22 страница

Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів. Паризький
акт від 24 липня 1971 р., змінений 2 жовтня 1979 р. // Інтелектуальна власність
в Україні: правові засади та практика. - Наук.-практ. вид.: У 4-х т. / За заг. ред.
О. Д. Святоцького. - Т. 1: Право інтелектуальної власності. - К.: Ін Юре. - 1999. -
С. 186-224.

Всесвітня конвенція про авторське право 1952 р. // Інтелектуальна власність
в Україні: правові засади та практика. - Наук.-практ. вид.: У 4-х т. / За заг. ред.
О. Д. Святоцького. - Т. 1: Право інтелектуальної власності. - К.: Ін Юре, 1999. -
С. 243-262.

Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм
і організацій ефірного мовлення. // Інтелектуальна власність. - 2001. - № 2. -

С. 71-75.

Конвенция об учреждении Всемирной организации интеллектуальной
собственности от 14 июля 1967 г. // Интеллектуальная собственность: нормативно-
правовые акты / Под общ. ред. А. Д. Святоцкого, В. П. Петрова. - Т. 2. - К.: Ин Юре,
1999.

Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного
відтворення їх фонограм 1971 р. //Авторське право і суміжні права. Законодавство
та судова практика. - 36. нормат. актів. - К.: Юрінком Інтер, 2003. -С. 171-174.

Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода ТВІРЗ). //
Інтелектуальна власність. - 1999. - № 5, 6, 7.

Література

Авторське право і суміжні права. Європейський досвід: У 2-х книгах / За ред.
А. С. Довгерта. - Книга 1: Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція
України/Уклад. Р. В. Дроб’язко. — К.: Ін Юре, 2001. -520 с. - Книга 2: Виступи, статті
європейських спеціалістів / Уклад. В. С. Дроб’язко. - К.: Ін Юре, 2001. - 460 с.

Андрощук Г., Крайнев П., Кавасс И. Право интеллектуальной собственности.
Торговые аспекты. - К.: Ин Юре, 2000. - 164 с.

Антимонов Б. С., Флейшниц Е. А. Авторское право. - М., 1957.

Богуславский М. М. Вопросы авторского права в международных отношениях.
-М.: Наука, 1973.-336 с.

Богуславский М. М., Гаврилов Э. П. Авторское право: изменения и дальнейшее
развитие // Сов. государство и право. - 1975. - № 6. - С. 22-30.

Борохович Л., Монастырская А., Трохова М. Ваша интеллектуальная соб-
ственность. - СПб.: Питер, 2001. -414 с.

Гаврилов Э. П. Советское авторское право: Основные положения, тенденции
развития. - М.: Наука, 1984. - 222 с.

Дахно 1.1. Право інтелектуальної власності: Навч. посібник. - Київ: Либідь, 2002.

- 200 с.

Дозорцев В. А. Авторский договор и его типы. // Сов. государство и право. -
1977.-№2.-С. 43-50.

Дозорцев В. А. Интеллектуальные права: Понятие. Система. Задачи кодифи-
кации. Сборник статей. - М.: Статут, 2003. -416 с.

Дюма Ролан. Литературная и художественная собственность. - М., 1993.
Захист прав інтелектуальної власності: досвід Сполучених Штатів Америки. -
36. документів, матеріалів, статей / За заг. ред. О. Д. Святоцького. - К.: Ін Юре,

2003. -368 с.

Інтелектуальна власність в Україні: проблеми теорії і практики: 36. наук,
статей / За ред. Ю. С. Шемшученка, Ю. Л. Бошицького. - К.: Ін-т держави і права
ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. - 424 с.

Калятин В. О. Интеллектуальная собственность (Исключительные права).
Учебник. - М.: НОРМА, 2000 - 480 с.

Кохановська О.В. Правове регулювання у сфері інформаційних відносин:
Монографія. - К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2001.-212с.

Мельник О. М. Проблеми охорони прав суб’єктів інтелектуальної власності в
України. - Харків, 2002. - 362 с.

Матвеев Ю. Г. Международная охрана авторских прав. - М., 1987.

Мэггс П. Б., Сергеев А. П. Интеллектуальная собственность - М., Юристъ,
2001.

Мусіяка В. Л. Авторские договоры. - К., 1988.

Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2 т. / За відповід.
ред. О. В. Дзери (кер. авт. кол.), Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. - К.: Юрінком Інтер,

2005. - Т. 1. - 832 с.; Т. 2. - 1088 с.

Основи інтелектуальної власності. - К.: Ін Юре, 1999. - 578 с.

Оценка интеллектуальной собственности: Учеб. пособие / Под ред. С. А. Смир-
нова. - М.: Финансы и статистика, 2003. - 352 с.

Пастухов О. М. Авторське право в Інтернеті. - К.: Школа, 2004. - 144 с.
Підопригора О. А., Підопригора О. О. Право інтелектуальної власності України.

- К.: Юрінком Інтер, 1998. - 336 с.

Покровский И. А. Основные проблемы гражданского права. Изд. 3-є. - М.: Статут,
2001. - 353 с. («Классика российской цивилистики»).

Право інтелектуальної власності. Академ, курс: Підручник для студентів вищих
навч. закладів/За ред. О. А. Підопригори, О. Д. Святоцького. - 2-ге вид., переробл.
та допов. - К.: Ін Юре, 2004. - 672 с.

Раевич С. И. Исключительные права. Право на товарные знаки, промышленные
образцы, изобретения, авторское право. - Л., 1926. - 137 с.

Сергеев А. П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации.
Учебник. 2-е изд. - М.: Проспект, 2001. - 752 с.

Серебровский В. И. Вопросы советского авторского права. - М.: Изд-во АН
СССР, 1956.-284 с.

Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О. В. Дзера, Д. В. Боброва,
А. С. Довгертта ін.; За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2004.

- Т. 1, 2. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. розробників
Цивільного кодексу України. - К.: Істина. - 928 с.

Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред. Я.
М. Шевченко. - К.: Ін Юре, 2004. - Ч. 1. - 692 с.; Ч. 2. - 896 с.

Шишка Р. Б. Охорона прав суб'єктів інтелектуальної власності у цивільному праві
України: Автореф. дис....докт. юр. наук: 12.00.03.//Одеська національна юридична
академія. - Одеса. - 2004. - 38 с.

Шишка Р. Б. Охорона права інтелектуальної власності. Авторсько-правовий
аспект. - Харків, 2002. - 368 с.

Методичні вказівки

Тема «Авторське та суміжні права» знайомить студентів з особли-
востями регулювання відносин у надзвичайно цікавій і актуальній,
але разом з тим досить складній сфері інтелектуальної діяльності.

Метою, яка ставиться перед студентами при вивченні даної
теми, є проведення правового аналізу спеціальних норм чинного
законодавства, що регулюють відносини авторів творів, виконав-
ців, виробників фонограм та організацій мовлення, опрацювання
теоретичних та практичних питань, пов’язаних з особливостями
охорони і захисту прав суб’єктів інтелектуальної власності.

В межах практичного заняття опрацьовуються питання поняття
та джерела авторського права; ознаки об’єкту авторського права
та види об’єктів, що охороняються авторським правом; суб’єкти
авторських прав та поняття співавторства; суб’єктивне авторське
право та його зміст і межі; поняття суміжних прав та їх види; за-
хист авторського права і суміжних прав.

Методологічну основу даної тематики складають загальні вчен-
ня про право, про власність, про об’єкти цивільних правовідносин,
про особисті немайнові права фізичних осіб та інші.

При вивчені теми «Авторське та суміжні права» студентам буде
доцільно звернути свою увагу, перш за все, на такі літературні дже-
рела: Цивільне право України: Підручник: у 2-х кн. / Д. В. Боброва,
О. В. Дзера, А. С. Довгерт та ін.; За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнє-
цової. - К.: Юрінком Інтер, 1999; Підопригора О. А., Підопригора

О. О. Право інтелектуальної власності України: Навч. посібник
для студентів юрид. вузів та фак-тів. - К.: Юрінком Інтер. - 1998;
Матвеев Ю. Г. Международная охрана авторских прав. - М., 1987;
Интеллектуальная собственность в Украине: правовые основы и практика/Под ред. Литвина В. М., Довгого С. А. -Т. 1,2.-К., 1999;
Богуславский М. М. Вопросы авторского права в международных
отношениях. —М., 1973; Основы интеллектуальной собственности.
-К.:1нЮре, 1999.

Підготовка студентів до практичних занять по даній темі перед-
бачає наявність знань основних норм, що містяться у положеннях
статей 13, 41, 54, 55 Конституції України, ЦК України, Закону
України «Про авторське право і суміжні права» у редакції від

11. 07.2001 р., Закону України «Про розповсюдження примірників
аудіовізуальних творів та фонограм» від 23.03.2000 р., міжнарод-
них конвенцій та угод (Бернської конвенції про охорону літератур-
них і художніх творів (Паризького акта від 24 липня 1971 року,
зміненого 2 жовтня 1979 р.), Міжнародної конвенції про охорону
інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення
від 26 жовтня 1961 р. вчиненої в м. Римі, Конвенції про охорону
інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх
фонограм від 29 жовтня 1971 р., Договору Всесвітньої організа-
ції інтелектуальної власності про авторське право та Договору
Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання
і фонограми, 1996 р.), а також у положеннях ряду спеціальних
законодавчих актів, які в тій чи іншій мірі регулюють відносини
суб’єктів інтелектуальної власності в різних сферах життєдіяль-
ності. Це, наприклад, Закон України «Про телебачення і радіомов-
лення» від 21.12.1993 р.; Закон України «Про видавничу справу»
від 05.06.1997 р.; Закон України «Про рекламу» від 03.07.1996 р.;
Закон України «Про інформацію» від 02.10.1992 р.; Закон України
«Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від
16.10.1992р.; Закон У країни «Про професійних творчих працівни-
ків та творчі спілки» від 07.10.1997 р.; Закон України «Про кіне-
матографію» від 13.01.1998 р.; Закон України «Про архітектурну
діяльність» від 20.05.1999 р.; Закон України «Про пріоритетні
напрями розвитку науки і техніки» від 11.07.2001 р. та ін.

Слід пам’ятати, що відповідно до ст. 5 Закону України «Про
авторське право і суміжні права», якщо чинним міжнародним
договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Ра-
дою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться в
законодавстві України про авторське право і суміжні права, то
застосовуються правила міжнародного договору.

При розгляді питання поняття авторського права слід зазначити
його основні ознаки і дати визначення. В об’єктивному розумінні ав-
торське право - це сукупність правових норм, які регулюють відноси-
ни, що виникають внаслідок створення і використання творів науки,
літератури та мистецтва. У суб’єктивному розумінні - це сукупність
прав, які належать автору або його правонаступникам у зв’язку зі
створенням і використанням твору літератури, науки і мистецтва.

Об’єктом авторського права є твори у галузі науки, літератури
і мистецтва. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про авторське
право і суміжні права» охороні підлягають: літературні письмові
твори белетристичного, наукового, технічного або практичного
характеру виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні тво-
ри; комп’ютерні програми; бази даних; музичні твори з текстом
і без тексту; драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми,
хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу; ауді-
овізуальні твори; скульптури, картини, малюнки, гравюри, літо-
графії та інші твори образотворчого мистецтва; твори архітектури;
фотографії; та інші. Слід зазначити, що законодавець залишив
відкритим перелік творів.

Твір визнається об’єктом авторського права, якщо він втілений
у певну форму (усну, письмову, чи будь-яку іншу), при цьому він
може бути як обнародуваний, так і необнародуваний.

Охороні підлягає як в цілому твір, так і частина твору, яка може
використовуватися самостійно, включаючи і оригінальну назву
твору.

Не визнаються об’єктом авторського права повідомлення про
новини дня або повідомлення про поточні події, що мають характер
звичайної прес-інформації, твори народної творчості (фольклор),
видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні
документи політичного, законодавчого, адміністративного характе-
ру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти
тощо) та їх офіційні переклади; державні символи України, держав-
ні нагороди; символи і знаки органів державної влади, Збройних Сил
України та інших військових формувань; символіка територіальних
громад; символи та знаки підприємств, установ та організацій;
грошові знаки; розклади руху транспортних засобів, розклади теле-
радіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється
право зиі-£епегіз (своєрідне право, право особливого роду).

Проекти офіційних державних символів і знаків, а також гро-
шових знаків, до їх офіційного затвердження розглядаються як
твори і охороняються відповідно до Закону України «Про авторське
право і суміжні права».

При розгляді питання щодо суб’єктів авторського права необхідно
розмежувати поняття «автор твору» і «суб’єкти авторського права».

Автором є фізична особа, творчою працею якої створено твір.
Суб’єктом авторського права може бути сам автор, а також інші
фізичні або юридичні особи. Співавторами є особи, спільною твор-
чою працею яких створено твір. Відносини між співавторами ви-
значаються угодою, укладеною між ними. Право опублікування
та іншого використання твору належить однаковою мірою всім
співавторам.

Слід розмежовувати авторське право і право власності на ма-
теріальний об’єкт, в якому втілено твір. Але при цьому необхідно
пам’ятати, що власникові матеріального об’єкта, в якому втілено
оригінал твору образотворчого мистецтва чи архітектури, не до-
зволяється руйнувати цей об’єкт без попереднього пропонування
його авторові твору за ціну, що не перевищує вартості матеріалів,
витрачених на його створення. Якщо збереження об’єкта, в якому
втілено оригінал твору, є неможливим, власник матеріального
об’єкта, в якому виражено оригінал твору, повинен дозволити авто-
рові зробити копію твору у відповідній формі, а якщо це стосується
архітектурної споруди - фотографії твору.

Автору належать такі особисті (немайнові) права: вимагати ви-
знання свого авторства, згадування його імені у зв’язку з викорис-
танням твору, якщо це практично можливо; забороняти згадування
свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом;
вибирати псевдонім (вигадане ім’я) у зв’язку з використанням твору;
протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні
твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити
честі і репутації автора; на обнародування твору. Особисті (немайно-
ві) права автора не можуть бути передані іншим особам.

Автору або іншій особі, яка має авторське право, належить ви-
ключне право (право, коли жодна особа, крім тієї, якій належить авторське право або суміжні права, не може використовувати твір,
не маючи на те відповідного дозволу) на використання твору в будь-
якій формі і будь-яким способом.

Майнові права можуть бути передані (відступлені) автором або
іншою особою, що має авторське право, іншій особі. Автор або інша
особа, що має авторське право (ліцензіар), можуть також видати
ліцензію іншій особі (ліцензіату) на використання твору відповід-
но до такої ліцензії. Передача (відступлення) авторського права і
видача ліцензії оформляються авторським договором.

Особливість вільного використання твору полягає у необхідності
обов’язкового зазначення імені автора і джерела запозичення, на-
приклад, при використанні цитат з опублікованих творів або від-
творення творів для судового та адміністративного провадження
та в інших випадках, передбачених ст. 21 Закону України «Про
авторське право і суміжні права». Перелік вільного використання
творів, що зазначений у ст. 21 Закону, є вичерпним.

При підготовці до практичного заняття слід розглянути ст. 28
Закону України «Про авторське право і суміжні права», яка визна-
чає загальний та спеціальні строки охорони прав авторів.

Суміжні права — це права виконавців на результати творчої
діяльності, їх спадкоємців та осіб, яким на законних підставах пере-
дано суміжні майнові права щодо виконань, права виробників фоно-
грам, відеограм, їх спадкоємців (правонаступників) та осіб, яким на
законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм
і відеограм, а також організацій мовлення та їх правонаступників.

Об’єктом суміжних прав є: будь-які способи виконання літера-
турних, драматичних, музичних, музично-драматичних, хореогра-
фічних, фольклорних та інших творів; запис будь-якого виконання
на фонограмі та відеограмі; сповіщення програм шляхом трансля-
ції в ефір і по проводах.

Виконавцями можуть бути громадяни України, іноземні
громадяни і особи без громадянства незалежно від віку. Викона-
вець - актор (театру, кіно тощо), співак, музикант, танцюрист
або інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує, грає
на музичному інструменті, танцює чи будь-яким іншим способом
виконує твори літератури, мистецтва чи твори народної творчос-
ті, циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми тощо, а також
диригент музичних і музично-драматичних творів.

Виробник відеограми - фізична або юридична особа, яка взяла
на себе ініціативу і несе відповідальність за перший відеозапис
виконання або будь-яких рухомих зображень (як із звуковим су-
проводом, так і без нього).

Виробник фонограми - фізична або юридична особа, яка взяла
на себе ініціативу і несе відповідальність за перший звукозапис
виконання або будь-яких звуків.

Організацією мовлення є юридична особа - організація ефір-
ного мовлення чи організація кабельного мовлення. Відповідно,
організацією ефірного мовлення визнається телерадіоорганізація,
що здійснює публічне сповіщення радіо- чи телевізійних передач і
програм мовлення (як власного виробництва, так і виробництва ін-
ших організацій) шляхом передачі в ефір за допомогою радіохвиль
(а також лазерних променів, гама-променів тощо) у будь-якому
частотному діапазоні (у тому числі й з використанням супутників),
а організацією кабельного мовлення - телерадіоорганізація, що
здійснює публічне сповіщення радіо- чи телевізійних передач і про-
грам мовлення (як власного виробництва, так і виробництва інших
організацій) шляхом передачі на віддаль сигналу за допомогою
того чи іншого виду наземного, підземного чи підводного кабелю
(провідникового, оптоволоконного чи іншого виду).

Суб’єкти суміжних прав можуть доручати управління своїми
майновими правами на колективній основі організаціям, які не
мають права займатися комерційною діяльністю.

Важливим аспектом реалізації виконавцями своїх прав є пере-
думова дотримання ними прав авторів виконуваних творів. Вироб-
ники фонограм і організації мовлення повинні дотримуватись прав
авторів і виконавців. Організації мовлення повинні дотримуватись
прав виробників фонограм, авторів і виконавців.

Виконавцям належать особисті (немайнові) і майнові права. До
немайнових прав виконавців відносяться право на ім’я, на охоро-
ну своїх виступів від спотворення, право згадування свого імені в
зв’язку з використанням виконання.

Виконавцям належить виключне право дозволяти чи заборо-
няти публічне повідомлення їх виконань, фіксацію на матері-
альному носії раніше незафіксованого виконання та передачу в ефір
і по проводах їх виконань, а також відтворювати, розповсюджувати
способом першого продажу або іншої передачі у власність чи воло-
діння, або способом оренди чи прокату фонограм, на яких зафік-
совано їх виконання, незалежно від першого продажу або іншої
передачі у власність чи володіння.

Виключні права виконавців можуть передаватися іншим особам
на підставі договору, в якому визначаються спосіб використання
виконань, розмір і порядок виплати винагороди, термін дії до-
говору і використання виконань тощо.

Законом передбачені виключні права виробників фонограм, а
саме: виробники відеограм та фонограм мають право дозволяти чи
забороняти їх відтворення, розповсюдження примірників спосо-
бом першого продажу, іншого відчуження, а також шляхом здачі
в найом, в оренду, прокат та іншої передачі незалежно від першого
продажу, а також на переробку, імпорт фонограм.

Вказані права виробники відеограм і фонограм можуть переда-
вати іншим особам на підставі договору, в якому визначаються
спосіб використання відеограм і фонограм, розмір і порядок ви-
плати винагороди, термін дії договору, використання відеограм і
фонограм тощо.

Організації мовлення мають виключні права щодо використан-
ня своїх програм у будь-якій формі дозволяти чи забороняти пу-
блічне сповіщення своїх програм шляхом їх ретрансляції, фіксації
на матеріальному носії, відтворення своїх передач, сповіщення в
ефір і по проводах, публічного сповіщення передач у місцях з плат-
ним входом, а також забороняти поширення на території України
чи з території України сигналу, що несе програми, розповсюджую-
чим органом, для якого цей сигнал із супутника не призначався.

Організаціям мовлення належить право на одержання винаго-
роди за будь-яке використання їх передач.

Строки охорони суміжних прав визначаються ст. 38 та ст. 44
Закону України «Про авторське право і суміжні права».

При розгляді питання захисту авторського права і суміжних
прав слід зазначити, що захист особистих і майнових прав суб’єктів
авторського права і суміжних прав може здійснюватись в адміністра-
тивному, кримінально-правовому та цивільно-правовому порядку.

Підставою для судового захисту авторського права і суміжних
прав є передбачені ст. 50 Закону випадки порушень авторського
права і суміжних прав. Це, наприклад, піратство у сфері авторсь-
кого права і (або) суміжних прав - опублікування, відтворення,
ввезення на митну територію України, вивезення з митної території
України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у
тому числі комп’ютерних програм і баз даних), фонограм, віде-
ограм і програм організацій мовлення; плагіат - оприлюднення
(опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем
особи, яка не є автором цього твору; ввезення на митну територію
України без дозволу осіб, які мають авторське право і (або) суміжні
права, примірників творів (у тому числі комп’ютерних програм і
баз даних), фонограм, відеограм, програм мовлення та інші.

Суб’єкти авторського права і суміжних прав, можуть вимагати
від порушника їх прав:

- вимагати визнання та поновлення своїх прав;

- звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав
та (або) припинення дій, що порушують авторське право та (або)
суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;

- подавати позови про відшкодування моральної (немайнової)
шкоди;

- подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шко-
ди), включаючи упущену вигоду або стягнення доходу, отриманого
порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або)
суміжних прав, або виплату компенсацій;

- вимагати припинення підготовчих дій до порушення авторсь-
кого права і (або) суміжних прав, у тому числі Призупинення митних
процедур, якщо є підозра, що можуть бути пропущені на митну те-
риторію України чи з її митної території контрафактні примірники
творів, фонограм, відеограм, засоби обходу технічних засобів захис-
ту, в порядку, передбаченому Митним кодексом України;

- брати участь в інспектуванні виробничих приміщень, складів,
технологічних процесів і господарських операцій, пов’язаних з
виготовленням примірників творів, фонограм і відеограм, щодо
яких є підстави для підозри про порушення чи загрозу порушення
авторського права і (або) суміжних прав, у порядку, встановленому
Кабінетом Міністрів України;

- вимагати, в тому числі у судовому порядку, публікації в засо-
бах масової інформації даних про допущені порушення авторського
права і (або) суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень;

- вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або)
суміжні права позивача, надання інформації про третіх осіб,
задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних при-
мірників творів і об’єктів суміжних прав, а також засобів обходу
технічних засобів захисту, та про канали їх розповсюдження;

- вимагати прийняття інших, передбачених законодавством захо-
дів, пов’язаних із захистом авторського права та суміжних прав.

Завдання

Завдання № 1

Управління Південно-Західної залізниці доручило групі праців-
ників підготувати до видання «Розклад руху приміських поїздів з
вокзалів м. Києва».

Упорядник розкладу поїздів із станції «Дарниця» Іванченко звер-
нувся до юриста за консультацією, чи можна вважати підготований до
видання «Розклад» об’єктом авторського права.

Водночас його цікавило, чи поширюється авторське право на під-
готовлену ним брошуру, в якій викладені основні права і обов’язки
пасажирів, які користуються приміським залізничним транспортом.
Він має сумнів в цьому, тому що брошура написана на основі діючого
законодавства, а в законі про авторське право говориться, що офіцій-
ні документи, до яких належать закони, не є об’єктами авторського
права.

Яке пояснення повинно бути надано з цих питань?

Які вимоги пред'являються до об'єкта авторського права?

Завдання № 2

Художник-аматор купив у магазині картину автора Якименка і
зробив декілька копій, які підготував до продажу. Коли автор картини
Якименко з’явився до покупця, художника-аматора, щоб скопіювати
свою картину і побачив копії, зроблені із перекрученням кольорового
фону, він запропонував ці копії знищити.

Покупець не погодився з цією пропозицією і заявив, що він при-
дбав картину в магазині, став її власником і як власник може розпо-
ряджатися нею як завгодно. Тому він відмовляє автору в копіюванні
його картини.

Автор звернувся до суду за захистом своїх прав.

Яке рішення повинен винести суд?

Завдання № З

Два автори створили малюнки, які були використані при випуску
швейних виробів. Автори почали вимагати від адміністрації підприєм-
ства укладення з ними угоди на використання їх малюнків, посилаючись
на те, що на всі твори, в тому числі і створені в порядку службового за-
вдання, авторське право належить самим авторам.

Адміністрація відхилила вимоги авторів, вказуючи на те, що в
трудовому договорі прямо записано, що право на використання всіх
творчих результатів праці авторів належить працедавцю.

Хто має рацію в цьому спорі?

Які права авторів службових творів?

Завдання №• 4

Композитор разом з поетом створили декілька весільних пісень,
які були виконані в концертному залі. Видавництво звернулось до
авторів з пропозицією про видання цих пісень.

З ким повинен бути укладений цей договір, якщо видавництво
має намір водночас видати ноти з текстом, а також ноти і текст
окремо?

Які види співавторства знає закон?

Завдання № 5

Львівське книжкове видавництво уклало з автором Коваленком
договір про видання монографії «Історія Галичини». Рукопис одержав
позитивні відгуки рецензентів. Але водночас були зроблені зауваження,

3 якими автор повністю погодився і висловив бажання внести в рукопис
уточнення і доповнення. Видавництво надало автору на доопрацювання

4 місяці. Автор раптово помер. Видавництво звернулось до спадкоємців
померлого з пропозицією доручити історику Артемову доопрацювати
рукопис. Спадкоємці дали згоду.

Кого вважати автором випущеної в світ доопрацьованої
монографії?

Які авторські права переходять у спадок?

Завдання № в

По радіо у рубриці «Новини науки» була передана в ефір стаття
Качанця «Україна в умовах планетарної кризи». Автор поставив ви-
могу виплатити йому винагороду і наперед, без його згоди, його статтю
не повторювати. На що радіокомітет відповів, що згідно з законом всі
надруковані статті можуть передаватися в ефір без згоди автора і без
виплати винагороди.

Хто має рацію в цьому спорі?
В яких випадках допускається використання творів без згоди
автора і виплати йому винагороди?

Завдання № 7

Автори навчального посібника «Обчислювальна техніка» уклали
угоду з видавництвом, не вказавши в угоді строку випуску твору в світ
та строку дії угоди. По закінченні року від дня передання видавництву
рукопису автори поцікавились, коли їх посібник буде випущений у
світ. Не одержавши конкретної відповіді, вони передали даний по-
сібник іншому видавництву, домовившись про строк видання. Угоду
з першим видавництвом вони пообіцяли розірвати. Коли автори пові-
домили видавництво про розірвання угоди, видавництво їм відповіло,
що оскільки в угоді строк не був передбачений, це означає, що права
на даний посібник передані видавництву назавжди і автори цього по-
сібника більше ніякими авторськими правами не користуються.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: