Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Принцип гласності (публічності) і відкритості.




Принцип гласності (публічності) і відкритості є одним із важливих державно-правових принципів. ґВін встановлений у ч.1 ст. 84, ч.2 ст. 97 та ін. Конституції України.

Слід зауважити, що фактично зазначений принцип поєднує дві складові – гласність та відкритість, які необхідно розмежовувати. Під відкритістю в роботі державного органу слід розуміти, передбачену законодавством, можливість допуску сторонніх осіб на його засідання. Гласність в роботі державного органу передбачає висвітлення його діяльності в встановлених законом формах.

Діяльність Верховної Ради України у сфері парламентського контролю на засадах гласності і відкритості передбачає, що суб'єкти парламентського контролю мають здійснювати свою діяльність гласно, публічно, а не таємно, і виключно в межах законодавства та в інтересах людини і суспільства. Такий висновок випливає з аналізу норм законодавства, які конкретизують і розвивають розглядуваний принцип і визначають правовий статус суб'єктів парламентського контролю. Принцип гласності і відкритості знайшов своє втілення у запровадженні в парламенті "Дня уряду України", парламентських слухань. Принцип гласності, публічності та відкритості відображений у положенні статті 84 Конституції де встановлено, що засідання Верховної Ради України проводяться відкрито, а також у ст. 97 Конституції, згідно із якою, поданий на розгляд Верховної Ради звіт Кабінету Міністрів про виконання Державного бюджету України має бути оприлюднений.

Конкретизацію наведений принцип знайшов в ст. 3 Регламенту Верховної Ради України.

Принцип парламентської відповідальності уряду та інших органів виконавчої влади є одним із основних серед принципів парламентського контролю. Це пояснюється місцем виконавчої влади в сучасних умовах організації влади у будь-якій державі демократичного спрямування.

Названий принцип, як правило, відображається у законодавстві і реалізується в залежності від форми правління, що встановилась у державі [33]. В Україні Реалізація розглядуваного принципу тісно пов’язане із здійсненням іншого важливого принципу контрольної діяльності парламенту – безпосереднього здійснення парламентом контрольної функції.

Серед форм парламентської відповідальності уряду найчастіше застосовуються такі:

1) резолюція довіри (обговорювана на вимогу уряду, наприклад, при затвердженні програми його діяльності). Згідно із п. 11 ст. 85 Конституції України, Верховна Рада розглядає і приймає рішення щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України;

2) резолюція осуду (оголошення парламентом вотуму недовіри уряду з власної ініціативи конструктивного (з пропозицією кандидатури нового прем'єра) чи деструктивного) у деяких країнах (Польща, Італія, Японія) парламент вправі висловити недовіру окремому міністру.

В Україні, відповідно до Конституції України, Верховна Рада України, за пропозицією Президента України або не менше як однієї третини народних депутатів від конституційного складу парламенту, може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів та прийняти резолюцію недовіри урядові. Така резолюція приймається більшістю від конституційного складу Верховної Ради. Прийняття парламентом резолюції недовіри Кабінетові Міністрів має наслідком відставку уряду (ст. 87, 115 Конституції).






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных