Система парламентських функцій, їх співвідношення, класифікація.

В Конституції України визначено статус Верховної Ради, як Українського парламенту. Це означає, що на неї покладаються повноваження щодо здійснення всіх загальновизнаних юридичною наукою, підтверджених практикою державного будівництва та встановлених у Конституції функцій сучасного парламенту, серед яких провідними традиційно вважаються: представницька, законодавча, установча (державотворча), контрольна.

Поряд із зазначеними загальновизнаними парламентськими функціями, в науці виділяють ще такі функції як: бюджетно-фінансову, зовнішньополітичну, територіальну, інформаційну функції Верховної Ради України. Хоч відмічені функції і не вважаються основними, але вони мають велике значення в діяльності парламенту. Множинність функцій парламенту не суперечить його природі як органу законодавчої влади, а об’єктивно обумовлено величезним змістом його діяльності.

З точки зору теорії управління, діяльність Верховної Ради України можна розглядати, як функціонування конкретної соціальної системи.

Функції парламенту тісно взаємопов'язані між собою і в сукупності становлять цілісну систему. Кожна із функцій відіграє самостійну роль у діяльності парламенту. Водночас, між ними існує тісний зв'язок і взаємодія. Це обумовлено єдністю мети і завдань парламентаризму.

Здійснення будь-якої із функцій обумовлює реалізацію інших парламентських функцій. Зміст окремих функцій парламенту, їхні особливості з найбільшою повнотою розкриваються саме у їх взаємодії.

Виходячи із зазначеного, Верховну Раду України слід розглядати як владний орган, який здійснює управління державою реалізуючи свої різноманітні функції. Реалізацію парламентом своїх функцій можна представити як певний технологічний процес, у якому кожна із функцій може реалізуватися лише у взаємодії з іншими функціями.

Однією із основних теоретичних проблем парламентських функцій є питання їх класифікації. Досить дискусійним при цьому є питання, що стосується пріоритетності функцій парламенту і, насамперед, пріоритетності представницької і законодавчої його функцій.

Виходячи із функціонального призначення парламентів як органів законодавчої влади, ряд вчених вважають, що серед всіх парламентських функцій пріоритет належить законодавчій функції.

Інша точка зору базується на одній із визначальних характеристик парламенту як представницького органу всього народу, на основі чого робиться висновок про пріоритетність представницької функції парламенту.

Стосовно значення і пріоритетності представницької та законодавчої функцій парламенту, то слід зазначити наступне.

Парламент, який формується безпосередньо Українським народом, виборчим корпусом країни, за своєю природою є органом народного представництва. Цим, насамперед, і обумовлюється визначальне, домінуюче значення його представницької функції.

Представницька функція парламенту України є однією із провідних його функцій, яка забезпечується передовсім джерелом парламентської влади, яким виступає безпосередньо Український народ. Розглядувана функція Верховної Ради, як і парламентів переважної більшості країн, забезпечується способом формування парламенту - його виборністю, а також складом Українського парламенту.

Аналіз норм Конституції України обумовлює необхідність окремо виділити і наголосити саме на тому, що Верховна Рада – це єдиний представницький орган Українського народу. Акцентувати увагу на зазначеному визначенні Українського парламенту необхідно, оскільки Конституція України містить положення, за яким: "Президент України не може мати іншого представницького мандата" (ст. 103). Наведене положення Конституції не виключає різне розуміння і тлумачення. Це підтверджується наявністю публікацій, у яких стверджується про представництво народу в інституті президента. Отже, необхідно зняти сумніви, відкинути можливі припущення стосовно представницького дуалізму.

Стаття 102 Конституції, у якій визначається статус Президента України, чітко встановлює: "Президент України є главою держави і виступає від її імені". Аналіз змісту наведеної конституційної норми показує, що в Конституції чітко визначено статус Президента як глави нашої держави, її офіційного представника, тобто найвищого представника державної влади країни, а не представника народу. Отже, згідно із Конституцією, Президент України не отримує представницького мандата від народу і за своїм статусом не є представником народу.

Таким чином, єдиним загальнонародним представницьким органом в Україні, виходячи із положень Конституції, є єдиний орган - обраний народом парламент – Верховна Рада.

Зазначене свідчить, що існує необхідність усунення двозначного розуміння наведеного вище положення ст. 103 Конституції і внесення змін до зазначеної статті з метою більш чіткого її формулювання.

Визначення парламенту України органом законодавчої влади, а отже і покладення на нього законодавчої функції, спирається на теоретичний фундамент народного суверенітету і поділу влади. Це обумовлює соціальне призначення парламенту. Народ обирає своїх представників і формує свій представницький орган, на який покладає повноваження щодо прийняття цим органом законів, які б виражали волю народу і забезпечували його інтереси.

Таким чином, є підстави стверджувати, що парламент, за своєю правовою природою, є найвищим представницьким органом всього Українського народу і, за функціональним призначенням, є єдиним органом законодавчої влади. Представницька і законодавча функції парламенту взаємообумовлені і нерозривно пов'язані між собою, є домінуючими у його характеристиці, як органу загальнонародного представництва.

В науковій літературі існують різні погляди щодо визначення переліку функцій парламенту України та їх наукової класифікації (Ю. Шемшученка, В.Шаповал, Г. Федоренко).

Наукова класифікація будь-якого суспільного явища, у тому числі функцій органів державної влади і зокрема парламентів, повинна здійснюватись за певними, об'єктивно існуючими та чітко визначеними ознаками, критеріями.

На думку В. Ф. Погорілка, їх класифікація насамперед, має здійснюватися за об'єктами, суб'єктами, способами, засобами та іншими елементами діяльності.

За суб'єктами діяльності, функції парламентів слід поділяти на загальні, загальнопарламентські та функції палат парламентів й інших його структур, передусім комітетів, фракцій та інших інституцій.

За сферами (об'єктами) діяльності парламенту слід розрізняти, такі функції, як: політична, економічна, соціальна, культурна та зовнішньополітична.

Необхідно підкреслити, що всі автори, не зважаючи на різні підходи до питання класифікації парламентських функцій, серед основних функцій парламенту виділяють законодавчу функцію та функцію парламентського контролю.

Аналіз праць вчених з проблем функцій парламенту показує, що відмінності, які існують у їхніх поглядах стосовно пріоритетності тих чи інших парламентських функцій обумовлені різним розумінням змісту сучасного парламентаризму.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: