42 страница

Завдання

Завдання № 1

Під час огляду в комісійному магазині комп’ютера покупець
випадково пошкодив його. Комісіонер виявив пошкодження лише
кілька днів пізніше. Оскільки комп’ютер за ціною, погодженою з
комітентом, продати не вдалось у зв’язку з пошкодженням, магазин
знизив ціну і продав комп’ютер вдвічі дешевше, ніж було передбачено
договором. Комітент почав вимагати виплати всієї суми вартості
комп’ютера, визначеної договором, а також відмовився виплачувати
комісіонеру винагороду, оскільки останній виконав свої зобов’язання
не належним чином. Комісійний магазин виплатив комітенту вартість
комп’ютера за ціною його фактичної реалізації і утримав комісійну
винагороду.

Комітент звернувся до суду.

Вирішіть справу.

Завдання № 2

Приватне підприємство звернулось до акціонерного товари-
ства з пропозицією придбати для нього в населення горіхи та іншу
сільськогосподарську продукцію за визначеними в договорі комісії
цінами. Акціонерне товариство доручило виконання договору своїм
представникам на підставі договору субкомісії в окремих населених
пунктах. Проте придбати сільськогосподарську продукцію за вка-
заними в договорі комісії цінами у зв’язку з неврожаєм не вдалось.
Субкомісіонери уклали угоди за більш високими цінами. Комітент
відмовився оплачувати придбану у населення за закупівельною ціною
сільськогосподарську продукцію і оплатив комісіонеру вартість
продукції за цінами, визначеними договором комісії. Комісіонер
звернуся до господарського суду з вимогою до комітента виплатити
різницю в ціні.

Чи припустимі такі дії і які наслідки укладення договору
субкомісії?

Яке рішення повинен винести господарський суд?

Завдання №> З

ТОВ «Альфа» доручило ЗАТ «Віктор» на комісійних засадах
пред’явити вексель (із строком оплати на визначену дату) до опла-
ти, отримати на свій рахунок і перерахувати комітенту належну до
оплати суму. Комітент передав вексель комісіонеру на підставі акту
прийому-передачі без вчинення будь-якого індосаменту. Комісіонер
не пред’явив вексель до оплати і повернув комітенту вексель нео-
плаченим у зв’язку з відсутністю у комісіонера ліцензії на комісійну
торгівлю цінними паперами, у результаті чого було пропущено строк
пред’явлення векселя до оплати.

Комітент звернувся до господарського суду з вимогами до комісіо-
нера про стягнення нанесених збитків і стягнення з останнього номі-
нальної вартості векселю.

Які наслідки невчинення передоручу вального індосаменту
наказу комісіонера і пропуску строку пред'явлення векселя до
оплати?

Яке рішення повинен винести господарський суд?

Завдання № 4

Підприємець Зайцев уклав договір комісії з універмагом на заку-
півлю ним телевізорів і радіоапаратури для універмагу. Коли гроші
від універмагу надійшли на рахунок Зайцева, він уклав договори
купівлі-продажу з заводом «Електрон», що виробляє телевізори, і з
заводом «Радій», що виробляє радіоапаратуру, попередньо оплатив-
ши вартість товару. Завод «Радій» поставив йому радіоапаратуру в
обумовлений термін, яку він відразу ж передав універмагові, а завод
«Електрон» поставив в обумовлений термін тільки частину телевізо-
рів, а частину телевізорів, що залишилася, зобов’язався поставити
через місяць. Зайцев отримані телевізори залишив на своєму складі,
а про поставку частини телевізорів заводом «Електрон» повідомив
універмагові. Оскільки термін договору комісії минав, універмаг за-
жадав від Зайцева передати йому права купівлі-продажу телевізорів
у заводу «Електрон».

Зайцев передав права універмагові і повідомив про це завод «Елек-
трон». Після виконання доручення Зайцев надав універмагові звіт про
виконання договору комісії, у якому вказав, що отримані від заводу
«Електрон» телевізори він притримав у себе на складі в забезпечення
своїх вимог за договором комісії. Через півтора місяці після одержання
звіту універмаг висунув претензії до 3 ійцева про те, що вартість теле-
візорів, що зберігаються на його складі, не відповідає сумі, виданої на
їхню покупку. Зайцев виправдався, сказавши, що в недопоена ви і т ре-
візорів винний завод, про що він повідомляв універмагові «-шішс. за-
жадав відшкодування витрат за збереження телевізорів н. 'мі\ с* ^ці
і сплати комісійної винагороди.

Чи відповідає комісіонер (Зайцев) за виконання укл^С->„чь^: ним
угоди третьою особою (заводом «Електрон») після.передачі ко-
мітентові (універмагові) своїх прав по цій угоді?

Чи має комісіонер право на відшкодування витрат за збережен-
ня майна комітента?

Чи має право комісіонер утримувати в себе речі, що підл> ають
передачі комітентові в забезпечення своїх вимог за ¹ я л м
комісії?

Чи встановлений законом термін, що обмежує можливість
пред'явлення претензій комітентом до комісіонера
жання його звіту?

Завдання № 5

Підприємець Качанов уклав договір комісії з трикотаже >ю спаОри
кою м. Вінниці на продаж декількох партій нижньої вовр я и г і - *
для чоловіків у м. Києві по заздалегідь обговореній ціні. У м. Львові
виник ажіотажний попит на білизну, що ним продавалася. Качанов
підняв ціну і, щоб збільшити обсяг продажів, найняв помічника -
Леонтьева - місцевого жителя за договором субкомісії і сповістив про
цей факт, а також його дані, у тому числі адресу і телефон трикотажній
фабриці. Остання запропонувала Леонтьеву забрати в неї чергову пар-
тію товару для реалізації, оскільки не змогла зв’язатися з Качановим,
що знаходився в цей час у роз’їздах по населених пунктах Львівської
області, де продавав білизну. Леонтьев відмовився.

Чи має право комісіонер (Качанов) під час продажу товару
комітента (трикотажної фабрики) завищувати заздалегідь об-
говорену ціну?

На чию користь надходить додаткова вигода при продажу то-
вару за підвищеною ціною?

Чи відповідає субкомісіонер (Леонтьев) за свої дії перед
комітентом?

Чи правомірна відмова виконати вказівку трикотажної фабри-
ки забрати в неї чергову партію товару?

Чи має право комітент вести справи із субкомісіонером на-
пряму?

Завдання №> 6

Борискін, визнаний судом обмежено дієздатним унаслідок зло-
вживання спиртними напоями, здав у букіністичний магазин
річний комплект (52 номера) ілюстрованого журналу «Нива» за
1880 р. Магазин оцінив комплект журналів у 500 гривень і виставив
на продаж. При цьому в договорі комісії сторони вказали, що гроші
Борискіну будуть видані тільки після реалізації комплекту журналів.
Через два дні дружина Борискіна, побачивши відсутність журналів,
встановила, що вони знаходяться в букіністичному магазині. Борис-
кіна почала вимагати розірвання договору комісії, пред’явивши до-
кумент, що свідчить про обмежену дієздатність Борискіна. До цього
часу комплект журналів «Нива» було продано і магазин запропонував
Борискіній гроші, за винятком суми, що належить магазинові. Бо-
рискіна відмовилася і подала в суд позов до магазину з вимогою про
визнання угоди недійсної, повернення річного комплекту журналів
«Нива» і відшкодування моральної шкоди.

Чи зобов'язаний знати букіністичний магазин про те, що
приймає на комісію річний комплект журналів «Нива» від обме-
жено дієздатного Борискіна?

Який документ, що свідчить про обмежену дієздатність
Борискіна, пред'явила Борискіна в букіністичному магазині?

Чи правомірні вимоги Борискіної до букіністичного магази-
ну про повернення вже проданого річного комплекту журналів
«Нива»?

Яку суму грошей і кому: Борискіну або його дружині букіністич-
ний магазин зобов'язаний сплатити за проданий річний комплект
журналів «Нива»?

Яке рішення має винести суд?

Чи змінилося б рішення задачі, якби Борискін був би визнаний су-
дом обмежено дієздатним після здачі річного комплекту журналів
«Нива» в букіністичний магазин?

Тести

1. Складіть порівняльну таблицю договорів комісії та доручення.

2. Яка з наведених ознак не є ознакою договору комісії:

а) комісіонер укладає правочини від імені комітента;

б) комісіонер укладає правочини за дорученням комітента;

в) комісіонер укладає правочини за рахунок комітента;

г) комісіонер укладає правочини на умовах, найбільш вигідних
для комітента.

3. Заякоїумови (умов) комісіонер набуває право укласти договір
субкомісії з третьою особою:

а) за власним бажанням;

б) як правило, за згодою комітента;

в) за домовленістю комітента та субкомісіонера;

г) у разі видання відповідного підзаконного акта.

4.Яка з цих ознак не є притаманною договору комісії:

а) реальний характер;

б) відплатність;

в) особистий характер;

г) строковість або безстроковість.

5.Яким є загальний наслідок купівлі комісіонером майна за ви-
щою ціною, ніж була погоджена в договорі комісії:

а) комітент має право не прийняти виконання за договором ков і-

сії;

б) комітент має право не прийняти виконання за договором комісі
заявивши про це комісіонерові в розумний строк;

в) комітент зобов’язаний прийняти таке виконання;

г) комітент зобов’язаний прийняти таке виконання, але має право
вимагати відшкодування збитків.

6. Що являє собою інститут «делькредере» в договорі комісії:

а) відшкодування комісіонером збитків, завданих комітентові;

б) відшкодування комітентом збитків, завданих комісіонерові;

в) порука комісіонера стосовно виконання договору комісії третьою
особою, щодо якої не застосовуються норми цивільного кодексу про
поруку як спосіб забезпечення виконання зобов’язань;

г) порука комісіонера стосовно виконання договору комісії третьою
особою, щодо якої застосовуються норми цивільного кодексу про по-
руку як спосіб забезпечення виконання зобов’язань.

7. Який з цих випадків не є підставою для припинення договору
комісії згідно Цивільного кодексу:

а) смерть фізичної особи-комісіонера;

б) ліквідація юридичної особи-комісіонера;

в) відмова комітента від договору комісії;

г) визнання комісіонера недієздатним.

Контрольні питання

1. Сформулюйте визначення поняття та ознаки договору комісії.

2. Що є предметом договору комісії?

3. Проведіть відмежування договору комісії від договору доручення,
агентського договору та договору управління майном.

4. Який порядок виконання договору комісії?

5. Проведіть характеристику підстави та порядку припинення до-
говору комісії.

ТЕМА 50: ДОГОВІР УПРАВЛІННЯ МАЙНОМ

Питання для обговорення

1. Поняття договору управління майном.

2. Відмежування договору управління майном від суміжних
правових конструкцій.

3. Правова природа договору управління майном.

4. Правове регулювання та особливості права довірчої власності
за цивільним законодавством України.

5. Об’єкти договору управління майном.

6. Суб’єкти договору управління майном.

7. Здійснення повноважень управителем майна.

8. Відповідальність управителя майном.

9. Підстави і порядок припинення договору управління майном.

10. Особливості управління цінними паперами.

11. Особливості управління нерухомістю.

12. Особливості управління грошовими коштами.

Нормативні акти

Цивільний кодекс України: Прийнятий 16 січня 2003 р. - К.: Істина, 2003. -
368 с; з наступними змінами і доповненнями.

Господарський кодекс України / Голос України. - 2003. - 14 березня; з наступними
змінами і доповненнями.

Закон України від 7 лютого 1991 р. «Про власність» // Відомості Верховної Ради
УРСР. - 1991 р. - № 20. - Ст. 249; з наступними змінами і доповненнями.

Закон України від 18 червня 1991 року «Про цінні папери і фондову біржу» //
Відомості Верховної Ради України. - 1991 р. - № 38. - Ст. 508.

Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при
будівництві житла та операціях з нерухомістю» від 19.06.2003 р. № 978-ІУ // Урядовий
кур’єр від 13 серпня 2003 року № 149; з наступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним
боргом та іпотечні сертифікати» від 19.06.2003 р. № 979-ІУ // Урядовий кур’єр від 20
серпня 2003 року № 154; з наступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від
20.10.1996 року № 448-97-ВР; з наступними змінами і доповненнями.

Закон України від 19 вересня 1991 року «Про господарські товариства» //
Відомості Верховної Ради. - 1991 р. - № 49. - Ст. 682; з наступними змінами і
доповненнями.

Закон України «Про заставу» від 2 жовтня 1992 р. 11 Відомості Верховної Ради
України. - 1992. - № 47. - Ст. 642; з наступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про Національну депозитарну систему та особливості
електронного обігу цінних паперів в Україні» від 12.12.1997 р.; з наступними змінами
і доповненнями.

Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 року //
Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 5-6. - Ст. ЗО; з наступними змінами
і доповненнями.

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків
фінансових послуг» від 12.07.2001 р. № 2664-111; з наступними змінами і
доповненнями.

Закон України «Про лізинг» від 16.03.1997 р. № 273/97-ВР 27; з наступними
змінами і доповненнями.

Декрет Кабінету Міністрів України «Про довірчі товариства» від 17.03.1993 року,
№ 23-93.

Концепція управління державними корпоративними правами, затверджена
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 р.

Положення про представника органу, уповноваженого управляти відповідними
державними корпоративними правами в органах управління господарських
товариств та Порядок проведення конкурсу з визначення уповноваженої особи на
виконання функцій з управління державними корпоративними правами, затверджені
постановою Кабінету Міністрів України від 15.05.2000 р. № 791.

Порядок управління акціями (частками), які перебувають у державній власності,
господарських товариств, створених за участю Фонду державного майна,
затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2001 р. № 518.

Типовий договір довірчого товариства з довірителем майна, затверджений
Постановою Кабінету Міністрів України.

Інструкція Про порядок ліцензування представницької діяльності з
приватизаційними паперами, затверджена Постановою Кабінету Міністрів
України.

Положення Про порядок відчуження засобів виробництва, що є державною
власністю, затверджене наказом Фонду державного майна України від 07 серпня
1995 р.

Типовий договір доручення на здійснення уповноваженою особою функцій
управління державними корпоративними правами, затверджений Наказом Фонду
державного майна України № 1647 від 07.08.2000 р.

Гаазька конвенція про право, що застосовується до трастів, та їх визнання від
1984 р.

Брюссельська конвенція з питань підсудності та примусового виконання судових
рішень з цивільних та торгових спорів від 1964 р.

Література

Белов В. Трастовые операции банков с ценными бумагами // Бизнес и банки.

- 1993. - № 40.

Белов В. А. Гражданское право: Общая часть: Учебник. - М.: Центр ЮрИнформ,
2002.

Беневоленская 3. Э. Доверительное управление имуществом в сфере предпри-
нимательства. - СПб.: Юридический центр Пресс, 2002.

Берман Г. Дж. Западная традиция права: эпоха формирования. - М., 1994.

Бирюкова Л. А. Фидуциарная собственность как способ обеспечения защиты
кредитора / Актуальные проблемы гражданского права / Под ред. С. С. Алексее-
ва. - М., 2000.

Венедиктова И. В. Договор доверительного управления имуществом. - X.,
2004.- 145 с.

Генкин А. С. Эффективный траст: опыт Западной Европы и российская практи-
ка. - М.: Альпина, 1999.

Гузикова С. В. Доверительное управление: гражданско-правовые отношения и их
юридическое содержание // В кн.: Актуальные проблемы гражданского права/ Под
ред. С. С. Алексеева; Исследовательский центр частного права. Уральский филиал.
Российская школа частного права. Уральское отделение. - М.: Статут, 2000.

Курпас Ю. В. Становлення та розвиток інституту управління майном в Україні:
Автореф. дис.... канд. юрид. наук. - Київ, 2004. - 20 с.

Курпас Ю. В. Доверительные конструкции в национальном праве стран конти-
нентального права. Общая характеристика договора управления имуществом по
Гражданскому кодексу Украины // В кн.: Очерки международного частного права /
Под ред. проф. А. Довгерта. -X.: Одиссей, 2007. - 816 с.

Майданик Р. А. Траст: Собственность и управление капиталами. - К.: Наукова
думка, 1995.

Майданик Р. А. Проблеми довірчих відносин в цивільному праві. - К.: НПЦ
«Київський університет». - 2002. - 502 с.

Майданик Р. А. Довірча власність у цивільному праві України (формування,
порівняльний аналіз і поняття) // Українське комерційне право, 2004. - № 5. - С.
37-57.

Михеева Л. Ю. Доверительное управление имуществом / Под ред. В. М. Черно-
ва. - М.: Юристъ, 1999.

Слипченко С. А. Право доверительной собственности. - Харьков: Консум,
2000.

Слюсаревський М. М. З історії цивілістичноїдумки: фідуціарні (довірчі) договори,
фідуціарна власність у римському праві // Українське право. - 1998. - № 1.

Слюсаревський М. М. Теоретичні проблеми договірного управління чужим май-
ном в Україні: Автореферат дис.... канд. юрид. наук. -X., 1998.

Методичні вказівки

Цивільно-правові засади договору управління майном визна-
чаються главою 70 ЦК України «Управління майном».

Інститут договору управління майном є новою для цивільного
права конструкцією, що опосередковує здійснення права власності

38. Зам. 61

в чужому інтересі на підставі договору про надання послуг з управ-
ління майном.

Відповідно до ст. 1029 ЦК України за договором управління
майном одна сторона (установник управління) передає другій
стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а
друга сторона зобов’язується за плату здійснювати від свого імені
управління цим майном в інтересах установника управління або
вказаної ним особи (вигодонабувача).

При вивченні даної теми необхідно звернути увагу на характерні
ознаки цього договору, сукупність яких дає можливість відмежу-
вати його від суміжних правових конструкцій (комісії, доручення,
агентування, права господарського відання, депозиту тощо).

Договір управління майном є реальним або консенсуальним — у
визначених законом випадках, двостороннім, оплатним, строко-
вим правочином, предметом якого є вчинення управителем від
свого імені будь-яких припустимих юридичних та фактичних дій,
необхідних для управління майном в інтересах установника або
визначеної ним третьої особи (вигодонабувача), з урахуванням
обмежень, визначених договором і законом.

Договір управління майном виділяється специфікою свого
предмета, яка полягає у здійсненні управителем від свого імені не
однієї або кількох юридичних чи фактичних дій, а будь-яких не-
визначених за кількістю та змістом юридичних і фактичних дій,
необхідних для управління майном.

У зв’язку з цим договір управління не може укладатися для
вчинення будь-якої разової угоди. Зокрема, не визнається догово-
ром управління правочин, за яким управитель зобов’язався перед
установником продати на фондовому ринку належний останньому
вексель, оскільки предметом такого договору є надання посеред-
ницької послуги разового характеру, а не діяльність з управління
чужим майном.

Управління майном є специфічним способом здійснення права
власності в чужому інтересі, що полягає в зобов’язанні управителя
діяти в інтересах вигодонабувача та/або установника. Під діями
в інтересах вигодонабувача або установника необхідно розуміти
вчинені з належною дбайливістю дії, що не суперечать закону і
мають за мету зберігання та примноження вартості переданого в
управління майна; вчинені без невиправданого ризику можливих
втрат так, як вчинив би на місці управителя сам установник в ана-
логічних обставинах.

Договір управління майном є особливим правочином, якому
притаманні: високий ступінь довірливості та особливе значення
особистості його учасників, що знайшло відображення в особли-
востях предмета договору, наданні управителеві незвичайно
великих повноважень, встановленні з метою недопущення безпід-
ставного збагачення обов’язку їх здійснення виключно в чужому
інтересі - вигодонабувача та/або установника, а також підвище-
них вимог до відповідальності управителя та підстав припинення
договору у зв’язку з втратою довіри.

Цей договір необхідно відмежовувати від англо-американського
інституту трасту (йсіисіагу о\¥пегзЬір). Вони відрізняються один
від одного характером прав учасників цих довірчих відносин на
передане довіреним особам майно.

Договір управління майном передбачає закріплення права
власності на довірене майно лише за одним із учасників відносин
з управління майном, - за установником або управителем.

Залежно від обсягу прав власником довіреного майна зали-
шається установник, а в прямо передбачених законом або догово-
ром випадках — управитель, який у цьому випадку володіє майном
на праві довірчої власності.

В останньому випадку договір управління майном засвідчу-
ватиме виникнення в управителя права довірчої власності на
отримане в управління майно. Законом чи договором управління
майном можуть бути передбачені обмеження права довірчої влас-
ності управителя.

Англо-американський інститут трасту створює ефект розщепле-
ної власності, що передбачає одночасне закріплення майна дові-
рчого фонду (тобто, переданого в траст) за фідуціарним власником
(Ігизіее) - на праві фідуціарної власності, і за вигодонабувачем
(Ьепеіісіагу) - на праві власності за загальним правом. При цьому
титули фідуціарного власника та власника за звичаєвим правом
різні за обсягом і характером повноважень їх носіїв, що неможливо
для відтворення в умовах українського цивільного права, яке до-
тримується концепції «єдиного» права власності (тобто, власником
завжди є одна особа, оскільки право власності є найбільш повне
право).

Для чіткого з’ясування договору управління майном необхідно
визначити його правову природу, яка в цілому полягає у визнанні
його зобов’язально-правовою конструкцією (цей інститут виникає
на підставі договору, створює зобов’язання, регулюється Главою
70, яка розміщена в Книзі «Зобов’язальне право»). Водночас цьому
договору властиві й елементи речового права (зокрема, наявні еле-
менти переваги і слідування; управитель безпосередньо здійснює
владу над річчю, переданою в управління).

Подібний змішаний правовий характер договору управління
майном не є рідкістю для сучасного цивільного права, якому при-
таманна тенденція до формування інститутів, в яких поєднуються
елементи зобов’язань і речового права.

Важливе значення має ознайомлення студентів з елементами
договору управління майном.

Специфіка цього правочину полягає в його ускладненому
суб’єктному складі, в якому, крім сторін договору (установник і
управитель), зазвичай приймає участь третя особа - вигодонабу-
вач.

Визначальна риса правового статусу управителя полягає в наді-
ленні його максимально можливими повноваженнями, достатніми
для досягнення визначеної мети, які він зобов’язаний здійснювати
виключено або переважно в чужому інтересі (тобто, на користь ви-
годонабувача або установника).

Управитель зобов’язаний дотримуватись обмежень, встановле-
них умовами договору та/або законом. Він повинен виконувати свої
обов’язки виключно в інтересах установника (вигодонабувача) і
давати звіт про свою діяльність, а за здійснення управління майном
здобуває право на винагороду.

Інші учасники відносин з управління майном мають переваж-
но «голі» права щодо довіреного майна, оскільки вони зазвичай
здійснюють повноваження контролю (установник) або отримання
вигоди від управління (вигодонабувач).

Після укладання договору установник зобов’язується передати
частину свого майна в управління управителеві, не вчиняти ніяких
угод з цим майном, що перешкоджатимуть здійсненню управління,
і одночасно набуває право здійснювати контроль за виконанням
умов договору, отримувати вигоди від управління майном.

При цьому установник не втрачає право власності (за відсутнос-
ті довірчої власності) на передане в управління майно і має право
здійснювати правочини з його розпорядження, з урахуванням
обмежень, передбачених договором, законом, або які випливають
із сутності цього правочину. Наприклад, установник не може
передавати таке майно в оренду, оскільки протягом дії цього до-
говору виключним володільцем переданого в управління майна є
управитель.

Особливу увагу необхідно звернути на норми глави 70 ЦК щодо
умов відповідальності за невиконання цього договору. Підставою
відповідальності управителя визнається його неналежна дбайли-
вість щодо інтересів установника та вигодонабувача. Зазначена
оціночна категорія підлягає встановленню з урахуванням фактич-
них обставин неналежного виконання цього договору на основі так
званого правила «розумної людини». Суть його полягає в обов’язку
управителя діяти так, як мав би діяти сам власник в аналогічній
ситуації. Тому в кожному випадку має встановлюватися «середній
розумний» управитель (наприклад, професійний управитель цін-
ними паперами, комерційною нерухомістю тощо) в тій чи іншій си-
туації, яка підлягає оцінці на предмет встановлення правомірності
дій (бездіяльності) управителя.

При вивченні підстав припинення договору управління майном
необхідно звернути увагу на особисто-довірчий характер цього
правочину, що обумовлює можливість його одностороннього розі-
рвання однією із сторін у разі втрати довіри чи з інших мотивів, які
така сторона не зобов’язана повідомляти чи обґрунтовувати іншій
стороні. В цьому випадку настають правові наслідки, передбачені
умовами договору і нормами глави 70 ЦК.

Завдання

Завдання № 1

Сторони уклали договір управління грошовими коштами, за яким
установник передав управителю, що не є фінансовою установою, гро-
шові кошти з метою придбання за їх рахунок векселя з наступним його
продажем в інтересах установника управління.

У зв’язку з прострочкою виконання зобов’язань управителя перед
установником останній подав позов про стягнення суми заборгованості.
Відповідач (управитель) подав зустрічний позов про визнання договору
управління недійсним, з огляду суперечності його змісту вимогам п. 2
ст. 1030 ЦК, в якому забороняється використання грошових коштів в
якості предмету договору управління майном.

Вирішіть справу.

Завдання № 2

На забезпечення виданого позичальнику кредиту банк уклав дого-
вір фідуціарного (забезпечувального) закладу квартири позичальника
під забезпечення належного повернення позики, в разі неповернення
якої фідуціарний власник набуває права звернення стягнення на
квартиру шляхом її продажу третім особам або залишення у себе на
праві власності в рахунок погашення суми заборгованості за кредит-
ним договором. Позичальник подав позов про визнання договору
фідуціарного закладу квартири недійсним, з огляду на його удаваний
характер (останній приховує відносини застави) і неправомірності
використання видів забезпечення виконання зобов’язань, не перед-
бачених ЦК України.

Вирішіть справу.

Завдання № З

За заповітом спадкодавець гр. А. передав гр. Б у довірче управління
нерухоме майно (житловий будинок) в інтересах вигодонабувача - гр.
В. на строк 25 років після відкриття спадщини, що після смерті запо-
відача перейшло у власність спадкоємця - гр. Г.

У зв’язку з передачею власником житлового будинку в оренду тре-
тім особам (наймачам) гр. Б. пред’явив позов про усунення перешкод
у здійсненні права довірчого управління на спірне нерухоме майно.

Які підстави виникнення довірчого управління майном?

Вирішіть справу.

Завдання № 4

За умовами письмового договору інвестування гр. А. передав гр. Б.
1 000 грн. для того, щоб останній інвестував їх від свого імені в акції
та інші доходні активи, протягом одного року відкрив банківський
рахунок на суму 2000 грн. за рахунок довірених коштів і доходів від
їх інвестування на ім’я та в інтересах сина гр. А.

На виконання цього договору гр-н Б. відкрив на ім’я неповноліт-
нього сина гр-на А. банківський рахунок на суму 2 000 грн., але зали-
шив собі частину доходів на суму 1 000 грн., отриманих ним у резуль-
таті інвестування довірених коштів, оскільки вважав це справедливою
винагородою за надані послуги, незважаючи на відсутність прямих
вказівок у договорі про можливість і умови виплати винагороди.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: