24 страница

У позові Ворони зазначалось, що саме він підказав Іванченко та
Артем’єву головну ідею нової технології, а також провів велику робо-
ту з пошуку й аналізу аналогів винаходу, результати якої він передав
відповідачам.

Чи підлягають задоволенню заявлені позовні вимоги?

Завдання №> 5

Двоє співробітників заводу побутових приладів: інженер-технолог
та майстер розробили та застосували на виробництві засіб виготовлен-
ня ножиць. Впродовж п’яти місяців застосування цього засобу була
виявлена висока його ефективність. Автори розробки запропонували
адміністрації заводу запатентувати розробку як винахід, але, не одер-
жавши відповіді протягом двох місяців, подали заявку від власного
імені. Причому, з метою прискорення набуття виключних прав на
створений ними засіб вони вирішили запатентувати його не як вина-
хід, а як корисну модель.

Патентне відомство відмовило у видачі патенту на корисну модель,
посилаючись на порушення заявниками чинного законодавства.

Чи вірне рішення, прийняте по заявці?

Якщо заявниками допущені порушення, назвіть їх та вкажіть
чи збереглась можливість їх усунення.

Завдання №> 6

Троє конструкторів-винахідників створили корисну модель «При-
стрій для демонтажу шин» і одержали патент. Співвласники патенту
на цю модель одержали від акціонерного товариства пропозицію про
продаж патенту. Двоє з трьох співвласників висловили бажання про-
дати свідоцтво на умовах, запропонованих акціонерним товариством,
але третій співвласник проти цього заперечував, доводячи, що вони
самі повинні вдосконалити модель і одержати патент на винахід, який
пізніше може бути реалізований з більшою вигодою.

Оскільки досягти домовленості не вдалося, власники патенту звер-
нулись за консультацією до юриста.

Яке роз'яснення їм повинно бути надане?

Які способи передачі патентних прав на використання запатен-
тованих розробок передбачає чинне законодавство?

Чи може бути корисна модель одночасно запатентованою як
винахід?

Завдання №> 7

Спиридонов подав до Держпатенту заявку на видачу патенту на
«Автоматичну поточну лінію». Держпатент відмовив Спиридонову у
видачі патенту з тих підстав, що два роки назад був виданий патент у
Франції на аналогічний винахід.

Оспорюючи рішення, Спиридонов вказав, що Французький патент
охороняє принципово інше технічне рішення. У ньому описана авто-
матична поточна лінія для обробки шиферу, а не кровельного заліза,
як у його заявці. На свою скаргу Спиридонов отримав відповідь, що
рішення експерта правильне і є остаточним.

У якому порядку та в які терміни розглядається заявка
на видачу патенту? Чи правомірне рішення про відмову у
видачі патенту? Хто виносить рішення по спорам про новизну
винаходу?

Завдання № 8

При розгляді заявки на «Вогнестійке покриття» експертиза
встановила, що сутність передбачуваного винаходу полягає у застосуванні звукоізолюючої мастики як вогнестійкого покриття.
Заявнику було відмовлено у видачі патенту на підставі популяр-
ності складу звукоізолюючої мастики, яка використовується у
будівництві. Крім того, експертиза вказала, що виявлена заявником
властивість вогнестійкості мастики є наслідком наявності в її складі
таких вогнестійких компонентів, як кварцовий пісок, корунд, тальк
та ін. Не погоджуючись з експертизою, заявник вбачав новизну своєї
пропозиції у використанні відомого складу, що застосовуватиметься
для покриття вібруючих поверхонь з метою зниження шуму як
вогнестійке покриття.

Які види винаходів передбачає чинне законодавство? Що таке
«винахід на застосування»? Чи обґрунтоване рішення про відмову
у видачі патенту? Як заявник може захистити свої права?

Завдання № 9

До Держпатенту було подано заявку на телескопічний триконтур-
ний котел. У видачі патенту за заявкою було відмовлено за мотивами
відсутності новизни пропозиції. При цьому експерт посилався на книгу
Петренка «Експлуатація котельних малої потужності», яка була вида-
на до подачі заявки, а також на заявку іншого автора, яка була подана
раніше. Розглянувши протест заявника на рішення про відмову у ви-
дачі патенту, експертиза установила, що у книзі Петренка описується
не телескопічний, а локомобільний котел. У заявці іншого автора, яка
була подана раніше, також описувалася конструкція локомобільного
котла. Поряд з тим експертиза дійшла висновку, що запропонований
котел має дуже складну конструкцію та не може бути використаний
у промисловості.

Які умови патентоздатності винаходу? Чи має заявлений
винахід новизну? Чи правомірна відмова у видачі патенту і якщо
так, то за якими мотивами?

Завдання №10

Крамаренку було відмовлено у видачі патенту на «Ремінну пере-
дачу» з посиланням на патент ФРН від 2000 р. Заперечуючи проти
доводів експертизи, Крамаренко вказав, що рішення, яке було про-
тиставлене, принципово відрізняється від його винаходу. Через 14
місяців у Держпатент звернувся Крилов з вимогою визнати недійсний
виданий патент, посилаючись на наявність патенту США від 2002 р.
на аналогічний пристрій. Під час аналізу зазначеного джерела було
виявлено цілий ряд відмінностей винаходу Крамаренка від винаходу,
що охороняється патентом США.

Які джерела можуть протиставлятися заявці на винахід? Як
встановлюється пріоритет винаходу? Чи повинна бути задоволена
вимога про визнання недійсним виданого патенту?

Завдання МИ

Громадянин Іващенко, який працює у науково-дослідному відділі
АТ «Символ», прочитав в одному з наукових журналів статтю, в якій
описувалась нова технологія плавки металів у доменних печах при над-
високих температурах. Після доопрацювання технології Іващенко по-
дав заяву до керівника науково-дослідного відділу товариства про ви-
знання нового економного способу плавки титану раціоналізаторською
пропозицією. За результатом її розгляду пропозицію було відхилено
на підставі, що Іващенко є працівником науково-дослідного відділу то-
вариства, а розробка рішень по покращанню діяльності підприємства,
підвищенню продуктивності праці і зменшення затрат виробництва
входить до обов’язків зазначеного структурного підрозділу.

Через півроку Іващенко дізнався, що описаний ним у заявці спосіб
покращання плавки почав використовуватись у виробництві. Вважа-
ючи, що АТ «Символ» були порушені його права як раціоналізатора,
він звільнився з підприємства і подав позов до суду.

Чи може бути гр. Іващенко визнаний раціоналізатором
і у якому порядку? Які права має автор раціоналізаторської
пропозиції? Вирішіть справу.

Тести

1. До об'єктів права промислової власності належать:

а)винаходи;

б) промислові зразки;

в) аудіовізуальні твори;

г) фонограми;

д) сорти рослин.

2. До права промислової власності належать наступні інсти-
тути:

а) охорона прав на винаходи і корисні моделі;

б) охорона прав на промислові зразки;

в охорона прав виконавців і виробників фонограм;

г) охорона прав на сорти рослин.

Об’єктом винаходу може бути:

а) продукт;

б) наукова теорія;

в) комп’ютерна програма;

г) спосіб;

д) математичний метод.

3. Винаходом визнається:

а) нове і промислове придатне конструктивне виконання при-
строю;

б) технологічне (технічне) рішення у будь-якій галузі суспільно-
корисної діяльності, що відповідає умовам патентоздатності;

в) встановлення невідомих раніше, але об’єктивно існуючих за-
кономірностей, властивостей і явищ матеріального світу, які вносять
докорінні зміни у рівень наукового пізнання;

г) позначення, яким товари і послуги одних осіб відрізняються від
однорідних товарів і послуг інших осіб.

4. Службовий винахід - це:

а) винахід, створений працівником у вільний від роботи час з ви-
користанням обладнання роботодавця;

б) винахід, створений відповідно до умов трудового договору у
зв’язку з виконанням службових обов’язків;

в) винахід, створений працівником за вимогою роботодавця.

в. Іноземні особи і особи без громадянства реалізують свої права
у сфері промислової власності в Україні:

а) самостійно;

б) лише через патентних повірених;

в) лише через дипломатичні представництва і консульські установи
України;

г) особисто чи через довірену особу.

7. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності
на винахід становить:

а) 20 років;

б) 10 років;

в) 6 років;

г) дія цих прав не обмежується строком.

21. Зам. 61

8. Конвенційний пріоритет заявки на винахід, корисну модель
чи промисловий зразок встановлюється:

а) за датою надходження заявки до патентного відомства України;

б) за датою видачі правоохоронного документа патентним органом
іноземної держави;

в) за датою надходження заявки до патентного органу країни-
учасниці Паризької конвенції по охороні промислової власності
1883 р.;

г) за датою опублікування відомостей про заявку Всесвітньою ор-
ганізацією інтелектуальної власності (ВОІВ).

9. Для одержання патенту на винахід проводяться наступні
види експертиз:

а) кваліфікаційна експертиза;

б) дисциплінарна експертиза;

в) формальна експертиза;

г) видача патенту здійснюється без проведення експертиз.

10. Заявка на винахід, корисну модель повинна містити:

а) формулу винаходу, корисної моделі;

б)заяву;

в) відомості про здійснене комерційне використання винаходу,
корисної моделі;

г) зазначення ботанічного таксону;

д) опис винаходу, корисної моделі.

Контрольні питання

1. Яка різниця в умовах правової охорони винаходу, корисної
моделі і промислового зразка? Наведіть приклади винаходу, корисної
моделі та промислового зразка.

2. З яких складових складається заявка на одержання питану на
винахід та корисну модель?

3. Охарактеризуйте процедуру подання та розгляду заявки на одер-
жання патенту на винахід та корисну модель.

4. Які особливості оформлення прав на винаходи та корисні моделі,
що становлять державну таємницю?

5. Що таке право попереднього користування на винахід, корисну
модель та промисловий зразок?

6. Що таке примусова ліцензія? В чому полягають особливості її
видачі?

7. Які існують особливості патентування винаходів, корисних мо-
делей та промислових зразків в зарубіжних країнах національними
заявниками?

ТЕМА 29: ПРАВА НА ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ ТОВАРІВ
ТА ЇХ ВИРОБНИКІВ

Питання для обговорення

1. Поняття та види засобів індивідуалізації учасників ци-
вільного обороту, товарів та послуг.

2. Джерела правового регулювання відносин у сфері використан-
ня комерційних найменувань, торговельних марок та географічних
зазначень.

3. Поняття та умови правової охорони комерційних наймену-
вань.

4. Підстави виникнення та зміст, особливості передачі майнових
прав на комерційне найменування.

5. Поняття, види та функції торговельних марок.

6. Умови правової охорони торговельних марок.

7. Оформлення прав інтелектуальної власності на торговельні
марки. Підстави визнання свідоцтва недійсним та дострокове при-
пинення його чинності.

8. Поняття географічного зазначення та зазначення походження
товару.

9. Порядок та умови реєстрації кваліфікованого зазначення
походження товару.

10. Зміст майнових прав на географічні зазначення. Підстави
припинення правової охорони зазначення походження товару.

Нормативні акти

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради. -
2003. - N° 40-44. - Ст. 356; з наступними змінами і доповненнями.

Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради. -

2003. - № 18, № 19-20, № 21-22. - Ст. 144; з наступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15 грудня
1993 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 7. - Ст. 36; з наступними
змінами і доповненнями.

Закон України «Про ратифікацію Договору про закони щодо товарних знаків»
від 13 жовтня 1995 р. // Відомості Верховної Ради. - 1995. - № 37. - Ст. 281.

Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 7 червня 1996 р. //
Відомості Верховної Ради України. - 1996 р. - № 36. - Ст. 164; з наступними змінами
і доповненнями.

Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» від

16 грудня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 27-28. - Ст. 181;
з наступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо
правової охорони інтелектуальної власності» від 22 травня 2003 р. // Відомості
Верховної Ради. - 2003. - № 35. - Ст. 271.

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -
підприємців» від 15 травня 2003 р. // Відомості Верховної Ради. - 2003. - № 31-32.

- Ст. 263; з наступними змінами і доповненнями.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про
Державний департамент інтелектуальної власності» від 20 червня 2000 р. № 997
// Офіційний вісник України. - 2000. - № 25. - Ст. 1060.

«Правила складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для
товарів і послуг», затверджені наказом Державного патентного відомства України
від 28 липня 1995 р. № 116// Інтелектуальна власність в Україні: правові засади
та практика. - Наук.-практ. вид.: У 4-х т. / За заг. ред. О. Д. Святоцького. - Т. 3:
Промислова власність. - К.: Ін Юре, 1999. - С. 417-450.

Наказ Міністерства освіти і науки України № 583 «Про затвердження Положення
про Перелік видових назв товарів» від 12 грудня 2000 р. // Іііїр://\ллллл/.гасІа.до7.иа.

Наказ Міністерства освіти і науки України № 677 «Про затвердження Положення
про Комісію щодо погодження питань про внесення позначення, що містить офіційну
назву держави «Україна», до знака для товарів і послуг» від 07 жовтня 2003 // ІШр://
\ллллллгасІа.доу.иа.

Наказ Міністерства освіти і науки України № 175 «Про затвердження Правил
погодження питань про внесення позначення, що містить офіційну назву держави
«Україна», до знака для товарів і послуг» від 4 березня 2004 р. // ІШр://\ллллллгас1а.
доу.иа.

«Перелік назв об’єктів та історичних пам’яток, що відносяться до місцевої
символіки, використання яких юридичними особами і громадянами у комерційних
цілях підлягає сплаті збору у встановленому порядку», затвердженим розпо-
рядженням Київської міської державної адміністрації від 15 січня 1996 р.
№ 39 // ІШр://\лллм.!іда.кіеу.иа.

«Положення про збір за право на використання символіки м. Києва»,
затверджене розпорядженням Київської державної міської адміністрації від 9 квітня
1996 р. N° 514 // Пїїр://\ллллл/.Ііда.кіеу.иа.

Рекомендації президії Вищого господарського суду України від 10 червня
2004 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з захистом прав
інтелектуальної власності» // Юридическая практика. - 2004. - № 26.

Парижская конвенция об охране промышленной собственности от 20 марта
1883 г. // Интеллектуальная собственность: нормативно-правовые акты / Под общ.
ред. А. Д. Святоцкого, В. П. Петрова. - Т. 2. - К.: Ин Юре, 1999.

Мадридское соглашение о международной регистрации знаков от 14 апряля
1891 г. // Интеллектуальная собственность: нормативно-правовые акты / Под общ.
ред. А. Д. Святоцкого, В. П. Петрова. - Т. 2. - К.: Ин Юре, 1999.

Мадридська угода про санкції за неправдиві та неправильні позначення
походження виробів від 14 квітня 1891 р. // Збірка вибраних міжнародних матеріалів.
-К., 1999.

Лісабонська угода про охорону найменувань місць походження товарів та їх
міжнародну реєстрацію від 31 жовтня 1958 р. // Збірка вибраних міжнародних
матеріалів. - К., 1999.

Конвенция об учреждении Всемирной организации интеллектуальной собствен-
ности от 14 июля 1967 г. // Интеллектуальная собственность: нормативно-правовые
акты / Под общ. ред. А. Д. Святоцкого, В. П. Петрова. - Т. 2. - К.: Ин Юре, 1999.

Договір про закони з товарних знаків 1994 р. // Збірник нормативних актів з
питань промислової власності / За ред. В. Л. Петрова, В. О. Жарова. - К.: Вища
школа, 1999. - С. 441 -465.

Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода ТЯІР5). //
Інтелектуальна власність. - 1999. - №№ 5, 6, 7.

Совместная резолюция Генеральной Ассамблеи ВОИС и Ассамблеи Парижского
союза о положениях в отношении охраны общеизвестных знаков. Приложение

10. // Орлова В. В. Общеизвестные товарные знаки в Российской Федерации:
современное состояние и перспективы. - М., 2001. - С. 91-99.

Література

Адуев А. Н., Белгородская Е. М. Товарный знак и его правовое значение. - М.:
Юрид. лит., 1972. - 77 с.

Амирханова И. В. Фирменные наименования как средства индивидуализации
деятельности субъектов в предпринимательской сфере. - С. 319-327. // Ци-
вилистические записки. - М.: Статут, 2001. - 397 с.

Андрощук Г., Крайнев П., Кавасс И. Право интеллектуальной собственности.
Торговые аспекты. - К.: Ин Юре, 2000. - 164 с.

Веркман К. Товарные знаки: создание, психология восприятия: Пер. с англ. - М.:
Прогресс, 1986.-518 с.

Голофаев В. В. Фирменное наименование коммерческих организаций: Автореф.
дис.... канд. юр. наук. - Екатеринбург, 1999. -24 с.

Горленко С. А. Правовая охрана наименований мест происхождения товаров.

3- є изд. - М.: Информ. изд-й центр Роспатента, 2001. - 131 с.

Данилова Е. Н. Фирма и название предприятия. - Спб., 1915. - 39 с.

Дахно 1.1. Право інтелектуальної власності: Навч. посібник. - Київ: Либідь, 2002.
-200 с.

Демченко Т. С. Охорона товарних знаків (порівняльно-правовий аналіз).
(Монографія). - К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України.

2004. -184 с.

Демченко Т. С. Правова охорона загальновідомих і знаменитих знаків у
міжнародній практиці та в Україні. // Вісник господарського судочинства. - 2001. -
№ 3. - С. 198-206.

Демченко Т. С. Проблеми гармонізації законодавства України про товарні знаки
з міжнародно-правовими нормами: Автореф. дис.... канд. юр. наук: 12.00.03. -
Київ. - 2002. - 18 с.

Джамеркян В. Ю. Теоретические основы охраны в Российской Федерации
наименований природных минеральных вод в качестве объектов промышленной
собственности. - М., 2001. - 64 с.

Дозорцев В. А. Интеллектуальные права: Понятие. Система. Задачи коди-
фикации. Сборник статей. - М.: Статут. - 2003. - 416 с.

Захист прав інтелектуальної власності: досвід Сполучених Штатів Америки. -
36. документів, матеріалів, статей / За заг. ред. О. Д. Святоцького. - К.: Ін Юре,
2003.-368 с.

Калятин В. О. Интеллектуальная собственность (Исключительные права).
Учебник. - М.: НОРМА, 2000. - 480 с.

Кашинцева О. Визначення правового статусу громадянина-підприємця як
суб’єкта права на знак для товарів і послуг. // Предпринимательство, хозяйство и
право. - 1999. - № 1. - С. 54-55.

Кашинцева О. Ю. Правова охорона знаків для товарів і послуг в Україні: Автореф.
дис.... канд. юр. наук: 12.00.03. - Київ. - 2000. - 20 с.

Крижна В. М. Співвідношення прав на торговельну марку та промисловий
зразок за законодавством України.// Вісник господарського судочинства. - 2005. -
№ 3. - С. 191-197.

Кибенко Е. Что в имени тебе моем... Коммерческое наименование: старое
название - новое содержание. / Юридическая практика. - 2004. - № 9. - С. 8-9.

Медведев Д. А. Право на фирму в условиях рыночной экономики. // Осу-
ществление и защита имущественных прав граждан и организаций в условиях
формирования социалистического правового государства. - Уфа, 1991. - С. 70-
71.

Мельник О. Товарний знак та його ознаки // Право України. - 1999. - № 2. -
С. 22-29.

Мельник О. М. Правова охорона знаків для товарів і послуг в Україні: цивільно-
правовий аспект. - Ірпінь, 2001. - 135 с.

Мельник О. М. Проблеми охорони прав суб’єктів інтелектуальної власності в
Україні. - Харків, 2002. - 362 с.

Мельник О. М. Проблеми правової охорони знаків для товарів та послуг в Україні:
Автореф. дис.... канд. юр. наук: 12.00.03. - Київ. - 1999. - 18 с.

Мельников В. М. Защита обозначений: звук, запах, цвет// Интеллектуальная
собственность. - 1997. - № 5-6. - С. 16-23.

Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2 т. / За відповід.
ред. О. В. Дзери (кер. авт. кол.), Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. - К.: Юрінком Інтер,

2005. - Т. 1. - 832 с.; Т. 2. - 1088 с.

Неболин А. Г. Законодательство о фабричных и торговых клеймах в России и за
границей. Материалы собранные А. Г. Неболиным. - Спб., 1886. - 250 с.

Нестуля Т. Правові аспекти захисту знаків для товарів і послуг від недобросовісної
конкуренції // Інтелектуальна власність. - 2000. - № 8-9. - С. 25-26.

Одинцов С. В. Правовое регулирование в Российской Федерации инди-
видуализации коммерсантов и производимых ими товаров: Автореф. дис.... канд.
юр. наук. - М., 2001. - 22 с.

Орлова В. В. Общеизвестные товарные знаки в Российской Федерации:
современное состояние и перспективы. - М., 2001.

Основи інтелектуальної власності. — К.: Ін Юре, 1999. - 578 с.

Пиленко А. А. Право изобретателя. - М.: Статут, 2001. - 688 с. («Классика
российской цивилистики»).

Підопригора О. А., Підопригора О. О. Право інтелектуальної власності України.

- К.: Юрінком Інтер, 1998. - 336 с.

Право інтелектуальної власності. Академ, курс: Підручник для студентів вищих
навч. закладів /За ред. О. А. Підопригори, О. Д. Святоцького. - 2-ге вид., переробл.
та допов. — К.: Ін Юре, 2004. - 672 с.

Промислова власність в Україні: проблеми правової охорони: 36. наук,
статей / За ред. Ю. С. Шемшученка, Ю. Л. Бошицького. - К.: Ін-т держави і права
ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. - 548 с.

Радченко Н. А. Соотношение правовой охороны промышленных образцов и
товарных знаков. - М.: 2001. - 50 с.

Раевич С. И. Исключительные права. Право на товарные знаки, промышленные
образцы, изобретения, авторское право. - Л., 1926. - 137 с.

Рассомахіна О. Особливості правової охорони добре відомих знаків в Україні. //
Юридичний журнал. - 2004. - № 6. - С. 79-83.

Розенберг В. В. Фирма. Догматический очерк. - Спб., 1914. - 181 с.

Свядосц Ю. И. Правовая охрана товарных знаков в капиталистических странах.
Учеб. пособие. - М., 1969. - 189 с.

Сергеев А. П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации.
Учебник. 2-е изд. - М.: Проспект, 2001. - 752 с.

Сергеев В. М. Правовые вопросы использования товарных знаков в народном
хозяйстве СССР: Автореф. дис.... канд. юр. наук. - М., 1977. - 26 с.

Хекл. Б, Шпунда М. Товарные знаки и промышленные образцы. - М.: ЦНИИПИ,
1969.-68 с.

Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О. В. Дзера, Д. В. Боброва,
А. С. Довгертта ін.; За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2004.

- Т. 1, 2.

Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар. / За ред. розробників
Цивільного кодексу України. - К.: Істина. - 928 с.

Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред.
Я. М. Шевченко. - К.: Ін Юре, 2004. - Ч. 1. - 692 с.; Ч. 2. - 896 с.

Методичні вказівки

У сучасних умовах конкуренції між господарюючими суб’єк-
тами значно зростає значення спеціальних ідентифікуючих
позначень, які використовуються товаровиробниками для
виокремлення себе та результатів своєї діяльності. Питання
правової охорони засобів індивідуалізації учасників цивільного
обороту, товарів і послуг відіграють все важливішу роль у галузі
нормативного забезпечення функціонування суб’єктів ринкових
відносин. Систему засобів індивідуалізації учасників цивільного
обороту товарів і послуг становлять група взаємопов’язаних
правових інститутів інтелектуальної власності, що забезпечують правову охорону комерційних найменувань, торговельних марок
та географічних зазначень. Дана група результатів інтелектуальної
діяльності не завжди відзначається високим рівнем творчості.
Основою для віднесення відповідного позначення до цього виду
інтелектуальної власності є його призначення - ідентифікація
суб’єкта (комерційні (фірмові) найменування) чи виготовленої
ним продукції, виконаних робіт та наданих послуг (торговельна
марка (знак для товарів та послуг) та географічне зазначення).
Можна зазначити, що функцію індивідуалізації виконують і інші
засоби, які не є об’єктами права інтелектуальної власності (вивіска,
найменування юридичної особи чи ім’я громадянина тощо).

Законодавство, присвячене регламентації відносин у галузі
використання засобів індивідуалізації, крім Цивільного кодексу
України (гл. 43-45), охоплює ряд положень Господарського
кодексу (ст. 157-161), Закон України «Про охорону прав на
знаки для товарів і послуг», Закон України «Про охорону прав
на зазначення походження товару» та комплекс підзаконних
правових актів, присвячених процедурі та порядку реєстрації
позначень як торговельних марок чи кваліфікованих зазначень
походження товару. Сформувалась система міжнародної охорони
засобів індивідуалізації, що базується на нормах Паризької
конвенції 1883 р., Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію
знаків 1891 р., Лісабонської угоди про охорону найменувань місць
походження товарів та їх міжнародну реєстрацію від 31 жовтня
1958 р., Угоди ТКІР8 тощо.

Проявом гармонізації національного законодавства з міжнарод-
но-правовими вимогами стала зміна та закріплення у ЦК України
нової термінології у галузі засобів індивідуалізації. «Фірмове
найменування» отримало назву «комерційного», «знак для товарів
і послуг» - «торговельна марка», кваліфіковане зазначення
походження товару - географічне зазначення. При цьому слід
наголосити, що на рівні спеціальних законів та підзаконних
правових актів зберігаються старі назви засобів індивідуалізації.

ЦК України зберіг тенденцію використання єдиного понят-
тя для характеристики позначення товарів та послуг. Ним
стала «торговельна марка». Стимулом для її введення на коди-
фікаційному рівні стали: по-перше, необхідність заміни терміну «знак для товарів та послуг» більш стислою та, водночас, ємною
правовою категорією, загальною по відношенню до товарного
знака та знака обслуговування; по-друге, потреба у приведенні
національного законодавства у відповідність з вимогами між-
народних правових актів не лише шляхом внесення відповідних
змін до змісту правових документів, а й через імплементацію
вжитих ними правових термінів. Зокрема, в Угоді ТКІР8 для
характеристики товарних позначень застосовується поняття
«їгайе пате»(торговельна марка), переклад якого на державну
мову став новою назвою товарних позначень, правова охорона яких
забезпечується Цивільним кодексом.

Закріплення у ЦК України для характеристики географічного
місця виготовлення товару поняття «географічне зазначення»
також обумовлюється аналогічними мотивами: уніфікацією
термінології у даній сфері правового регулювання та гармоні-
зацією національного законодавства з міжнародно-правовими
вимогами. До 1999 р. в Україні було відсутнє регулювання
відносин, пов’язаних з використанням назв географічних місць у
позначенні продукції, наділеної особливими властивостями, тому
основні документи, що забезпечували їх охорону, приймалися на
міжнародному рівні. Зокрема, для характеристики цього засобу
індивідуалізації Угода ТКІР8 вживає новий термін «географічне
зазначення» (£ео£гарЬіса1 іпсіісаМоп), правова охорона якого
здійснюється ЦК України.

Зміна засобу ідентифікації юридичної особи з «фірмового» на
«комерційне найменування» зумовлюється потребою підкреслення
його належності особам, що здійснюють підприємницьку діяль-
ність, та прагненням приведення національного законодавства у
відповідність до положень Паризької конвенції, оригінальний
текст якої містить поняття «пот соттегсіаі» (ім’я комерційне).

В межах системи засобів індивідуалізації можна простежити
існування спільних механізмів правової охорони та наявність
ряду особливостей кожного її елемента. Так, право на комерційне
найменування і право на торговельну марку мають багато спільних
рис: їм притаманний виключний і абсолютний характер, вони
обидва стосуються об’єктів, що забезпечують індивідуалізацію
підприємців. Крім того, певне оригінальне словесне позначення може використовуватися у вигляді торговельної марки та роз-
різняльної частини комерційного найменуванні. Поряд з цим, між
ними існує суттєва різниця, що проявляється як у призначенні
відповідних прав (ідентифікація суб’єкта - для комерційних
найменувань і ідентифікація продукції чи послуг - для торговель-
них марок), так і в їх правовій природі. Право на комерційне
найменування діє безстроково, протягом усього періоду функціону-
вання юридичної особи, для розрізнення якої воно використо-
вується; виникає при її створенні та не підлягає окремій реєстрації.
Можна відзначити його тісний зв’язок з особистими правами
(правом на недоторканість ділової репутації, на інформацію тощо)
та обмежені можливості розпорядження.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: