Роль і значення функції парламентського контролю у реалізації представницької, законодавчої, бюджетно-фінансової функцій парламенту України.

Виступаючи єдиним представником народу і виразником його волі, парламент України повинен бути в змозі контролювати здійснення державної політики, а отже, має забезпечувати реалізацію ефективного парламентського контролю. Належне здійснення парламентом контрольної функції забезпечує реальність представницької, законодавчої та всіх інших його функцій.

Як члени парламенту, народні депутати повинні виражати ті суспільні інтереси, які забезпечують виконання всіх функцій парламенту. Саме тому, народні депутати, виступаючи представниками Українського народу у парламенті та будучи членами парламенту, отримують і здійснюють комплекс повноважень, особливе місце серед яких належить повноваженням, які пов'язані із реалізацією функції парламентського контролю. Через реалізацію контрольних повноважень парламентарії мають змогу перевіряти виконання підконтрольними суб'єктами прийнятих парламентом рішень, сприяти втіленню їх у життя.

Вище викладене дає підстави для висновку про те, що Верховна Рада України, як загальнонаціональний представницький і єдиний законодавчий орган державної влади, здійснює від імені народу, найвищим представником якого вона є, відповідні повноваження з контролю за діяльністю органів влади.

Водночас, забезпечення реального здійснення представницької функції парламенту впливає на зміст та реалізацію контрольної функції. Представницьке правління безпосередньо впливає на стан реальної демократії, парламентаризму. Занепад представницької функції веде до занепаду в першу чергу контрольної функції парламенту, оскільки представницький мандат парламентарія виокремлює парламентський контроль в системі державного контролю, підкреслюючи особливе його місце.

З метою здійснення правового регулювання суспільних відносин на рівні закону народ України обирає лише один постійний орган – парламент. Таким чином, прийняття закону, який є основним видом правових актів держави, становить прерогативу Верховної Ради України, як єдиного органу законодавчої влади в нашій державі.

Функція законотворення є однією з основних у діяльності Українського парламенту.

У загальних рисах названа функція парламенту охоплює його повноваження щодо прийняття законів, внесення до них змін і доповнень, внесення змін і доповнень до Конституції України, визнання законів такими, що втратили юридичну силу, скасування або призупинення їх дії. Згідно із Конституцією України, до компетенції Верховної Ради України у законодавчій сфері належить: внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбачених розділом XIII Конституції; прийняття законів; затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; надання у встановлений законом строк згоди на обов'язковість міжнародних договорів України та денонсація міжнародних договорів України шляхом прийняття законів; затвердження Конституції Автономної Республіки Крим (п. п. 1, 3, 4, 32 ст. 85, ст. 135, ст. 154 - 159 Конституції України) тощо.

Необхідність у правовому забезпеченні певних суспільних відносин встановлюється в процесі реалізації парламентом контрольної функції, проведення наукових досліджень. Саме завдяки здійсненню перевірок суб'єктами, які уповноважені на виконання контрольних дій, виявляються недосконалості чинного законодавства, прогалини у законодавчому регулюванні тих чи інших суспільних відносин.

Так, відповідно до ст. 8 Закону "Про комітети Верховної Ради України", комітети, у межах своєї компетенції, вивчають практику застосування, впровадження та виконання прийнятих законів або їх окремих положень та ефективність їх дії. Вони розглядають будь-які пропозиції, що свідчать про потребу у прийнятті нових законодавчих актів або у внесенні змін і доповнень до чинних законодавчих актів, і в разі необхідності готують відповідний висновок на розгляд Верховної Ради України. Комітети можуть також проводити дослідження тенденцій та прогнозування розвитку ситуації стосовно питань, що належать до їх компетенції.

Результати контрольної діяльності парламенту є, поряд із проводжуваними дослідженнями, підставою для розробки законодавчих пропозицій, проектів законів і внесення їх на розгляд парламенту суб'єктами законодавчої ініціативи.

Необхідно зазначити, що саме по собі прийняття закону не реалізує поставлених завдань щодо регулювання відповідних суспільних відносин, якщо не передбачено механізму його реалізації та не забезпечено ефективного контролю за впровадженням його в життя. Отже, особливої актуальності набуває питання практичної реалізації встановлених у п. 33 ст. 85 Конституції України повноважень Верховної Ради щодо здійснення парламентського контролю у визначених Конституцією межах. Це, зокрема, стосується контролю парламенту за втіленням у життя прийнятих ним законів.

Таким чином, викладене свідчить, що між законодавчою функцією і функцією парламентського контролю існує тісний зв'язок. Цей зв'язок проявляється у тому, що реалізація законодавчої функції, результатом чого є ухвалення нового закону або прийняття нової редакції закону, внесення змін до чинного закону і т. ін., здійснюється, як правило, у наслідок виявлення, при реалізації парламентського контролю, недосконалостей у регулюванні певних суспільних відносин.

Бюджетно-фінансова функція парламенту України охоплює коло передбачених Конституцією України його повноважень щодо: затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього, прийняття рішення щодо звіту про його виконання; - розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України; - затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України (ст. 85 Конституції) та інші.

Контроль парламенту в бюджетно-фінансовій сфері є одним із основних напрямів у діяльності Верховної Ради України.

Конституцією визначено обсяг контрольних повноважень Верховної Ради щодо виконання державного бюджету України. У процесі здійснення цих повноважень, парламент перевіряє законність, ефективність і доцільність використання коштів державного бюджету, використання позик, не передбачених Державним бюджетом України, що одержані Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій. Організаційні форми такого контролю встановлені у законодавстві, а які саме із них застосовувати у конкретній ситуації - визначається парламентом.

У бюджетно-фінансовій сфері контрольна функція парламенту проявляється у процесі обговорення проекту Закону про державний бюджет в комітетах, в тому числі у профільному комітеті з питань бюджету, при розгляді і обговоренні його на пленарних засіданнях Верховної Ради у першому, другому та третьому читаннях. При цьому простежується взаємодія і тісне переплетення контрольної функції із законодавчою та бюджетно-фінансовою функціями парламенту.

Так, при розгляді законопроекту про державний бюджет, обов'язково здійснюється внутрішній парламентський контроль з боку Голови Верховної Ради стосовно своєчасного його розгляду у комітетах, дотримання термінів проходження слухань з розглядуваного питання і т. ін. Тісний зв’язок між реалізацією бюджетно-фінансової та контрольної функцій парламенту проявляється також через роботу Рахункової палати, яка є постійно діючим органом контролю, що утворюється Верховною Радою, підпорядкований та підзвітний їй.

Таким чином, розгляд й аналіз питань співвідношення функції парламентського контролю із представницькою, законодавчою та бюджетно-фінансовою функціями Верховної ради України приводить до висновку, що контрольна функція парламенту є невід'ємною складовою названих функцій. Належне здійснення парламентом контрольної функції забезпечує реальність представницької, законодавчої та бюджетно-фінансової його функцій. Такий висновок випливає із аналізу процедури здійснення зазначених функцій Верховною Радою України та прийняття парламентом своїх рішень.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: