18 страница

Носік В. В. Право власності на землю Українського народу. — К.: Юрінком Інтер,

2006. -544 с.

Право власності в Україні / За ред. О. В. Дзери та Н. С. Кузнєцової. - К., 2000.

Право собственности в Украине / Под ред. Шевченко Я. Н. - К., 1996.

Суханов Е. А. Развитие института вещных прав при переходе к рынку //
Гражданское право при переходе к рынку. - М., 1995.

Толстой Ю. К. Понятие права собственности // Проблемы гражданского и
административного права. - Л., 1962.

Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / Д. В. Боброва, О. В. Дзера,

А. С. Довгерт та ін.; За ред. О. В. Дзери та Н. С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер,
2004.

Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. розробників
проекту Цивільного кодексу України. - К.: Істина, 2004.

Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред.
Я. М. Шевченко. - К.: Ін Юре, 2004.

Цивільний кодекс України: Коментар / За заг. ред. Харитонова Є. О., Калітен-
ко О. М. - X.: Одіссей, 2003.

Щербина В. С. Господарське право: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - 592 с.

Методичні вказівки

При вивченні теми «Право комунальної власності» студент
повинен поставити перед собою мету оволодіти питаннями щодо
поняття та місця права комунальної власності в системі відносин
власності, виявити підстави його виникнення та припинення,
встановити коло об’єктів та суб’єктів, особливості здійснення цього
виду публічної власності.

Право комунальної власності є формою присвоєння матеріаль-
них благ та результатів творчої (духовної) діяльності в інтересах
населення певної адміністративно-територіальної одиниці.

Комунальна власність належить до публічної, а не приватної
власності, оскільки її суб’єктами виступають публічно-правові
утворення. Комунальна власність також не є різновидом держав-
ної власності, являє собою самостійний вид публічної власності,
оскільки територіальні громади не є державними утворення-
ми.

Відповідно до ст. 143 Конституції України суб’єктом права
комунальної власності виступають територіальні громади села,
селища, міста.

Від імені відповідного комунального утворення - власника його
повноваження за своєю компетенцією можуть здійснювати ті чи
інші його органи.

Комунальні утворення безпосередньо або через утворені ними
органи місцевого самоврядування управляють майном, що є у кому-
нальній власності: утворюють, реорганізують та ліквідують кому-
нальні підприємства, організації та установи, а також здійснюють
контроль за їх діяльністю.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядуван-
ня в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права
суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Перелік
об’єктів права комунальної власності визначено Законом України
«Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 60) від 21.05.1997 р.

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах на-
лежить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно,
доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси,
підприємства, установи та організації, інше майно і майнові права,
визначені відповідно до закону як об’єкти права комунальної влас-
ності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

До об’єктів права комунальної власності може належати будь-яке
майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розви-
тку відповідної території (ст. 35 Закону України «Про власність»).

Суб’єктами відносин комунальної власності виступають кому-
нальні підприємства та установи, які мають статус юридичних осіб
публічного права, з властивими їм особливостями правового режиму
щодо закріпленого за ними майна.

Зазначені юридичні особи публічного права виникають на під-
ставі розпорядчого акту компетентного органу місцевого самовря-
дування (рішення місцевої ради тощо).

Комунальні підприємства мають відмінний від юридичних осіб
приватного права порядок створення і режим належного їм майна.

Зазначені юридичні особи утворюються компетентним органом
місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі від-
окремленої частини комунальної власності і входить до сфери його
управління (ч. 1 ст. 78 Господарського кодексу).

Майно комунального підприємства перебуває у комунальній
власності і закріплюється за таким підприємством на праві госпо-
дарського відання (унітарне комунальне комерційне підприємство)
або на праві оперативного управління (унітарне комунальне неко-
мерційне підприємство).

Зазначені речові права на чуже майно (обмежені речові права) є
правовими формами реалізації права комунальної власності спеці-
ально створеними суб’єктами — юридичними особами публічного
права у формі комунальних установ та підприємств (зокрема, уні-
тарних комерційних та некомерційних).

Комунальні підприємства та комунальні установи здійснюють
повноваження власника, однак власником майна таких юридичних
осіб залишається відповідна територіальна громада.

Комунальне унітарне підприємство не несе відповідальності за
зобов’язаннями власника та органу місцевого самоврядування, до
сфери управління якого воно входить (ч. 6 ст. 78 Господарського
кодексу).

Завдання

Завдання № 1

Київська міська рада прийняла рішення про примусовий викуп зе-
мельної ділянки у її власника М. у зв’язку з суспільною необхідністю,
адже через територію цієї ділянки має бути прокладено газопровід.

М., оскаржуючи рішення міської ради, звернувся до суду, посилаю-
чись на те, що земельна ділянка, що належить йому, використовується
ним для постійного ведення садівництва та городництва, результати
його він споживає, а частково продає, що дозволяє йому вижити. Крім
того, ціна, запропонована покупцем за цю ділянку, вирахувана на під-
ставі оцінки ділянки Держкомземом, є в декілька разів нижчою, ніж
оцінка ділянки, зроблена незалежним експертом.

Як слід вирішити справу? Чи зміниться рішення, якщо буде
встановлено, що на земельній ділянці розташований будинок, в
якому М. постійно проживає?

Завдання № 2

Виконком районної Ради депутатів виніс рішення про визнання
безхазяйним будинку та іншого майна, серед якого було 2 картини
відомого художніка, на підставі того, що власник його невідомий і не
сплачує обов’язкові платежі і податки. Через два місяці після цього
до виконкому звернувся Рєпін А., який стверджував, що власником
цього майна є його брат, місцезнаходження якого йому зараз невідоме,
але рік тому він отримав від нього листа з м. Мурманська.

Голова райвиконкому пояснив Рєпіну А., що з дня винесення рі-
шення виконокому майно стало комунальною власністю.

A. Рєпін звернувся до юридичної консультації з такими питання-
ми:

Яке майно вважається безхазяйним і в якому порядку воно може
надходити у комунальну власність?

Чи може А. Рєпін або його брат звернутися до суду про
повернення йому майна?

Чи відповідає закону твердження голови виконкому, що картини
перейшли б у власність територіальної громади навіть і тоді, коли
б брат проживав у своєму будинку?

Як слід вирішити справу?

Завдання Л$ З

Ц. уклав з В. договір найму житлового приміщення (будинку). В
договорі було зазначено, що Ц. має право здійснювати капітальний
ремонт будинку, перебудовувати його на свій розсуд.

Після закінчення строку дії договору найму виявилося, що Ц. на-
стільки змінив зовнішній вигляд та перепланував будинок, що БТІ
визнав його новим об’єктом права приватної власності та видав Ц.
свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

B. звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним свідоцтва
про право власності на будинок, видане Ц. При цьому він посилався на
норму ч. 1 ст. 331 ЦК України, де зазначено, що тільки та особа, яка
виготовила (створила) річ за своїх матеріалів, стає власником цієї речі.
Ц. в свою чергу посилався на те, що переробка будівлі здійснювалася
за згодою власника будівлі - В., а тому Ц., як переробник, правомірно
набув право власності на неї (ч. 4 ст. 332 ЦК України).

Окремий позов до суду заявила територіальна громада, вимагаючи
визнати цей будинок безхазяйним і, як наслідок, об’єктом права кому-
нальної власності (абзац другий ч. 2 ст. 335 ЦК України).

Яким чином В. може захистити свої інтереси?

Тести

1. Об'єктами права комунальної власності є:

а) заводи, будинки, споруди, що знаходяться в межах терито-
ріальної громади;

б) майно;

в) грошові кошти;

г) майно, в тому числі грошові кошти.

2. Управління об'єктами права комунальної власності здійсню-
ють:

а) Фонд державного майна України;

б) Верховна рада України;

в) Кабінет Міністрів України;

г) територіальні громади та утворені нею органи місцевого само-
врядування.

3. Якими повноваженнями наділена територіальна громада,
щодо об'єктів права комунальної власності:

а) користуватися та розпоряджатися майном;

б) розпоряджатися та володіти майном;

в) володіти, користуватися та розпоряджатися майном;

г) володіти та користуватися майном.

4. Який із перелічених принципів управління майном, що є в
комунальній власності, є основоположним:

а) правомочності власника здійснює безпосередньо територіальна
громада та утворені нею органи місцевого самоврядування;

б) будь-яке майно може знаходитись у власності територіальної
громади;

в) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської
ради вирішуються питання ухваленні рішень про створення, ліквіда-
цію, реорганізацію підприємств комунальної власності відповідної
територіальної громади;

г) ніхто крім органів місцевого самоврядування не має права розпо-
ряджатись майном, що знаходиться у комунальній власності.

5. Якими із перелічених нормативно-правових актів регулю-
ються особливості здійснення права комунальної власності:

а) Цивільним кодексом України;

' •

І

Тема 22

б) Цивільно-процесуальним кодексом України;

в) Господарським кодексом України;

г) Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

6. Що таке комунальне унітарне підприємство:

а) це підприємство, що утворюється компетентним органом місце-
вого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої
частини комунальної власності і входить до сфери його управління;

б) це підприємства, які на добровільних засадах об‘єднали свою
господарську діяльність;

в) це різновид господарських товариств;

г) це підприємства, які перебувають на державному бюджеті і
можуть у випадках, передбачених законодавством здійснювати гос-
подарську діяльність.

7. За комунальним унітарним підприємством майно закріплю-
ється засновником на праві:

а) власності;

б) господарського відання;

в) оперативного управління;

г) власності або господарського відання чи оперативного управ-
ління за розсудом органу, уповноваженого управляти комунальним
майном.

8. Власником майна комунального унітарного підприємства є:

а) комунальне унітарне підприємство;

б) відповідна територіальна громада, яка створила це підприєм-
ство;

в) орган, уповноважений управляти комунальним майном;

г) територіальна громада (як опосередкований власник) та унітарне
комунальне підприємство (як безпосередній власник).

9. Чи відповідає територіальна громада за зобов'язаннями уні-
тарного комунального підприємства:

а) не відповідає;

б) відповідає як субсидіарний боржник у випадках, встановлених
законом;

в) відповідає у разі недостатності власного майна цього кому-
нального підприємства для погашення боргів перед своїми креди-
торами.

Контрольні питання

1. Що є об’єктом права комунальної власності?

2. Хто здійснює управління об’єктами права комунальної власності?

3. Який порядок здійснення управління об’єктами комунальної
власності?

4. В чому полягає правовий статус територіальних громад, як
суб’єктів права комунальної власності.

5. Що слід розуміти під «управлінням майном, що знаходиться в
комунальній власності»?

6. Яке майно не може бути об’єктом права комунальної власності?

7. На якому праві закріплено майно за унітарним комунальним
підприємством?

ТЕМА 23: ПРАВО СПІЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Питання для обговорення

1. Поняття права спільної власності та її види.

2. Поняття спільної часткової власності. Права та обов’язки
учасників спільної часткової власності. Право переважної купівлі
частки в спільній власності.

3. Право спільної сумісної власності.

4. Особливості права спільної сумісної власності подружжя.

Нормативні акти

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради
України. - 2003. - № 40-41. - Ст. 356; з наступними змінами і доповненнями.

Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради
України. - 2002. - № 21-22. - Ст. 135.

Земельний кодекс України. Затверджений Законом України від 25 жовтня
2001 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики. - 2007. - № 5.

Про приватизацію державного житлового фонду. Закон України від 19 червня

1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 36. - Ст. 524.

Закон України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» від

29 листопада 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 10. - Ст. 78.

Закон України «Про особисте селянське господарство» від 15 травня 2003 р. //
Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 29. - Ст. 232.

Рішення Конституційного Суду України від 2 березня 2004 р. Справа № 1-2/2004
(справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків).

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами
законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок» від 4 жовтня

1991 р. N9 7 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 2004. -№11.

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах
за позовами про захист права приватної власності» від 22 грудня 1995 р. № 20 //
Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 2004. - № 11.

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами деяких
норм Кодексу про шлюб та сім’ю України» від 12.06.1998 р. № 16//Збірник Постанов
Пленуму Верховного Суду України. - К., 2000.

Література

Антокольская М. В. Семейное право: Учебник. - М., 2001.

Генкин Д. М. Право собственности в СССР. - М., 1961.

Гордон М. В. Из истории советского семейного права Украинской ССР//Ученые
записки Харьковского юридического института. -X., 1958. - Т. 11. - Вып. 2.

Дзера О. В. Розвиток права власності громадян в Україні. - К., 1996.

Ерошенко А. А. Личная собственность в гражданском праве. - М., 1973.
Жилинкова И. В. Правовой режим имущества членов семьи. - X., 2000.
Жилинкова И. В. Право собственности супругов. -X., 1997.

Жилинкова И. В. Брачный договор. -X., Ксилон, 2005.

Мананкова Р. П. Правоотношение общей долевой собственности. ~ Томск,
1977.

Маркова М. Г. Понятие и содержание права общей собственности // Очерки по
гражданскому праву. - Л., 1957.

Маслов В. Ф. Вопросы общей собственности в судебной практике. - М., 1963.
Матвеев Г. К. История семейно-брачного законодательства Украинской ССР.
-К., 1960.

Мисник Н. Н. Правовая природа общей собственности // Правоведение. - 1993.
-№1.

Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За ред.

О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. - К.: Юрінком Інтер, 2008.

Научно-практический комментарий Семейного кодекса Украины / Под ред.
Ю. С. Червоного. - К., 2003.

Право власності в Україні / За ред. О. В. Дзери та Н. С. Кузнєцової. - К., 2000.
Право собственности в Украине / Под ред. Шевченко Я. Н. - К., 1996.
Проблеми вдосконалення правового регулювання права приватної власності /
Я. М. Шевченко, М. В. Венецька, I. М. Кучеренко. - К., 2002.

Рабинович Н, В. Личные и имущественные отношения в советской семье. - Л.,
1952.

Ромовська 3. В. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар. - К.,

2003.

Рясенцев В. А. Семейное право. - М., 1971,

Сімейне право України / За ред. О. В. Дзери. - К., 2003.

Сімейне право: Нотаріат. Адвокатура. Суд: У 2 кн. / За заг. ред. С. Я. Фурси. - К.:
Видавець Фурса С. Я., 2005.

Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. І. В. Жилін-
кової. - X.: Ксилон, 2008. - 855 с.

Наукові засади та практика застосування нового Сімейного кодексу України.
Матеріали Круглого столу. 25 травня 2006 р., м. Київ. -X.: Ксилон, 2007. - 212 с.
Халфина Р. О. Право личной собственности. - М., 1964.

Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. розробників
проекту Цивільного кодексу України. - К.: Істина, 2004.

Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред.
Я. М. Шевченко. - К.: Ін Юре, 2004.

Цивільний кодекс України: Коментар / За заг. ред. Харитонова Є. О., Калітен-
ко О. М. -X.: Одіссей, 2003.

Шахматов В. П. Вопросы семейного права в практике судов. - М., 1963,
Шахматов В. П. Новое советское законодательство о браке и семье. - Томск,
1969.

Методичні вказівки

При вивченні теми «Право спільної власності» увагу необхідно
зосередити на таких питаннях як: поняття та види права спільної
власності; особливості права спільної часткової та сумісної власнос-
ті; порядок здійснення правомочностей співвласниками.

Інститут права спільної власності забезпечує ефективне вико-
ристання майна, яке належить одночасно кільком суб’єктам. За
законодавством майно може належать на праві власності не лише
одній, а й кільком особам одночасно. У такому разі не виникає
якась нова форма власності, оскільки спільна власність за своєю
юридичною природою є лише своєрідним способом реалізації
суб’єктами однієї або різних форм права власності своїх правомоч-
ностей. Отже, право спільної власності — це право двох або більше
осіб на одну річ. Таких осіб прийнято називати співвласниками.
Спільний об’єкт може складатися з однієї або сукупності речей.
Вони можуть бути подільними або неподільними, але як об’єкт
права спільної власності вони утворюють єдине ціле, а тому право
кожного із співвласників поширюється на весь об’єкт в цілому, а
не на конкретну його частину. Така загальна конструкція права
спільної власності.

Розрізняється два види спільної власності: спільна часткова та
спільна сумісна власність. З правової точки зору між цими двома
різновидами права спільної власності існують певні відмінності.
Так, кожен із співвласників часткової власності має чітко визна-
чену наперед ідеальну частку у праві власності на спільне майно
(1/2, 1/3, 1/4 і т. д.). Ці частки можуть бути і нерівними, напри-
клад одному співвласнику належить 3/4 у праві власності на жилий
будинок, іншому - лише 1/4.

У спільній сумісній власності її учасники не мають завідомо
визначених часток. Однак такі частки можуть бути визначені при
виділі або поділі спільної власності з додержанням принципу їх
рівності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Необхідно враховувати, що правовий режим спільної власнос-
ті містив значні обмеження для її учасників. Зокрема, спільна
сумісна власність могла виникати лише між подружжям та чле-
нами колгоспного двору (такий тип особистого господарства після

прийняття Закону «Про власність» припинив своє існування),
заборонялося існування спільної власності між громадянами та
державою і соціалістичними організаціями. З прийняттям Закону
«Про власність» ці та інші обмеження були зняті, а відтак право
спільної часткової чи сумісної власності може виникати між будь-
якими суб’єктами цивільних правовідносин.

Спільна часткова власність може виникати у разі створення
кількома особами спільною працею одного об’єкта, внаслідок укла-
дення угод про спільну діяльність, успадкування майна кількома
спадкоємцями та ін.

У ЦК України (глава 26) закріплено кілька визначальних за-
гальних положень щодо здійснення права спільної часткової влас-
ності, серед яких насамперед необхідно відзначити наступні:

а) володіння, користування і розпорядження майном при спіль-
ній частковій власності провадиться за згодою всіх учасників, а за
відсутності згоди - спір вирішується судом;

б) кожний співвласник відповідно до своєї частки має право на
плоди, продукцію та доходи від спільного майна, відповідає перед
третіми особами за зобов’язаннями щодо спільного майна, повинен
брати участь у сплаті існуючих податків і платежів, а також у ви-
тратах по утриманню і зберіганню спільного майна;

в) кожний співвласник має право на оплатне або безоплатне
відчуження іншій особі своєї частки у спільному майні. Продаж
частки у спільній власності сторонній особі здійснюється в порядку,
встановленому законом, з дотриманням переважного права купівлі
решти співвласників за ціною, за якою вона продається, і на інших
рівних умовах.

Законодавцем встановлено досить складний правовий режим
майнових відносин між подружжям. Тут діють норми як цивіль-
ного, так і сімейного права. Детально правовий режим майна, що
набувається подружжям в період шлюбу, визначається Сімейним
кодексом України.

Нині сімейне законодавство передбачає існування двох право-
вих режимів у майнових відносинах між подружжям: договірний і
законний. Договірний визначається шлюбним договором (контрак-
том) подружжя (ст. 92-103 СК України), законний - Сімейним
кодексом (ст. ст. 60-74).

Відповідно до ст. 92-93 СК України особи, які беруть шлюб, або
подружжя, мають право за власним бажанням укладати шлюбний
договір, в якому передбачити майнові права та обов’язки подруж-
жя, умови якого не повинні ставити одного з подружжя у надзви-
чайно невигідне матеріальне становище.

Якщо ж такого шлюбного договору не укладалося, то мають ді-
яти щодо придбаваного подружжям в період шлюбу майна правила,
встановлені сімейним законодавством.

При вивченні законного правового режиму майна подружжя
увагу необхідно зосередити на аналізі наступних принципових
положеннях сімейного права:

а) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною
сумісною власністю;

б) режим спільності діє і тоді, коли один з подружжя без-
посередньо не приймав своєю працею чи коштами участі у створен-
ні спільного майна у зв’язку з навчанням, веденням домашнього
господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не
мав самостійного заробітку;

в) у спільній власності подружжя може бути будь-яке майно, що
за законом може бути об’єктом права приватної власності;

г) майно, яке належало кожному з подружжя до одруження,
а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку спадку-
вання, є власністю кожного з них (роздільне майно). Роздільним
майном кожного з подружжя є також речі індивідуального корис-
тування, хоча б вони й були придбані на їх спільні кошти;

д) роздільним майном подружжя володіють, користуються та
розпоряджаються самостійно, спільним - за спільною згодою, за
винятком угод з відчуження спільного майна подружжя, що потре-
бують обов’язкового нотаріального посвідчення і (або) державної
реєстрації, для яких згода другого з подружжя має бути висловлена
у письмовій формі;

е) роздільне майно одного з подружжя може бути визнане їх
спільною власністю, якщо буде встановлено, що за час шлюбу
воно істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або
грошових затрат другого з подружжя або їх обох;

є) при поділі спільного майна подружжя їх частки перед-
бачаються рівними, а суд може відступати від начала рівності
часток подружжя лише за обставин, що мають істотне значення
(наприклад, один з них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї,
приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на
шкоду інтересам сім’ї. Крім того, за рішенням суду частка майна
одного з подружжя може бути збільшена, якщо з ним проживають
неповнолітні або повнолітні непрацездатні діти;

ж) закон передбачає для суду три способи поділу спільної влас-
ності, а саме: поділ майна в натурі; розподіл речей між подружжям
пропорційно розміру їх часток; присудження майна в натурі
одному з подружжя та компенсація другому з них його частки
грішми.

Завдання

Завдання № 1

Сергій та Лариса уклали шлюб у 2000 році. В 2001 році у них на-
родився син Антон.

У 2004 році Сергій за згодою Лариси уклав договір позики, за яким
позичив Н. велику суму грошей під заставу його квартири. Н. не по-
вернув позику і за рішенням суду його квартира була передана Сергію,
якій зареєстрував її на своє ім’я.

У 2006 році Сергій пред’явив до суду позов про розірвання шлюбу
та поділ майна, у якому вказував, що спільне ведення господарства та
шлюбні відносини припинились у 2003 році і гроші, які він позичив

Н. у 2004 році, є його власними грошима. На цій підставі він просив
суд при розподілі майна визнати квартиру його особистим майном,
яке не підлягає поділу.

Лариса заперечувала проти позову, посилаючись на те, що у 2005
році вони разом з чоловіком та сином виїжджали у Київ до посольства
США на співбесіду з метою виїзду до США на постійне проживання.

Як слід вирішити справу?

Завдання № 2

С. мешкав зі своїми батьками у трикімнатній квартирі. Розподілив-
ши особистий рахунок, він приватизував одну кімнату та продав її.

Батьки звернулися до суду з позовом про переведення на них прав
та обов’язків покупця, оскільки вони є співвласниками квартири і
мають право привілейованої купівлі.

Як слід вирішити справу? Чи є батьки належними позивачами
у даній справі?

Завдання № З

Логвиненко пред’явив позов до Макарової про визнання права на
частину сум грошових внесків. Позивач зазначив, що близько 35 років
він перебував у фактичному шлюбі з сестрою відповідачки, вів з нею
спільне господарство і на її рахунок в ощадній касі вносилися як її
пенсія, так і одержувана ним заробітна плата. Оскільки після її смерті
свідоцтво про право на спадщину одержала відповідачка, позивач як
спадкоємець другої черги за законом просив визнати за ним згідно зі
ст.ст. 368, 370 ЦК України право на половину внеску.

Як слід вирішити справу?

Завдання № 4

Брати Павло та Сергій Іваненки придбали у спільну часткову влас-
ність автомобіль (по 8 частки кожному). Під час управління автомобі-
лем Павло зі своєї вини зіткнувся з автомобілем А., внаслідок чого була
завдана шкода автомобілю А. та автомобілю, належному Іваненкам.

Між братами виник спір, чи зобов’язаний Сергій брати участь у
відшкодуванні частини витрат на ремонт автомобіля А. та автомобіля,
що знаходиться у їхній спільній частковій власності.

Як слід вирішити справу?

Тести

/. Право спільної власності — це:

а) право двох або більше осіб на різні види майна;

б) право трьох або більше осіб на одне і те ж майно;

в) право двох або більше осіб на один об’єкт;

г) сукупність повноважень різних осіб щодо визначення юридичної
долі різних видів майна.

2. Спільна власність вважається частковою якщо:

а) договором або законом не встановлена спільна сумісна власність
на майно;

б) якщо особи не визначили частки кожного у майні;

в) якщо особи володіють майном у рівних частках;

г) якщо особи розподілили майно, без визначення часток кожного
у майні.

3. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть
бути:

а) юридичні та фізичні особи;

б) юридичні, та фізичні особи, територіальні громади;

в) юридичні та фізичні особи, територіальні громади, держава;

г) юридичні та фізичні особи, територіальні громади, держава; іно-
земні держави та інші суб’єкти публічного права.

4. Право особи на частку у спільному майні може бути при-
пинене за рішенням суду ні підставі позову інших співвласників
якщо:

а) частка є незначною і не може бути виділена в натурі, спільне
володіння і користування майном є неможливим, таке припинен-
ня не вдасть істотної шкоди інтересам співвласника та члена його
сім’ї;

б) частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є непо-
дільною, спільне володіння і користування майном є неможливим,
таке припинення не вдасть істотної шкоди інтересам співвласника та
члена його сім’ї;

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: