45 страница. Предметом договору позики можуть бути гроші та інші речі, визначені родовими ознаками, які передаються позикодавцем у власність позичальнику.

Предметом договору позики можуть бути гроші та інші речі,
визначені родовими ознаками, які передаються позикодавцем у
власність позичальнику.

Договір позики укладається з дотриманням загальних положень
про форму правочинів з урахуванням особливостей спеціальної
норми ст. 1047 ЦК України. Так, письмова форма договору пози-
ки, укладеного між фізичними особами, вимагається, якщо сума
договору перевищує не у двадцять, як за загальним правилом

(п. Зч. 1 ст. 208 ЦКУкраїни), аудесять разів встановлений законом
розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Проценти за договором позики. ЦК України (ст. 1048) перед-
бачає можливість укладення оплатного або безоплатного договору
позики. Відносини позики вважаються оплатними, якщо їх без-
оплатний характер прямо не встановлений ЦК України, іншими
законодавчими актами або конкретним договором.

Відсутність у договорі умови про винагороду не означає, що
договір є безоплатним. Свідченням безоплатного характеру дого-
вору позики може бути пряма* вказівка закону або застереження
в умовах договору про його безоплатний характер (наприклад:
«договір позики є безоплатним і проценти на суму позики не нара-
ховуються»). В іншому випадку договір вважатиметься оплатним,
навіть за відсутності в договорі умов щодо конкретно визначеної
суми винагороди.

Винагорода для позикодавця встановлюється у формі процентів
від суми, що надається у позику.

Якщо розмір процентів у договорі не визначений, їх розмір ви-
значається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Облікова ставка НБУ - це один з монетарних інструментів, за до-
помогою якого НБУ встановлює для суб’єктів грошово-кредитного
ринку орієнтир щодо вартості залучених і розміщених грошових
коштів.

Розмір процентів передбачається сторонами у договорі позики за
їх власним розсудом. Розмір процентів, який буде встановлений у
договорі, законом не обмежується, однак їх максимальний розмір
не повинен виходити за межі розумного. Якщо проценти встанов-
лені занадто високі, в цьому випадку договір може бути визнано
недійсним як укладений під впливом тяжкої для позичальника
обставини і на вкрай невигідних для нього умовах (ст. 233 ЦК), з
порушеннями принципу справедливості, розумності і добросовіс-
ності (ст. З ЦК) і меж здійснення цивільних прав неприпустимості
зловживання правом (ст. 13 ЦК).

Слід звернути увагу на передбачені ЦК України (ч. 2 ст. 1048 ЦК)
два випадки, коли договір позики вважається безоплатним і, отже,
відносини позики є безоплатними. В силу закону безпроцентним
вважається договір позики, укладений на суму, що не перевищує

50-кратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів гро-
мадян між фізичними особами не у зв’язку із здійсненням ними
підприємницької діяльності, а також договір позики, предметом
якого є речі, визначені родовими ознаками.

Наслідки порушення договору позичальником. На позичаль-
ника, що прострочив, покладається обов’язок сплатити проценти
за порушення позикового зобов’язання (проценти за користування
чужими грошовими коштами відповідно), неустойку за прострочення
зобов’язання щодо повернення отриманих у борг речей, визначених
родовими ознаками, а у випадку надання позики на умовах розстро-
чення, - достроково повернути частину позики, що залишилася, і
сплатити проценти, належні позикодавцю за договором позики (ст.
1050 ЦК).

Нарахування двох різновидів процентів (індексу інфляції та
трьох процентів річних) здійснюється кумулятивно, шляхом скла-
дання процентів за користування сумою позики та процентів від
простроченої суми (так звані проценти відповідальності).

Три проценти річних нараховуються на суму позики (основного
боргу) без врахування вже нарахованих процентів за користування
основним боргом (основним капіталом), якщо в договорі не вста-
новлено інше.

Три проценти річних від суми простроченої позики нарахо-
вуються від дня, коли сума позики мала бути повернена, до дня
її фактичного повернення позикодавцеві - незалежно від сплати
процентів, передбачених договором позики.

Договором може бути встановлений інший розмір процентів за
прострочення повернення суми позики та процентів за користуван-
ня нею (сумою позики).

Оспорювання договору позики. З метою захисту від недобросо-
вісного позикодавця позичальник має право оспорювати договір
позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не
були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій
кількості, ніж встановлено договором (ст. 1051 ЦК).

Оспорювання договору позики здійснюється у судовому поряд-
ку, на підставі наданих суду будь-яких припустимих доказів, що
підтверджують так звану безвалютність позики в цілому чи в певній

частині. Для цього можуть використовуватися свідчення свідків,
письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису, інші докази.

На відносини щодо оспорювання договору позики поширюються
положення ЦК України про наслідки недотримання обов’язкової
письмової форми зазначеного договору.

У цьому разі безвалютність позики може доводитися будь-якими
доказами, крім свідчень свідків.

У випадку, коли договір позики має укладатися в письмовій
формі відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України, і ця форма не до-
тримана, позичальник не має права використовувати свідчення
свідків як докази у судовій справі, і має надати інші докази в обґ-
рунтування укладення безвалютної позики.

Обмеження в доказуванні існування договору позики, укладе-
ного з порушенням письмової форми, не встановлюється щодо
договорів, укладених з дефектом волі, що виник внаслідок про-
типравних дій позикодавця чи інших заінтересованих осіб (п. 2 ч.
1ст. 1051 ЦК).

Незалежно від того, в якій формі має бути укладений договір
позики, свідчення свідків визнаються припустимими доказами
при оспорюванні договору у випадку, якщо договір був укладе-
ний під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості
представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяж-
ких обставин. Наслідки укладання договору позики під впливом
протиправних дій з боку зазначених осіб визначаються відповідно
до вимог статей 230 - 233 ЦК.

Завдання

Завдання № 1

ТОВ «Гриф» та ЗАТ «Кондор» уклали між собою договір позики,
відповідно до якого ТОВ «Гриф» надавало ЗАТ «Кондор» визначену
грошову суму, а останнє зобов’язувалося повернути надану в борг суму
через три місяці та сплатити відсотки, визначені у договорі, як плату
за користування коштами.

Позикодавець допустив прострочку і перерахував тільки частину
обумовленої договором суми позики. По настанню строку платежу
ЗАТ «Кондор» звернулося до господарського суду про стягнення виз-
начених договором сум пені за прострочку надання позики і визнання
договору недійсним з підстав невідповідності чинному законодавству
України. Вказаний договір є безгрошовим (безвалютним) і має всі озна-
ки кредитного договору, а саме оплатність, строковість, поверненість
тощо.

Суд позов задовольнив. Відповідно до судового рішення ТОВ «Гриф»
отримало назад надану суму коштів без відсотків за користування. У
відповідь ЗАТ «Кондор» звернулося з позовом до ТОВ «Гриф» з вимо-
гою, відповідно до ст. 1212 ЦК України, виплатити як безпідставно
збережене майно, усі доходи, які могло отримати ЗАТ «Кондор», ко-
ристуючись позиковими коштами.

Вирішіть справу.

Завдання № 2

Іванов позичив у Романова 2 500 грн. строком на шість місяців.
Усно сторони домовилися про плату за користування позикою в розмірі

0, 5% від суми позики за кожен день позики шляхом нарахування пені
за прострочку повернення позики.

В установлений строк позичальник грошей не повернув. Через три
місяці після настання строку виконання договору позики Романов
звернувся з позовом до суду про стягнення з Іванова 2 500 грн. суми в
розмірі 0,5% пені за кожен день прострочки та 3% річних за час про-
строчки.

Іванов не заперечував проти сплати 2 500 грн., але відмовився від
сплати пені та 3% річних за прострочку, оскільки пеня фактично
приховує собою нарахування плати за користування позикою і по-
зикодавець сам винен, що в строк не забрав гроші, які лежали у нього
дома і члени сім’ї були повідомлені, що прийде Іванов і йому потрібно
буде віддати гроші.

Два свідки підтвердили домовленість сторін за цим договором пози-
ки про нарахування плати за користування позикою у вигляді пені.

Вирішіть справу.

Завдання № З

У січні 2005 р. між А. (позикодавець) та С. (позичальник) було
укладено договір позики, предметом якого була грошова сума, стро-
ком на 1 рік з виплатою відсотків. Через три місяці після укладення
договору А. пред’явив до С. вимогу щодо сплати грошей, пославшись
на тяжке матеріальне становище, в якому він раптово опинився через
неочікуване скорочення штату працівників, під яке він потрапив. А.

вважав, що такі обставини є обставинами непереборної сили (форс-
мажор), а відтак він не може нести відповідальність за односторонню
відмову від договору.

С. погодився з вимогами А., проте натомість повідомив його про те,
що він, у свою чергу, звільняється від обов’язку сплачувати відсотки за
позику. На його думку, в даному випадку має місце залік (зарахування)
взаємних вимог за договором.

Чи правомірними є вимоги позичальника та позикодавця?

Завдання №> 4

К. уклав з Б. договір позики, передавши йому 1 тисячу доларів
США, без зазначення строку виконання зобов’язання. В договорі було
зазначено, що його предметом є «передача у користування Б. 1 000
умовних одиниць із зобов’язанням Б. їх повернути». Домовленості
про укладення договору сторони досягли в усній формі, а оформили
договір розпискою.

Яких порушень чинного законодавства припустилися сторони?

Чи підлягає задоволенню, і в якій сумі, позов про стягнення
заборгованості за таким договором позики?

Завдання № 5

Банк уклав договір позики з приватним підприємцем, за яким
передав останньому 50 тисяч доларів США, що на момент укладення
договору складало 250 тисяч грн. При цьому позичальник зобов’язався
повернути суму в гривнях, за офіційним курсом НБУ на день вико-
нання зобов’язання.

Підприємець поклав ці гроші на депозитний рахунок в іншому
банку. Внаслідок короткого замикання в приміщенні банку сталася по-
жежа, через що гроші позичальника згоріли. Підприємець відмовився
повертати позичену суму позикодавцеві, пославшись на відсутність
своєї вини у невиконанні зобов’язання. Позикодавець звернувся до
суду з вимогою до позичальника про виплату йому позиченої суми
з урахуванням індексу інфляції, процентів за договором, а також З
процентів річних від простроченої суми.

Вирішіть справу.

Тести

1. Договором позики є:

а) грошова сума або нерухоме майно, що видається кредиторові
боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на
підтвердження зобов^[1]язання і на забезпечення його виконання;

б) договір за яким одна сторона передає у власність другій стороні
грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а останній
зобов'язується повернути першій стороні таку ж суму грошових коштів
або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості;

в) це договір за яким банк або інша фінансова установа зобов'я-
зується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах,
встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути
кредит та сплатити за нього проценти;

г) це договір, за яким одна сторона, що прийняла від другої сторони
або для неї грошову суму, що надійшла, зобов'язується виплачувати
вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на
умовах та в порядку, встановлених договором.

2. Договір позики, якщо позикодавцем виступає фізична особа,
укладається у формі:

а) усній;

б) простій письмовій, якщо його сума у десять разів перевищує
встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів
громадян;

в) письмовій, нотаріально посвідченій;

г) простій письмовій, якщо його сума у двадцять разів перевищує
встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів
громадян.

3. Договір позики, якщо позикодавцем виступає юридична особа,
укладається у формі:

а) усній;

б) простій письмовій;

в) письмовій, нотаріально посвідченій;

г) письмовій з обов'язковою державною реєстрацією в уповнова-
жених органах.

а) не має;

б) має, якщо інше не встановлено договором;

в) має, якщо інше не встановлено договором або законом;

г) має.

5. Договір позики припиняється у разі:

а) закінчення строку дії договору;

б) відмови позичальника від виконання умов договору;

в) повернення позичальником визначеної договором суми позики;

г) визнання договору позики у судовому порядку недійсним.

6. Який строк позовної давності встановлюється для стягнення
суми позики за договором:

а) шість місяців;

б) один рік;

в) три роки;

г) п’ять років;

д) десять років.

7. Сторонами в договорі позики є:

а) кредитодавець і позичальник;

б) позикодавець і позичальник;

в) банк і вкладник;

г) заставодержатель і заставодавець.

8. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він
зобов'язаний:

а) сплатити суму боргу;

б) сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфля-
ції за весь час прострочення;

в) сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу ін-
фляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від
простроченої суми;

г) сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу ін-
фляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від
простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений
договором або законом.

зикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено
договором, такий договір:

а) визнається недійсним;

б) вважається неукладеним;

в) вважається укладеним на фактично одержану позичальником
кількість грошей чи речей, визначених родовими ознаками (в разі
отримання позичальником позики в меншій кількості, ніж встанов-
лено договором;

г) вважається неукладеним (коли позика насправді не була отрима-
на), або у кладеним на фактично одержану позичальником кількість
грошей чи речей, визначених родовими ознаками (в разі отримання по-
зичальником позики в меншій кількості, ніж встановлено договором.

Контрольні питання

1. Що є предметом договору позики?

2. В якій формі може укладатися договір позики?

3. Чи має право позикодавець отримувати проценти від суми по-
зики?

4. Який порядок повернення позики?

5. Які наслідки порушення договору позичальником?

6. Які підстави для оспорювання договору позики позичальни-
ком?

7. Які можливості передбачені для позикодавця щодо забезпечення
виконання зобов’язання позичальником?

ТЕМА 53: ДОГОВОРИ В СФЕРІ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Питання для обговорення

1. Поняття та види договорів у сфері банківської діяльності.

2. Поняття та характеристика кредитного договору. Види кре-
дитів.

3. Поняття та загальна характеристика договору банківського
вкладу (депозиту). Види банківських вкладів.

4. Договір банківського рахунку. Особливості виконання дого-
вору банківського рахунку.

5. Поняття та ознаки договору факторингу.

6. Права та обов’язки сторін за договором факторингу.

Нормативні акти

Конституція України, прийнята Верховною Радою України 28.06.1996 року /
Відомості Верховної Ради України, 1996, № 30 (23.07.96), ст. 141; з наступними
змінами і доповненнями.

Цивільний кодекс України від 16.01.2003 року № 435-ІХ/ / Офіційний вісник
України, 2003, № 11 (28.03.2003), ст. 461; з наступними змінами і доповненнями.

Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради,

2003, № 18, № 19-20, № 21-22, ст. 144; з наступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 року
№ 679-ХІУ / Відомості Верховної Ради України, 1999, № 29 (23.07.99), ст. 238; з
наступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 року / Відомості
Верховної Ради України, 2001, № 5-6 (09.02.2001), ст. ЗО; з наступними змінами і
доповненнями.

Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 р. / Відомості
Верховної Ради України, 2006, № 31 (04.08.2006), ст. 268.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зо-
бов’язань» від 22 листопада 1996 р. / Відомості Верховної Ради України, 1997, № 5,
ст. 28; з наступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про господарські товариства» - від 19.09.1991 року / Відомості
Верховної Ради України, 1991, № 49 (03.12.91), ст. 682; з наступними змінами і до-
повненнями.

Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.91 р. / Відомості Верховної
Ради України, 1991, № 47 (19.11.91), ст. 646; з наступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про режим іноземного інвестування» 19 березня 1996 р.
№ 93/96-ВР / Відомості Верховної Ради України, 1996. - № 19, ст. 80; з наступними
змінами і доповненнями.

Закон України «Про страхування» від 01.04.1996 р. / Відомості Верховної Ради
України, 1996. - № 18, ст. 79; з наступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 р. / Відомості
Верховної Ради України, 2001, № 10, ст. 44; з наступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» 5 квітня 2001 р.
№ 2346-ІІІ / Відомості Верховної Ради України, 2001, № 29 (20.07.2001), ст. 137; з
наступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінан-
сових послуг» від 12 липня 2001 року № 2664-ІІІ / Відомості Верховної Ради України,

2002, № 1 (04.01.2002), ст. 1; з наступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним
боргом та іпотечні сертифікати» 19 червня 2003 року № 979-\У / Офіційний вісник
України, 2003, № 30 (08.08.2003), ст. 1526; з наступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при
будівництві житла та операціях з нерухомістю» 19 червня 2003 року № 978-І\/ /
Офіційний вісникУкраїни, 2003, № ЗО (08.08.2003), ст. 1525; з наступними змінами
і доповненнями.

Указ Президента України від 15 червня 1994 року № 306/94 «Про першочергові
заходи по компенсації громадянам України втрат від знецінення цінних паперів і
грошових заощаджень»/Урядовий кур’єр, 1994(18.06.94), № 94.

Постанова Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 р. № 1280 «Про впровад-
ження механізму страхування експортних та кредитних ризиків» / Офіційний вісник
України, 1998, № 33 (03.09.98), ст. 1228.

Інструкція про порядок відкриття, виконання і закриття рахунків у національній та
іноземній валютах, затверджена постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 р.
№ 492 / Офіційний вісник України, 2003, № 51 (02.01.2004), ст. 2707.

Інструкція про безготівкові розрахунки в національній валюті, затверджена по-
становою Правління НБУ від 21 січня 2004 р. № 22 / Офіційний вісник України, 2004,
№13 (16.04.2004), ст. 908.

Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів
та ліцензій на виконання окремих операцій, затверджене постановою Правління
НБУ від 17 липня 2001 р. № 275/Офіційний вісникУкраїни, 2001, № 34 (07.09.2001),
ст. 1601.

Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) опе-
рацій з юридичними і фізичними особами, затверджені Постановою Правління НБУ
від 03.12.2003 р. № 516/Офіційний вісникУкраїни, 2004, № 1 (23.01.2004), ст. 8.

Методичні рекомендації по наданню комерційними банками факторингових по-
слуг підприємствам та організаціям у відповідності до рішення Правління Національ-
ного банку від 22.04.92 р. № 2 / Українська інвестиційна газета, 2006, 10, № 40.

Постанова правління Національного банку України № 508 16.12.2002 р. «Про
затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями
в національній валюті на території України» / Офіційний вісник України, 2003, № 10
(21.03.2003), ст. 444.

Постанова правління Національного банку України від 07.07.97 р. «Про затвер-
дження Правил випуску та обігу валютних деривативів» / Офіційний вісникУкраїни,
1997 (01.10.97), ст. 45.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 18 квітня 1997 р. № 5 «Про
практику застосування судами законодавства щодо порушення правил про валютні
операції» / Вісник Верховного Суду України, 1997, № 2.

Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 29 квітня 1994 р.
№ 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за
невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань» / Юридичний вісник
України, 2002, 06, № 26.

Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 6 жовтня 1994 р.
№ 02-5/706 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з укладан-
ням та виконанням кредитних договорів» / Юридичний вісник України, 2002, 05,
№ 18-19.

Оглядовий лист Вищого арбітражного суду України від 31 січня 2001 р. №01-8/97
«Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з укладанням і виконан-
ням кредитних договорів (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду
України по перегляду рішень, ухвал, постанов)» / Вісник господарського судочинства,
2001.-N9 2.

Література

Агарков М. М. Основы банковского права. Курс лекций. Издание 2-е. - М.: БЕК,
1994.

Аккредитивы - Документарное инкассо - Банковские гарантии. 77-й выпуск
серии изданий Швайцерише Кредитанштальт «Кредит Свисс».

Антонов Н. Г. Денежное обращение. Кредит и банки. - М., 1995.

Бакшинскас В. Ю. Договорные обязательства: теория и практика. - М.: АКДИ
Экономика и жизнь, 1997.

Банковские операции//Под ред. Лаврушина О. И. - М.: ИНФРА-М, 1996.

Банковское дело// Под ред. Лаврушина О. И. - М.: Банковский научно- консуль-
тационный центр, 1992.

Банківське право України: Навч. посібник. Кол. авт.: Жуков А. М., ІоффеА. Ю., Кро-
тюк В. Л., Селіванов А. О. та ін. / За заг. ред. А. О. Селіванова. — К.: Ін Юре, 2000.

Белов В. Н. Финансовые договоры. - М.: Финансы и статистика, 1997.

Безклубий І. А. Банківські правочини: цивільно-правові проблеми: Моногра-
фія. - К.: Київський університет, 2005.

Боднар Т. В. Виконання договірних зобов’язань у цивільному праві: Моногра-
фія. - К.: Юрінком Інтер, 2005.

Внукова Н. М. Основи факторингу. - К.: Знання, 1998.

Гавальда Кристиан, Стуфле Жан. Банковское право. - М.: Финстатинформ,

1996.

Дэвид Полфреман, Филип Форд. Основы банковского дела. - М.: ИНФРА-М,

1996.

Ефимова Л. Г. Банковское право. - М.: БЕК, 1994.

Ефимова Л. Г. Банковские сделки. Комментарий законодательства и арбитраж-
ной практики. - М.: ИНФРА-М, 2000.

Ефимова Л. Г., Новоселова Л. А. Банки: ответственность за нарушения при рас-
четах. - М.: ИНФРА-М, 1996.

Завидов Б. Д. Договоры кредитно-финансовой сферы. - М.: ФБК - ПРЕСС,

1997.

Инвестиции в Украине / Под ред. С. И. Вакарина (Международный валютный
фонд). - К.: Конкорд, 1996.

Кузнецова Н. С., Назарчук I. Р. Ринок цінних паперів в Україні: правові основи
формування та функціонування. - К.: Юрінком, 1998.

Маркова О. М., Сахарова Л. С., Сидорова В. Н. Коммерческие банки и их опера-
ции. Учебн. пособие. - М.: Банки и биржи. ЮНИТИ, 1995.

Майданик Р. А. Проблеми довірчих відносин в цивільному праві. - К.: Київський
університет, 2002.

Міжнародні валютно-кредитні відносини. / За ред. Філіпенка А. С. - К.: Либідь,

1997.

Миркин Я. М. Банковские операции. Ч. III. Инвестиционные операции банков.
Эмиссионно-учредительская деятельность банков. - М.: ИНФРА-М, 1996.

Лунц Л. А. Деньги и денежные обязательства в гражданском праве. Изд. 2-е,
испр. - М.: Статут, 2004.

Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За відповід.
ред. О. В. Дзери (кер. авт. кол.), Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. - К.: Юрінком Інтер,

2005. - Т. II.

Нерсесов Н. О. Представительство и ценные бумаги в гражданском праве. - М.:
Статут, 1998.

Новоселова Л. А. Проценты по денежным обязательствам. Изд 2-е., испр. и
доп. - М.: Статут, 2003.

Носкова И. Я. Финансовые и валютные операции. - М.: Банки и биржи. ЮНИТИ,
1996.

Основы международных валютно-финансовых и кредитных отношений. Учеб-
ник / Под ред. проф. Круглова В. В. - М.: ИНФРА-М, 1998.

Рене Клаус Грозьєан. Як працювати з банком. - К.: ОСНОВИ, 1998.

Фельдман А. А. Вексельное обращение: российская и международная практи-
ка.-М.: ИНФРА-М, 1995.

Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. Книга друга / О. В. Дзера, Д. В. Бо-
брова, А. С. Довгерт та ін.; За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. - К.: Юрінком
Інтер, 2004.

Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар. / За ред. розробників
Цивільного кодексу України. - К.: Істина. - 928 с.

Третьяков А. С. Международные валютно-кредитные отношения. -3.: Издатель,

1998.

Уайтинг Д. П. Осваиваем банковское дело. Банки и биржи. - М.: ЮНИТИ, 1996.

Хэррш Дж. Мэнвилл. Международные финансы. - М., 1996.

Методичні вказівки

У сучасних умовах становлення банківської системи України,
розвиток товарно-грошових відносин є неможливим без створен-
ня чіткої системи мобілізації грошових коштів і заощаджень та
перетворення їх на капітал. Відносини, які виникають з приво-
ду акумуляції і перерозподілу фінансових ресурсів є істотним і
невід’ємним елементом економіки будь-якої держави. Виникає
потреба створення ефективного, злагодженого і дієвого правового
механізму регулювання відносин у сфері надання і цільового ви-
користання вільних грошових коштів. У зв’язку з цим вивчення
цивільно-правових аспектів регулювання договорів у сфері банків-
ської діяльності набуває особливого значення.

Відповідно до чинного законодавства банківська система є дво-
рівневою і складається з Національного банку України та інших
банків. Банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або
як спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними,
інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими).
Аналізуючи структуру активів комерційних банків, Національний
банк поділяє всі банки України на чотири групи: найбільші банки
(сумарні активи яких перевищують 1 млрд грн.); великі банки
(активи - більше 100 млн грн.); середні банки (активи - більше 10
млн грн.); малі банки (активи - менше 10 млн грн.).

Відносини, що виникають у сфері банківської діяльності з
відкриття та обслуговування рахунків, здійснення банківсько-
го кредитування, опосередковуються рядом договорів. До них,
насамперед, можна віднести: 1) кредитний договір; 2) договір
банківського вкладу; 3) договір банківського рахунку; 4) договір
факторингу.

Зазначені договірні конструкції мають ряд специфічних ознак,
які виокремлюють їх з системи цивільно-правових правочинів,
консолідуючи в особливу групу. Студентам слід знати різницю між
договором позики і кредитним договором, договором банківського
вкладу та договором зберігання. Необхідно також розмежовувати
окремі підвиди банківських правочинів (договір комерційного
кредиту, договір банківського вкладу на користь третьої особи,
строковий договір банківського вкладу та договір вкладу на ви-
могу тощо).

Банківська система України шляхом надання кредитів організо-
вує та обслуговує рух капіталу, забезпечує його залучення, акуму-
ляцію та перерозподіл у ті сфери виробництва та обігу, де виникає
дефіцит капіталу. Банки, що мають відповідну ліцензію Національ-
ного банку України на право проведення операцій з валютними
цінностями, можуть виступати в ролі покупця і продавця тим-
часово вільних коштів в іноземній валюті.

Банківський кредит надається суб’єктам кредитування усіх
форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених
кредитним договором. Основними з них є: забезпеченість, повер-
нення, строковість, платність та цільова направленість.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: