Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






16 страница




Право власності в Україні / За ред. О. В. Дзери та Н. С. Кузнєцової. - К., 2000.

Право собственности в Украине / Под ред. Шевченко Я. Н. - К., 1996.

Проблеми вдосконалення правового регулювання права приватної власності /
Я. М. Шевченко, М. В. Венецька, I. М. Кучеренко. - К., 2002.

Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За ред.

О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. - К.: Юрінком Інтер, 2008.

Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. розробників
проекту Цивільного кодексу України. - К.: Істина, 2004.

Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред.
Я. М. Шевченко. - К.: Ін Юре, 2004.

Цивільний кодекс України: Коментар/Зазаг. ред. Харитонова Є. О., Калітен-
ко О. М. - X.: Одіссей, 2003.

Яворська О. С. Підстави виникнення права приватної власності громадян за
цивільним законодавством. - Львів, 1997.

Методичні вказівки

Відповідно до ст. 325 ЦК України суб’єктами права приватної
власності є фізичні та юридичні особи. Під фізичною особою, як за-
значається у ст. 24 ЦК, розуміється людина як учасник цивільних
відносин. Тобто тут статус фізичної особи не пов’язується з грома-
дянством людини, а відтак можна вважати, що суб’єктами права
приватної власності однаковою мірою мають вважатися громадяни
України, іноземні громадяни, особи без громадянства. Власне так
вирішувалося це питання в ЗУ «Про власність», згідно з яким
суб’єктами права власності визнавалися громадяни України, гро-
мадяни інших союзних республік, іноземні громадяни та особи без

громадянства. В Конституції України визнання людини суб’єктом
права власності також не пов’язується з її громадянством. Інша
справа, що законами України можуть встановлюватися певні об-
меження для набуття та здійснення права власності.

Відповідно до частини 2 ст. 325 ЦК фізичні та юридичні особи
можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих
видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Звід-
си можна дійти висновку, що лише тим нормативним актом можна
встановити такі винятки, які мають статус закону. Власне це від-
повідає вимогам Конституції України, за якою правовий режим
власності визначається виключно законами України (ст. 92).

Між іншим, 'такі обмеження встановлені не законом, а постано-
вами Верховної Ради України, зокрема, Постановою «Про право
власності на окремі види майна» від 17 червня 1991 р. (з наступ-
ними змінами і доповненнями) було затверджено Перелік видів
майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських
об’єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших дер-
жав на території України, та Спеціальний порядок набуття права
власності громадянами на окремі види майна, викладені відповідно
в додатках № 1 і № 2. Необхідно мати на увазі, що зазначені додатки
можуть змінюватися, доповнюватися.

Фактично ж можуть бути й інші види майна, що не входять до
кола суб’єктів права приватної власності фізичних та юридичних
осіб. Логічно що до цих об’єктів не може входити майно, що є
виключною державною чи комунальною власністю, виключною
власністю Українського народу.

В ч. З ст. 325 ЦК записано, що склад, кількість та вартість май-
на, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є
обмеженим, за винятком обмежень розміру земельних ділянок. Це
правило не є безумовним, адже можуть бути встановлені обмежен-
ня якісного чи кількісного складу майна, наприклад, для осіб, що
ведуть фермерське та особисте селянське господарство.

Фізичні особи, як і інші суб’єкти права власності, здійснюють
свої права власника з дотриманням загальних вимог, закладених
у ст. 319 ЦК України, однією з головних серед яких є заборона на
вчинення власником тих дій, що суперечать закону або моральним
засадам суспільства. При вивченні питання про межі здійснення
фізичною особою-власником своїх повноважень необхідно ознайо-
митися з нормами про умови використання майна у підприєм-
ницькій діяльності, адже для цього фізичній особі необхідно набути
статусу підприємця.

Фізична особа набуває право власності на майно відповідно до
ст. 328 ЦК на підставах, що не заборонені законом, зокрема, за
правочинами. Вона може також набувати майно у разі одержання
винагороди за працю; одержання стипендії та пенсії; створення
майна; одержання дивідендів від акцій та інших цінних паперів;
одержання доходів від підприємницької діяльності та ін.

Припинення права власності фізичної особи здійснюється за
підставами, передбаченими статтею 346 ЦК України та в інших
випадках, встановлених законом.

Завдання

Завдання № 1

У травні 2003 р. ЖБК «Наука» звернувся з позовом до Б. про ви-
селення, посилаючись на те, що відповідачка жила в двокімнатній
квартирі як тимчасовий мешканець, здійснюючи догляд за хворою

Н., яка була членом ЖБК і жила у квартирі одна. Оскількі Н. померла
24 червня 2001 р., позивач просив виселити Б., яка не набула права
користування жилим приміщенням.

В січні 2004 р. Б. пред’явила зустрічний позов до ЖБК «Наука»
про прийняття її в члени кооперативу, посилаючись на те, що вона по-
стійно проживала з лютого 1998 р. в спірній квартирі, як член сім’ї Н.,
за якою одночасно здійснювала догляд, оскільки та була тяжко хвора,
інвалідом І групи (ампутована нога). При цьому Б. зазначила, що все-
лилась до Н. за умови проживання з нею однією сім’єю і ця умова була
виконана. У лютому 2004 р. К. звернулася з позовом до Б. про виселення,
зазначаючи, що рішенням зборів уповноважених ЖБК від 29.11.2003
р. їй на сім’ю з чотирьох чоловік виділено двокімнатну квартиру, яка
залишилася після смерті Н., син якої як спадкоємець одержав пай, що
належав померлій.

Як слід вирішити справу? Які особи мають право на користу-
вання квартирою в ЖБК?

Завдання № 2

У серпні 2002 р. А. звернулась до суду з позовом до Т. про визнання
права власності на частину квартири і визначення порядку користу-
вання останньою. Позивачка зазначала, що в липні 2000 р. померла її
бабуся М. - член ЖБК «Космос», залишивши їй за заповітом 1/3 паю на
квартиру в будинку цього кооперативу. Посилаючись на те, що чоловік
останньої - відповідач у справі, після внесення суми пайових внесків,
що не були виплачені спадкодавицею, не визнає за нею, позивачкою,
права власності на частину жилого приміщення в зазначеній квартирі,
позивачка просила визнати за нею це право.

Як слід вирішити справу?

Завдання № З

У червні 2003 р. Б. звернулася з позовом до Лубенської ветбакла-
бораторії про визнання незаконною відмови в приватизації займаної
нею та належної відповідачеві квартири, що знаходиться в м. Лубнах,
посилаючись на те, що всупереч Закону України «Про приватизацію
державного житлового фонду» відповідач відмовляє в приватизації
згаданої квартири.

При розгляді справи по суті представник відповідача вказував на
те, що будинок, в якому знаходиться квартира, щодо якої відмовлено
в приватизації, будувався як одне з виробничих приміщень Лубенської
ветбаклабораторії і в передбаченому законом порядку до житлового
фонду не зарахувався, земельна ділянка за цим будинком як житло-
вим не закріплювалась. Сама квартира не забезпечена необхідними
господарськими спорудами, а вхід до неї здійснюються через територію
ветбаклабораторії.

Як слід вирішити справу?

Завдання № 4

У травні 1998 р. О. Н. звернулася з позовом до Є., К. ІТ. про визна-
ння права власності на автомобіль. Позивачка послалась на те, що з
1986 р. перебувала в зареєстрованому шлюбі з II. (батьком відповіда-
чок), якому в жовтні 1997 р., як інваліду ВВВ І групи, був виділений
безоплатно автомобіль «Запорожець». 2 грудня 1998 р. Н. помер. Як
член сім’ї спадкодавця, вона має право на автомобіль. Однак ним за-
володіли відповідачки, чим порушують її права.

З матеріалів справи видно, що автомобіль ЗАЗ-968М був наданий

Н. з урахуванням і того, що відповідачка Є. - його дочка, як член сім’ї,
могла постійно здійснювати керування автомобілем для обслуговуван-
ня батька. На її ім’я і був виданий технічний паспорт.

Заперечуючи проти позову, Є. посилалась на те, що і на час отри-
мання батьком автомобіля і в наступному вона не припиняла з ним
сімейних стосунків. Хоча він і прописався до позивачки, але продовжу-
вав фактично проживати з дочкою, вести спільне господарство. Вона
(відповідачка) здійснювала за ним догляд, постійно обслуговувала
на автомобілі.

Як слід вирішити справу?

Завдання №5

У серпні 2003 р. Г. звернулася до Ковельского райсуду з позовом
до радгоспу ім. Свердлова Ковельського району про неправильність
відмови в приватизації жилого будинку. Позовні вимоги обґрунтувала
тим, що з 1989 р. живе в будинку № 31 по вул. Молодіжній в с. Дроздні
Ковельського району. 30 червня 2003 р. вона звернулась до відповідача
з заявою про приватизацію займаного її сім’єю житла. Однак їй у цьому
було відмовлено.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача вказував,
що спірний будинок е службовим та надав суду копію рішення
Ковельської районної ради народних депутатів від 31 серпня 1989 р.
про затвердження рішення зборів уповноважених членів колгоспу ім.
Свердлова про включення до числа службових спірного будинку та
про надання його головному бухгалтеру Г. (колгосп було перетворено
в радгосп у січні 1990 р.).

Як слід вирішити справу?

Завдання № 6

Громадянин Авдеев звернувся до суду з позовом до громадянки
Григорович про визнання права власності на частину квартири, яка
належить на праві приватної власності громадянці Григорович на
підставі укладеного нею договору купівлі-продажу.

В позовній заяві позивач стверджував, що вони з власницею кварти-
ри протягом півроку, що передував укладенню нею договору купівлі-
продажу, незважаючи на відсутність реєстрації шлюбу, жили разом,
вели спільне господарство. Крім того, він надав кошти відповідачці у
сумі еквівалентній 30,000 доларам США для покупки спірної квар-
тири. Те, що він не приймав участі в укладенні угоди купівлі-продажу
квартири позивач пояснював відсутністю у нього на той момент пас-
порта, який був у нього викрадений.

Суд позов задовольнив і прийняв рішення про визнання права влас-
ності на частину спірної квартири, виходячи з розміру суми, еквіва-
лентної вкладу позивача в спільне господарство з відповідачкою.

Дайте юридичну оцінку рішенню суду.

Тести

1. Суб'єктами права приватної власності є:

а) фізичні особи;

б) юридичні особи;

в) фізичні та юридичні особи;

г) фізичні, особи, юридичні особи, Український народ.

1. Право приватної власності в суб'єктивному розумінні — це:

а) можливість власника володіти, користуватися і розпоряджатися
своєю власністю;

б) гарантовані законом права власника щодо володіння користу-
вання та розпорядження майном;

в) передбачене і гарантоване законом право власника здійснювати
володіння, користування і розпорядження належним йому майном на
свій розсуд і з будь-якою метою, якщо інше не передбачено законом;

г) сукупність повноважень власника, щодо володіння, користу-
вання і розпорядження майно, які він здійснює на власний розсуд
незалежно від волі інших осіб.

2. У приватній власності фізичних осіб можуть бути:

а) будь-які об’єкти;

б) об’єкти, визначені законами та іншими нормативними актами
України;

в) будь-які об’єкти, окрім об’єктів, які відповідно до законів та
інших нормативних актів не можуть перебувати у приватній влас-
ності;

г) окремі об’єкти, які чітко визначені законами та іншими норма-
тивними актами.

3. Порушення права приватної власності фізичних осіб тягне:

а) цивільно-правову відповідальність;

б) кримінальну відповідальність;

в) конституційну відповідальність;

г) адміністративну відповідальність.

4. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у при-
ватній власності:

а) не обмежується законом;

б) обмежується законом;

в) обмежується законом у деяких випадках;

г) підлягає визначенню на підставі закону.

в. Перелік підстав припинення права приватної власності:

а) чітко визначений Цивільним кодексом України;

б) визначений Цивільним кодексом України та іншими норматив-
ними актами;

в) визначений цивільним кодексом України та іншими законами
України;

г) є необмежений.

7. Строк набувальної давності, як підстави набутті права при-
ватної власності становить:

а) 10 років;

б) 5 років;

г) 5 років для нерухомого майна, 0 років для рухомого майна;

д) 10 років для нерухомого майна, 5 років для рухомого майна.

8. Особа, яка знайшла загублену річ:

а) стає власником цієї речі;

б) стає власником цієї речі після спливу шести місяців з моменту
заявления про знахідку міліції, або органові місцевого самовряду-
вання;

в) стає недобросовісним набувачем цієї речі;

г) не має ніякого права на знайдену річ.

9. Особа набу вас права власності на бездоглядну домашню тва-
рину:

а) після спливу 6 місяців утримання та користування твариною;

б) після спливу двох місяців утримання та користування твари-
ною;

в) після спливу двох місяців користування великою рогатою худо-
бою, і протягом шести місяців - щодо інших домашніх тварин;

г) після спливу шести місяців користування великою рогатою ху-
добою, і протягом двох місяців - щодо інших домашніх тварин.

Контрольні питання

1. Наведіть визначення поняття та ознаки права приватної влас-
ності.

2. Яке місце приватної власності серед інших форм власності?

3. В чому полягають особливості підстав виникнення і припинення
права приватної власності фізичних осіб?

4. Проведіть аналіз суб’єктів права приватної власності фізичних
осіб.

5. Проаналізуйте основні групи об’єктів права приватної власності
фізичних осіб.

6. В чому полягає зміст права приватної власності фізичних осіб?

7. Які правила здійснення права приватної власності фізичними
особами?


ТЕМА 20: ПРАВО ВЛАСНОСТІ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ

Питання для обговорення

1. Поняття та ознаки права власності юридичних осіб.

2. Суб’єкти та об’єкти права власності юридичних осіб.

3. Особливості права власності окремих видів юридичних осіб:

3.1. Право власності господарських товариств. Право власності
господарських об’єднань.

3.2. Право власності кооперативних організацій.

3.3. Право власності об’єднань громадян та благодійних фондів.

3.4. Право власності професійних спілок, релігійних організацій.

Нормативні акти

Конституція України від 26 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України.

- 1996. - № ЗО - Ст. 141; з наступними змінами і доповненнями.

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради
України. - 2003. - № 40-41. - Ст. 356; з наступними змінами і доповненнями.

Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року// Відомості Верховної Ради
України. - 2003. - № 18. - Ст. 144; з наступними змінами і доповненнями.

Земельний кодекс України. Затверджений Законом України від 25 жовтня
2001 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики. - 2007. - № 5.

Про цінні папери та фондовий ринок. Закон України від 23 лютого 2006 р. //
Офіційний вісник України від 12.04.2006. - 2006 р., № 13, стор. 61, стаття 857.

Про свободу совісті та релігійні організації. Закон України від 23 квітня 1991 р. //
Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 25. - Ст. 283; з наступними змінами
і доповненнями.

Про господарські товариства. Закон України від 19 вересня 1991 р. // Відомості
Верховної Ради України. - 1991. - № 49. - Ст. 682; з наступними змінами і
доповненнями.

Про акціонерні товариства. Закон України № N 514-УІ від 17 вересня 2008 р. //
Мїїр://2акоп1.гасІа.доу.иа/сді-Ьіп/Іам5/таіп.сді

Про кооперацію. Закон України від 10 липня 2003 р. // Відомості Верховної Ради
України, 2004. - № 5. Ст. 35; з наступними змінами і доповненнями.

Про споживчу кооперацію. Закон України від 10 квітня 1992 р. // Відомості
Верховної Ради України. - 1992. - № ЗО. - Ст. 414; з наступними змінами і
доповненнями.

Про об’єднання громадян. Закон України від 16 червня 1992 р. // Відомості
Верховної Ради України. - 1992. - № 34; з наступними змінами і доповненнями.

Про сільськогосподарську кооперацію. Закон України від 17 липня 1997 року//
Голос України. - 1997. - 8 серпня; з наступними змінами і доповненнями.


Про внесення змін до Закону України «Про банкрутство». Закон України від ЗО
червня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 42-43. - Ст. 378.

Про ліцензування певних видів господарської діяльності. Закон України від
1 червня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 36. - Ст. 299; з
наступними змінами і доповненнями.

Про банки і банківську діяльність. Закон України від 7 грудня 2000 р. // Урядовий
кур’єр від 17.01.2001 р.; з наступними змінами і доповненнями.

Про політичні партії. Закон України від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної
Ради України. - 2001. - № 23. - Ст. 118; з наступними змінами і доповненнями.

Про фермерське господарство. Закон України від 19 червня 2003 р. //
Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 45. - Ст. 363; з наступними змінами
і доповненнями.

Постанова Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна»
від 17 червня 1992 р. // Урядовий кур’єр. - 1992. - № 29.

Література

Економіко-правові проблеми трансформації відносин власності в Україні: Збірник
наукових праць / В. М. Селіванов, В. А. Євтушевський. - К., 1997.

Кооперативне право / За ред. В. І. Семчика. - К., 1998.

Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За ред.

О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. - К.: Юрінком Інтер, 2008.

Право власності в Україні / За ред. О. В. Дзери та Н. С. Кузнєцової. - К., 2000.
Право собственности в Украине / Под ред. Шевченко Я. Н. - К., 1996.

Проблеми вдосконалення правового регулювання права приватної власності /
Я. М. Шевченко, М. В. Венецька, І. М. Кучеренко. - К., 2002.

Семчик В. І. Право власності за Конституцією України. - К., 1996.

Цивільний кодекс України: Коментар / За заг. ред. Харитонова Є. О., Калітен-
ко О. М. -X.: Одіссей, 2003.

Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. розробників
проекту Цивільного кодексу України. - К.: Істина, 2004.

Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред.
Я. М. Шевченко. - К.: Ін Юре, 2004.

Щербина В. С. Господарське право: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2005. ~ 592 с.

Методичні вказівки

За статтею 325 ЦК України суб’єктами права приватної влас-
ності є не лише фізичні, але і юридичні особи. Зрозуміло, що до чис-
ла таких юридичних осіб не належать юридичні особи, засновані
на державній чи комунальній власності, які, як відомо, володіють
закріпленим за ними майном на праві господарського відання та
праві оперативного управління.

Водночас не є однорідним право власності юридичних осіб
різних видів, передбачених ЦК України, ГК України та іншими
законами України, якими передбачаються досить істотні осо-
бливості у порядку здійснення ними правомочностей власника та
формуванні правового режиму належного їм майна, поділу їх на
відповідні основні та оборотні фонди. Тому для дослідження цих
питань необхідно звернутися до положень ЦК про юридичні особи
(статті 80-166), які поділяються на юридичних осіб приватного
права та юридичних осіб публічного права. При цьому особливу
увагу необхідно зосередити на правовому статусі підприємницьких
та непідприємницьких товариств. Принциповою для розуміння
складових елементів об’єктного складу права власності господарсь-
кого товариства є ст. 115 ЦК України, відповідно з якою товариство
є власником:

1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність
як вклад до статутного (складеного) капіталу (гроші, цінні папери,
інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову
оцінку, якщо інше не встановлено законом);

2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської
діяльності;

3) одержаних доходів;

4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Наведена норма дає відповідь щодо майнових активів това-
риства, які забезпечують його діяльність.

Не можна оминути увагою правовий статус суб’єктів господарю-
вання, основною організаційною формою яких за ГК України
визнано підприємство. Підприємство як суб’єкт права не можна
змішувати з підприємством як єдиним майновим комплексом
(об’єктом права), передбаченим у ст. 191 ЦК України.

Відповідно до ст. 63 ГК України залежно від форм власності
можуть діяти, зокрема, підприємства таких видів:

приватне підприємство, що діє на основі приватної власності
громадян чи суб’єкта господарювання (юридичної особи);

підприємство, що діє на основі колективної власності (під-
приємство колективної власності);

комунальне підприємство, що діє на основі комунальної влас-
ності територіальної громади;

державне підприємство, що діє на основі державної власності;
підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі
об’єднання майна різних форм власності).

ГК України визначає також правовий режим майна цих видів
підприємств (статі 133-147), який визначає майнові засади госпо-
дарювання та особливості здійснення господарюючими суб’єктами
повноважень власника.

На практичних заняттях доцільно розглянути проблему права
колективної власності, яка є дискусійною в цивілістичній науці і
отримала в законодавстві суперечливе врегулювання.

При вивченні питань теми «Право власності юридичних осіб»
необхідно враховувати, що до прийняття ЦК України 2003 р. зако-
нодавчо визнавалося і регулювалося право колективної власності.
За Законом України «Про власність» (втратив чинність згідно з За-
коном України від 27 квітня 2007 р.) суб’єктами права колективної
власності є трудові колективи державних підприємств, колективи
орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні
товариства, господарські товариства, господарські об’єднання,
професійні спілки, політичні партії та інші громадські об’єднання,
релігійні та інші організації, що є юридичними особами.

У названому переліку суб’єктів права колективної власності
перераховані в основному організації, які мають статус юридич-
ної особи. Водночас визнані такими і трудові колективи. Більше
того, відповідно до п. 6 ст. 9 Закону України «Про споживчу
кооперацію» суб’єктами права власності на майно споживчих
товариств є самі товариства як юридичні особи, а також члени цих
товариств та їх трудові колективи. Таким чином, у законодавстві
України в окремих випадках фактично утверджується концепція
подвійного власника, що суперечить основоположному принципу
цивільного права - у речі може бути лише один власник або кіль-
ка співвласників, якщо вона належить кільком особам на праві
спільної власності.

Конструкція подвійного власника обумовлена певною мірою са-
мим поняттям «колективна власність», яке дає підстави ототожню-
вати колективну форму власності із спільною власністю. Конструк-


ція права колективної власності породила низку суперечностей у
правовому режимі майна колективних суб’єктів цивільних пра-
вовідносин із статусом юридичної особи. Тому переважна частина
юристів-науковців піддала критиці інститут права колективної
власності. Відтак при вивченні питання суб’єктного складу права
колективної власності найбільш доцільною уявляється позиція,
згідно з якою суб’єктами права колективної власності виступають
колективні утворення, що мають статус юридичної особи. Таким
чином, власником майна, належного акціонерному товариству,
буде саме товариство у статусі юридичної особи, а не акціонери,
власником майна кооперативу - кооператив, а не його члени і
т.д. Власне вже в Конституції України 1996 року була закріплена
власність юридичних осіб і відсутні положення про колективну
власність. Відповідно і складачі нового ЦК України відмовилися
від конструкції права колективної власності, віддавши перевагу
введенню права власності юридичної особи як єдиного власника
належного їй майна. Такий же підхід закріплено і в Земельному
кодексі України. Натомість ГК України передбачив право колек-
тивної власності як самостійну форму та відповідне створення
колективних підприємств.

Підставами виникнення права власності у юридичних осіб мо-
жуть бути: добровільне об’єднання майна громадян і юридичних
осіб для створення акціонерних та інших товариств, кооперативів,
інших видів недержавних юридичних осіб, господарської діяль-
ності, цивільно-правові угоди тощо.

Об’єктами права власності юридичних осіб може бути в прин-
ципі будь-яке майно виробничо-господарського призначення, за
винятками, встановленими законом, та придбане на підставах,
не заборонених законом. Обов’язково необхідно враховувати для
правильного вивчення кола об’єктів права власності та підстав їх
набуття організаційно-правову форму юридичної особи, мету і цілі
її створення та діяльності (підприємницьке (господарське) товари-
ство, кооператив, громадське об’єднання, благодійна організація,
релігійна організація, профспілкова організація, політична партія
та ін.), що може встановлюватися також спеціальними законо-
давчими актами. Законом, установчими документами для того чи
іншого виду юридичної особи щодо належного їй майна можуть


встановлюватися відповідний правовий режим його використання,
розпорядження та порядок здійснення власником правомочностей.
За загальним правилом право власності юридичних осіб здійсню-
ють відповідні органи управління (загальні збори, посадові особи,
конференції, з’їзди тощо) та створювані ними органи. Врегулюван-
ню цих та інших відносин власності присвячені, крім Цивільного
та Господарського кодексів, також закони «Про господарські това-
риства», «Про об’єднання громадян», «Про політичні партії», «Про
споживчу кооперацію», «Про сільськогосподарську кооперацію»
та ін., без ознайомлення з якими важко одержати ґрунтовні знання
про зміст права власності юридичних осіб.

Для вивчення особливостей права власності на землю бажано
звернутися до спеціальної літератури (наприклад, див. працю:
«Проблеми права власності та господарювання у сільському гос-
подарстві» / За ред. В. І. Семчика. - К., 2001. - С. 216).

Завдання

Завдання № 1

Державне підприємство «Промінь» було приватизоване організа-
цією орендарів і перетворене на колективне підприємство. Робітник
Р. у зв’язку з виходом на пенсію і припиненням трудових відносин
з підприємством звернувся до виконавчого органу з заявою про по-
вернення його вкладу в майно колективного підприємства в натурі, а
саме: передати йому у приватну власність окреме нежиле приміщення
та вантажний автомобіль.

Директор колективного підприємства повідомив Р., що, по-перше,
майно підприємс тва є колективною власністю і воно належить під-
приємству, по-друге, згідно зі Статутом підприємства майно розпо-
діляється між членами трудового колективу лише при ліквідації
підприємства. В усіх інших випадках члени трудового колективу і
особи, що припинили трудові відносини з підприємством з будь-яких
причин, не мають права на отримання вкладу навіть у грошовій формі,
їм на цей внесок лише нараховуються проценти у розмірі, що визна-
чається трудовим колективом, виходячи з результатів господарської
діяльності підприємства.

Іванчик звернувся за консультацією до юрисконсульта під-
приємства.

Як слід вирішити справу?

Завдання № 2

ІІєнкін, Гарачов та Шклярський заснували закрите акціонерне
товариство. Через рік Шклярський прийшов і заявив про вихід з числа
акціонерів, і звернувся до загальних зборів із заявою про виділ йому в
натурі внеску, який він зробив у повному обсязі до статутного фонду
товариства.

Загальні збори відмовили Шклярському в задоволенні його вимог,
мотивуючи тим, що акціонер не має права вимагати виділу вкладу.
Вони порадили йому передати свій внесок іншій особі, яка сплатить
йому вартість внеску. Шклярський не погодився з таким рішенням і
звернувся до суду.






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных