27 страница

Про нотаріат. Закон України від 2 вересня 1993 р. // Відомості Верховної Ради
України. - 1993. - № 39. - Ст. 383; з наступними змінами і доповненнями.

Про захист прав споживачів. Закон України від 15 грудня 1993 р. // Відо-
мості Верховної Ради України. - 1994. - № 1. - Ст. 1; з наступними змінами і
доповненнями.

Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань. Закон
України від 12 листопада 1996 р.//Відомості Верховної Ради України. - 1997.- № 5.

- Ст. 28; з наступними змінами і доповненнями.

Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні.
Закон України від 12 липня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001.

- № 47. - Ст. 251; з наступними змінами і доповненнями.

Про поштовий зв’язок. Закон України від 4 жовтня 2001 р. Відомості Верховної
Ради України. - 2002. - № 6. - Ст. 39; з наступними змінами і доповненнями.

Про іпотеку. Закон України від 5 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради
України. - 2003. - № 38. - Ст. 313; з наступними змінами і доповненнями.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок сплати і розмір неустойки
за повну або часткову несплату покупцями коштів за об’єкти приватизації» від 21
серпня 1997 р.

Оглядовий Лист Вищого арбітражного суду України від 30.05.2001 р. №01-8/637
«Про практику вирішення окремих спорів, пов’язаних із забезпеченням виконання
зобов’язань (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по
перегляду рішень, ухвал, постанов».

Література

Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Общие положения. - М.:
Статут, 1997.

Вишневский В. Залоговое право. - М., 1995.

Гонгало Б. М. Обеспечение исполнения обязательств. - М.; Спарк, 1999.

Граве К. А. Договорная неустойка в советском праве. - М.: Юргиз, 1950.

Гражданское право. В 3-х томах. Том. 2. Учебник / Под ред. А. П. Сергеева,
Ю. К. Толстого. - М.: ПБОЮЛ Л. В. Рожников, 2000.

Гришаев С. П. Практика применения залогового законодательства в России и
за рубежом. - М., 1992.

Замойский Е. А. Обеспечение договорных обязательств на предприятии. - М.:
Юридическая литература, 1982.

Иоффе О. С. Обязательственное право. - М., 1975.

Луць В. В. Контракти в підприємницькій діяльності: навч. посіб. - 2-е вид.,
перероб. і доп. / В. В. Луць. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - 576 с.

Михальнюк О. В. Порука у цивільному праві: теорія та практика: Монографія. -
К..-КНТ, 2008. -268 с.

Отраднова О. О. Неустойка в цивільному праві: Автореф.... канд. юр. наук. - К.,
2002.

Пучковская И. И. Ипотека: залог недвижимости. - Харьков, 1997.

Сарбаш С. В. Право удержания как способ обеспечения исполнения
обязательств. - М.: Статут, 1998.

Советское гражданское право /Учебник под ред. Маслова В. Т., Пушкина А. А. в
2-х частях. Ч. 1. - К.: Вища школа, 1977.

Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. О. В. Дзери,
Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. - К.: Юрінком Інтер, 2005.

Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. розробників
проекту Цивільного кодексу України. - К.: Істина, 2004.

Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред.
Я. М. Шевченко. - К.: Ін Юре, 2004.

Цивільний кодекс України: Коментар / За заг. ред. Харитонова Є. О.,
Калітенко О. М. -X.: Одіссей, 2003.

Методичні вказівки

Способи забезпечення виконання зобов’язання - це передбачені
законом або договором спеціальні міри, які в достатній мірі
гарантують виконання основного зобов’язання та стимулюють
боржника до належної поведінки. Способи забезпечення виконання
зобов’язання можуть бути визначені в законі (законна неустойка)
або в договорі. Обраний сторонами спосіб повинен бути письмово
зафіксований або в самому зобов’язанні, на забезпечення якого він
спрямований, або в додатковій чи спеціальній угоді. Деякі способи
вимагають не лише письмової, але й нотаріальної форми закріплен-
ня (застава).

Особливості забезпечувальних заходів проявляються у наступ-
ному:

а) забезпечувальні зобов’язання мають додатковий (акцесорний)
характер по відношенню до основного зобов’язання, який
проявляється у наступному:

- недійсність основного зобов’язання тягне за собою недійсність
забезпечувального зобов’язання. І навпаки, недійсність угоди
про забезпечення не тягне за собою недійсність основного зобо-
в’язання;

- забезпечувальне зобов’язання слідує долі основного зобов’я-
зання при переході прав кредитора до іншої особи;

- припинення основного зобов’язання тягне за собою припинен-
ня забезпечення;

б) забезпечуватися може лише дійсна вимога.

Правочин щодо забезпечення зобов’язання незалежно від фор-
ми основного зобов’язання повинен бути укладений у письмовій
формі.

Залежно від юридичної природи способи забезпечення виконан-
ня зобов’язань поділяються на: способи забезпечення, які одночас-
но є мірами відповідальності (неустойка, завдаток), та способи
забезпечення, які не є мірами відповідальності (порука, гарантія,
застава).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно,
які боржник повинен передати кредитору у разі порушення
боржником зобов’язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). Штрафом є
неустойка, що обчислюється у відсотках до суми невиконаного
або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що
обчислюється у відсотках від несвоєчасно виконаного грошового
зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Залежно від джерела встановлення неустойка поділяється на
законну (розмір та підстави стягнення якої визначаються законом)
та договірну (яка визначається сторонами в договорі). Розмір
законної неустойки може бути збільшений у договорі. Сторони
можуть домовитися про зменшення розміру законної неустойки,
крім випадків, передбачених законом.

Завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається
кредитором боржнику в рахунок належних з нього за договором
платежів, на підтвердження зобов’язання та на забезпечення його
виконання (ст. 570 ЦК України).

Завдаток виконує наступні функції:

а) платіжну — завдаток передається в рахунок належних за до-
говором платежів;

б) засвідчувальну - внесенням завдатку завдаткодавець під-
тверджує наявність зобов’язання;

в) забезпечувальну - передача завдатку забезпечує виконання
зобов’язання. Це відбувається завдяки наслідкам невиконання
зобов’язання, забезпеченого завдатком. Так, якщо порушення
зобов’язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у
кредитора. Якщо порушення зобов’язання сталося з вини креди-
тора, він зобов’язаний повернути боржнику завдаток та додатково
сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості. Крім того,
сторона, винна у порушенні зобов’язання, повинна відшкодувати
іншій стороні заподіяні цим збитки.

Порука — це договір, за яким поручитель поручається перед кре-
дитором боржника за виконання ним свого обов’язку (ст. 553 ЦК
України). Забезпечувальний характер поруки полягає в тому, що
кредитор отримує можливість вимагати виконання зобов’язання не
лише від боржника, але і від поручителя, якщо боржник не виконує
зобов’язання або виконує його неналежним чином. Боржник та по-
ручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники,
якщо в договорі поруки не встановлено додаткової (субсидіарної)
відповідальності поручителя. Поручитель відповідає перед креди-
тором у тому самому обсязі, що й боржник, якщо інше не перед-
бачено договором поруки.

Після виконання зобов’язання поручителем до нього переходять
всі права кредитора у цьому зобов’язанні, в тому числі й ті, що за-
безпечували його виконання.

Крім загальних випадків припинення зобов’язань порука при-
пиняється в разі:

- заміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого
збільшується обсяг його відповідальності;

- якщо після настання строку виконання зобов’язання кредитор
відмовився прийняти належне виконання, запропоноване борж-
ником або поручителем;

- переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не пору-
чився за нового боржника;

- після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.
Якщо такий строк не встановлений, порука припиняється, якщо
кредитор протягом шести місяців від дня настання строку вико-
нання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.
Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або визначе-
ний моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо
кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року
від дня укладення договору поруки.

Гарантії в ЦК України надано принципово новий зміст у по-
рівнянні із ЦК УРСР 1963 р. Якщо раніше гарантія визнавалася
лише сурогатом поруки, яка застосовується у відносинах за участю
організацій, то на сьогодні гарантія — це самостійний вид забезпе-
чення виконання цивільно-правового зобов’язання. Відповідно до
ст. 560 ЦК, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова
організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) ви-
конання боржником (принципалом) свого обов’язку. Суб’єктами
відносин гарантії виступають три особи: а) гарант, яким може
бути банк, інша фінансова установа або страхова організація; б)
бенефіціар — кредитор за основним зобов’язанням; в) принципал

- боржник за основним зобов’язанням.

Основними рисами гарантії за новим ЦК є:

а) самостійність, незалежність від основного зобов’язання, на
забезпечення якого видано гарантію, причому, навіть у випадку,
коли в гарантії міститься посилання на це зобов’язання (ст. 562);

б) безвідкличність гарантії - гарант не вправі відкликати надану
гарантію, якщо в ній прямо не передбачена така можливість (ч. З
ст. 561);

в) строковість гарантії - в ній обов’язково повинен бути вказа-
ний строк, на якій її видано (ч. 1 ст. 561);

г) непередаваність прав за гарантією - бенефіціар може уступити тре-
тій особі належне йому право вимоги за гарантією лише в тому випадку,
якщо така можливість передбачена самою гарантією (ч. 5 ст. 563);

д) оплатність - за видачу гарантії принципал сплачує гаранту
винагороду (ст. 567);

е) високий ступінь формалізованості відносин - проявляється в
тому, що навіть якщо у бенефіціара є підстави вимагати від гаранта
виконання зобов’язання, передбаченого гарантією, але документи, що
прикладені до вимоги бенефіціара, не відповідають умовам гарантії,
то гарант відмовляє у задоволенні такої вимоги (ч. 1 ст. 565).

Суть застави як виду (способу) забезпечення виконання
зобов’язання полягає в тому, що кредитор (заставодержатель) має
право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання,
забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок застав-
леного майна переважно перед іншими кредиторами цього борж-
ника, якщо інше не встановлено законом (ст. 572 ЦК України, ст.
1 Закону України «Про заставу»).

Основна цінність застави виявляється в тому, що претензії всіх
інших кредиторів того ж боржника-заставодавця задовольняються
на рівних умовах, в той час як кредитор, який має право застави,
набуває можливість задоволення своїх вимог за рахунок заставле-
ного майна, за загальним правилом, в першу чергу, тобто пере-
важно перед іншими кредиторами.

Заставі властива подвійна правова природа: з одного боку, це

— спосіб забезпечення виконання зобов’язань, договір, а з іншо-
го - заставі притаманно чимало ознак речових прав, головними з
яких є право слідування та право на переважне задоволення вимог
заставодержателя. Тому застава має ознаки як зобов’язальних, так
і речових прав.

До кредитора-заставодержателя в разі невиконання основного
зобов’язання, забезпеченого заставою, переходить за загальним
правилом не право власності на предмет застави, а лише право на
його реалізацію (продаж) і на задоволення своїх вимог за рахунок
грошових коштів, виручених від цієї реалізації. З іншого боку,
аналіз стану розвитку сучасного законодавства переконливо дово-
дить, що як виключення допускається передача предмета застави
у власність заставодержателя, якщо це передбачено законом або
договором. Зокрема, це прямо передбачено Законом України «Про
іпотеку» (абзац перший ч. З ст. 36, ст. 37).

Інститут притримання (ст. ст. 594-597 ЦК України) є новим
видом способів забезпечення виконання зобов’язань. Його суть
полягає в тому, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що
підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у
разі невиконання ним у строк зобов’язання щодо оплати цієї речі
або відшкодування кредиторові пов’язаних з нею витрат та інших
збитків має право притримати її у себе до виконання боржником
зобов’язання.

До кредитора-притримувача не переходить право власності на
річ боржника, проте він має право звернути на неї стягнення в по-
рядку, аналогічному для звернення стягнення на предмет застави
(ст. ст. 597, 591 ЦК України).

Завдання

Завдання № 1

ТОВ «Контакт» звернулося в суд з позовом до ТОВ «Північ» про
стягнення оплати за поставлену продукцію та неустойки за простро-
чення виконання грошового зобов’язання. В позові позивач зазначив,
що між ним та відповідачем був укладений договір поставки металу,
відповідно до якого ТОВ «Північ» було поставлено металопрокату на
загальну суму 50 000 грн. Відповідач не розрахувався у передбачені в
договорі строки.

ТОВ «Контакт» просить суд стягнути з ТОВ «Північ» вартість
поставленого металопрокату та неустойку в розмірі подвійної облі-
кової ставки НБУ за кожний день прострочення на підставі Закону
України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових
зобов’язань».

ТОВ «Північ» проти позову заперечує, зазначаючи, що в договорі
поставки сторони не передбачили неустойки за несвоєчасну оплату.

Вирішіть справу.

Завдання № 2

Між Ощадбанком і ПП «Фарт» був укладений кредитний договір,
відповідно до якого Ощадбанк зобов’язувався відкрити підприємству
кредитну лінію на 2 млн. доларів США строком на 3 роки. Для забезпе-
чення виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором
було укладено договори поруки та застави нежитлового приміщення,
в яких поручителем та заставодавцем виступило ТОВ «Шик».

Рішенням господарського суду м. Києва за позовом Ощадбанку
кредитний договір розірваний у зв’язку з неналежним виконанням
ПП «Фарт» договірних зобов’язань щодо сплати відсотків за корис-
тування кредитом.

Постановою Київського апеляційного господарського суду рішення
залишено без змін, а в мотивувальній частині вказано, що з розірван-
ням кредитного договору у сторін припинились права та обов’язки, які
випливають з даного договору, а отже, і права застави та поруки.

Крім того, рішенням господарського суду м. Києва договори за-
стави та поруки визнані такими, що втратили чинність. У мотиву-
вальній частині рішення суд зазначив: «Посилання відповідача на
те, що з розірванням кредитної угоди не припинились зобов’язання
з відшкодування збитків, не може бути враховано судом, оскільки
стягнення збитків не є конкретним видом зобов’язання, яке згідно
законодавства може бути забезпечено договором поруки або застави.
Відшкодування (стягнення) збитків є одним із видів відповідальності,
яка настає в разі порушення виконання зобов’язання, а тому є окре-
мою категорією спорів».

Ощадбанк звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарсь-
кого суду України.

Вирішіть справу.

В чому полягає акцесорний характер поруки та застави? Які
підстави припинення застави і поруки?

Завдання № З

Поляков уклав договір позики з Гусєвим, на підставі якого передав
останньому 1000 доларів США на строк 3 місяці. При укладенні угоди
був присутній спільний друг Полякова та Гусєва Щупіков, який
запевнив Полякова, що Гусєв поверне борг вчасно, і що він, Щупіков,
ручається за Гусєва.

Через три місяці Гусев борг не повернув. Поляков звернувся до
Щупікова як до поручителя з проханням повернути борг. При цьому
він зазначив, що якби Щупіков не поручився за Гусєва, він ніколи не
надав би йому таку велику суму.

Вирішіть справу.

Завдання № 4

ЗАТ «Ферум» (далі - Замовник) і ТОВ «Будінвест» (далі - Під-
рядник) уклали договір підряду, відповідно до якого Підрядник
зобов’язався побудувати комплекс гаражів і передати їх Замовникові,
а останній зобов’язаний оплатити збудовані гаражі у сумі 800 тис.
грн. до 10.03.2004 р. На забезпечення своєчасної оплати Замовником
будівництва АКБ «Гарант» видав гарантійний лист.

01.03.2004 р. строк оплати гаражів був продовжений сторонами до
01.09.2004 р. шляхом підписання додаткової угоди. Проте у встанов-
лений цією угодою строк Замовник своїх обов’язків по оплаті об’єкту
не виконав, надіслану йому претензію визнав у частині суми, а також
вказав на відсутність у нього на даний момент коштів. 03.10.2004 р.
Підрядник звернувся до банка як до гаранта з вимогами оплатити
вартість будівництва і пеню за прострочення платежу. У відповіді на
претензію банк посилався на те, що відповідальність гаранта настає
тільки за умови, коли основний боржник не може відповідати за неви-
конання зобов ’ язання у зв ’ язку з відсутністю у нього майна. Як відомо
банку, у ЗАТ «Ферум» є будинок і автогосподарство.

Які підстави відповідальності гаранта? Якими докумен-
тами має підтверджуватись факт неможливості виконання
зобов’язання основним боржником (ЗАТ «Ферум»)?

Завдання Л? 5

До суду звернувся гр-н Петров з позовною заявою до гр-ки Іванової
з вимогою стягнути з відповідачки подвійну суму переданого завдатку.
Із матеріалів справи виявилося, що 1 липня 1999 р. позивач та відпо-
відачка уклали письмову угоду, у відповідності з якою відповідачка в
термін до 1 жовтня 1999 р. зобов’язана була прийняти спадщину (жи-
лий будинок), що залишилася після її батька, оформити всі необхідні
документи на будинок та не пізніше вказаного в угоді терміну продати
позивачу вказаний будинок. Після підписання угоди позивач видав
відповідачці суму у розмірі 10 000 грн., що було оформлене розпискою
у присутності свідків. В розписці було вказано, що гр-ка Іванова отри-
мала вказану суму в якості завдатку за будинок, який згодом буде нею

25. Зам. 61

проданий. Загальна вартість будинку встановлювалася у розмірі 20 000
грн. Проте договір купівлі-продажу будинку так і не був укладений,
у зв’язку з чим гр-н Петров звернувся до суду з вимогою стягнути з
відповідачки подвійну суму завдатку.

Вирішіть справу.

Завдання № 6

Між підприємствами «Таврида» та «Міраж» був укладений договір
позики, відповідно до якого підприємство «Таврида» передало підпри-
ємству «Міраж» грошову суму у розмірі 10000,00 грн. Строк повернення
грошей у договорі не визначений. На забезпечення виконання підприєм-
ством «Міраж» свого зобов’язання по поверненню грошей підприємство
«Таврида» уклало договір поруки з ТОВ «Колос».

Через шість місяців після укладення договору позики підприємство
«Таврида» звернулося до ТОВ «Колос» з вимогою про повернення
грошей, позичених підприємством ««Міраж». Директор ТОВ «Колос»
відмовився сплачувати гроші, зазначивши, що спочатку підприємство
«Таврида» повинно було звернутися до основного боржника, підпри-
ємства «Міраж». Представник підприємства «Таврида» аргументував
вимогу тим, що, оскільки іншого не передбачено договором поруки,
поручитель та боржник відповідають перед кредитором як солідарні
боржники, а отже, кредитор вправі звернутися з вимогою про сплату
грошей до будь-кого з них.

Хто має рацію в даному спорі?

Завдання № 7

У жовтні 2005 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ)
уклало з Банком договір позики на суму 150 000 грн. На забезпечення
виконання цього договору громадянин К. заставив квартиру, яка на-
лежала йому на праві приватної власності. ТОВ свої зобов’язання щодо
договору позики не виконало, і Банк вирішив одержати задоволення з
вартості заставленого майна. На вимогу Банка через 1,5 роки після за-
кінчення строку виконання зобов’язання нотаріус вчинив виконавчий
напис на договорі застави.

К. у березні 2007 р. пред’явив позов про визнання виконавчого
напису недійсним. Рішенням суду, залишеним без змін апеляційною
інстанцією, позов було задоволено. При цьому суд виходив з того, що
банк згідно з нормою ч. 4 ст. 559 ЦК України пропустив шестимісячний
строк для звернення з вимогою про стягнення боргу до поручителя, а
кредитор при виконанні зобов’язання порушив вимоги ст. 210 ЦК.

К. подав касаційну скаргу на вказані рішення до Верховного Суду У краї-
ни, обґрунтувавши свої вимоги тим, що він з ТОВ ні в яких правовідносинах
не перебував і за виконання останнім умов договору позики не поручався,
адже договору поруки в письмовій формі не укладав. Відповідно до ст. З
Закону «Про заставу» застава має похідний характер від забезпеченого нею
зобов’язання. Оскільки не існує жодного договору між ним та ТОВ, який
би встановлював права та обов’язки щодо виконання умов кредитного до-
говору, то і договір застави повністю втрачає свою юридичну чинність тому,
що не забезпечує виконання основного зобов’язання, оскільки як такого
просто не існувало.

Вирішіть справу.

На якій підставі діє майновий поручитель - на підставі договору
поруки чи виключно на підставі договору застави?

Завдання № 8

Ш. уклав з банком договір позики під заставу нерухомого майна -
житлового будинку, що належить заставодавцеві на праві приватної
власності. При цьому банк запропонував Ш. укласти договір купівлі-
продажу, враховуючи порівняно просту процедуру його реєстрації
порівняно з іпотекою.

Банк запевнив, що інтереси Ш. будуть належним чином дотримані,
адже в договорі купівлі-продажу буде зазначена умова, згідно якої
банк здійснить продаж житлового будинку лише якщо ПІ. не виконає
своєчасно свої зобов’язання.

Проаналізуйте правовідносини, що склалися між контр-
агентами. Чи можна порадити Ш. прийняти пропозицію банку?

Завдання № 9

Між комерційним банком та товариством з обмеженою відпо-
відальністю (ТОВ) було укладено договір позики строком на два роки
з виплатою процентів. З метою забезпечення виконання зобов’язання
сторонами був укладений договір застави майна, що належить третій
особі — приватному підприємцеві.

ТОВ не змогло вчасно виконати свої зобов’язання, а відтак банк
звернувся до господарського суду із заявою про звернення стягнення на
предмет застави. Господарський суд прийняв рішення про примусове
стягнення суми боргу за договором позики з товариства та приватного
підприємця в рівних частках.

Дайте юридичну оцінку рішенню суду. Яким чином заставо-
держатель-кредитор може задовольнити свої вимоги?

Завдання №10

Між продавцем і покупцем було укладено договір купівлі-продажу
жилого будинку. Договір був нотаріально посвідчений та зареєстрова-
ний. Продавець зобов’язався звільнити помешкання в місячний строк
та виписатися з нього, але своє зобов’язання не виконав, посилаючись
на те, що у нього немає іншого помешкання, де він міг би жити.

Покупець звернувся за порадою до юридичного консультанта, який
роз’яснив йому, що він не має права вимагати виселення продавця,
адже внаслідок цього буде порушено конституційне право останнього
на житло. Консультант порадив покупцеві примусово взяти з будинку
яку-небудь цінну річ і не віддавати її продавцеві до тих пір, поки той
не звільнить помешкання.

Дайте правову оцінку консультації. Чи виникло у покупця право
на притримання речі? Яким чином покупець може задовольнити
свої законні інтереси?

Тести

1. Законодавством встановлено такі способи забезпечення ви-
конання зобов’язання:

а) неустойка, завдаток, порука, іпотека, притримання, гарантія;

б) неустойка, завдаток, порука, застава, притримання, гарантія,
іпотека, заклад:

в) завдаток, порука, застава, притримання, гарантія, неустойка,
заклад;

г) неустойка, завдаток, порука, застава, притримання, гарантія.

2. Неустойкою (штрафом, пенею) є:

а) грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати
кредиторові вразі порушення боржником зобов’язання;

б) грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати
кредиторові вразі прострочення боржником зобов’язання;

в) грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати креди-
торові вразі неналежного виконання боржником зобов’язання;

г) грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати
кредиторові вразі невиконання боржником зобов’язання.

3. Законом встановлено наступні види застави:

а) іпотека, застава рухомого майна, застава майнових прав, застава
цінних паперів, заклад, застава товарів в обороті або переробці;

б) застава нерухомого майна, іпотека, застава рухомого майна, за-
става майнових прав, застава цінних паперів, заклад;

в) іпотека, застава майнових прав, застава цінних паперів, застава
майнових прав, заклад, застава товарів в обороті або переробці;

г) іпотека, застава майнових прав, застава цінних паперів,, застава
товарів в обороті або переробці, заклад.

4. Відповідно до гарантії:

а) банк, інша фінансова установа, (бенефіціар) гарантує перед
кредитором (принципалом) виконання боржником (гарантом) свого
обов’язку;

б) банк, інша фінансова установа, (принципал) гарантує перед
кредитором (гарантом) виконання боржником (бенефіціаром) свого
обов’язку;

в) банк, інша фінансова установа, (гарант) гарантує перед креди-
тором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого
обов’язку;

г) банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант)
гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником
(принципалом) свого обов’язку.

5. Підставами виникнення застави є:

а) договір, рішення суду, заповіт, закон;

б) рішення суду, договір, заповіт, закон, порушення зобов’язання;

в) договір, рішення суду, закон;

г) договір, рішення суду, заповіт, закон.

6. Види неустойки:

а) залікова, виключна, безвідклична, загальна;

б) виключна, залікова, штрафна, альтернативна;

в) загальна, виключна, залікова, штрафна;

г) альтернативна, безвідклична, залікова, виключна.

7. Штраф можна стягувати в:

а) конкретній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми
всього зобов’язання, у розмірі вартості предмета зобов’язання, у крат-
ному розмірі предмета зобов’язання;

б) конкретній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми
всього зобов’язання, у кратному розмірі предмета зобов’язання;

в) конкретній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до частини
зобов’язання, у розмірі вартості предмета зобов’язання, у кратному
розмірі предмета зобов’язання;

г) у відсотковому відношенні до суми всього зобов’язання, у роз-
мірі вартості предмета зобов’язання, у кратному розмірі предмета
зобов’язання.

Контрольні питання

1. Проведіть характеристику поняття та класифікацію способів
забезпечення виконання зобов’язань.

2. Проаналізуйте встановлений ЦК України перелік видів способів
забезпечення виконання зобов’язань.

3. Розкрийте поняття та значення неустойки.

4. Які існують види неустойки?

5. Які існують нормативні правила щодо збільшення та зменшення
розміру неустойки?

6. Сформулюйте визначення поняття і функції завдатку, наведіть
критерії його відмежування від авансу.

7. В чому полягає поняття поруки та особливості відповідаль-
ності поручителя?

8. Проаналізуйте поняття гарантії, її співвідношення з порукою.

9. Наведіть поняття та види застави.

10. В чому полягає притримання як вид (спосіб) забезпечення ви-
конання зобов’язань?

ТЕМА 33: ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ
ЗОБОВ’ЯЗАННЯ

Питання для обговорення

1. Поняття та особливості цивільно-правової відповідальності.

2. Функції цивільно-правової відповідальності.

3. Форми та види цивільно-правової відповідальності.

4. Особливості цивільно-правової відповідальності за невико-
нання або неналежне виконання грошових зобов’язань.

5. Загальні та спеціальні умови цивільно-правової відповідаль-
ності.

6. Поняття та форми вини в цивільному праві.

7. Випадки відповідальності без вини в цивільному праві та їх
обґрунтування.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: