39 страница

Чи повинні бути задоволені вимоги представника Рябушкіна? А
його самого? Який строк позовної давності за даними вимогами?

Завдання № 5

Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського за-
явив позов до Управління Придніпровської залізниці про стягнення
штрафу за невиконання прийнятих заявок на перевезення вантажу
в II кварталі 2007 року і стягнення збитків, понесених заводом у ви-
гляді неустойки, які він поніс в зв’язку із заявленими претензіями
контрагентами за договорами купівлі-продажу.

Управління проти позову заперечувало в зв’язку з тим, що завод
сплатив неустойку за самостійними зобов’язаннями, до яких УПЗ не
має відношення. Крім того, позивач не довів, що збитки мали місце
саме в той період, коли залізниця не виконала заявки на перевезення
вантажу.

Обґрунтуйте доводи сторін. Яким має бути рішення по суті?

Завдання № 6

Вантажовідправник відвантажив аптечному складу м. Вінниця
вагон медичної гігроскопічної вати. При вивантаженні й перевірці
вантажу виявлено недостачу 7 мішків вати; крім того 2 мішки були
розірвані і при їх перевірці виявлено недостачу 9 пакетів вати, про що
складено комерційний акт від 15.03.2007 р. № 932.

Вантаж прибув у справному вагоні, зі справними пломбами ванта-
жовідправника.

Згідно з даними вагонного листа вагон із спірним вантажем було
розвантажено 15.03.2004 р. Вантажовідправник - черкаська фабрика
гігроскопічної вати не була викликана для приймання товару і комер-
ційний акт не підписала.

Аптечний склад (м. Вінниця) заявив позов до вантажовідправника і
перевізника - Управління Південно-Західної залізниці про стягнення
збитків, спричинених недостачею вантажу.

Який договір опосередковує відносини між названими суб'єк-
тами? Який порядок звернення з позовом до залізниці? Пере-

35. Зам. 61
рахуйте підстави, за наявності яких залізниця звільняється від
відповідальності.

Завдання № 7

Приватне автотранспортне підприємство «Аква» уклало договір
№ 3 від 02.02.2007 р. з ВАТ «Київміськбуд» про перевезення вантажу
для будівництва будинків в м. Києві.

15 квітня 2007 року на залізничну станцію «Петрівка» прибув
вантаж для ВАТ «Київміськбуд». Залізниця в день прибуття вантажу
повідомила про це вантажоодержувача і поставила вимогу терміново
розвантажити вагони і вивезти вантаж із станції.

Враховуючи, що в договорі № 3 від 02.02.2007 року була включена
умова про те, що АТП самостійно приймає вантаж, який прибуває на
адресу ВАТ «Київміськбуд» в аеропорти, залізничні станції та річкові
порти і доставляє на будівельні майданчики, уповноважений представ-
ник ВАТ видав доручення водіям АТП на одержання вантажу.

Після розвантаження вантажу на будівельних майданчиках було
встановлено, що кількість столярних виробів, відправлених поста-
чальником, не відповідає кількості одержаних ВАТ «Киівміськбуд».
Було виявлено також, що деякі вироби пошкоджені і не можуть бути
використані для монтажу.

Виконавчий директор ВАТ «Киівміськбуд» дав доручення началь-
нику юридичного відділу оформити претензію і стягнути збитки в
зв’язку з нестачею і пошкодженням вантажу.

Як необхідно вирішити цей спір?

Завдання №> 8

Колективне сільськогосподарське підприємство «Україна» (смт.
Індричайлів Сумської області) звернулося з позовом у господарський
суд до Управління Південної залізниці про стягнення вартості двох
комбайнів, які не прибули на станцію призначення «Ромни». Втрата
двох комбайнів із п'яти переданих до перевезення залізничному тран-
спорту підтверджується комерційним актом. Заперечуючи проти позо-
ву, залізниця послалася на практичну неможливість втрати вантажу
в зв’язку з великою вагою.

Якими доку ментами слід обґрунтувати вимоги позивача? Як
треба оцінити доводи відповідача? Як вирішити цей спір?

Завдання № 9

Броварське лісогосподарське управління відвантажило авто-
мобільним транспортом ялинки торговельному підприємству «При-
ватсервіс» (м. Одеса). Ялинки були призначені для продажу до Нового
року. Перевізник - АТП 1501 (м. Бровари) доставив і передав їх одер-
жувачу тільки 31 грудня 2007 р., коли товар втратив будь-яку цінність.
Торговельне підприємство відмовилося від сплати коштів за товар
і повідомило продавцю, що ялинки були розвантажені помилково,
товаро-транспортні документи, які супроводжували вантаж, підписані
від імені одержувача особою, яка не має повноважень.

Лісогосподарське управління заявило позов торговельній орга-
нізації про сплату вартості ялинок, пославшись на договір, в якому
зазначено, що термін доставки ялинок - грудень 2007 р.

У відповіді на позов відповідач вказав, що кількість ялинок, які
були передані перевізником, не відповідає кількості, зазначеній у
перевізних документах (має місце недостача 45 ялинок). Крім того,
товарний вигляд 80 ялинок не відповідав вимогам покупця.

Які документи необхідні для обґрунтування позиції позивача

і відповідача? Як вирішити цей спір?

Завдання № 10

З одеського порту «Одеса» на пароплаві «Клавдія Еланська» в іно-
земні порти було відправлено 7000 т пшениці. При розвантаженні
судна в одному із портів призначення було встановлено, що частина
пшениці виявилася зіпсованою в зв’язку з підтопкою її водою. Паро-
плавство, не оспорюючи факту псування пшениці, послалося на те,
що псування сталося з причин, які виключають відповідальність
морського перевізника: судно піл час завантаження сіло на мілину, а
цэ є навігаційною помилкою.

Хто повинен задовольнити вимоги покупця пшениці, який має
право звертатися з позовом у зв'язку з вказаними обставинами?
Як треба вирішити спір?

Завдання № 11

Магазин «Дари моря» (м. Київ) і авіакомпанія «Аеросвіт» уклали
договір перевезення вантажу, у відповідності до якого авіакомпанія,
як перевізник, повинна щотижня доставляти вантаж - продукти моря
із міста Гамбург (Німеччина). У відповідності до договору магазин по-
винен одержувати вантаж в аеропорті «Бориспіль» на протязі однієї
доби з моменту повідомлення перевізника про прибуття товару.

10 червн я 1999 року таке повідомлення надійшло, але в аеропорту
одержувачеві відмовили передати вантаж, посилаючись на те, що від-
сутній сертифікат якості на вантаж. Одержувач оформив відповідні
документи на протязі двох діб. Після приймання вантажу виявилась
недостача на суму 57 000 грн.

Магазин звернувся з претензією до перевізника про сплату вартості
втраченого товару. Перевізник відмовився задовольнити претензію,
посилаючись на те, що з літака, який доставив вантаж, останній був
розвантажений у склад аеропорту в повному обсязі і в справній тарі.

Які документи супроводжують вантаж при повітряних пере-
везеннях? Як і ким оформляються такі документи? Як вирішити
цей спір?

Тести

1. Згідно з Правилами перевезення пасажирів, багажу, ванта-
жобагажу та пошти залізничним транспортом України, затвер-
дженими наказом Міністерства транспорту та зв'язку України
від 27 грудня 2006 року № 1196 проїзний документ — документ
установленого зразка, що посвідчує:

а) право пасажира на проїзд залізничним транспортом та є

договором на перевезення;

б) право пасажира на проїзд залізничним транспортом і є додатком
до договору перевезення;

в) право пасажира на проїзд залізничним транспортом та отримання
багажу;

г) право пасажира на проїзд;

д) особу пасажира під час залізничного перевезення.

2. Які з наведених видів проїзних документів не передбачені
Правилами перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та
пошти залізничним транспортом України, затвердженими на-
казом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27 грудня
2006 № 1196?

а) повні;

б) пільгові;

в) підвищеної комфортності;

г) дитячі;

ґ) плацкартні;

д) безплатні (безкоштовні);

е) групові.

3. Залізниця мае право відмовити в оформленні проїзних доку-
ментів у разі, якщо:

а) замовник проїзного документа не згоден з умовами Правил пе-
ревезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним
транспортом України, затвердженими наказом Міністерства тран-
спорту та зв’язку України від 27 грудня 2006 року № 1196;

б) у поїзді немає вільних місць;

в) вага багажу пасажира перевищує 50 кг;

г) зріст пасажира перевищує 2 м;

д) пасажир відмовляється пред’явити документ, що посвідчує його
особу.

4. Багаж вважається втраченим і пасажир має право на відшко-
дування його вартості, якщо багаж:

а) був пошкоджений під час перевезення з вини залізниці;

б) не прибуде на залізничну станцію призначення через 10 діб після
закінчення строку його доставки;

в) не прибуде на залізничну станцію через 30 діб після закінчення
строку його доставки;

г) не прибуде на залізничну станцію через 60 діб після закінчення
строку його доставки.

5. У разі втрати багажної квитанції чи ярлика, за якими здій-
снювалося перевезення, багаж видають пасажиру:

а) за його паспортом;

б) за його квитком;

в) за його письмовою заявою з описом належних йому речей під
розписку із зазначенням прізвища, імені, по батькові, місця прожи-
вання;

г) за його письмовою заявою з описом належних йому речей під
розписку із зазначенням прізвища, імені, по батькові, року наро-
дження.

6. Відповідно до п. 6.5.1. Правил повітряних перевезень паса-
жирів та багажу, затверджених наказом Державіаслужби від 14
березня 2006року № 187, термін чинності квитка продовжується,
якщо перевізник не виконуватиме рейс у розумні строки понад час
відправлення рейсу, який зазначений у квитку.

Термін «розумні строки» у даному випадку означає:

а) період часу, розумна межа тривалості якого при повітряному
перевезенні пасажира (багажу) складає до дванадцяти годин понад
терміни початку та завершення польоту, визначені в розкладі руху
перевізника;

б) період часу, розумна межа тривалості якого при повітряному
перевезенні пасажира (багажу) складає до двадцяти чотирьох годин
понад терміни початку та завершення польоту, визначені в розкладі
руху перевізника;

в) період часу, розумна межа тривалості якого при повітряному
перевезенні пасажира (багажу) складає до трьох годин понад терміни
початку та завершення польоту, визначені в розкладі руху переві-
зника;

г) це оціночна категорія, вона буде визначатися спеціально у кож-
ному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

7. У яких із перерахованих випадках перевізник не має права
відмовити пасажиру в поверненні сум, сплачених за квиток, згід-
но з Правилами повітряних перевезень пасажирів та багажу, за-
твердженими наказом Державіаслужби від 14 березня 2006 року
№ 187?

а) перевізник не виконує рейс у розумні строки за розкладом;

б) заява про повернення сум була подана пасажиром після закін-
чення терміну чинності квитка;

в) не перевізник не зупинився в узгодженому місці зупинки або
місці призначення пасажира;

г) заява про повернення сум стосується квитка, який придбаний за
спеціальним тарифом і правилами використання якого не передбачене
повернення сум;

ґ) перевізник має документальне підтвердження того, що квиток
був придбаний і використаний пасажиром лише як засіб для вирі-
шення своїх імміграційних або візових питань.

8. Відповідно до Правил повітряних перевезень пасажирів та
багажу, затверджених наказом Державіаслужби від 14 березня
2006року № 187, в разі втрати, ушкодження чи нестачі усього або
частини зареєстрованого багажу, якщо його цінність не деклару-
валася при реєстрації, перевізник зобов'язаний:

а) повністю відшкодувати вартість речей, що знаходилася у багажу;

б) повністю відшкодувати вартість речей, що знаходилася у багажу,
якщо пасажир надасть документи, що підтверджують таку вартість;

в) відшкодувати 20 дол. США (або еквівалент в іншій валюті) за
один кілограм брутто багажу;

г) відшкодувати 50 дол. США (або еквівалент в іншій валюті) за
один кілограм брутто багажу.

9. Згідно з Правилами повітряних перевезень вантажів, затвер-
дженими наказом Державіаслужби від 14 березня 2006 року № 186,
втрата вантажовідправником авіа вантажної накладної:

а) є підставою для визнання договору перевезення недійсним;

б) є підставою для визнання договору перевезення неукладеним;

в) не впливає на існування та дійсність договору перевезення;

г) є підставою для реалізації перевізником переданого йому ван-
тажу;

д) є підставою для відмови у видачі вантажу вантажоодержувачу.

10. У яких із перерахованих випадків право вантажовідправника
розпоряджатися вантажем припиняється (згідно з Правилами
повітряних перевезень вантажів, затвердженими наказом Держа-
віаслужби від 14 березня 2006 року Л? 186)?

а) у момент передачі вантажу перевізникові;

б) у момент прибуття вантажу до пункту призначення;

в) у момент, коли після прибуття вантажу до місця призначення
вантажоодержувач одержує його у своє розпорядження;

г) у момент, коли після прибуття вантажу до місця призначення
вантажоодержувач запитує доставку вантажу чи вантажної на-
кладної.

11. Відповідно до Кодексу торговельного мореплавства Укра-
їни документом, що підтверджує наявність і зміст договору
морського перевезення вантажу, який передбачає у мову надання
для перевезення всього судна, його частини або окремих суднових
приміщень є:

а) коносамент;

б) сертифікат відповідності вантажу;

в) рейсовий чартер;

г) сертифікат походження вантажу.

12. Згідно з Кодексом торговельного мореплавства у випадку
втрати багажу або його пошкодження, яке не є явним пасажир
повинен направити письмове повідомлення перевізнику або його
агенту:

а) до або в момент висадки пасажира;

б) до або в момент його видачі багажу;

в) протягом п’ятнадцяти днів з дня висадки або з дня видачі багажу,
чи з того моменту, коли він повинен бути виданий;

г) протягом тридцяти днів з дня висадки або з дня видачі багажу,
чи з того моменту, коли він повинен бути виданий.

13. За договором транспортного експедирування у разі залучен-
ня експедитором до виконання своїх обов'язків за договором інших
осіб, за порушення договору перед клієнтом відповідає:

а)експедитор;

б) особи, яких експедитор залучив до виконання договірних
обов’язків;

в) особи, яких експедитор залучив до виконання договірних
обов’язків, шляхом укладення цивільно-правових договорів;

г) особи, яких експедитор залучив до виконання договірних
обов’язків, шляхом укладення цивільно-правових договорів у пись-
мовій формі.

14. Відповідно до Закону України «Про автомобільний тран-
спорт» договір перевезення пасажира на таксі є укладеним:

а) з моменту зупинення таксі на вимогу особи;

б) з моменту посадки особи в таксі;

в) з моменту замовлення таксі по телефону;

г) з моменту, коли водій повідомив вартість проїзду до місця, вка-
заного особою.

Контрольні питання

1. Чим договір перевезення відрізняється від інших видів цивільно-
правових договорів?

2. Наведіть існуючі види договору перевезення?

3. Хто може виступати перевізником?

4. Які права та обов’язки виникають у пасажира?

5. Які обов’язки має перевізник?

6. Які права та обов’язки виникають у відправника вантажу?

7. Які особливості довгострокового договору перевезення ватажу?

8. Як встановлюється провізна плата за договором перевезення?

9. Які особливості відповідальності за договором перевезення?

10. Дайте визначення договору транспортного експедирування.

11. У якій формі укладається договір транспортного експедирування?

ТЕМА 47: ДОГОВІР ЗБЕРІГАННЯ. СПЕЦІАЛЬНІ ВИДИ
ЗБЕРІГАННЯ

Питання для обговорення

1. Загальна характеристика відносин зберігання, підстави їх
виникнення, галузева належність та нормативне регулювання.

1.1. Зобов’язання зі зберігання, які виникають на підставі до-
говору (самостійного договору зберігання, комплексного договору,
змішаного договору).

1.2. Специфіка зобов’язань зі зберігання, що виникають на під-
ставі закону.

2. Договір зберігання: поняття, юридична природа, місце серед
інших договірних зобов’язань.

2.1. Реальність та консенсуальність договору зберігання.

2.2. Відплатність та безвідплатність договору зберігання.

2.3. Двосторонність та односторонність договору зберігання.

2.4. Публічність договору зберігання.

2.5. Договір зберігання та суміжні із ним договори (договір найму
(оренди), договір позички, договір позики, договір охорони тощо).

3. Сторони, предмет (матеріальний об’єкт), форма та строк до-
говору зберігання.

3.1. Специфіка правового статусу поклажодавця та зберігача.

3.2. Можливість визнання предметом договору зберігання
тварин.

3.3. Особливості договору зберігання родових речей (іррегулярне
зберігання), правовий титул належності речей у договорі іррегуляр-
ного зберігання.

3.4. Специфіка оформлення договору зберігання.

4. Права та обов’язки сторін за договором зберігання.

5. Відповідальність сторін у зобов’язаннях зі зберігання. Під-
стави та межі відповідальності зберігача за втрату (нестачу) чи
пошкодження речі.

6. Особливості зберігання на товарному складі.

7. Загальна характеристика спеціальних видів зберігання.

Нормативні акти

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради
України. - 2003. - № 40-44. - Ст. 356; з наступними змінами і доповненнями.

Кодекс торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 р. // Відомості
Верховної Ради України. - 1995. - № 47-52. - Ст. 349; з наступними змінами і
доповненнями.

Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. //
Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1984. - Додаток до № 51. - Ст. 1122
(ст. 265); з наступними змінами і доповненнями.

Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 р. // Відомості
Верховної Ради Української РСР. - 1961. - № 2. - Ст. 15 (ст. ст. 79, 80, 126, 199); з
наступними змінами і доповненнями.

Митний кодекс України від 11 липня 2002 року // Відомості Верховної Ради
України. - 2002. - № 38-39. - Ст. 288 (гл. гл. 14, 24, 25, 35, ст, ст. 126, 346); з
наступними змінами і доповненнями.

Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р. // Урядовий
кур’єр. - 14 липня 2004 р. - № 130; з наступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року № 3425-ХІІ // Відомості
Верховної Ради України. - 1993. - № 39. - Ст. 383 (гл. 17, ст. ст. 61, 62); з наступними
змінами і доповненнями.

Закон України «Про державний матеріальний резерв» від 24.01.1997 року
№ 51/97-ВР. // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 13. - Ст. 112; з
наступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХІХ/ //
Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 24. - Ст. 207. (ст. ст. 5, 55, 58, 79); з
наступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 04.07.2002 року № 37-

IV // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 35. - Ст. 258 (розділи VI, VII,
ст. ст. 1, 7); з наступними змінами і доповненнями.

Статут зал із ниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України
від 06.04.1998 р. № 457 (п. п. 46, 47, 88) // Офіційний вісник України. - 1998. -
№ 14. - Ст. 548; з наступними змінами і доповненнями.

Статут автомобільного транспорту Української РСР, затверджений постановою
Ради Міністрів Української РСР від 27 червня 1969 року № 401 (п. п. 23, 24, 71, 72,
81,90).

Статут внутрішнього водного транспорту Союзу РСР, затверджений постановою
Ради Міністрів СРСР від 15.10.1955 року № 1801 (п. п. 20, 44, 96-99, 102, 109, 119,
161).

Інструкція про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових
доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами попереднього
слідства, дізнання та судами від 18.10.1989 року № 34/15, затверджена Генеральним
прокурором СРСР, Міністром внутрішніх справ СРСР, Міністром юстиції СРСР,
Головою Верховного Суду СРСР, Першим заступником Голови КДБ СРСР.

Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.02.2002 року
№ 01 -8/153 «Про деякі питання практики вирішення спорів за участю підприємств,
установ та організацій, що входять до системи державного резерву» // Юридичний
вісник України. - 2002. - 04. - № 14; з наступними змінами і доповненнями.

Література

Брагинский М. И. Договор хранения, - М.: Статут, 1999. - 157 с.

Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Книга третья: Договоры

о выполнении работ и оказании услуг. Издание дополнительное, исправленное (2-й
завод). - М.: Статут, 2002. - С. 667-796.

Гражданское право. Учебник. Ч. И / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. - М.:
Проспект, 1997. - С. 604-629.

Гражданское право: В 2 т. Т. II. Полутом II: Учебник/ Отв. ред. проф. Е. А. Суханов.

- 2-е изд., перераб. и доп. - М.: БЕК, 2002. - С. 72-89.

Демчук А. Предмет та об’єкт договору зберігання на товарному складі //
Підприємництво, господарство і право. - 2007. - № 4. - С.41 -43.

Донець А.Г. До питання співвідношення договору зберігання та договору охорони
у цивільному праві України // Вісник господарського судочинства. - 2007. - № 1. -

С. 124-127.

Иоффе О. С. Избранные труды по гражданскому праву: Из истории
цивилистической мысли. Гражданское правоотношение. Критика теории
«хозяйственного права». - М.: Статут, 2000. - С. 422-423.

Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части второй
(постатейный). Изд. 3-є, испр. и доп. / Руководитель авторского коллектива и
ответственный редактор - доктор юридических наук, профессор О. Н. Садиков. - М.:
Юридическая фирма КОНТРАКТ; ИНФРА-М, ' 998. - С. 480-508.

Комментарий части второй Гражданского кодекса Российской Федерации для
предпринимателей. - М., 1996. - С. 195-207.

Луць В. В. Контракти у підприємницькій діяльності: Навч. посібник. - К.: Юрінком
Інтер, 1999.-С. 207-216.

Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. / О. В. Дзера (керівник авт. кол.), Д.
В. Боброва, А. С. Довгерт та ін.; За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнецової. - К.: Юрінком
Інтер, 2002. Кн. 2. - С. 409-429.

Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн./Заред.О. В. Дзери, Н.С. Кузнєцової.

- К.: Юрінком Інтер, 2004.

Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. О. В. Дзери,

Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. - К.: Юрінком Інтер, 2005.

Методичні вказівки

Договір зберігання є класичною договірною моделлю, що має
давню історію і багато в чому бере коріння з контракту сІерозіі;ит у
римському праві. Будучи за своєю правовою природою особливим
видом послуг, зберігання підтвердило (як з точки зору теорії, так і
практики) необхідність його самостійного договірного опосередку-
вання, засвідчивши свою життєздатність у якості окремого виду
серед інших поіменованих договорів. Саме це обумовлює існуван-
ня у законодавстві диференційованого правового регулювання та
спеціального правового захисту, відмінних від тих, які притаманні
для договору про надання послуг.

Зберігання як таке спрямоване на забезпечення інтересу осо-
би у тому, щоб належна їй річ, яка на певний строк в силу тих чи
інших обставин вибуває із її володіння, залишалася у фізичній та
функціональній схоронності. Ця потреба рівною мірою може мати
як індивідуально-побутову, так і господарську (підприємницьку)
спрямованість, а сам договір зберігання виявився універсальною
й доволі ефективною юридичною конструкцією, здатною охопити
усі ці прояви фактичних відносин.

Попри достатню наукову розробленість й значну поширеність у
реальному житті, договір зберігання не позбавлений як теоретичної
проблематики, так і неоднозначності у правозастосовчій практиці.
До того ж вимоги сучасного товарного обороту й відповідні процеси
удосконалення (оновлення) чинного законодавства зумовили до
життя нагальну потребу приділити більшу увагу розглядуваному
договірному виду.

Важливо звернути увагу, що відносини зберігання у цивільному
праві знаходять своє юридичне оформлення не тільки у самостій-
ному договорі зберігання. Так, зобов’язання зі зберігання можуть
бути складовою частиною й конститутивною ознакою деяких
складних (комплексних) договорів, наприклад, перевезення (гл.
64 ЦК), застави (§ 6 гл. 49 ЦК), консигнації тощо. Відносини щодо
зберігання виникають і з так званих змішаних договорів (ч. 2 ст.
628 ЦК). В останньому випадку зберігання може виступати як
додаткове «обслуговуюче» зобов’язання щодо основного (експеди-
рування (гл. 65 ЦК), доручення (гл. 68 ЦК), комісії (гл. 69 ЦК),
купівлі-продажу (гл. 54 ЦК), підряду (гл. (61 ЦК) тощо) або, на-
впаки, зберігання є основним зобов’язанням, яке доповнюється
умовами з інших договірних моделей (експедирування, підряду
тощо). Разом з цим також варто наголосити на тому, що підставою
виникнення відносин зберігання, окрім договорів, можуть висту-
пати й інші юридичні факти (одностронні правочини, юридичні
вчинки, адміністративні акти), юридичні склади, а також і прямі
вказівки закону. Усі зазначені вище випадки характеризуються
наявністю спеціального правового регулювання, яке подекуди
вимагає окремого дослідження.

Водночас, більшу увагу слід приділити саме договору зберігання
як самостійному договірному виду. Договір зберігання юридично
сконструйований за наступною загальною схемою: одна сторона
(зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою
стороною (поклажодавцем), і повернути цю річ поклажодавцеві
у схоронності (ч. 1 ст. 936 ЦК). Водночас, у тих випадках, коли
зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприєм-
ницької діяльності (тобто є професійним зберігачем), договірна
модель зберігання може буде наступною: зберігач зобов’язується
прийняти від поклажодавця річ, зберігати цю річ та повернути її
поклажодавцеві у схоронності (ч. 2 ст. 936 ЦК).

Договір зберігання, за загальним правилом, є реальним догово-
ром. Про це, зокрема, свідчить вказівка ч. 1 ст. 936 ЦК про те, що
зберігатися має саме передана річ. Відповідно, договір зберігання,
якщо він не потребує нотаріального посвідчення, буде вважатися
укладеним саме з моменту передання речі на зберігання (ч. 2 ст.
640 ЦК). В той же час, як вже зазначалося, у договорі зберігання,
що укладається із професійним зберігачем, може бути встановле-
ний обов’язок останнього зберігати річ, яка буде передана йому
у майбутньому (ч. 2 ст. 936 ЦК). Тобто у такому випадку договір
зберігання розглядається як консенсуальний і вважається укладе-
ним (якщо він, звичайно, не вимагає нотаріального посвідчення)
з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов,
зокрема, шляхом підписання єдиного документу або обміну кілько-
ма документами (з моменту отримання акцепту раніше надісланої
оферти).

Системне тлумачення положень глави 66 ЦК (зокрема, ч. 2 ст.
942 та ч. 4 ст. 946) та загальна презумпція відплатності договору,
закріплена у ч. 5 ст. 626 ЦК, дозволяють в цілому розглядати до-
говір зберігання як відплатний. Проте це не виключає можливості
укладання і безвідплатного договору зберігання, якщо, наприклад,
про це буде окремо зазначено у договорі, в установчому документі
юридичної особи-зберігача або щодо цього є пряма вказівка у за-
конодавстві.

Даючи відповідь на питання про двосторонність (ч. З ст. 626 ЦК)
чи односторонність (ч. 2 ст. 626 ЦК) договору зберігання необхідно
зауважити, що подібна теоретична проблема постає, коли відповід -
ний договір сконструйований як безвідплатний і реальний. Для
будь-якого оплатного договору зберігання, так само як і для будь-
якого консенсуального договору зберігання, характерною є його
двосторонність, яка у більшості випадків під сумнів не ставиться. В
той же час віднесення безвідплатного й одночасно реального договору
зберігання до двосторонніх договорів викликає певні заперечення
з боку дослідників. Аргументи на користь того, що розглядуваний
договір є двостороннім, наступні: зберігач зобов’язаний зберігати річ
та повернути її поклажодавцеві у схоронності (ч. 1 ст. 936, ст. 949
ЦК), в той час як поклажодавець зобов’язаний забрати річ після за-
кінчення строку зберігання (ст. 948 ЦК) та відшкодувати зберігачеві
збитки, завдані властивостями переданої на зберігання речі, якщо
зберігач, приймаючи таку річ на зберігання, не знав і не міг знати
про ці властивості (ст. 952 ЦК). Проте є достатньо підстав вважати,
що згадані вище обов’язки поклажодавця не носять основного ха-
рактеру і, більше того, не є зустрічними (кореспондуючими) відносно
до обов’язків зберігача. Також відповідні обов’язки поклажодавця
безпосередньо не відображають змісту договору зберігання, особливо
під час його укладання. Одним з можливих варіантів розв’язання
зазначеної проблеми можна визнати теорію трансформування
одностороннього договору зберігання у двосторонній.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: