Відтак це положення має розумітися
таким чином, що Українському народу належить право власності
на повітряний простір України.

Без визнання Українського народу суб’єктом права власності на
землю і природні ресурси неможливо було б забезпечити сувере-
нітет України, який поширюється на всю її територію. При цьому
носієм такого суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є на-
род, якому належить і верховенство влади. Тому норми Конституції
України і ЦК, що визначають право власності Українського наро-
ду на землю, утверджують переважно його державно-політичну
правосуб’єктність. Це означає, що питання зміни території України
може вирішувати лише Український народ шляхом проведення
всеукраїнського референдуму (ст. 73 Конституції України).

Для реалізації своєї правосуб’єктності Український народ
утворює державу з відповідними державними інститутами. Від-
повідно права власника від імені Українського народу здійснюють
органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які
з цивільно-правової точки зору виступають не суб’єктами права
власності, а суб’єктами здійснення такого права власності.

Оскільки Український народ складають громадяни держави
Україна, то цілком виправданим є введення норми про право грома-
дян користуватися природними об’єктами права власності народу
відповідно до закону. Ця норма не поширюється на ті об’єкти, які,
наприклад, у вигляді певних земельних ділянок вже перебувають
у приватній власності фізичних чи юридичних осіб.

Завдання

Завдання № 1

Б. звернувся до адміністрації державного підприємства, на якому
він працює, з проханням продати йому будівельні матеріали й авто-
мобіль, який підприємством значний час не використовується.

Адміністрація задовільнила прохання Б. і передала йому за дого-
вором купівлі-продажу 10 тис. шт. цегли, 200 листів шиферу та ван-
тажний автомобіль 1985 р. випуску. Б. заплатив у касу підприємства
зумовлену суму грошей згідно з договором купівлі-продажу.

Міністерство, якому підпорядковане підприємство, дізнавшись про
це, запропонувало підприємству звернутися з позовом про визнання
договору недійсним, тому що, на думку міністерства, оскільки влас-
ником майна є не підприємство, а само міністерство, то без його згоди
відчуження майна провадити не можна.

Охарактеризуйте правовий режим майна державного підпри-
ємства і державної установи.

Як слід вирішити справу?

Завдання № 2

Зі стада колективного сільскогосподарського підприємства (КСП)
«Ранок» зникли 20 корів з товарним клеймом. Через 7 місяців ці
корови були знайдені на території фермерського господарства (ФГ)
«Жовтень».

КСП звернулося до ФГ з вимогою повернути корів, але представник
останнього відмовився зробити це, посилаючись на ст. ст. 340, 341 ЦК
України, згідно з якими, на його думку, корови стали власністю ФГ,
оскільки вони приблудили до стада господарства, про що було складено
акт, і господарство утримувало їх більше шести місяців, повідомивши
про це попередньо виконавчий комітет місцевої ради депутатів.

Як слід вирішити справу?

Завдання № З

Державне підприємство «Рось» уклало договір про закупівлю
нової офісної техніки для облаштування відділу кадрів. Начальник
відділу кадрів прийняв рішення про безоплатну передачу у власність
працівникам відділу старої офісної техніки, обґрунтовуючи його тим,
що остання у зв’язку з придбанням більш сучасної техніки взагалі не
буде використовуватись.

Чи мав право начальник відділу кадрів приймати рішення про
списання техніки?

Чи змінилося б вирішення справи, якби:

A) відповідне рішення було б прийняте одноосібно керівником
(директором) державного підприємства;

Б) відповідне рішення було б прийняте керівником (директором)
державного підприємства за погодженням з Фондом державного
майна або іншим органом виконавчої влади;

B) техніка була б передана не безоплатно у вартість пра-
цівникам, а за її номінальною вартістю?

Тести

1. Об'єктами права державної власності є:

а) пам’ятки архітектури, історичні надбання, культурні цінності;

б) майно;

в) грошові кошти;

г) майно, в тому числі грошові кошти.

2. Хто здійснює управління об‘єктами права державної влас-
ності:

а) Фонд державного майна України;

б) Верховна рада України;

в) Кабінет Міністрів України;

г) органи виконавчої влади.

3. Що таке націоналізація?

а) це примусове безоплатне вилучення державою майна в особи як
санкція за правопорушення;

б) це примусове вилучення державою майна власника у державних
або громадських інтересах з виплатою йому вартості майна;

в) це добровільна передача власником майна на користь держави;

г) це примусове безоплатне вилучення засобів виробництва, що
перебувають у приватній власності, з наступною передачею їх у дер-
жавну або іншу власність.

4. За яких підстав можлива реквізиція:

а) у разі стихійного лиха та в умовах воєнного або надзвичайного
стану;

б) у разі аварій, епідемій, епізоотій та за інших надзвичайних об-
ставин;

в) у разі стихійного лиха та в умовах воєнного або надзвичайного
стану, аварій, епідемій, епізоотій та за інших надзвичайних обста-
вин;

г) в умовах воєнного або надзвичайного стану.

5. При конфіскації конфісковане майно переходить у власність
держави:

а) з відшкодуванням його вартості;

б) на безоплатній основі;

в) з частковим відшкодуванням його вартості;

г) з наступним поверненням його власнику.

6. Що таке реквізиція?

а) це примусове безоплатне вилучення державою майна в особи як
санкція за правопорушення;

б) це примусове безоплатне вилучення засобів виробництва, що
перебувають у приватній власності, з наступною передачею їх у дер-
жавну або іншу власність;

в) це добровільна передача власником майна на користь держави;

г) це примусове вилучення державою майна власника у державних
або громадських інтересах з виплатою йому вартості майна.

Контрольні питання

1. Яке майно може знаходитись в праві державної власності?

2. Хто здійснює розпорядження об’єктами права державної влас-
ності?

3. Які основні нормативно-правові акти регулюють відносини в
сфері використання та розпорядження об’єктами права державної
власності?

4. В чому полягають особливості правового режиму майна держав-
ної установи?

5. Які ознаки права державної власності?

6. Який порядок захисту права державної власності?

7. Наведіть особливості правового регулювання майна державних
підприємств за Господарським кодексом України.

ТЕМА 22: ПРАВО КОМУНАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Питання для обговорення

1. Поняття та особливості права комунальної власності.

2. Суб’єкти права комунальної власності, Об’єкти права кому-
нальної власності. Зміст права комунальної власності.

3. Здійснення права комунальної власності. Цивільно-правовий
статус комунальних підприємств та установ.

Нормативні акти

Конституція України від 26 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. -
1996. - № ЗО. - Ст. 141; з наступними змінами і доповненнями.

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради
України. - 2003. - № 40-41. - Ст. 356; з наступними змінами і доповненнями.

Гэсподарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради
України. - 2003. - № 18. - Ст. 144; з наступними змінами і доповненнями.

Земельний кодекс України. Затверджений Законом України від 25 жовтня
2001 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики. - 2007. - № 5.

Про місцеве самоврядування. Закон України від 21 травня 1997 р. // Відомості
Верховної Ради України. - 1997. - № 24. - Ст. 170; з наступними змінами і
доповненнями.

Про столицю України - місто-герой Київ. Закон України від 15 січня 1999 р. //
Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 11. - Ст. 79.

Про місцеві державні адміністрації. Закон України від 9 квітня 1999 р. 11 Відомості
Верховної Ради України. - 1999. - № 20-21. - Ст. 190; з наступними змінами і
доповненнями.

Тимчасове положення про Фонд державного майна України, затверджене
постановою Верховної Ради України від 7 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради
України. - 1992. - № 20. - Ст. 274.

Про затвердження Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого
майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним. Постанова
Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 р. // Збірник урядових нормативних
актів України. - 1999. - № 6. - Ст. 113.

Література

Борисова В. І., Баранова Л. М., Ігнатенко В. М., Первомайський О. О.,
Сиротенко С. Є. Правові проблеми комунальної власності: Монографія (За заг. ред.

В. І. Борисової). - Харків: Видавець ФО-П Впнярчук И. М., 2007. - 144 с.

Музика Л. А. Проблеми права комунальної власності в Україні: Монографія. - К.:
Атіка, 2006. - 228 с.

Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За ред.

О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. - К.: Юрінком Інтер, 2008.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: