46 страница

Згідно чинного законодавства банки мають право відкривати
своїм клієнтам вкладні (депозитні) та поточні рахунки. Вкладний
(депозитний) рахунок - це рахунок, що відкривається банком клі-
єнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються
клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визна-
чений процент відповідно до умов договору. Поточний рахунок є
рахунком, що відкривається банком клієнту на договірній основі
для зберігання грошей та для здійснення усіх видів операцій за
цим рахунком відповідно до умов договору та вимог законодавства
України. Відкриття та обслуговування зазначених рахунків опо-
середковується договорами банківського вкладу та банківського
рахунку.

Новим договором у сфері банківського кредитування, практика
застосування якого лише починає формуватися, є договір факто-
рингу. За договором факторингу фактор передає або зобов’язується
передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клі-
єнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право
грошової вимоги до боржника. Договір факторингу необхідно від-
межовувати від суміжних правових конструкцій, насамперед, від
кредитного договору та цесії.

Для більш детального вивчення теми рекомендується викори-
стовувати наступну юридичну літературу: Агарков М. М. Основы
банковского права. Издание 2-е. - М: БЕК, 1994; Безклубий І. А.
Банківські правочини: цивільно-правові поблеми: Монографія. -
К.: Київський університет, 2005; Ефимова Л. Г. Банковское пра-
во. - М.: БЕК, 1994; Гавальда Кристиан, Стуфле Жан. Банковское
право. - М.: Финстатинформ, 1996; Банківське право України:
Навч. посібник. Кол. авт.: Жуков А. М., ІоффеА. Ю., Кротюк В. Л.,
Селіванов А. О. таін. / Зазаг. ред. А. О. Селіванова. -К.: ІнЮре, 2000;

41. Зам. 61

Цивільне правоУкраїни: Підручник: У 2-хкн. Книга друга/О. В. Дзера,
Д. В. Боброва, А. С. Довгерт та ін. / За ред. 0. В. Дзери, Н. С. Куз-
нєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2004.

Вивчення теми передбачає глибокі знання студентами чинного
законодавства, практики його застосування, юридичної літерату-
ри, основних понять та спеціальної термінології. В силу значного
обсягу учбового матеріалу та його складності студентам необхідно
також приділити увагу самостійній підготовці.

Завдання

Завдання № 1

Підприємець Сидорчук уклав договір кредиту з комерційним бан-
ком «Інко». З’явившись у банк за одержанням кредиту наступного
дня після встановленого договором терміну його одержання, Сидор-
чук сказав, іцо весь кредит йому не потрібний і він візьме тільки його
половину. Банк йому відмовив і запропонував узяти кредит повністю
відповідно до договору.

Чи правомірні дії Сидорчука? Вирішіть справу.

Завдання № 2

Іванов взяв у позику у банка «АВС Вапк» 20000 грн. на два
роки з умовою щомісячної виплати відсотків по банківській ставці
рефінансування. Перший рік Іванов сплачував відсотки, після чого
звернувся до банку з пропозицією повернення всієї суми грошей.
Працівник «АВС Вапк» відмовив гр-ну Іванову, зазначивши, що лише
після закінчення строку дії договору може бути повернута взята в
кредит сума.

Яка різниця між договором позики і кредитним договором? Чи
правомірна відмова працівника банку? Вирішіть справу.

Завдання № З

Павленко вклав гроші у банк на шість місяців, обумовивши розмір
відсотка, виплачуваного наприкінці строку. Через місяць після здачі
грошей банк зменшив процентну ставку на внесок Павленка. А через
кілька днів з результатів аудиторської перевірки стало відомо, що
умови забезпечення повернення внеску погіршилися: знизився розмір
чистих активів банку і немає прибутку від його річної діяльності.
Павленко звернувся до комерційного банку з вимогою розірвання
договору, повернення внеску, виплати йому відсотків у розмірі, вста-
новленому у договорі.

Чи правомірна вимога Павленка до комерційного банку? Який
розмір відсотків виплачується при розірванні строкового договору
при нормальній роботі банка? Чи правомірні дії банка по зменшен-
ню процентної ставки?

Завдання № 4

Підприємець Романчук, який займається закупівлею в Греції
парфумерної продукції і доставкою її в Україну для продажу, відкрив
валютний рахунок у комерційному банку «Промбанк». При відкритті
рахунку працівник банку не повідомив Романчуку, що з Грецією в
них немає кореспондентських відносин. Романчук, віддавши розпо-
рядження банку про перерахування певної суми коштів у банк Греції
на його рахунок, виїхав туди за черговою партією продукції. Однак
гроші «Промбанком» банку Греції перераховані не були, а операція з
закупівлі продукції зірвалася. Романчук потерпів збитки. Прибувши
в Україну, Романчук звернувся до суду з вимогою про відшкодуван-
ня «Промбанком» всіх збитків, заподіяних йому неперерахуванням
коштів на його рахунок у грецькому банку.

Чи підлягає задоволенню вимога Романчука? Вирішіть справу.

Завдання № 5

Підприємець Гриценко, що має рахунок у комерційному банку
«Символ», віддав розпорядження останньому про перерахування
коштів з його рахунку на рахунок підприємця Руденка, що знахо-
диться в іншому банку. Про переказ грошей Гриценко повідомив
Руденку. Через два тижні Руденко пред’явив претензію до Гриценка
про неотримання від нього грошей і зажадав сплатити збитки, які він
поніс через зірвану внаслідок відсутності коштів торговельну угоду.
Гриценко, у свою чергу, висунув вимогу до комерційного банку «Сим-
вол» про відшкодування збитків, що виникли через прострочення
в перерахуванні коштів з його рахунку на рахунок Руденка. Банк
відмовився платити.

Чи правомірна вимога Гриценка до банку «Символ»? Чи підлягає
задоволенню вимога Руденка до Гриценка?

Завдання № 6

Підприємець Дмитрук, з метою погашення заборгованості за кредит-
ним договором перед комерційним банком «Енергія», продав останньо-
му грошову вимогу до підприємця Климова, термін платежу якої вже
настав. Банк запропонував Климову погасити грошову вимогу. Щоб
її сплатити, Климов був змушений терміново продати за зниженою
ціною товар, отриманий від Дмитрука. Після цього Климов пред’явив
вимогу до Дмитрука про відшкодування збитків, викликаних пору-
шенням останнім договору, укладеного між ними при здійсненні угоди
по купівлі-продажу товару, про заборону уступки вимоги.

Чи правомірна вимога Климова до Дмитрука? Чи буде дійсною
уступка комерційному банку «Енергія» грошової вимоги, якщо
між Д митру ком і Кли мовим існує угода про її заборону? Вирішіть
справу.

Завдання № 7

Підприємець Казаков, який займається оптовою реалізацією
жіночого взуття іноземного виробництва, взяв кредит у комерцій-
ному банку «Кредит Плюс» під уступку йому свого права вимоги на
одержання грошей від підприємця Волкова, що займається роздрібним
продажем взуття. Право грошової вимоги комерційного банку до
Волкова виникне через один місяць, у момент передачі останньому
Казаковим взуття.

Після одержання взуття від Казакова Волков сплатив комерцій-
ному банку «Кредит Плюс» грошову вимогу. При цьому виявило-
ся, що сплачена ним сума перевищила суму боргу Казакова банку
«Кредит Плюс», забезпеченого уступкою вимоги. У процесі прода-
жу з’ясувалося, що взуття, отримане Волковим від Казакова, має
невеликі дефекти. У зв’язку з цим ціну на нього довелося знизити.
Волков поніс збитки і звернувся до комерційного банку «Кредит
Плюс» з вимогою повернення суми, що перевищує суму боргу, забез-
печену уступкою вимоги.

Чи правомірна вимога Волкова до комерційного банку «Кредит
Плюс»? Коли перейшло до комерційного банку «Кредит Плюс»
право на уступку майбутньої грошової вимоги? Вирішіть справу.

Тести

1. Кредитодавцем за кредитним договором може бути:

а) будь-яка фізична або юридична особа;

б) суб’єкт підприємницької діяльності;

в) банк або інша фінансова установа;

г) банк.

2. Чи має право кредитодавець відмовитися від надання
позичальникові передбаченого договором кредиту?

а) має право в будь-якому випадку;

б) не має права;

в) має право лише за відсутності заперечень позичальника;

г) має право за наявності обставин, які явно свідчать про те, що
наданий позичальникові кредит своєчасно не буде по-вернений.

3. Договір, який передбачає надання кредиту як авансу,
попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати
товарів, робіт або послуг, є договором:

а) товарного кредиту;

б) комерційного кредиту;

в) банківського кредиту;

г) позики.

4. Цінний папір, який підтверджу є су му вкладу, внесеного у банк,
і права вкладника на одержання зі спливом встановленого строку
суми вкладу та процентів, у банку який його видав, є:

а) векселем;

б) ощадною книжкою;

в) ощадним сертифікатом;

г) акцією.

5. При відсутності в договорі банківського вкладу умови про
розмір процентів, їх розмір визначається:

а) у розмірі облікової ставки Національного банку України;

б) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку
України;

в) банком;

г) за згодою сторін.

6. Рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній
основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом банку на
встановлений строк та під визначений процент відповідно до умов
договору, є рахунком:

а) вкладним (депозитним);

б) поточним;

в) поточним бюджетним;

г) кореспондентським.

7. У якому випадку банк має право списати грошові кошти з
рахунку клієнта?

а) за рішенням суду;

б) за розпорядженням клієнта;

в) якщо таке право передбачене законом;

г) за домовленістю між сторонами договору.

8. Інформація щодо юридичних і фізичних осіб, яка містить
банківську таємницю, розкривається банком на письмову вимогу:

а) суду;

б) органів прокуратури, Служби безпеки, Міністерства внутрішніх
справ;

в) органів Державної податкової адміністрації з питань оподатку-
вання або валютного контролю;

г) всіх органів, зазначених у п. а) - в).

9. Банк може відмовитися від договору банківського рахунка та
закрити рахунок клієнта у разі відсутності залишку грошових
коштів на цьому рахунку та відсутності операцій за рахунком
клієнта протягом:

а) десяти років підряд;

б) п’яти років підряд;

в) трьох років підряд;

г) двох років підряд.

10. Предметом договору факторингу виступає:

а) право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна
вимога);

б) право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога);

в) уступка права грошової вимоги;

г) грошові кошти.

Додаткове завдання

Підготувати проект одного з перелічених видів договорів:

а) кредитний договір;

б) договір банківського вкладу;

в) договір банківського рахунку;

г) договір факторингу.

Контрольні питання

1. Визначте види цивільно-правових договорів у сфері банківської
діяльності.

2. Наведіть відмінності між договором позики та кредитним до-
говором.

3. Види кредитів.

4. Сформулюйте поняття договору банківського вкладу (депозиту).

5. Види банківських вкладів.

6. Особливості виконання договору банківського рахунку.

7. Поняття банківської таємниці.

8. Визначте предмет договору факторингу.

9. Права та обов’язки сторін за договором факторингу.

10. Відмінність факторингу від цесії та кредитного договору.

ТЕМА 54: РОЗРАХУНКИ

Питання для обговорення

1. Загальна характеристика розрахункових правовідносин.
Форми розрахунків. Основні види безготівкових розрахунків та їх
цивільно-правове регулювання.

2. Розрахунки із застосуванням платіжних доручень. Виконан-
ня платіжного доручення.

3. Розрахунки за акредитивом. Поняття та види акредитиву.
Закриття акредитиву.

4. Розрахунки за інкасо. Виконання інкасового доручення.

5. Розрахунки із застосуванням чеків. Оплата чека. Інкасування
чека.

6. Розрахунки із застосуванням векселів. Поняття та основні
реквізити векселя. Види векселів. Правове регулювання вексель-
ного обігу.

7. Розрахунки готівкою.

Нормативно-правові акти

Конституція України від 28 червня 1996 року// Відомості Верховної Ради (ВВР),
1996, № ЗО, ст. 141; з наступними змінами і доповненнями.

Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р.//Офіційний вісникУкраїни, 2003, №
11 (28.03.2003), ст. 461; з наступними змінами і доповненнями.

Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. //Офіційний вісникУкраїни, 2003,
№ 11 (28.03.2003), ст. 462; з наступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 року
№ 679-ХІУ // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, № 29, ст. 238; з наступними
змінами і доповненнями.

Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року № 21 -
21-111 // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, № 5-6, ст. ЗО; з наступними змінами
і доповненнями.

Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001
року № 2346-ИІ // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, № 29, ст. 137; з наступними
змінами і доповненнями.

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків
фінансових послуг» від 12.07.2001 № 2664-ІІІ// Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002,
№ 1, ст. 1; з наступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів,
одержаних злочинним шляхом» від 28 листопада 2002 року № 249-І\/ // Відомості
Верховної Ради (ВВР), 2003, № 1, ст. 2; з наступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР //
Відомості Верховної Ради (ВВР), 1995, № 28, ст. 205; з наступними змінами і допо-
вненнями.

Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 № 3480-ІУ //
Голос України від 14.04.2006. - № 69.

Закон України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2374-ІІІ //
Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, № 24, ст. 128; з наступними змінами і до-
повненнями.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня
1994 р. №334/94-ВР//Урядовий кур’єр, 1997,06,12.06.97, № 105-106; з наступними
змінами і доповненнями.

Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року
№ 168/97-ВР // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1997, № 21, ст. 156; з наступними
змінами і доповненнями.

Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22
травня 2003 року № 851 -IV // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, № 36, ст. 275;
з наступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про електронний цифровий підпис» від 22 травня 2003 року
№ 852-І\/ // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, № 36, ст. 276; з наступними
змінами і доповненнями.

Конвенція, якою запроваджено Уніфікований Закон про переказні векселі та
прості векселі. Женева, 7 червня 1930 р.

Конвенція про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів.
Женева, 7 червня 1930 року.

Конвенція про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та
прості векселі. Женева, 7 червня 1930 р.

Конвенція, що встановлює Одноманітний закон про чеки. Женева, 19 березня
1931 р.

Конвенція про гербовий збір стосовно чеків. Женева, 19 березня 1931 р.

Конвенція, що має на меті вирішення деяких колізій законів про чеки. Женева,
19 березня 1931 р.

Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валют-
ного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про типові платіжні умови зовнішньо-
економічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до
зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в
іноземній валюті» від 21 червня 1995 р. № 444.

Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвер-
джена Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22.

Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за до-
кументарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями,
затверджене Постановою Правління Національного банку України від 3 грудня
2003 р., №514.

Положення про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на
території України, затверджене Постановою Правління Національного банку України
від 29 грудня 2000 р. № 520.

Положення про операції банків з векселями, затверджене Постановою Правління
Національного банку України від 28 травня 1999 року № 258.

Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національ-
ній валюті на території України, затверджене Постановою Правління Національного
банку України від 16.12.2002 № 508.

Положення про розрахункові палати для пред’явлення векселів до платежу,
затверджене Постановою Правління Національного банку України від 25.09.2001
№ 403.

Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвер-
джене Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637.

Правила використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджені
Постановою Правління Національного банку України від 26.03.98 № 119.

Постанова Правління Національного банку України «Про встановлення граничної
суми готівкового розрахунку» від 09.02.2005 № 32.

Порядок ведення касових операцій підприємствами зв’язку України, затверд-
жений наказом Державного комітету зв’язку України від 02.02.1998 р. № 26.

Уніфіковані правила по інкасо (Публікація МТП 1995 р. № 522).

Уніфіковані правила для міжбанківського рамбурсування по документарних
акредитивах (Публікація МТП 1985 р. № 421).

Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів (Публікація МТП
1993 р. № 500).

Література

Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За відповід.
ред. О. В. Дзери (кер. авт. кол.), Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. - К.: Юрінком Інтер,

2006. -Т.Н.- 1088 с.

Антонов Н. Г., Пессель М. А. Денежное обращение, кредит и банки. - М.: Фин-
статинформ, 1995.

Банківське право України: Навч. посібник / За заг. ред. А. О. Селіванова - К.:
ІнЮре, 2000.-384 с.

Безклубий І. А. Банківські правочини: цивільно-правові проблеми: Монографія. -
К.: Київський університет, 2005. - 378 с.

Белов В. А. Денежные обязательства. - М.: Центр ЮрИнформ, 2001.

Бервено С. Н. Правовое регулирование вексельного обращения в Украине /
С. Н. Бервено, В. Л. Яроцкий. - Харьков: Право, 2001.-512с.

Боднар Т. В. Виконання договірних зобов’язань у цивільному праві: Монографія. -
К.: Юрінком Інтер, 2005. - 272 с.

Ващенко Ю. В. Правове регулювання клірингових розрахунків: Дис.... канд.
юрид. наук: 12.00.07/ Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2003. -
208 арк. - Бібліогр. - С. 182-208.

Вексельное право. Учебно-практический курс / Под ред. В. В. Яркова. - СПб.:
Издательский дом С.-Петерб. гос. ун-та, Издательство юридического факультета
С.-Петерб. гос. ун-та, 2006. - 440 с.

Вильнянский С. И. Кредитно-расчетные отношения. -X., 1955.

Гуревич И. С. Правовые проблемы расчетных отношений. - Л., 1972.

Ефимова Л. Г. Банковские сделки: право и практика. Монографія. - М.: НИМП,
2001.

Кузьмин В. Ф. Кредитные и расчетные правоотношения в промышленности. -
М., 1975.

Ландкоф С. Н. Чек и жиро приказ. - Харьков, 1931. - 120 с.

Мінченко Р. М. Розрахункові правовідносини в господарському обігу України у
1917-1997 роках (історико-правовіаспекти): Дис.... канд. юрид. наук: 12.00.01 /Одесь-
ка держ. юридична академія. - Одеса, 1998. - 171 арк. - Бібліогр. - С. 156-171.

Новоселова Л. А. Денежные расчеты в предпринимательской деятельности. -
М.: ЮрИнформ, 1996.

Новоселова Л. А. Проблемы гражданско-правового регулирования расчетных
отношений: Автореф.... дис. д-ра юрид. наук. 12.00.03. - М., 1997.

Печений О. Поняття та класифікація грошових зобов’язань у контексті положень
нового Цивільного кодексу України // Підприємництво, господарство і право. -

2004. - № 4.

Флейшиц Е. А. Расчетные и кредитные правоотношения. - М., 1956.

Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. / О. В. Дзера (кер. авт. кол.), Д. В. Бо-
брова, А. С. Довгертта ін.; За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. - 2-е вид., допов.
і перероб. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - Кн. 2. - 640 с.

Агафонова Н. В. Правовий режим акредитиву як форми безготівкових
розрахунків: Дис канд. юрид. наук: 12.00.07 / Київський національний ун-т ім. Та-
раса Шевченка. - К., 2002. - 192 с. - Бібліогр. - С. 174-192.

Методичні вказівки

1. Розрахункові правовідносини складаються між учасниками
цивільного обороту у зв’язку з виконанням платежем виключно
грошових зобов’язань. Розрахункові відносини (розрахунки) вхо-
дять у зміст грошового зобов’язання та спрямовані на його виконан-
ня. Об’єктом розрахункових правовідносин є дії щодо здійснення
грошового платежу. Платіж - це правомірна дія боржника, яка на-
правлена на повне або часткове виконання зобов’язання. Законним
платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною
вартістю на всій території України, є грошова одиниця України
— гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні як
платіжний засіб у випадках і в порядку, встановлених законом.
Платіж (зустрічне надання) у натуральній або відробітковій фор-
мах не охоплюється поняттям «розрахунки» в цивілістичному
розумінні.

У розрахункових правовідносинах реалізуються такі функції:

а) здійснення платежу; б) зарахування зустрічних вимог; в) пере-
каз коштів.

Розрахунки можуть здійснюватися готівкою або в безготівковій
формі за допомогою розрахункових документів у електронному або
паперовому вигляді. Законом можуть встановлюватись обмеження
на застосування тієї чи іншої форми розрахунків у певних випадках
чи сферах.

Різниця між зазначеними формами розрахунків полягає в тому,
що безготівкові розрахунки відбуваються без фактичної передачі
матеріальних еквівалентів вартості (металевих чи паперових гро-
шових знаків) або валютних цінностей. Рух грошових коштів при
цьому відбувається лише по бухгалтерському балансу фінансових
установ.

Безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів
з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також
перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних
осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки
отримувачів коштів. Безготівкові розрахунки можуть проводитись
також через небанківські фінансові установи, інститути спільного
інвестування, недержавні пенсійні фонди, підприємства поштового
зв’язку.

Види безготівкових розрахунків розрізняються відповідно до
розрахункових документів (інструментів), за якими здійснюються
розрахунки. Так, безготівкові розрахунки можуть здійснюватись
із застосуванням платіжних доручень, платіжних вимог-доручень,
платіжних вимог, меморіальних ордерів, чеків, а також за акре-
дитивами, за інкасо, за векселями. Серед видів безготівкових
розрахунків виділяють також розрахунки із застосуванням
платіжних карток і клірингові розрахунки. Ст. 1088 ЦК України
не обмежує можливих видів безготівкових розрахунків.

Джерелами цивільно-правового регулювання безготівкових
розрахунків в Україні виступають ЦК, інші закони (зокрема Закон
України «Про платіжні системи та переказ коштів в України»),
під законні нормативно-правові акти, в першу чергу Інструкція про
безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверд-
жена Постановою Правління Національного банку України від
21 січня 2004 року № 22. Важливе значення для впорядкування
безготівкових розрахунків мають звичаї ділового обороту, в тому
числі зведені Міжнародною Торговою Палатою до міжнародних
уніфікованих правил.

2. Платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить
письмове доручення платника обслуговуючому банку про списан-
ня зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування
на рахунок отримувача. За платіжним дорученням банк зобов’я-
зується за дорученням платника за рахунок грошових коштів,
що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну
грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержу-
вача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом
або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений
договором або звичаями ділового обороту.

Платіжне доручення платника приймається банком до виконан-
ня за умови, що сума платіжного доручення не перевищує суми
грошових коштів на рахунку платника, якщо інше не встановлено
договором між платником і банком.

Банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен пере-
рахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зара-
хування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.

Банк має право залучити інший банк (виконуючий банк) для
виконання переказу грошових коштів на рахунок, визначений у
дорученні клієнта.

Банк повинен негайно інформувати платника на його вимогу
про виконання платіжного доручення. Порядок оформлення та
вимоги до змісту повідомлення про виконання банком платіжного
доручення встановлюються законом, банківськими правилами або
договором між банком і платником.

3. У разі розрахунків за акредитивом банк-емітент за доручен-
ням заявника акредитива і відповідно до його вказівок або від свого
імені зобов’язується провести платіж на умовах, визначених акре-
дитивом, або доручає виконуючому банку здійснити цей платіж
на користь одержувача грошових коштів або визначеної ним
особи — бенефіціара. Поняття акредитиву вживається у наступних
значеннях: а) форма безготівкових розрахунків; б) банківський
правочин між заявником акредитиву і банком-емітентом; в) одно-
стороннє платіжне зобов’язання банка-емітента; г) розрахунковий
документ; ґ) валютна цінність. Акредитиву притаманні такі риси:

1) платіж здійснюється за вже відвантажену продукцію чи вже
надані послуги; 2) банк здійснює платіж на підставі інструкції!
клієнта, але від власного імені за рахунок власних коштів чи коштів
клієнта; 3) багатосуб’єктність акредитивного правовідношення -
учасниками розрахунків виступають платник, одержувач пла-
тежу, банк-емітент і виконуючий банк, можлива також участь
негоціюючого, підтверджуючого, авізуючого чи рамбурсуючого
банків. Видання акредитиву породжує єдиний ланцюг правочинів
між різними учасниками розрахункових відносин. При реалізації
акредитивної форми розрахунків виникає не менше як чотири гру-
пи різних правовідносин у залежності від суб’єктів, які беруть у
них участь: 1) правовідносини між заявником і банком-емітентом;

2) правовідносини між банком-емітентом і бенефіціаром; 3) право-
відносини між банком-емітентом і виконуючим банком; 4) право-
відносини між виконуючим банком і бенефіціаром.

Для виконання акредитива одержувач грошових коштів подає
до виконуючого банку документи, які передбачені умовами акре-
дитива, що підтверджують виконання всіх умов акредитива. Роз-
рахунки за акредитивом здійснюються з дотриманням принципів
автономності (чи незалежності) акредитива від основного договору,
який лежить в його основі, та принципу суворого формалізму,
відповідно до якого банк має право відхилити документи, які не
відповідають точно умовам акредитива. Акредитив вважається
найнадійнішою формою розрахунків для бенефіціара.

Характерна риса правового регулювання документарних
акредитивів - велика роль звичаїв і банківських правил, які от-
римують визнання в банківській і судовій практиці, зокрема, це
Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів,
запроваджені МТП з 1994 р.

Акредитиви класифікуються на покриті на непокриті. При
відкритті покритого акредитиву бронюються грошові кошти
платника на окремому рахунку в банку-емітенті або виконуючому
банку. У разі відкриття непокритого акредитива банк-емітент
гарантує оплату за акредитивом при тимчасовій відсутності коштів
на рахунку платника за рахунок банківського кредиту.

Виділяють також безвідкличні та відкличні акредитиви.
Відкличний акредитив може бути змінений або анульований
банком-емітентом у будь-який час без попереднього повідомлення
одержувача грошових коштів. Безвідкличний акредитив може
бути анульований або його умови можуть бути змінені лише за зго-
дою на це одержувача грошових коштів. Існують також акредити-
ви, які виконуються шляхом платежу за пред’явленням, платежу
з розстрочкою, акцепту та негоціації; переказний та непереказний,
а також револьверні, компенсаційні та інші.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: