38 страница

Завдання

Завдання № 1

Аудиторська фірма уклала із суб’єктом підприємницької діяльності
К. договір на надання інформаційно-консультативних послуг. У
договорі було зазначено, що К. надає аудиторській фірмі консультації
з приводу раціональності та ефективності використання коштів на
будівництво, реконструкцію та ремонт, що здійснюється третіми осо-
бами — клієнтами аудиторської фірми. У договорі було передбачено,
що К. надає консультації в усному та письмовому вигляді.

Під час перевірки К. державною податковою інспекцією виникла
конфліктна ситуація. Представники ДПІ вважали, що за вказаним до-
говором К. виконує для аудиторської фірми роботи, а не надає послуги,
оскільки договором передбачена можливість надання консультацій у
письмовому вигляді, тобто наявним є матеріалізований результат.

К. звернувся за консультацією до юридичної фірми.

Які головні риси предмету договору про надання послуг? У яких
формах може виражатися результат надання послуг?

Чи можна стверджувати, що якщо дія має матеріалізований
вираз, то вона не є послугою? Визначте правову природу даного
договору.

Завдання № 2

Р. уклала з туристичною фірмою договір на туристичне обслуго-
вування. За цим договором туристична фірма зобов’язувалася надати
Р. наступні послуги: забезпечити її перевезення до місця відпочинку,
поселити у готелі, обумовленому у договорі, організувати екскурсійні
подорожі. Р. зобов’язувалася сплатити вартість туристичних послуг.

Коли Р. прибула до місця відпочину, з’ясувалося, що вільних місць у
готелі, зазначеному у договорі, немає. Представник туристичної фірми
запропонував Р. поселитися у іншому готелі. Р. відмовилася, вказавши
на те, що умови проживання у цьому готелі є надзвичайно низькі. Вона
також висловила бажання розірвати з туристичною фірмою договір та
повернутися додому. Представник туристичної фірми відповів, що це
неможливо, оскільки літак відлітає до Києва лише раз на тиждень.
Після цього Р. поселилася у готелі, запропонованому представником
туристичної фірми.

Повернувшись з відпустки, Р. на підставі Закону України «Про
захист прав споживачів» звернулася до суду з позовом про розірвання
договору на туристичне обслуговування і стягнення збитків у зв’язку
з неналежним наданням послуг. У позовній заяві вона просила повер-
нути їй кошти, сплачені за надання туристичних послуг за договором
та відшкодувати моральну шкоду.

Відповідач у судовому засіданні заперечив позовні вимоги, оскільки
те, що в готелі не було вільних місць - не його вина, а вина готелю, який
мав перед туристичною фірмою зобов’язання надати певну кількість
місць на визначений період часу.

Чи може покладення виконавцем частини обов’язків за дого-
вором про надання послуг звільнити його від відповідальності за
договором?

В яких випадках виконавець - суб’єкт підприємницької діяль-
ності звільняється від відповідальності за договором оплатного
надання послуг?

Які права виникають у споживача у зв’язку з наданням йому
послуги неналежної якості згідно Закону України «Про захист
прав споживачів» від 15 грудня 1993 р. № 1023 із змінами та допо-
вненнями?

Вирішіть справу по суті.

Завдання № З

ТОВ «Курси іноземних мов» (далі — Курси) уклало з ТОВ «Н»
договір про надання послуг з навчання англійської мови. За цим до-
говором Курси зобов’язувалися підготувати 10 співробітників ТОВ «Н»
до тестування з англійської мови, яке мало проводитися іноземною
фірмою, партнером ТОВ «Н». Курс навчання складав 50 академічних
годин. ТОВ «Н» зобов’язувалося забезпечити явку співробітників на
заняття та оплатити послуги з навчання. При цьому договором перед-
бачалося, що вартість навчання кожного співробітника складає 1000
гривень за 50 годин; ціна за послуги в цілому, відповідно, складала
10 000 гривень.

Після тестування ТОВ «Н» сплатило лише 7000 гривень, відмо-
вившись сплатити суму, вказану у договорі. Таке зменшення суми ТОВ
«Н» пояснювало двома аргументами: 1) після першого заняття один
із співробітників ТОВ «Н» звільнився з роботи і перестав відвідувати
заняття з англійської мови; 2) успішного результату під час тестування
досягли лише сім співробітників.

ТОВ «Курси іноземних мов» звернулося до суду з позовом про стяг-
нення заборгованості за договором про надання послуг.

Чи має ТОВ «Н» зобов’язання оплатити навчання співробіт-
ника, який звільнився?

Чи завжди можна гарантувати позитивний результат надання
послуги?

Вирішіть справу по суті.

Тести

1. За договором про надання послуг:

а) одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої
сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі
вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник
зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше
не встановлено договором;

б) одна сторона (виконавець) зобов’язується надати послугу, а друга
сторона (замовник) зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену
послугу, якщо інше не встановлено договором;

в) одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої
сторони (замовника) надати послугу, а замовник зобов’язується опла-
тити виконавцеві зазначену послугу.

2. Послуга - це:

а) діяльність, яка є невідокремлюваною від особи послугонадавача
і споживається в процесі її надання;

б) результатом, який споживається в процесі її надання;

в) діяльність, яка споживається в процесі вчинення певної дії або
здійснення певної діяльності;

г) немайнового характеру результат, спрямований на задоволення
будь-яких потреб, невідокремлюваний від особи і споживається в
процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності послу-
гонадавача.

3. Виконання договору про надання послуг виконавець:

а) повинен надати послугу особисто; у випадках, встановлених до-
говором, має право покласти на іншу особу, залишаючись відповідаль-
ним в повному обсязі перед замовником за порушення договору;

б) має право покласти на іншу особу, залишаючись відповідальним
в повному обсязі перед замовником за порушення договору;

в) повинен надати виключно особисто.

4. Договір про надання послуг є:

а) завжди безоплатним;

б) завжди оплатним;

в) безоплатним, якщо інше не встановлено договором;

г) оплатним, якщо інше не встановлено договором.

5. У разі неможливості виконати договір про надання послуг
замовник:

а) зобов’язаний виплатити виконавцеві розумну плату, якщо не-
можливість виконання договору виникла не з вини виконавця;

б) зобов’язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі,
якщо неможливість виконання договору виникла не з вини виконав-
ця;

в) не зобов’язаний виплатити виконавцеві плату;

г) зобов’язаний виплатити виконавцеві плату у розмірі, встанов-
леному договором.

6. Відшкодовувати виконавцеві усі фактичні витрати, необ-
хідні для виконання договору про безоплатне навчання послуг,
замовник:

а) не зобов’язаний;

б) зобов’язаний;

в) зобов’язаний також у випадках, коли неможливість виконати
договір про безоплатне надання послуг виникла з вини замовника або
внаслідок непереборної сили.

7. Строк договору про надання послуг встановлюється:

а) за домовленістю сторін;

б) за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або
іншими нормативно-правовими актами;

в) на строк, необхідний для виконання послуги.

8. Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним
виконанням договору про надання послуг за плату:

а) підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його
вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором про на-
дання послуг за плату;

б) підлягають відшкодуванню виконавцем у повному обсязі, якщо
не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок
непереборної сили, якщо інше не встановлено договором про надання
послуг за плату;

в) підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його
вини, у розмірі, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, якщо інший розмір відповідальності виконавця не
встановлений договором про надання послуг за плату.

і). Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним
виконанням договору про безоплатне надання послуг:

а) підлягають відшкодуванню виконавцем у повному обсязі, якщо
ін‘ доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок
непереборної сили, якщо інше не встановлено договором про безоплат-
не надання послуг;

б) підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його
ішли, у розмірі, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, якщо інший розмір відповідальності виконавця не
встановлений договором про безоплатне надання послуг;

в) підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його
вини, у розмірі, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, якщо інший розмір відповідальності виконавця не
встановлений договором про безоплатне надання послуг.

10. Договір про надання послуг:

а) може бути розірваний;

б) може бути припинений шляхом односторонньої відмови від до-
говору;

в) не може бути припинений шляхом односторонньої відмови від
договору.

Контрольні питання

1. Наведіть поняття договору про надання послуг.

2. Визначте поняття і перерахуйте ознаки послуги.

3. Які особливості виконання договору про надання послуг?

4. Які правила визначення плати за надання послуг?

5. Які правила відшкодування виконавеві фактичних витрат за
договором про безоплатне надання послуг?

6. Які умови та обсяг відповідальності за збитки, завдані замовни-
ку невиконанням або неналежним виконанням договору про надання
послуг за плату?

7. Які умови та обсяг відповідальності за збитки, завдані замовнику
невиконанням або неналежним виконанням договору про безоплатне
надання послуг?

8. Які підстави розірвання договору про надання послуг?

9. Чи є договір про надання послуг строковим правочином?

ТЕМА 46: ТРАНСПОРТНІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ

Питання для обговорення

1. Загальна характеристики договорів про надання послуг.
Відмежування договорів про надання послуг від договорів про
виконання робіт.

2. Види перевезень за законодавством України.

3. Джерела регулювання транспортних перевезень.

4. Загальна характеристика договору про перевезення вантажів.

5. Виконання договорів про перевезення вантажів.

6. Відповідальність сторін за договором про перевезення ван-
тажу.

7. Договір про перевезення пасажира та багажу.

8. Претензії та позови при перевезеннях.

9. Загальна характеристика договору про транспортне експеди-
рування.

10. Особливості договору чартеру (фрахтування) за законо-
давством України.

Нормативні акти

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР),
2003, №№ 40-44, ст. 356; з наступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про транспорт» // ВВР, 1994, № 51; з наступними змінами і
доповненнями.

Закон України «Про залізничний транспорт» // ВВР, 1996, № 40; з наступними
змінами і доповненнями.

Кодекс Торговельного мореплавства України, затверджений Верховною Радою
України 04.05.1994 р. // ВВР, 1998. - № 2, ст. 5.

Повітряний кодекс України // ВВР України, 1993, № 25, ст. 274.

Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р.

Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України
від 06.04.1998 р.

Статут внутрішнього водного транспорту Союзу РСР, затверджений постановою
РМ СРСР від 15.10.1955 р. № 1801.

Статут автомобільного транспорту УРСР, затверджений постановою Ради
Міністрів УРСР 27.06.1969 р.

Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним
транспортом України, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв’язку
України від 27 грудня 2006 року № 1196 // Офіційний вісник України від 20.04.2007.

- 2007 р., № 26, стор. 51, стаття 1065, з наступними змінами та доповненнями.

Правила повітряних перевезень пасажирів та багажу, затверджені наказом
Державіаслужби від 14 березня 2006 року № 187 // Офіційний вісник України від
05.07.2006 - 2006 р., № 25, стор. 285, стаття 1841.

Правила повітряних перевезень вантажів, затверджені наказом Державіаслужби
від 14 березня 2006 року № 186 Офіційний вісник України від 05.07.2006. - 2006 р.,
№ 25, стор. 262, стаття 1840.

Роз’яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики
вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів автомобільним транс-
портом» № 01-6/856 від 21.07.1992 р.

Роз’яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики
вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» № 01 -6/1395
від 20.11.1992 р.

Роз’яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання застосування
статей 169 та 173 Статуту залізниць» № 01-6/1104 від 12.10.1993 р.

Література

Александров-Дальник М. К., Лучанский Ф. М. Грузовые перевозки разными
видами транспорта. - М., 1991.

Александрова К. И. Практика морской арбитражной комиссии по спорам,
вытекающих из перевозки грузов морем. - Москва: Транспорт. - 1996.

Альбом к семинару «Правила и порядок перевозок внешнеторговых и транзитных
грузов». - Б. М.: Б. И., 1998 (Українська економічна студія).

Андреев В. К. Транспортное право. Калининградский гос. ун-т. - Калинин,
1997.

Астановский Г Б. Договорные отношения на эксплуатацию подъездных путей.

- Москва: Юрид. лит., 1984.

Безрук Н. А. Договор воздушной перевозки: Лекция для студентов ВЮЗИ.
Всесоюзн. заочн. ин-т. - М., 1997.

Бойцов Ф. С. и др. Морское право [учебникдля студентов мореходных училищ].

- Москва: Транспорт, 1985.

Волков М. М. и др. Советское воздушное право: Учебное пособие для вузов
гражданской авиации. - Ленинград: Олага, 1984.

Гуревич Г. Е. Коммерческая эксплуатация морского транспорта. Тексты лекций.
-Ленинград, 1973.

Договоры перевозки железнодорожным и автомобильным транспортом:
Учебное пособие к спецкурсу «Транспортное право». В. В. Васькин, М. Н. Горбу ко в,

В. В. Каганова, Д. В. Рузанова. - Куйбышев, гос. ун-т, 1987.

Калпин А. Чартер: природа, структура отношений, сопоставление со смежными
морскими договорами. - М.: Транспорт, 1978.

Колпаков Н. Регулирование перевозок во внутреннем водном и смешанном
сообщении. - Москва: Транспорт, 1981.

Науково-практичний семінар «Перевезення вантажів залізницею». - Одеса, 18-
20 квітня 2000 року. - Київ: Юридична книга, 2000.

Савичев Г. П. Правовое регулирование перевозок народно-хозяйственных
грузов. - М., 1986.

Садиков О. Н. Правовое регулирование железнодорожных перевозок экспортно-
импортных грузов СРСР. - Москва, 1968.

Стаснокис В. Ю. Гражданская ответственность перевозчика: Грузовые
перевозки. - Вильнюс: Минтис, 1982.

Тарасов М. А. Очерки транспортного права. - Москва: Релиздат, 1991.

Фурсов Д. А. Подготовка дела к судебному разбирательству. Перевозки:
Пособие для судей арбитражных судов. - Москва: Инфра-М, 1997.

Хаскельберг Б. Л. Ответственность за нарушения плана и договора железно-
дорожной перевозки грузов. - Томск, 1981.

Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / За ред. О. В. Дзери,

Н. С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2004.

Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. О. В. Дзери,

Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. - К.: Юрінком Інтер, 2008.

Методичні вказівки

Тема «Транспортні договори» передбачає опанування студен-
тами питань стосовно правового регулювання надання транспорт-
них послуг. Такі послуги забезпечуються транспортними договора-
ми, які поділяються на основні та допоміжні. Основні транспортні
договори опосередковують головну сферу взаємовідносин транс-
портних організацій та замовників щодо перевезення пасажирів,
вантажів та багажу. Допоміжні договори сприяють забезпеченню
організації перевезення (договори на організацію перевезень, екс-
педиції, експлуатації під’їзних колій, подачу і забирання вагонів
та ін.). Правове регулювання транспортних договорів обумовлене
видами транспорту, якими здійснюється надання транспортних по-
слуг, а саме: залізничного, автомобільного, повітряного, морського,
внутрішніми водними шляхами. Крім того, види транспортних
договорів визначають кількість транспортних організацій, які ви-
ступають на боці перевізника. Перевезення у межах територіальної
сфери дії однієї транспортної організації вважається перевезенням
місцевого сполучення. Перевезення кількома організаціями одного
виду транспорту є перевезенням у прямому сполученні, а перевезен-
ня організаціями різних видів транспорту за єдиним транспортним
документом є перевезенням у прямому змішаному сполученні.

Відповідно до договору перевезення вантажу одна сторона
(перевізник) зобов’язується доставити довірений їй іншою сто-
роною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати
його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві),
а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу
встановлену плату.

Договір перевезення вантажу - реальний, оплатний, двосторон-
ній. Він вважається укладеним з моменту прийняття вантажу від
відправника. Договір, іцо укладається на умовах надання судна
(повністю або частини приміщення) - повітряного або морського
(чартер), є консенсуальним. Він вважається укладеним з моменту
досягнення згоди за істотними умовами: про найменування судна,
про те, фрахтується повністю чи його частина, кількість вантажу,
місце завантаження, місце направлення, розмір фрахту.

Договір перевезення укладається в письмовій формі. Письмова
форма договору перевезення може підтверджуватися складанням
транспортної накладної (коносамента) або іншого документа,
передбаченого транспортними статутами та кодексами. В транс-
портній накладній вказуються дані про вантаж, відправника,
одержувача, відстань перевезення.

Вантажовідправник разом з транспортною накладною передає
перевізнику документи, обумовлені санітарними, карантинними,
митними та іншими правилами.

Сторонами в договорі перевезення є вантажовідправник і переві-
зник. Вантажовідправником можуть бути фізичні і юридичні осо-
би. Перевізником може бути юридична особа, а також підприємець,
який має відповідну правоздатність, підтверджену ліцензією на
право здійснення діяльності з перевезення вантажів, пасажирів
та багажу.

Договори перевезення вантажу класифікуються залежно від
виду транспорту, за допомогою якого здійснюється перевезення за-
лізничного, морського, автомобільного, повітряного, внутрішньо-
го водного транспорту. Кожний із договорів має свої особливості,
пов’язані з оформленням, розміром відповідальності сторін тощо,
які втілені у відповідних транспортних статутах і кодексах.

Розрізняють також перевезення вантажу в прямому залізнич-
ному сполученні, коли вантаж перевозиться декількома видами
транспорту по єдиному транспортному документу. Взаємовідно-
сини між транспортними організаціями повинні врегульовуватись
на підставі відповідних договорів.

Перевізник і вантажовідправник можуть укладати довго-
строкові договори про організацію перевезень. За таким договором
перевізник зобов’язується приймати вантаж, а вантажовідправ-
ник - пред’явити вантажі до перевезення в обумовлені терміни і ви-
значеному обсязі. Перевізник повинен надати транспортні засоби під
завантаження в строк, встановлений договором. Транспортні засоби
мають бути придатними для перевезення відповідного вантажу.

Відправник повинен пред’явити у встановлений строк вантаж,
який підлягає перевезенню в належній тарі та упаковці, вантаж
має бути промаркований відповідно до встановлених вимог.

Пільгові умови перевезення вантажів, пасажирів та багажу
транспортом загального користування можуть встановлюватися
транспортною організацією за її рахунок або за рахунок відповід-
ного бюджету у випадках, коли пільгові умови передбачені норма-
тивними актами.

Перевізник відповідає за збереження вантажу після прийняття
його для перевезення і до видачі вантажу одержувачеві, або особі,
уповноваженій на одержання вантажу або багажу. Перевізник від-
повідає за втрату, нестачу, псування та пошкодження вантажу та
багажу. Нестача вантажу вбачає часткову його втрату. Псуванням
вважається зміна якості внаслідок хімічних властивостей. Пошко-
дженням - зміна фізичних якостей вантажу.

Для того, щоб бути звільненим від відповідальності, перевізник
повинен довести відсутність своєї вини. Транспортні статути і ко-
декси передбачають перелік обставин, які звільняють перевізника
від відповідальності за втрату вантажу, якщо він доведе наявність
обставин і причинний зв’язок між ними і втратою. Такими обста-
винами є: вина вантажовідправника і одержувача, недоліки тари
та упаковки, особливі природні якості вантажу, що вплинули на
втрату тощо.

В морських перевезеннях перевізник не відповідає, якщо доведе,
що втрата, нестача, псування виникли внаслідок дій або упущень
капітана, інших осіб екіпажу судна або лоцмана. На залізничному
транспорті обставинами, що звільняють перевізника від відпо-
відальності, є прибуття в справному вагоні вантажу, контейнері
зі справними пломбами або іншими ознаками, що свідчать про
схоронність вантажу.

За договором перевезення пасажира та багажу перевізник
зобов’язується перевезти пасажира до пункту призначення, а в разі
здавання багажу — також доставити багаж до пункту призначення
та видати його особі, що має право на одержання багажу. Договір
перевезення пасажира та багажу посвідчується відповідно квитком
та багажною квитанцією, форми яких встановлюються в порядку,
передбаченому транспортними статутами та кодексами. Пасажир
зобов’язаний сплатити встановлену плату за проїзд та за перевезен-
ня багажу. Договір перевезення пасажира і багажу - оплатний,
двосторонній, консенсуальний. Договір укладається усно або шля-
хом конклюдентних дій (подача міського транспорту до зупинки,
посадка пасажирів у транспортний засіб). Квиток, що видається, є
лише доказом про укладення договору в усній формі.

Пасажир має право купувати квиток на будь-який вид транс-
порту та за будь-яким маршрутом, відкритим для пасажирських
перевезень; одержати місце згідно з придбаним квитком; провозити
з собою безоплатно одну дитину віком до шести років, якщо вона
не займає окремого місця; купувати на дітей віком від 6 до 12 років
квитки у пільговому порядку; перевозити із собою ручну поклажу
безоплатно у межах норм, встановлених транспортними статутами
та кодексами. Названими нормативними актами можуть встанов-
люватися інші права для пасажирів.

Обов’язки пасажира полягають у дотриманні правил користу-
вання транспортними засобами і приміщеннями, бережливому
ставленні до майна транспортних організацій.

Перевізник відповідає за заподіяння смерті або ушкодження
здоров’я пасажира на загальних підставах про завдання шкоди.

За всіма видами перевезень передбачено претензійний поря-
док вирішення спорів, якщо це передбачено за договором сторін
(ч. 1 ст. 925 ЦК України). Претензії, які виникають з перевезень
вантажів, пред’являються до транспортної організації пункту
призначення вантажу. Якщо спір виник з перевезення вантажу
в прямому змішаному сполученні, то претензії пред’являються:

а) до управління залізниці призначення, якщо кінцевим пунктом
призначення є залізнична станція; б) до іншого транспортного
органу, коли кінцевим пунктом перевезення є порт (пристань),
автостанція чи аеропорт. Претензії, що виникають з перевезень
пасажирів та багажу, можуть пред’являтися до транспортного
органу відправлення або призначення на розсуд заявника. За-
лежно від характеру порушення право на пред’явлення претензії
має відправник чи одержувач вантажу, які можуть переуступити
його один одному або кожен з них своєму вищестоящому органові
чи транспортно-експедиційній організації. Передача права на
пред’явлення до перевізника претензії або позову іншим організа-
ціям чи громадянам не допускається.

Серед допоміжних договорів, що пов’язані з перевезеннями
вантажів, багажу та пошти, слід виділити договори про експеди-
цію. У зв’язку з розвитком централізованих перевезень вантажів
автомобільному транспорту часто передаються функції, пов’язані
з виникненням або завершенням процесу перевезення вантажів
на інших видах транспорту. Автотранспортні підприємства чи
спеціально створювані транспортно-експедиційні організації при-
ймають на себе весь комплекс операцій з відправлення вантажів
залізничним, водним та повітряним транспортом, одержання від
них вантажів і доставки їх одержувачам, проведення розрахунків
за перевезення тощо. Відносини цих організацій з клієнтурою та
іншими транспортними підприємствами оформляються догово-
рами транспортного експедирування.

Завдання

Завдання № 1

Підприємець Миколаєв зафрахтував у морського пароплавства в м.
Одесі вантажне судно на один рейс з Одеси в Стамбул для перевезення
яблук. За договором перед навантаженням трюми судна повинні були
бути чисті і вільні від стороннього вантажу. Однак капітан судна до
прийняття вантажу Миколаєва в один із трюмів завантажив тону слив
для реалізації їх у Стамбулі. У зв’язку з цим він не зміг прийняти на
борт всі яблука. Миколаєв був змушений повернути одну тонну яблук
їх продавцеві за зниженою ціною і зазнав збитків. З прибуттям на-
зад в Одесу Миколаєв подав у суд позов до морського пароплавства, в
якому представив розрахунки, підтверджуючі те, що весь його вантаж
повинен був розміститися в трюмах судна, і вимагав відшкодування
збитків, які він зазнав через некваліфіковане розміщення вантажу.

Чи повинен суд задовольнити позов фрахтувальника в зазна-
ченій ситуації?

Завдання М> 2

Підприємець Довженко уклав із залізницею договір перевезення з
Одеси в Дніпропетровськ червоних помідорів та кабачків. Залізниця
подала вагони під навантаження його вантажу з запізненням на три
дні. До цього часу вантаж почав псуватися. В результаті при його реалі-
зації Довженко зазнав значних збитків і подав в суд позов до залізниці
з вимогою відшкодування збитків, викликаних тридобовою затримкою
подачі вагонів. Залізниця відмовилася платити, мотивуючи це тим,
що затримка подачі вагонів була викликана розмиттям полотна за-
лізниці через тривалі зливові дощі в 100 км від станції навантаження
вантажу.

Яке рішення повинен прийняти суд? Чи зміниться рішення суду
у випадку, якщо затримка подачі вагонів відбулася через затримку
вивантаження попереднім клієнтом?

Завдання № З

Телєгін здав квиток у касу аеропорту, оскільки літак, на якому він
повинний був летіти з Харкова в Київ, затримався на три години і він
вже не встигав зробити пересадку на рейс Київ - Анталія в Борисполі,
де йому було заброньовано місце. При цьому він вимагав відшкодува-
ти не тільки вартість квитка, але й заплатити штраф, передбачений
у транспортному статуті, а також вартість туристичної путівки в
Анталію, купленої в туристичній агенції «Гамалія», і відшкодувати
моральний збиток. Адміністрація аеропорту відмовилася платити,
мотивуючи це тим, що затримка вильоту відбулася через страйк за-
правників палива, а не з вини адміністрації аеропорту.

Чи підлягає задоволенню вимога пасажира Телєгіна? Чи
змінилося б рішення задачі, якби затримка відбулася через
відсутність палива або технічної несправності літака?

Завдання № 4

Підприємець Рябушкін, що супроводжував вагони з овечими шкі-
рами з Дагестану в Київ, при проходженні поїзда по території Чечні,
після важкого поранення бандитами, що напали на потяг, був з нього
знятий і покладений у лікарню. Там він пролежав кілька місяців. Його
представник Косигін, що виявив значну нестачу шкір при їхньому
прийманні в Києві, висунув претензії до залізниці і вимагав відшко-
дувати вартість зниклих шкір при бандитському нападі на потяг.
Адміністрація залізниці відмовилася платити, посилаючись на те, що
при проходженні потягів через Чечню вантажі зникають постійно й
у неї немає можливості виставляти збройну охорону для кожного по-
тяга. Рябушкін, що вийшов з лікарні через 14 місяців, подав позов до
залізниці з вимогою відшкодування вартості викрадених шкір.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: